Духовний ріст на прекрасному острові

УСІХ, хто приїздить на Тайвань, вражає буйна тропічна рослинність острова. Свіжі зелені паростки рису, дозріваючи, набувають золотавого кольору. Гірські схили вкриті густими лісами. На відміну від багатолюдних міст, розкішна зелень полів та гір приносить справжнє відсвіження. Саме таким побачив цей острів один мандрівник, який першим прибув із Заходу. Він був спонуканий назвати острів «Ілха формоза», що означає «прекрасний острів».

І справді, Тайвань є прекрасним островом. Проте він невеликий — лише 390 кілометрів завдовжки і близько 160 кілометрів завширшки. На більшості території острова здіймаються високі гори. Гора Юй-Шань вища за японську гору Фудзіяма і новозеландську гору Кука. Гори острова оточені вузькими рівнинами, які простягаються до моря. Ці рівнини густо заселені людьми, оскільки кількість мешканців Тайваню становить понад 22 мільйони.

Духовний ріст

Окрім пишної рослинності, острів має ще й іншу особливість — на ньому відбувається дивовижний духовний ріст. Цьому росту сприяє запопадливість, яку виявляють літні й молоді люди, коли пізнають правдивого Бога Єгову. Вражаюче зростає число тих, хто ревно допомагає іншим набувати знань про Єгову та його намір.

Через такий ріст виникла потреба в розширенні філіалу Свідків Єгови. У грудні 1990 року було куплено земельну ділянку для будівництва нових приміщень філіалу. Колишній комплекс у Тайбеї став надто тісним для того, щоб здійснювати в ньому нагляд за діяльністю 1777 вісників Царства на Тайвані. У серпні 1994-го, після кількох років старанної праці міжнародних  і місцевих добровольців різного віку, з’явився новий гарний комплекс у Сіньву. На той час добру новину з Божого Слова проповідували 2515 вісників. Відтоді минуло понад десять років, а кількість вісників зросла більш як удвічі. Тепер це число перевищує 5500, і приблизно чверть усіх вісників служить повночасними проповідниками. Особливої уваги заслуговує молодь, яку можна прирівняти до відсвіжної ранкової роси (Псалом 110:3).

Духовний ріст серед молоді

Серед ревних вісників доброї новини є багато зовсім юних осіб. Деякі з них вчаться у початкових класах. В одному містечку на півночі Тайваню подружню пару запросили на Школу теократичного служіння, в якій Свідки Єгови навчаються ділитися з іншими біблійною правдою. Подружжя було здивоване тим, що маленький хлопчик, на ім’я Вейджун, читав зі сцени Біблію вміліше, ніж це зробило б чимало дорослих. Іншого разу їх глибоко зворушило, що навіть діти дошкільного віку давали продумані коментарі. Це подружжя добре відгукувалося про гарну поведінку дітей у Залі Царства.

Чому ці діти так охоче вивчають Біблію у країні, в якій основними релігіями є буддизм і даосизм? Тому що їхні батьки-християни дотримуються біблійних принципів і дбають про те, щоб життя в сім’ї було щасливим завдяки близьким взаєминам з Єговою. Батьки Вейджуна намагаються зробити так, щоб сімейне вивчення Біблії і проповідницьке служіння були цікавими. Тому старші брат і сестра цього хлопчика вже охрещені Свідки. Недавно Вейджун захотів брати участь у праці проповідування разом зі збором. Його мати розповіла, що того місяця хлопчик вже розповсюдив більше журналів, ніж ціла їхня сім’я. Вейждуну подобається ділитися з людьми правдою, давати коментарі на зібраннях і розповідати іншим про те, чого він навчився.

Коли діти підростають

А що сказати про таких дітей, коли вони підростають? Більшість з них продовжують щиро любити Єгову і служіння. Ось приклад студентки, на ім’я Вейпінь. Одного разу її викладач згадав, що представники певної релігії не погоджуються на переливання крові. Але він не знав, до якої саме релігії вони належать. Після закінчення заняття Вейпінь сказала викладачу, що цими людьми є Свідки Єгови, і пояснила, чому вони не приймають крові.

