Хоробрий захисник Біблії

Зганьблений і знеславлений він помер у холодному степу східного Сибіру. Мало хто згадує про його величезний внесок у духовний розвиток грецького народу. Звати його Серафим. Хоробра спроба обстояти Біблію призвела його до смерті.

СЕРАФИМ жив у час, коли Греція була частиною Османської імперії. Згідно зі словами православного професора релігійної історії, Джорджа Металіноса, той період характеризується «малою кількістю відповідних шкіл» і «браком освіти серед людей», у тому числі і серед духівництва.

Між мовою койне і тодішньою мовою грецького народу з її численними діалектами існувала величезна прірва. Через це мову койне, якою були написані Християнські Грецькі Писання, більше не розуміли ті, хто не мав шкільної освіти. Внаслідок цього виникла суперечка, тому церква вирішила схвалити незрозумілу грецьку мову койне.

У такому оточенні близько 1670 року народився Стефанос Іоаніс Погонатос у відомій родині на острові Лесбос (Греція). На острові панувала бідність і неписьменність. Через те що бракувало шкіл, Стефанос був змушений здобувати початкову освіту у місцевому монастирі. Ще в юному віці його посвятили у диякони Грецької православної церкви і дали йому ім’я Серафим.

Приблизно 1693 року прагнення до знань спонукало Серафима поїхати в Константинополь, сьогодні Стамбул (Туреччина). З часом здібний Серафим заслужив повагу видатних греків. Невдовзі таємний грецький націоналістичний рух відіслав його як емісара до царя Росії, Петра I. Подорож до Москви і назад дала змогу Серафимові побачити Європу, де він потрапив під вплив релігійних та інтелектуальних реформ. У 1698 році Серафим поїхав до Англії і встановив важливі зв’язки у Лондоні й Оксфорді. Його представили архієпископу Кентерберійському, главі англіканської церкви, знайомство з яким незабаром стало Серафимові у пригоді.

Видання Біблії

В Англії Серафим прийшов до висновку, що грекам дуже потрібен легкозрозумілий переклад «Нового Завіту» (Християнські Грецькі Писання). Використовуючи переклад, який був зроблений монахом Максимом понад півстоліття тому, Серафим почав друкувати новий виправлений легкозрозумілий переклад. Він з запалом взявся за роботу, але невдовзі йому забракло коштів. Здавалось, ситуація покращилася, коли архієпископ Кентерберійський пообіцяв надати необхідну фінансову підтримку. Це вселяло надію. Тож Серафим купив папір для друкування і домовився про друк.

 Проте коштів вистачило лише для друку Євангелія від Матвія, Марка і половини Євангелія від Луки. Згодом через політичні зміни в Англії архієпископ Кентерберійський відмовився надавати кошти. Серафим шукав допомоги у багатих спонсорів і в 1703 році зміг надрукувати своє переглянуте видання. Частину коштів покрило Товариство з розповсюдження Євангелія іноземними мовами.

Двотомний переклад Максима, випущений раніше, містив оригінальний грецький текст. Цей двотомник був товстий і важкий. Переглянуту версію Серафима надрукували меншим шрифтом, і вона вміщала лише переклад сучасною грецькою мовою, тому була тоншою і дешевшою.

Розпалюється суперечка

«Звичайно, ця удосконалена публікація задовольняла справжню потребу людей,— пише вчений Джордж Металінос.— Однак Серафим використав слушну нагоду, щоб викрити духівництво, яке перешкоджало праці перекладу Біблії». Духівництво було розлючене через передмову, в якій Серафим написав, що цей переклад зроблено «особливо заради деяких священиків і пресвітерів, котрі не розуміють грецької мови койне, аби вони за допомогою Святого Духу могли читати і розуміти текст оригіналу та передати його зміст простим християнам» («Переклад Біблії сучасною грецькою мовою. XIX століття»). Таким чином Серафим втягнувся у суперечку, яка точилася всередині Грецької православної церкви щодо перекладу Біблії.

З одного боку, в суперечку були втягнені ті, хто усвідомлював, що духовний і моральний розвиток людей залежав від розуміння Біблії. Вони також вважали, що духовенству слід поглибити своє знання Святого Письма. Крім того, прихильники перекладу Біблії вірили, що біблійна правда може бути висловлена багатьма мовами (Об’явлення 7:9).

З другого боку, противники перекладу Біблії аргументували, що будь-який переклад Біблії спотворює її зміст і позбавляє церкву права встановлювати та пояснювати доктрини. Але насправді вони боялися того, що протестанти, використовуючи переклад Біблії, втручатимуться у владу Грецької православної церкви. Багато священнослужителів вважали своїм обов’язком протистояти будь-яким напрямкам, які були близькі протестантам, а також спробам зробити Біблію зрозумілою простим людям. Тому переклад Біблії став спірним питанням у суперечці між протестантизмом і православ’ям.

