Барух — вірний писар Єремії

ЧИ ВИ знаєте, хто такий «Барух, Нерійїн син»? (Єремії 36:4). Хоча про нього згадується тільки у чотирьох розділах Біблії, читачі цієї книги добре знають Баруха як особистого писаря і близького товариша пророка Єремії. Він разом з Єремією пережив останні 18 неспокійних років існування царства Юди, жахливе знищення Єрусалима вавилонянами 607 року до н. е. та примусову втечу до Єгипту.

Недавно було знайдено дві глиняні печатки *, датовані VII сторіччям до н. е., з написами: «Належить Берех’ягу [єврейська форма імені Барух], сину Неріягу [єврейська форма імені Нерійя], писарю». Ці знахідки привернули увагу вчених до біблійної постаті Баруха. Ким він був? З якої родини походив, яку мав освіту і соціальне становище? Про що свідчить його віддана підтримка Єремії? Чого ми вчимося з прикладу Баруха? Відповісти на ці запитання нам допоможе Біблія і свідчення істориків.

Походження і становище

Багато вчених вважає, що Барух належав до видатної родини юдейських писарів. На підтвердження цього дослідники наводять кілька доказів. Наприклад, у Біблії біля імені Баруха стоїть особливий титул — «секретар» або в деяких перекладах — «писар». Писання згадує про його брата Сераю, який був важливим службовцем при дворі царя Седекії (Єремії 36:32; 51:59, Хом.).

Археолог Філіп Кінґ про писарів часів Єремії сказав: «Професійні писарі були впливовими людьми в Юдеї наприкінці VII і на початку VI сторіч до н. е... Титул писаря носили визначні царські урядовці».

З 36-го розділу книги Єремії, який ми розглянемо детальніше, можна зробити висновок, що Барух мав доступ до царських радників. Йому дозволяли користуватися кімнатою, тобто кабінетом, писаря Ґемарії, котрий був зверхником, або урядовцем. Біблеїст Джеймс Мюленберґ твердить: «Барух мав право входити до кабінету писаря і був одним з царських урядовців, які через особливі обставини зібрались разом для читання сувою. Отже, він належав до службовців високого рангу».

У «Каталозі західно-семітських печаток» подаються додаткові пояснення про становище Баруха: «Оскільки печатку Берех’ягу знайдено разом з печатками багатьох інших видатних урядовців, логічно припустити, що Барух (Берех’ягу) належав до тієї ж категорії службовців». Ці та інші докази свідчать, що Барух і його брат Серая були урядовцями високого рангу, які підтримували вірного пророка Єремію в неспокійні роки перед знищенням Єрусалима.

Барух підтримує Єремію

З хронологічного погляду, перша згадка про Баруха відноситься до «четвертого  року Єгоякима», тобто близько 625 року до н. е., і її можна знайти в 36-му розділі книги Єремії. На цей час Єремія служив пророком уже 23 роки (Єремії 25:1—3; 36:1, 4).

Тоді Єгова сказав Єремії: «Візьми собі книжкового звоя, і напиши на ньому всі ті слова, що Я говорив тобі про Ізраїля й про Юду, та про всі народи... від днів Йосії та аж до цього дня... І покликав Єремія Баруха, Нерійїного сина, і Барух написав з уст Єремії всі Господні слова» (Єремії 36:2—4).

Чому Єремія покликав Баруха? Пророк сказав йому: «Я задержаний,— не можу ввійти до Господнього дому» (Єремії 36:5). Очевидно, Єремії заборонили входити на територію храму, де зазвичай читали звістки від Єгови. Це обмеження, можливо, було накладено на пророка через те, що його попередні звістки розізлили можновладців (Єремії 26:1—9). Барух щиро служив Єгові, тому «зробив... усе, що наказав був йому пророк Єремія» (Єремії 36:8).

