Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Запитання читачів

Запитання читачів

Запитання читачів

Чи можуть когось виключити з християнського збору за нечистоту, подібно як виключають за блуд або розгнузданість?

Так, людину можуть вилучити зі збору, якщо вона нерозкаяно чинить блуд, втягнулась певною мірою у розгнузданість або в нечистоту. Апостол Павло згадує ці три гріхи серед інших учинків, за які можуть виключити зі збору. Він пише: «Учинки плоті явні, це — блуд, нечистота, розгнузданість. (...) Перестерігаю вас... ті, хто чинить таке, не успадкують Божого царства» (Галатів 5:19—21).

Блуд (грецькою порне́іа) стосується недозволених статевих стосунків поза укладеним згідно з біблійними вимогами шлюбом. Сюди входить перелюб, проституція та інтимні стосунки, в тому числі оральний та анальний секс, між неодруженими особами. Крім того, збудлива маніпуляція статевими органами особи, яка не є подружнім партнером, також є блудом. Людина, яка нерозкаяно чинить блуд, не може належати до християнського збору.

Розгнузданість (грецькою асе́лґеіа) означає «розбещеність, розпусність, похіть, непристойну поведінку». У «Новому греко-англійському словнику Теєра» це грецьке слово визначається також як «нестримна похіть... сваволя, безсоромність, зухвалість». Згідно зі ще одним словником, розгнузданість — це поведінка, яка «переходить усі межі дозволеного».

Як видно з вищенаведених визначень, у «розгнузданості» є дві ознаки: 1) сама поведінка, яка є серйозним порушенням Божих законів, і 2) зневажливий, зухвалий склад розуму грішника.

Отже, «розгнузданість» стосується не якихось незначних проступків, а дій, які є грубим порушенням Божих законів і в яких відображається безсоромний або відверто зневажливий склад розуму людини. Такий спосіб мислення віддзеркалює неповагу до влади, законів і норм або й навіть презирство до них. Павло пов’язує розгнузданість зі статевою неморальністю (Римлян 13:13, 14). У Галатів 5:19—21 розгнузданість згадано серед багатьох пороків, через які людина може не успадкувати Божого Царства. Тому розгнузданість є підставою для винесення докору, а можливо, й для виключення людини з християнського збору.

Нечистота (грецькою акатарсı́а) має найширше значення з-поміж трьох понять, які перекладено словами «блуд», «нечистота» і «розгнузданість». Вона включає в себе всіляку нечистість у статевих стосунках, мові, діях і духовних справах. «Нечистота» пов’язана з широким спектром серйозних гріхів.

Згідно з 2 Коринфян 12:21, Павло говорить про тих, «хто пішов грішним шляхом та досі не покаявся у своїй нечистоті, блуді й розгнузданості». Оскільки «нечистоту» згадано поряд з «блудом й розгнузданістю», деякі види нечистоти є підставою для порушення судової справи. Але нечистота є широким поняттям, яке пов’язане також з учинками, що не підлягають судовому розгляду. Нечистота може різнитися за ступенем, подібно як будинок буває не зовсім чистим або ж дуже брудним.

В Ефесян 4:19 Павло каже, що деякі люди, «втративши будь-яке почуття сорому», «віддалися розгнузданості, щоб ненаситно чинити всіляку нечистоту». Отже, Павло відносить нечистоту, яку хтось чинить ненаситно, до тієї ж категорії, що й розгнузданість. Якщо охрещена особа, не каючись, ‘ненаситно чинить нечистоту, її можуть виключити зі збору за грубу нечистоту.

Візьмімо для прикладу заручену пару, яка багато разів вдавалася до збудливих сексуальних пестощів. Старійшини можуть дійти висновку, що попри відсутність у цих людей зухвальства, яке тісно пов’язане з розгнузданістю, вони поводилися певною мірою ненаситно. Тож старійшини з огляду на наявність грубої нечистоти, можливо, вирішать вдатися до судових заходів. Крім того, груба нечистота може бути підставою для судового розгляду тоді, коли людина неодноразово вела по телефону розмови відверто сексуального характеру, особливо, якщо раніше їй давали з цього приводу поради.