Хоча Серафим і не мав наміру залишати православну церкву, він відкрито виступав проти неуцтва й упередження своїх церковних противників. У передмові до «Нового Завіту» він написав: «Кожний богобоязливий християнин має читати Святу Біблію. Тоді він стає наслідувачем Христа і виявляє послух до його вчень». Серафим доводив, що заборона вивчати Святе Письмо походила від Диявола.

Хвиля переслідування

Коли переклад Серафима з’явився у Греції, то це викликало гнів православної церкви. Новий переклад був заборонений. Примірники перекладу спалювали, а тим, хто його мав або читав, загрожувало відлучення від церкви. Патріарх Гавриїл III наклав заборону на розповсюдження перекладу Серафима, назвавши його непотрібним і некорисним.

Серафим не втратив надії, проте усвідомлював, що має бути обережним. Незважаючи на офіційну заборону церкви, безліч церковнослужителів і мирян ставилися прихильно до його перекладу. Тож Серафим мав великий успіх у розповсюдженні свого перекладу. Та конфлікт із сильними противниками все ще не закінчився.

 Початок кінця Серафима

Крім того що Серафим сприяв розповсюдженню Біблії, він втягнувся у революційний і націоналістичний рух. Саме через це влітку 1704 року він поїхав до Москви. Серафим став довіреною особою Петра I. Деякий час він працював професором царської академії в Росії. А втім, занепокоєний долею свого перекладу, в 1705 році Серафим повертається до Константинополя.

Перевидавши переклад того самого року, Серафим забрав з нього критичну передмову. Він склав просту передмову, яка заохочувала читати Біблію. Це видання мало великий тираж і, наскільки відомо, не викликало ворожості з боку патріархії.

Однак у 1714 році Александр Елладіос, грецький мандрівник і противник перекладу Біблії, завдає Серафиму нищівного удару. У своїй книжці «Теперішній статус грецької церкви» («Status Præsens Ecclesiæ Græcæ») він злісно виступає проти перекладу Біблії і самих перекладачів. Елладіос присвячує цілий розділ Серафимові, змальовуючи його як злодія, шахрая, неосвічену й аморальну людину. Чи були ці звинувачення справедливими? Письменник Стіліанос Байрактаріс висловлює відомий погляд багатьох учених, називаючи Серафима «майстром і освіченим першовідкривачем», на якого нападали тому, що він був попереду свого часу. Однак книжка Елладіоса привела Серафима до трагічного кінця.

На нього падає підозра

У 1731 році Серафим повертається в Росію. На той час Петро I вже помер. З цієї причини грецький диякон не отримує офіційного захисту. Імператриця Анна Іванівна під час свого царювання з обережністю ставилася до будь-якої підозрілої діяльності в її країні. У січні 1732 року в Санкт-Петербурзі поширилась чутка, що грецький шпигун діє супроти інтересів імперії. Підозра впала на Серафима. Його арештували і заслали до Невського монастиря на допит. У монастирі був примірник книжки Елладіоса, в якій Серафима звинувачувалося в різних злочинах. Диякон намагався виправдати себе трьома письмовими спростуваннями. Допит тривав близько п’яти місяців, та підозри, які зависли над головою Серафима, було важко розвіяти.

Оскільки не було очевидних доказів проти Серафима, він уникнув смертної кари. Проте через обвинувачення Елладіоса, влада не відпустила Серафима, а засудила його на довічне ув’язнення і заслання у Сибір. У рішенні суду згадувалося, що обвинувальний акт ґрунтувався на обвинуваченні, яке містилося «у творі грецького автора Елладіоса». Отже, в липні 1732 року Серафим, закутий у кайдани, прибув у східну частину Сибіру. Його кинули в горезвісну в’язницю в Охотську.

Приблизно через три роки всіма покинутий і забутий Серафим помер. Деколи його судження і методика були неправильні й нерозсудливі, але його переклад Біблії посідає гідне місце серед багатьох біблійних перекладів сучасною грецькою мовою *. До цих перекладів належить і легкозрозумілий «Переклад нового світу Святого Письма», який доступний також багатьма іншими мовами. Які ж ми вдячні, що Бог Єгова зберіг своє Слово, аби люди по всій землі мали нагоду набути «точне знання правди»! (1 Тимофія 2:3, 4).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 12]

Петро I.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

Photos: Courtesy American Bible Society