Інша викладачка показала студентам відеофільм про хвороби, які передаються статевим шляхом. У цьому фільмі наводилися слова з 1 Коринфян 6:9. Однак викладачка стверджувала, що Біблія не засуджує гомосексуалізму. Вейпінь знову мала нагоду розповісти про Божий погляд на цю справу.

Якось одногрупниця Вейпіні, на ім’я Шюшя, готувала реферат на тему «Насилля в сім’ї». Вейпінь запропонувала їй «Пробудись!» за 8 листопада 2001 року, який називався «Насилля над жінками. Як допомогти?». Вона пояснила, що журнал містить багато біблійної інформації на цю тему. Згодом Шюшя стала неохрещеним вісником. Разом з Вейпінню вона ділиться доброю новиною з іншими.

Багатьом молодим християнам нелегко виявляти, що вони належать до народу, який живе за біблійними принципами. Особливо це нелегко в маленьких містечках. Цігау через свою віру і проповідницьку діяльність зазнавав тиску з боку однолітків. Він говорить: «Я відчував сильне збентеження, тому що під час проповідування боявся зустріти однокласників. Бувало, їх збиралося чоловік  десять, і вони насміхалися з мене». Одного разу вчитель попросив Цігау розповісти перед класом про його релігію. Хлопець пригадує: «Я почав свою промову з обговорення першого розділу книги Буття, а потім підняв такі запитання: хто створив землю та все, що на ній, і як з’явилась людина? Тільки-но я почав зачитувати уривок з Біблії, як деякі учні стали сміятися і казати, що я вірю в забобони. Однак я не зважав на це і продовжував свій виступ. Після виступу я мав нагоду поговорити з декотрими однокласниками про нашу діяльність і вчення. Тепер, коли учні бачать, що я проповідую, то більше не глузують з мене».

Цігау продовжує: «Ми разом з батьками, які теж є Свідками, кожного ранку обговорюємо щоденний вірш. Крім того, ми вивчаємо разом Біблію і регулярно відвідуємо зібрання. Завдяки цьому я вчуся не звертати уваги на тих, хто насміхається з мене, коли я розповідаю про біблійні вчення іншим».

Тінґмей вчиться в технікумі для дівчат. Якось однокурсниці запросили її на пікнік, куди також були запрошені хлопці з іншого технікуму. Вона відмовилась, оскільки розуміла, що таке спілкування криє в собі небезпеку. Її запрошували ще кілька разів попри те, що дівчина вже пояснювала свою позицію на основі книжки «Запитання молодих людей. Практичні поради» *. Однокурсниці висміювали Тінґмей, називаючи її старомодною. Проте невдовзі виявилося, наскільки мудро чинила Тінґмей, дотримуючись біблійних принципів. Одна з її однокурсниць завагітніла і зробила аборт. Тінґмей каже: «Підкоряючись вимогам Єгови, я маю чисте сумління. Це приносить мені радість і глибоке задоволення».

Подолання перешкод на шляху росту

Тінґмей має близьку подругу, на ім’я Рейвен. Коли Рейвен була трохи молодшою, відвідування християнських зібрань і участь у проповідуванні здавались їй обтяжливим обов’язком. Але побачивши різницю між щирою любов’ю членів збору і поверховою дружбою однокласників, дівчина зрозуміла, що мусить зробити деякі зміни у своєму житті. Рейвен почала проповідувати однокласникам і невдовзі ще більше усвідомила, що́ їй слід робити. Вона розпочала допоміжне  піонерське служіння, проповідуючи понад 50 годин щомісяця. Через якийсь час Рейвен вже служила сталим піонером і кожного місяця присвячувала проповідуванню більше 70 годин. Дівчина розповідає: «Я надзвичайно вдячна Єгові. Він ніколи в мені не розчаровувався. І хоча я засмучувала його своїми вчинками, він все одно любив мене. Таку ж любов виявляли до мене моя мама та інші члени збору. Тепер я проводжу п’ять біблійних вивчень і вважаю, що виконую найзмістовнішу працю».

