Нехай ваша віра виявляється у вчинках

«Віра, якщо не має вчинків, сама по собі мертва» (ЯКОВА 2:17).

1. Чому ранні християни дбали і про віру, і про вчинки?

РАННІ християни виявляли свою віру вчинками. Учень Яків заохочував їх: «Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами». Далі він додав: «Як тіло без духу мертве, так і віра без учинків мертва» (Якова 1:22; 2:26). Через 35 років після написання цих слів християни і далі виявляли свою віру належними вчинками. Але, на жаль, не всі. Ісус похвалив збір у Смирні, але зборові в Сардах сказав: «Знаю про вчинки твої. Якщо подивитися на твоє ім’я, ти ніби живий, хоча насправді ти мертвий» (Об’явлення 2:8—11; 3:1).

2. Яке запитання щодо своєї віри можуть поставити собі християни?

² Ісус заохочував християн у Сардах, а також тих, хто пізніше читатиме ці слова, виявляти свою першу любов до християнської правди і залишатись духовно пильними (Об’явлення 3:2, 3). Кожен з нас може запитати себе: «А що сказати про мої вчинки? Чи я роблю все можливе, щоб виявляти свою віру вчинками, навіть коли не проповідую чи не є на зібраннях» (Луки 16:10). Свою віру можна виявляти за різних обставин. Розгляньмо, як християни можуть це робити на товариських зустрічах, зокрема на весільних гостинах.

Невеликі гостини

3. Що говориться в Біблії про гостини?

³ Приємно, коли нас запрошують на християнську вечірку. Єгова є «щасливим Богом» і хоче, аби його слуги теж були щасливими (1 Тимофія 1:11). Він надихнув Соломона записати: «Радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її» (Екклезіяста 3:1,  4, 13; 8:15). Таку радість відчуває родина, коли збирається за столом, або правдиві поклонники під час невеликих товариських гостин (Йова 1:4, 5, 18; Луки 10:38—42; 14:12—14).

4. Про що має подумати той, хто організовує гостину?

⁴ Якщо ви влаштовуєте гостину чи відповідаєте за неї, треба все добре спланувати, навіть коли запрошуєте лише кількох одновірців на просте частування і дружню розмову (Римлян 12:13). Вам слід керуватись «мудрістю, що згори», щоб ‘усе відбувалося пристойно’ (1 Коринфян 14:40; Якова 3:17). Апостол Павло написав: «Їсте ви чи п’єте, чи робите щось інше — усе робіть на Божу славу. Не давайте підстави для спотикання» (1 Коринфян 10:31, 32). На що необхідно звернути особливу увагу? Коли все добре обдумати й належно спланувати, тоді і ви, і гості зможете показати, що ваші вчинки не розходяться з вірою (Римлян 12:2).

Яку гостину ви плануєте?

5. Чому господарям слід подумати про те, чи варто подавати алкогольні напої і чи буде музика?

⁵ Нерідко господарі стоять перед вибором: подавати алкогольні напої чи ні. Щоб товариська зустріч була приємною, не обов’язково вживати алкоголь. Пригадайте, коли до Ісуса прийшов великий натовп людей, він чудом збільшив кількість хліба та риби і нагодував їх. У цій розповіді не згадується, що Ісус чудом зробив вино, хоча йому це було під силу (Матвія 14:14—21). Проте якщо ви вирішили подавати на гостині алкогольні напої, то постарайтесь, щоб їх не було надто багато. Також подбайте, щоб гості, які не захочуть пити алкоголь, мали можливість споживати інші напої (1 Тимофія 3:2, 3, 8; 5:23; 1 Петра 4:3). Ніколи й нікого не змушуйте пити напої, які згодом можуть «кусати, як гад» (Приповістей 23:29—32). А як щодо музики і співу? Якщо на вашій гостині буде музика, то ви, без сумніву, ретельно виберете пісні з належним ритмом і словами (Колосян 3:8; Якова 1:21). Багато християн побачили, що слухання «Мелодій Царства» і спів цих пісень сприяє приємній атмосфері на товариській зустрічі (Ефесян 5:19, 20). Крім того, необхідно контролювати гучність музики, аби вона не заглушала розмов і не заважала сусідам (Матвія 7:12).

6. Як господар, організовуючи товариську зустріч, покаже, що має живу віру?

⁶ На товариських вечірках християни можуть спілкуватися на різні теми, читати щось вголос чи розповідати цікаві  випадки. Якщо гості починають говорити про недоречні справи, господар може делікатно перевести розмову в позитивне русло. Він теж слідкуватиме, щоб розмову не вів лише хтось один. Якщо таке стається, то господар тактовно втрутиться в розмову і залучить до неї інших. Він може заохотити молодих висловлювати свої думки або запропонувати обговорити цікаву для всіх тему. Такі зустрічі принесуть справжнє задоволення і молодим, і старшим. Коли ви як господар мудро і з тактовністю проведете товариську зустріч, тоді «про вашу поміркованість» знатимуть усі присутні (Филип’ян 4:5). Вони побачать, що ваша віра жива і керує всіма вашими вчинками.