Старійшинам, які приймають такі рішення, треба виявляти проникливість. Для того щоб визначити, чи потрібен розгляд справи в судовому порядку, їм слід ретельно проаналізувати, що́ насправді було вчинено, а також серйозність учиненого. При цьому не можна обвинувачувати в розгнузданості кожного, хто не приймає біблійних порад. Також неправильно було б, просто порахувавши, скільки разів людина може зробити проступок, вирішити, чи застосувати судові заходи. Старійшини повинні ретельно й молитовно зважувати кожну ситуацію зокрема. Їм потрібно з’ясувати, що́ саме сталося, скільки разів, узяти до уваги характер і обсяг проступку, а також намір і спонуки того, хто порушив біблійні норми.

Груба нечистота виявляється не тільки в гріхах сексуального характеру. Скажімо, охрещений вісник шкільного віку викурив кілька цигарок за короткий період і зізнався в цьому своїм батькам. Він постановив більше ніколи не курити. У цьому разі мова йде про нечистоту, але вона не переросла в грубу нечистоту або нечистоту, яку хтось чинить ненаситно. Достатньо біблійної поради одного чи двох старійшин і допомоги батьків. Але якщо школяр курить часто, тоді вже йдеться про свідоме опоганення тіла. У такому разі на підставі вчиненої грубої нечистоти потрібно створити судовий комітет (2 Коринфян 7:1). Якщо юнак не розкаюється, то буде виключений зі збору.

Деякі християни втягнулися в перегляд порнографії. В очах Бога огидна всяка порнографія, і старійшин може шокувати те, що одновірець її розглядав. Але не будь-який перегляд порнографії вимагає створення судового комітету. Наприклад, брат декілька разів переглядав так зване легке порно. Йому соромно, він зізнається старійшині та має твердий намір більше не повторювати такого гріха. Старійшина, можливо, небезпідставно вирішить, що брат не дійшов до того, аби «ненаситно чинити... нечистоту», а також що він не виявляє зухвалості, яка свідчила б про розгнузданість. Цей випадок нечистоти не такий серйозний, щоб вдатися до судових заходів, але брат потребує настійної біблійної поради і, можливо, подальшої допомоги старійшин.

А ось інший приклад: християнин багато років таємно переглядає огидну порнографію з сексуальними збоченнями і робить усе можливе, щоб приховати цей гріх. Порнографія, яку він переглядає, може включати в себе сцени групового ґвалтування, садистських знущань, садомазохізму зі зв’язуванням чи сковуванням, знущання над жінками і навіть дитячу порнографію. Коли інші довідуються про його грішну поведінку, йому стає дуже соромно. Брат не заперечує зухвало своєї вини, але старійшини можуть зробити висновок, що він ‘віддався’ цій нечистій звичці і ‘ненаситно чинив нечистоту’, тобто чинив грубу нечистоту. Оскільки то була груба нечистота, потрібно створити судовий комітет. Якщо грішник не виявить побожного каяття, у тому числі рішучості назавжди покласти край звичці переглядати порнографію, його виключать зі збору. Якщо ж той брат запрошував до себе інших на перегляд порнографії, тобто пропагував її, то це свідчить про зухвале мислення, властиве людині, яка чинить розгнузданість.

Біблійне поняття «розгнузданість» завжди пов’язане з дуже серйозним гріхом, часто статевого характеру. Коли старійшини намагаються визначити, чи скоєне є розгнузданістю, вони мають побачити, чи виявлялась зухвалість, розпусність, похіть, безсоромність і те, що грубо порушує загальноприйняті норми пристойної поведінки. Проте серйозні порушення закону Єгови, зроблені людиною, яка не виявляє зухвалого мислення, можливо, вчинені «ненаситно» і тому є виявом грубої нечистоти.

Визначити, чи зайшла особа так далеко, що є винною у грубій нечистоті або розгнузданості,— це серйозна відповідальність, адже йдеться про життя людини. Такі порушення біблійних норм треба розглядати молитовно і просити в Бога його святого духу, проникливості й розуміння. Старійшини повинні зберігати чистоту збору, і їхні рішення мають міцно ґрунтуватися на Божому Слові та вказівках від «вірного і розсудливого раба» (Матвія 18:18; 24:45). У ці лихі часи, як ніколи раніше, старійшинам потрібно пам’ятати слова: «Дивіться, що ви робите, бо не для людини ви судите, але для Господа» (2 Хронік 19:6).