Двоє дітей-Свідків з одного села мали представляти свою школу на конкурсі народного танцю. Коли хлопці довідались про умови конкурсу, то зрозуміли, що участь у ньому суперечитиме їхньому християнському сумлінню. Вони пояснили свої погляди і попросили звільнити їх від участі в конкурсі. Але їхнє прохання відхилили. Вчителі сказали, що хлопці мусять виступати, оскільки їх вже призначено. Ці молоді Свідки не здавалися. Вони зайшли на офіційний веб-сайт Міністерства освіти і написали про свою проблему. Хоча їм не надіслали прямої відповіді, невдовзі їхня школа отримала вказівку нікого не змушувати до участі в подібних конкурсах. Які ж щасливі були ці Свідки, що Біблія сформувала їхнє сумління, а також дала їм силу обстояти те, що правильне!

Навіть молоді люди, які мають фізичні обмеження, можуть ділитися біблійною надією з іншими й отримувати від цього велику радість. Мінью паралізована від народження. Оскільки дівчина не може рухати руками, то, щоб знайти потрібний вірш, перегортає сторінки Біблії за допомогою язика. Коли Мінью виконує завдання на Школі теократичного служіння в Залі Царства, вона лежить на низькій кушетці, а її партнер сидить на маленькому стільці і тримає мікрофон. Наскільки ж зворушливо бачити, яких зусиль докладає дівчина для підготовки своїх завдань!

Коли Мінью захотіла стати вісником, деякі сестри в зборі вирішили допомогти їй і навчилися свідчити по телефону. Мінью натискає язиком кнопки, а сестри ведуть записи. Дівчині настільки подобається служіння, що вона стала допоміжним піонером і тепер щомісяця проповідує 50—60 годин, розмовляючи з людьми про Боже Царство по телефону. Вона знайшла людей, які погодились взяти біблійну літературу і домовилася з ними про повторні відвідини. Завдяки такому виду служіння дівчина нині проводить три біблійні вивчення.

Подібні до відсвіжної роси юнаки та дівчата з 78 зборів Свідків Єгови на Тайвані охоче і запопадливо діляться життєдайною доброю новиною з багатомільйонним населенням цього острова. І це лише невелика частина молоді, яка по цілому світі сповнює таке біблійне пророцтво: «Народ Твій готовий у день військового побору Твого,— в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість» (Псалом 110:3). Яким же джерелом підбадьорення є ці молоді люди для старших співхристиян! Але найбільшу радість вони приносять своєму небесному Батькові, Богу Єгові (Приповістей 27:11).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

ПОТРІБНО БІЛЬШЕ ЗАЛІВ ЦАРСТВА

Через ріст кількості вісників на Тайвані виникла потреба в нових Залах Царства. Однак тут повстає велика трудність. Яка саме? Річ у тім, що на острові, за винятком деяких сільських регіонів, практично не існує підхожих ділянок для будівництва Залів Царства. Крім того, ціни на землю непомірно високі, а правила забудови дуже суворі. У містах єдиний вихід — це купувати офісні приміщення і переобладнувати їх під Зали Царства. Але більшість таких приміщень має дуже низьку стелю. Крім того, доступ у ці приміщення обмежений через посилену охорону, а їхня експлуатація пов’язана з великими видатками. Ці та інші чинники роблять такі приміщення непридатними для використання їх під Зали Царства.

І все ж у недавні роки Свідки Єгови на Тайвані змогли обладнати чимало нових Залів Царства. Вони й далі шукають підхожі ділянки та приміщення. Брати і сестри охоче покривають пов’язані з будівництвом витрати і набувають необхідних будівельних навичок.