Записування всіх попереджень, які Єремія виголосив за 23 роки, могло забрати немало часу. Крім того, Єремія, мабуть, чекав слушної нагоди, щоб усе це було записано. Але вже в листопаді чи грудні 624 року до н. е. Барух безстрашно прочитав «з книги Єреміїні слова в домі Господньому в кімнаті писаря Ґемарії... в вуха всього народу» (Єремії 36:8—10).

Михей, син Ґемарії, розповів батькові та деяким урядовцям про все, що почув у Господньому домі. Після цього вони запросили Баруха прочитати сувій перед ними. «І сталося, коли вони почули всі ці слова, жахнулися один перед одним, та й сказали Барухові: «Конче перекажімо цареві всі ці слова... Іди, сховайся, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де ви» (Єремії 36:11—19).

Коли цар Єгояким почув записані Барухом слова Єремії, то в гніві порізав сувій на куски і кинув їх у вогонь. Цар наказав слугам заарештувати Єремію і Баруха. За вказівкою Єгови ці два вірні чоловіки, поки переховувались від царя, зробили копію першого сувою (Єремії 36:21—32).

Барух, звичайно ж, розумів, що його призначення було небезпечне. Він, напевно, знав про те, як погрожували Єремії кількома роками раніше. Можливо, чув про Урійю, який «пророкував... всі ті слова, як Єремія» і був убитий царем Єгоякимом. Та все ж Барух охоче використовував свої професійні навички і знайомства з урядовцями, щоб підтримати Єремію у виконанні його завдання (Єремії 26:1—9, 20—24).

Не шукай «для себе великого»

Коли Барух писав перший сувій, то зазнав великого пригнічення: «Ой горе мені, бо додав Господь смутку до болю мого! Я змучивсь зідханням своїм, і не знайшов відпочинку». Що було причиною його переживань? (Єремії 45:1—3).

Біблія не дає на це чіткої відповіді. Але уявіть собі обставини, в яких опинився Барух. Те, що Єремія аж 23 роки застерігав народ Ізраїлю та Юди про відступництво, доводило, наскільки далеко вони відійшли від свого Бога. Єгова постановив, що Єрусалим буде знищений і Юда піде у вигнання до Вавилону на 70 років. Про Божий вирок Барух довідався від Єремії і, напевно, зразу записав його в сувої. Все це, мабуть, приголомшило Баруха (Єремії 25:1—11). До того ж Барух міг утратити свою посаду і становище в суспільстві через те, що в той важкий час непохитно підтримував Єремію.

Єгова вирішив допомогти Баруху, аби той не забував про прийдешній вирок: «Ось Я поруйную, що Я збудував, а що  Я насадив, те Я вирву, також усю землю Свою». Далі Єгова порадив Барухові: «Ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай» (Єремії 45:4, 5).

Єгова не вказує, що саме є тим «великим», але для Баруха це могли бути якісь егоїстичні прагнення, бажання видатного становища чи матеріального збагачення. Єгова порадив йому реально дивитися на справи і пам’ятати, що́ незабаром станеться: «Ось Я наведу зло на кожне тіло... а тобі дам душу твою за здобич на всіх тих місцях, де ти будеш ходити». Найцінніший скарб Баруха, його життя, буде збережений, хоч би де він опинився (Єремії 45:5).

Після подій, описаних у 36-му і 45-му розділах книги Єремії, які відбувалися в 625 і 624 роках до н. е., Біблія не згадує про Баруха аж до часу знищення Єрусалима і Юдеї. Про нього знову розповідається у зв’язку з подіями, що відбувались 607 року до н. е. за кілька місяців до падіння Єрусалима.

Барух і далі підтримує Єремію

Під час облоги Єрусалима вавилонянами «Єремія був ув’язнений в подвір’ї в’язниці». Тоді Єгова сказав йому купити в двоюрідного брата поле, що в Анатоті. Це мало служити пророчим знаком майбутнього відновлення. Баруха попросили допомогти оформити процедуру купівлі-продажу (Єремії 32:1, 2, 6, 7).

