Гордість і смирення. Урок для нас

ОДИН епізод з життя царя Давида чітко показує різницю між правдивим смиренням та неналежною гордістю. Відбувалося це після того, як Давид підкорив Єрусалим і зробив його столицею свого царства. Давид вважав Єгову царем Ізраїлю, тому вирішив перенести ковчег, який символізував присутність Бога, до Єрусалима. Для Давида ця подія була надзвичайно важливою. Тому він не приховував своєї радості, коли йшов за священиками, котрі несли ковчег. Мешканці Єрусалима бачили, як їхній цар «танцював... зо всієї сили» (1 Хронік 15:15, 16, 29; 2 Самуїла 6:11—16).

Мелхола, Давидова дружина, не брала участі в тій радісній процесії. Вона спостерігала за всім з вікна. Проте замість того, щоб тішитися, як Давид віддавав хвалу Єгові, вона «погордила ним у серці своєму» (2 Самуїла 6:16). Чому? Очевидно, вона вважала себе надто важливою особою, адже була дочкою першого ізраїльського царя, Саула, а тепер ще й дружиною другого ізраїльського царя. Можливо, вона думала, що її чоловік не повинен принижувати своєї царської гідності і разом з простими людьми брати участь у святкуванні. Таке мислення виявилось у її саркастичних словах, сказаних Давидові, коли він повернувся додому: «Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажався сьогодні на очах невільниць своїх рабів, як обнажується який з пустунів!» (2 Самуїла 6:20).

Як на це зреагував Давид? Він докорив Мелхолі, згадавши, що Єгова відкинув її батька, а царство віддав йому. Ще Давид сказав: «Коли я буду погорджений ще більш від того, і буду низький у своїх очах, то при невільницях, що ти говорила,— і при них я буду шанований» (2 Самуїла 6:21, 22).

Цим Давид показав, що буде далі смиренно служити Єгові. За таку рішучу позицію Єгова назвав Давида чоловіком, «який припав [йому] до серця» (Дії 13:22; 1 Самуїла 13:14). Давид наслідував самого Бога Єгову, який є найбільшим прикладом смирення. Цікаво, що вислів «буду низький», вжитий Давидом у розмові з Мелхолою, в єврейській мові споріднений з коренем дієслова, яке використовується для опису Божого ставлення до людей. Хоча Єгова — найвеличніша особа Всесвіту, у Псалмі 113:6, 7 сказано, що він «знижується [опускається з вищої позиції або становища до нижчих за рангом чи становищем], щоб побачити те, що на небесах і на землі. Бідаря Він підводить із пороху, зі сміття підіймає нужденного».

Єгова є смиренним. Тому не дивно, що він ненавидить «очі пишні» гордих людей (Приповістей 6:16, 17). Мелхола виявила неналежну гордість і зневажила царя, якого вибрав Бог. Через це вона позбулась честі народити Давидові сина й померла бездітною. Для нас це важливий урок. Усі, хто прагне мати Божу прихильність, мусять слухатися слів: «Підпережіться смиренністю, тому що Бог пихатим противиться, а смиренним виявляє незаслужену доброту» (1 Петра 5:5).