Народжені у вибраному народі

«Тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 7:6).

1, 2. Яке величне діло зробив Єгова для свого народу і в які стосунки з Богом вступили ізраїльтяни?

У 1513 році до н. е. Єгова поклав початок новим стосункам зі своїми служителями на землі. Цього року він переміг світову державу і звільнив ізраїльтян з рабства. Так Бог став їхнім Спасителем і Власником. Перш ніж звільнити цей народ, Бог промовив до Мойсея: «Скажи синам Ізраїлевим: «Я — Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом» (Вихід 6:6, 7; 15:1—7, 11).

² Невдовзі після виходу з Єгипту ізраїльтяни склали угоду з Єговою. Відтоді Єгова давав розпорядження уже не окремим людям, сім’ям чи родам, а цілому організованому народу (Вихід 19:5, 6; 24:7). Бог дав своєму народові закони, які стосувалися щоденного життя і, що найважливіше, поклоніння. Мойсей сказав ізраїльтянам: «Хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? І хто інший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні?» (Повторення Закону 4:7, 8).

Народжені в народі свідків

3, 4. З якої важливої причини існував народ Ізраїля?

³ Через сотні років Єгова доручив Ісаї нагадати ізраїльтянам, чому існує їхній народ. Ісая промовив: «Отак каже Господь, що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти! Бо Я — Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель... Поприводь ти синів моїх здалека, а дочки мої — від окраїн землі, і кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив. Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав... Цей народ Я Собі вформував,— він буде звіщати про славу Мою» (Ісаї 43:1, 3, 6, 7, 10, 21).

 ⁴ Ізраїльтяни належали до народу, який звався іменем Єгови, і тому мали свідчити іншим народам про його верховну владу. Вони були народом, який Єгова «на славу Свою був створив». Отже цей народ мав «звіщати про славу» Єгови, розповідати про те, як їхній Бог може чудом рятувати, і цим прославляти його святе ім’я. Просто кажучи, ізраїльтяни мали бути народом, який виступав у ролі свідка Єгови.

5. Що вказувало на те, що Ізраїль був присвяченим народом?

⁵ В XI столітті до н. е. цар Соломон засвідчив, що Єгова виділив ізраїльтян зі всіх народів. У молитві до Єгови Соломон сказав: «Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ» (1 Царів 8:53). Кожен ізраїльтянин зокрема також мав особливі стосунки з Єговою. Багато років перед тим Мойсей звернувся до них: «Ви сини Господа, Бога вашого... бо ти святий народ для Господа» (Повторення Закону 14:1, 2). Тому дітям ізраїльтян не треба було присвячувати своє життя Єгові. Адже вони від народження належали до присвячених Богу людей (Псалом 79:13; 95:7). Кожне покоління ізраїльтян було навчене законів Єгови і на основі угоди між Ізраїлем і Єговою всі мусили дотримуватись їх (Повторення Закону 11:18, 19).

Свобода вибору

6. Який вибір стояв перед кожним ізраїльтянином?

⁶ Хоча ізраїльтяни від самого народження належали до присвяченого народу, кожен з них особисто приймав рішення служити Богові. Перед входом до Обіцяної землі Мойсей сказав їм: «Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю,— життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бо ж Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм» (Повторення Закону 30:19, 20). З цих слів видно, що кожен ізраїльтянин особисто мав любити Єгову, слухатися його і линути до нього. Оскільки ізраїльтяни мали свободу волі, то повинні були нести відповідальність за наслідки свого вибору (Повторення Закону 30:16—18).

7. Що сталося після того, як на зміну поколінню Ісуса Навина прийшло нове покоління?

⁷ Наслідки вірності і невірності ізраїльтян чітко виявились у часи суддів. Перед початком цього періоду ізраїльтяни наслідували добрий приклад Ісуса Навина і мали благословення. «Служив народ Господеві по всі дні Ісуса та по всі дні старших, які продовжили дні свої по Ісусі, що бачили всякий великий чин Господа, якого зробив Він Ізраїлеві». Однак через якийсь час після смерті Ісуса Навина виросло «інше покоління, що не знало Господа, а також тих діл, які чинив Він Ізраїлеві. І Ізраїлеві сини чинили зло в Господніх очах» (Суддів 2:7, 10, 11). Мабуть, нове недосвідчене покоління не цінувало своєї належності до присвяченого народу, заради якого Бог Єгова робив колись величні діла (Псалом 78:3—7, 10, 11).