Одруження і весільні гостини

7. Чому планування весілля заслуговує особливої уваги?

⁷ Однією з особливих нагод для радості є християнське весілля. Давні слуги Єгови, в тому числі Ісус і його учні, охоче приходили на весільні гостини (Буття 29:21, 22; Івана 2:1, 2). Нині, як видно з розповідей про християнські весілля, планування гостини вимагає особливих зусиль. Тим більше, коли ми хочемо, щоб у вчинках християн виявлялись розсудливість і поміркованість. Усе ж християни не вважають весільні гостини чимось поганим і стараються під час таких оказій виявляти свою віру.

8, 9. Як деякі весільні церемонії свідчать про правдивість слів з 1 Івана 2:16, 17?

⁸ Багато людей, які не знають чи не дотримуються Божих принципів, вважають, що на весіллі можна дозволити собі різні крайнощі. В одному з європейських журналів наречена так описала своє «королівське» весілля: «Ми їхали у парадній кареті, запряженій четвіркою коней, а за нами дванадцять екіпажів і диліжанс, в якому постійно грав оркестр. Вишукане меню, чудова музика, все було просто божественно. А я, як і бажала, того дня була королевою».

⁹ Звичаї в різних місцевостях різні. Але поширені нині погляди на весілля свідчать про правдивість слів апостола Івана: «Все у світі: прагнення плоті, прагнення очей та вихваляння своїми статками — походить не від Батька, а від світу». Чи можете уявити зрілих християн, які хочуть влаштувати для себе «королівське» весілля з казково багатою гостиною? Радше вони зважатимуть на біблійну пораду: «Хто виконує Божу волю, той залишається навіки» (1 Івана 2:16, 17).

10. а) Як молоді виявлять поміркованість, плануючи весілля? б) Як наречені будуть вирішувати, кого запросити на весілля?

¹⁰ Біблія допомагає християнським парам, які планують весілля, бути практичними і розважливими. Весілля, безперечно, є важливою подією. Проте християни пам’ятають, що це лише початок подружнього життя двох людей, які мають надію жити вічно. Вони не зобов’язані влаштовувати великого весільного бенкету. Якщо наречені планують гостину, то порахують витрати на неї і визначать, якою вона має бути (Луки 14:28). Згідно з Біблією, чоловік є головою сім’ї (1 Коринфян 11:3; Ефесян 5:22, 23). Тому відповідає за весільну гостину передусім наречений. Він, звичайно, прислухатиметься до думки своєї майбутньої дружини стосовно того, кого вони хочуть і кого можуть запросити на весільну гостину. Але запросити всіх родичів і друзів неможливо і, мабуть, недоцільно, тому молодятам слід підійти до цієї справи розсудливо. Наречені повинні довіряти, що їх зрозуміють ті християни, яких вони не зможуть запросити (Екклезіяста 7:9).

 Розпорядник весілля

11. Який обов’язок має розпорядник весілля?

¹¹ Якщо наречені вирішать влаштувати весільну гостину, то як її організувати, щоб усе відбувалося гідно? Свідки Єгови вже не раз переконались, що мудро призначити розпорядника. Так було на весіллі в Кані, котре відвідав Ісус. Розпорядником того весілля, очевидно, був гідний довір’я співпоклонник (Івана 2:9, 10). Тому розсудливий наречений вибере духовно зрілого християнина, який міг би виконувати цей важливий обов’язок. Дізнавшись про бажання та смаки нареченого, розпорядник постарається, щоб перед і під час весільної гостини все відбувалося згідно з планами молодих.

12. Про що має подбати наречений стосовно алкогольних напоїв?

¹² Як згадувалось у 5-му абзаці, деякі молоді пари вирішують не подавати на гостині алкогольних напоїв. Вони не хочуть, щоб зловживання алкоголем затьмарило радість цієї події чи ще якось вплинуло на її проведення (Римлян 13:13; 1 Коринфян 5:11). Якщо вони вирішать подавати алкогольні напої, то наречений мусить подбати, щоб алкоголю не було забагато. Пригадаймо розповідь про весілля в Кані. Крім вина, яке подавали господарі, Ісус чудом зробив ще чимало доброго вина. Розпорядник весілля тоді сказав: «Завжди подають спочатку добре вино, а коли люди вже трохи сп’яніють,— гірше. Ти ж добре вино тримав аж досі» (Івана 2:10). Звичайно, Ісус не схиляв людей до пияцтва, бо вважав, що воно заслуговує осуду (Луки 12:45, 46). Зі слів розпорядника про якість вина, можна зрозуміти, що він бував на весіллях, де гості напивались (Дії 2:15; 1 Фессалонікійців 5:7). Отож і наречений, і гідний довір’я християнин, якого вибрали розпорядником, слідкуватимуть, щоб усі присутні дотримувались поради: «Не впивайтеся вином, що доводить до розгулу» (Ефесян 5:18; Приповістей 20:1; Осії 4:11).