Єремія сказав: «Написав я купчу, і запечатав, і засвідчив свідками, та й зважив срібло вагою. І взяв я купчого листа запечатаного... і відкритого. І дав я купчого листа Барухові». Тоді Єремія наказав Барухові покласти листи в глиняний посуд для надійного зберігання. На думку деяких вчених, вислів «написав я» означає, що Єремія продиктував текст листів Барухові, який був професійним писарем (Єремії 32:10—14; 36:4, 17, 18; 45:1).

Барух і Єремія дотримувались звичаю того часу, коли про одну угоду складали два листи. У «Каталозі західно-семітських  печаток» пояснюється: «Перший документ називався «запечатаним», бо він був скручений і запечатаний одною чи кількома печатками. Це був оригінал укладеної угоди... Інший, «відкритий», був копією запечатаного, і його можна було прочитати в будь-який момент. Отже, складалося два документи — оригінал і копія — написані на різних папірусах». Археологічні знахідки підтверджують, що в ті часи існував звичай зберігати документи в глиняному посуді.

Вавилоняни завоювали Єрусалим, спалили його і забрали в полон усіх, окрім невеликої кількості бідних людей. Навуходоносор призначив намісником Ґедалію, якого вбили через два місяці. Позосталі євреї планували втекти до Єгипту. Але це суперечило натхненному попередженню пророка Єремії. Власне під час тих подій знову згадується про Баруха (Єремії 39:2, 8; 40:5; 41:1, 2; 42:13—17).

Єврейські провідники сказали Єремії: «Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: Не входьте до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там,— то тебе намовив проти нас Барух, син Нерійїн, щоб віддати нас у руку халдеїв, щоб повбивати нас, і щоб вигнати нас до Вавилону» (Єремії 43:2, 3). Як бачимо з цих звинувачень, єврейські провідники, мабуть, вважали, що Барух мав сильний вплив на Єремію. Євреї могли думати, що через своє становище і багатолітню дружбу з Єремією, Барух поводився не просто як писар пророка, а як хтось значно впливовіший. Однак хоч би що думали собі єврейські провідники, та звістка насправді походила від Єгови.

Позосталі євреї не послухались Божого попередження і «з пророком Єремією та з Барухом, сином Нерійїним» вирушили в дорогу. Єремія записав: «Прийшли до єгипетського краю, бо не послухалися Господнього голосу, і прийшли до Тахпанхесу», прикордонного міста між східною частиною дельти Нілу і Сінаєм. Після цього Біблія вже не згадує про Баруха (Єремії 43:5—7).

Чого ми вчимося з прикладу Баруха

З прикладу Баруха ми можемо взяти чимало цінних уроків. По-перше, заради служіння Єгові він з готовністю використовував свої професійні вміння і становище, не боячись можливих проблем. Сьогодні багато Свідків Єгови — і чоловіки, і жінки — виявляють подібний дух. Вони готові використовувати свої здібності і становище, щоб служити в Бетелі, на теократичних будовах тощо. Як ви можете виявляти дух Баруха?

Коли в останні дні існування царства Юди Барухові було сказано, що не час шукати «для себе великого», він, очевидно, послухався тієї поради і здобув найцінніше — свою душу. Мудро застосовувати цю пораду і нам, адже ми живемо в останні дні нинішньої системи. Єгова обіцяє врятувати наше життя. Чи ми послухаємось цієї поради так, як послухався Барух?

Ми можемо навчитись ще одного уроку з розповіді про Баруха. Він допоміг Єремії та його двоюрідному братові оформити необхідні офіційні документи, що стосувались комерційної справи. Такі документи складались навіть між родичами. Це чудовий приклад для християн, як вести ділові справи з духовними братами і сестрами. Коли складаємо договори в письмовій формі, то наслідуємо приклад тих чоловіків і діємо в згоді з Біблією. До того ж це практично і свідчить про нашу любов до інших.

Хоча про Баруха згадується лише в кількох розділах Біблії, християни можуть багато чого від нього навчитись. Чи ви будете наслідувати чудовий приклад вірного писаря Єремії?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 16]

Печатка Баруха.

[Відомості про джерело]

Bulla: Courtesy of Israel Museum, Jerusalem