Жити згідно з присвяченням

8, 9. а) Як ізраїльтяни могли виявляти, що вони присвячені Єгові? б) Що отримували ті, хто давав добровільні жертви?

⁸ Єгова дав своєму народу можливість жити згідно з присвяченням. Наприклад, Закон Бога запроваджував  систему жертвоприношень. Деякі жертви були обов’язковими, а деякі — добровільними (Євреїв 8:3). Добровільними жертвами були цілопалення, хлібні жертви та мирні жертви. Їх приносили Єгові, щоб здобути його прихильність і виразити вдячність (Левит 7:11—13).

⁹ Ці добровільні жертви подобались Єгові. Про цілопалення і хлібні жертви написано, що вони — «пахощі любі для Господа» (Левит 1:9; 2:2). Коли приносили мирну жертву, то кров і жир тварини підносили Єгові, а м’ясо з’їдали священики і той, хто приносив жертву. Тому ця жертва була символом мирних стосунків з Єговою. У Законі говорилося: «Ви принесете мирну жертву для Господа,— на вподобання вас принесете її» (Левит 19:5). Тимчасом як усі ізраїльтяни були присвячені Єгові від народження, ті, хто справді хотів, щоб Єгова був його Богом, давали добровільні жертви. Ці жертви ‘приносили вподобання’, і завдяки цьому ті ізраїльтяни отримували рясні благословення (Малахії 3:10).

10. Як за днів Ісаї та Малахії Єгова виразив своє невдоволення?

¹⁰ Однак дуже часто присвячений народ Ізраїля був невірним Єгові. Через пророка Ісаю Єгова сказав йому: «Ти Мені не приводив ягнят цілопалень своїх, і своїми жертвами не шанував ти Мене... Я тебе не силував, щоб приносити жертву хлібну» (Ісаї 43:23). Крім того, жертви, які приносились без любові і не від щирого серця, втрачали цінність в очах Єгови. Наприклад, через триста років після часів Ісаї, за днів пророка Малахії, ізраїльтяни приносили в жертву тварин з різними вадами. Але Малахія сказав їм: «Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару... приносите крадене, і кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить  Господь» (Малахії 1:10, 13; Амоса 5:22).

Присвячений народ відкинуто

11. Яку можливість отримав Ізраїль?

¹¹ Тоді, коли ізраїльтяни присвятили себе Єгові, він пообіцяв їм: «Коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля — то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). До них мав прийти Месія і дати їм можливість увійти в уряд, тобто Боже Царство (Буття 22:17, 18; 49:10; 2 Самуїла 7:12, 16; Луки 1:31—33; Римлян 9:4, 5). Однак більшість ізраїльтян не жили згідно зі своїм присвяченням (Матвія 22:14). Вони не визнали Месію і навіть убили його (Дії 7:51—53).

12. Які слова Ісуса свідчать про те, що Єгова відкинув Ізраїль як присвячений народ?

¹² За кілька днів до своєї смерті Ісус звернувся до юдейських релігійних провідників з такими словами: «Хіба ви ніколи не читали в Писаннях: «Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем. Це від Єгови й дивовижне в наших очах»? Ось чому говорю вам: «Царство Боже буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди царства» (Матвія 21:42, 43). Показуючи, що Єгова відкинув ізраїльтян як присвячений йому народ, Ісус сказав: «Єрусалиме, Єрусалиме, ти вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, як квочка збирає курчат під крила свої! Але ви не захотіли... Ось ваш дім покинутий і залишений вам» (Матвія 23:37, 38).

Новий присвячений народ

13. Яке пророцтво Єгова прорік у дні Єремії?

¹³ У дні пророка Єремії Єгова передрік щось нове про свій народ: «Ось дні настають,— говорить Господь,— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь! Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля,— каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом» (Єремії 31:31—33).

14. Коли і на основі чого виник новий присвячений Єгові народ? Що це за народ?