13. На що зважатимуть молодята, якщо на їхньому весіллі буде музика і чому?

¹³ Якщо на весіллі буде музика, то її гучність не має перешкоджати спілкуванню. Один християнський старійшина зауважив: «Під вечір, коли гості більше спілкуються і починаються танці, музика зазвичай стає гучнішою. Спочатку вона звучить неголосно, але згодом вже заглушає розмову. Весільна гостина — це чудова можливість побути в приємному товаристві. Прикро, коли надто гучна музика позбавляє християн такої нагоди». За музику та її гучність відповідальні наречений і розпорядник весілля, а не музиканти чи той, хто програє́ музичні записи. Павло написав: «Все, що говорите або чините, нехай буде в ім’я Господа Ісуса» (Колосян 3:17). Чи пам’ятатимуть гості після весілля, що молодята, вибираючи музику, чинили усе в ім’я Ісуса? Адже саме так має бути.

14. Що християнам передусім повинне запам’ятатися з християнського весілля?

¹⁴ Про добре організоване весілля залишаються приємні спогади. Ось як висловились про одне весілля Адам і Едіта, котрі одружені вже 30 років: «Панувала чудова атмосфера. Крім пісень на хвалу Єгові, були й інші пристойні розваги. Танці й музика не були найважливішою частиною гостини. Програму  провели весело й підбадьорливо, ніщо не порушувало біблійних принципів». Справді, наречений і наречена мають багато нагод виявити свою віру вчинками.

Весільні подарунки

15. Які біблійні поради щодо весільних подарунків варто взяти до уваги?

¹⁵ У багатьох країнах родичі і друзі роблять подарунки молодятам. На що варто звертати увагу, коли плануєте щось дарувати? Згадаймо слова апостола Івана про «вихваляння своїми статками». Він сказав, що таке вихваляння властиве не християнам, які виявляють свою віру вчинками, а світові, що минається (1 Івана 2:16, 17). Пам’ятаючи про Іванову пересторогу, чи повинні молоді оголошувати ім’я кожного, хто робить подарунок? Християни з Македонії та Ахаї дали пожертви для братів у Єрусалимі, але ніде не згадується, що їхні імена були публічно оголошені (Римлян 15:26). Багато християн, роблячи подарунки на весіллі, не хочуть привертати до свого імені зайвої уваги. Розгляньте, що радить Ісус в Матвія 6:1—4.

16. Як наречені, приймаючи весільні подарунки, старатимуться не образити чиїхось почуттів?

¹⁶ Якщо б ми оголошували, хто і що подарував, то цим спонукували б «одні одних до суперництва» — чий подарунок кращий і дорожчий. Тому розважливі християнські пари не будуть оголошувати імена тих, хто робить подарунки. Інакше можуть засоромитись ті, хто не мав змоги щось подарувати (Галатів 5:26; 6:10). Це не означає, що молодий або молода не повинні знати, хто зробив той чи інший подарунок. Вони можуть дізнатися про це з доданої до подарунка листівки, однак не будуть її зачитувати вголос. Отже коли ми купуємо, даруємо чи приймаємо весільні подарунки, то теж можемо виявляти свою віру в учинках *.

17. Що повинні постановити християни стосовно своєї віри і вчинків?

¹⁷ Виявляти нашу віру вчинками означає щось більше, ніж вести морально чисте життя, відвідувати християнські зібрання і проповідувати. Нехай кожен з нас має живу віру, котра буде очевидною в усьому, що ми робимо. Тоді про нашу віру свідчитимуть «довершені» діла, навіть коли це стосується справ, про які йшлося у цій статті (Об’явлення 3:2).

18. Як слова з Івана 13:17 стосуються християнських весіль і товариських зустрічей?

¹⁸ Після того як Ісус дав учням приклад любові, помивши їм ноги, він сказав: «Коли ви знаєте все це, то щасливі, якщо так робите» (Івана 13:4—17). Можливо, у вашій місцевості немає потреби чи звичаю мити ноги гостям. Але, як ми розглянули вище, у житті — в тому числі під час товариських зустрічей і християнських весіль — є багато нагод виявити свою віру вчинками любові й турботи. Ми хочемо робити це, коли одружуємось або коли йдемо на весілля до християн, які також прагнуть виявляти свою віру в учинках.

[Примітка]

Як би ви відповіли?

Як можна виявляти свою віру в учинках,

• коли організовуєте товариські зустрічі?

• коли організовуєте весілля чи гостину?

• коли даруєте чи отримуєте весільні подарунки?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 24]

Навіть коли запрошуєте лише кількох одновірців, керуйтесь «мудрістю, що згори».