¹⁴ Основу для цієї нової угоди було закладено тоді, коли 33 року н. е. Ісус помер, а потім представив свою пролиту кров Батькові (Луки 22:20; Євреїв 9:15, 24—26). А зі злиттям святого духу в П’ятдесятницю 33 року н. е. і народженням нового народу, «Ізраїля Божого», нова угода вступила в дію (Галатів 6:16; Римлян 2:28, 29; 9:6; 11:25, 26). Звертаючись до помазаних  християн, апостол Петро сказав: «Ви — «рід вибраний, священство царське, народ святий, люди, які стали особливою власністю, щоб усюди звіщати чесноти» того, хто покликав вас із темряви до свого дивовижного світла. Колись ви не були народом, а тепер ви Божий народ» (1 Петра 2:9, 10). Особливі стосунки між Єговою та євреями було розірвано. Починаючи з 33 року н. е., Єгова благословляв уже не євреїв, а духовний Ізраїль — християнський збір, «народ, який приносить плоди» Месіанського Царства (Матвія 21:43).

Особисте присвячення

15. До якого хрещення закликав своїх слухачів Петро у день П’ятдесятниці 33 року?

¹⁵ Після П’ятдесятниці 33 року кожна людина, чи то з євреїв, чи з язичників, мала особисто присвятитися Богові й охреститись «в ім’я Батька, і Сина, і святого духу» * (Матвія 28:19). У П’ятдесятницю апостол Петро сказав юдеям і прозелітам, прихильним до доброї новини: «Покайтесь, і нехай кожен з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів, і тоді ви одержите в дар святий дух» (Дії 2:38). Хрещення юдеїв і прозелітів показувало, що вони присвячують своє життя Єгові, а також визнають, що Єгова простить їхні гріхи через Ісуса. Вони повинні були визнати його Первосвящеником Єгови і своїм Керівником, Головою християнського збору (Колосян 1:13, 14, 18).

16. Як у часи Павла схильні до доброї новини юдеї і язичники стали частиною духовного Ізраїля?

¹⁶ Через кілька років апостол Павло написав про себе: «Вирушив спочатку в Дамаск, потім в Єрусалим, а пізніше обійшов весь юдейський край та пішов до інших народів. Я говорив їм, щоб вони покаялися, навернулися до Бога та робили вчинки, які свідчать про каяття» (Дії 26:20). Переконавши юдеїв і язичників у тому, що Ісус був Христом, Месією, апостол Павло спонукав їх присвятитися й охреститись (Дії 16:14, 15, 31—33; 17:3, 4; 18:8). Навернувшись до Бога, нові учні стали членами духовного Ізраїля.

17. Хто невдовзі отримає печатку і яка праця нині активно ведеться?

¹⁷ Уже невдовзі останок духовних ізраїльтян остаточно отримає на чоло печатку. Після цього «чотири ангели», які тримають нищівні вітри «великого лиха», виконають наказ відпустити їх. А поки що збирання членів «великого натовпу людей», які сподіваються жити вічно на землі, продовжується повним ходом. Ці «інші вівці» добровільно повірили в «кров Агнця» й охрестилися, символізувавши своє присвячення Єгові (Об’явлення 7:1—4, 9—15; 22:17; Івана 10:16; Матвія 28:19, 20). Серед членів «великого натовпу» є багато хлопців і дівчат, яких виховують батьки-християни. Якщо ти ще юна особа, то тобі буде особливо цікаво прочитати наступну статтю.

[Примітка]

Повторення

• Чому дітям ізраїльтян не потрібно було присвячуватись Єгові?

• Як ізраїльтяни могли показати, що живуть згідно з присвяченням?

• Чому Ізраїль перестав бути присвяченим народом і ким Єгова його замінив?

• Що, починаючи від П’ятдесятниці 33 року н. е., повинні були робити і євреї, і неєвреї, аби стати членами духовного Ізраїля?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Ізраїльтяни від народження належали до обраного Богом народу.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Кожен ізраїльтянин особисто приймав рішення служити Богові.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Добровільними жертвами ізраїльтяни показували свою любов до Єгови.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Після П’ятдесятниці 33 року н. е. послідовники Христа особисто вирішували присвятити своє життя Богові і на символ цього охреститися.