Як Ісус принесе мир

«НА ЗЕМЛІ мир, у людях добра воля!» Ця звістка, яку отримали пастухи, не була єдиним пророцтвом про народження Ісуса. Натхнене Богом проголошення про те, що має народитись Ісус, небесні посланці передали також Марії та її чоловікові, Йосипу. Розгляд цих звісток допоможе нам глибше зрозуміти значення Ісусового народження та обіцянки ангела про мир серед людей.

Ще перед тим, як Марія зачала в утробі, їй з’явився ангел, якого Біблія називає Гавриїл. Він звернувся до неї: «Доброго дня, обдарована милістю! Єгова з тобою». Уявіть, як сильно Марія, мабуть, розхвилювалась або навіть трохи злякалася. Що могло б означати таке вітання?

Гавриїл пояснив: «Ти зачнеш в утробі і народиш сина, і даси йому ім’я Ісус. Він стане великим і буде названий Сином Всевишнього, а Бог Єгова дасть йому престол його батька, Давида, і він царюватиме над домом Якова навіки, і царству його не буде кінця». Марія запитала, як це станеться, адже вона була незайманою, бо ще не жила з чоловіком. Гавриїл пояснив, що вона зачне дитину, коли на неї злине Божий святий дух. Це мала бути особлива дитина (Луки 1:28—35).

Передречений цар

Зі слів Гавриїла Марія зрозуміла, що про сина, якого вона народить, передрікалось у давніх пророцтвах. Проголошення, що Єгова дасть синові Марії «престол його батька, Давида», мабуть, пригадало їй обіцянку, яку Бог дав ізраїльському цареві Давиду. Про цю обіцянку знав кожен ознайомлений з Писаннями єврей.

Через пророка Натана Єгова сказав Давиду: «Буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій буде міцно стояти аж навіки» (2 Самуїла 7:4, 16). Стосовно Давида Єгова проголосив: «Повік буде насіння його, а престол його передо Мною — як сонце» (Псалом 89:21, 30, 36, 37). Тому те, що Марія та Йосип походили з Давидового дому, не було випадковістю.

Але це не єдині пророцтва в Єврейських Писаннях про нащадка Давида. Марія теж, мабуть, знала пророцтво Ісаї: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки,— ревність Господа Саваота це зробить» (Ісаї 9:5, 6).

Проголошення Гавриїла було чимось більшим, ніж просто повідомленням про чудесне народження хлопчика. Син Марії мав стати спадкоємцем царя Давида — вічним спадкоємцем встановленого Богом Царства. Пророцтво про Ісусове майбутнє становище, передане Гавриїлом, має для нас важливе значення.

 Коли Йосип довідався, що його майбутня дружина носить дитину, то вирішив розірвати заручини. Йосип розумів, що це не його дитина, бо вони ще не жили разом. Уявіть, як, напевно, важко було Йосипу прийняти пояснення Марії, що вона чекає дитину. В Євангеліє говориться: «З’явився йому уві сні ангел Єгови й сказав: «Йосипе, сину Давидів, не бійся взяти свою дружину Марію до себе додому, бо зачате в ній — від святого духу. Вона народить сина, і ти назвеш його Ісусом, бо він спасе свій народ від гріхів» (Матвія 1:20, 21).

Біблія не говорить, чи Йосип повністю зрозумів слова: «Він спасе свій народ від гріхів». Але цього було достатньо, аби переконати Йосипа, що майбутня мати не згрішила. Він послухався наказу ангела і взяв Марію до свого дому, чим засвідчив, що їхній шлюб є законний.

Святе Письмо допомагає зрозуміти, що́ мав на увазі небесний посланець Бога. На зорі людської історії один ангел поставив під сумнів право Єгови володарювати. З Єврейських Писань видно, що цей бунтівник серед усього іншого твердив, ніби Бог править несправедливо і ніхто з людей не залишиться вірним Йому у випробуваннях (Буття 3:2—5; Йова 1:6—12). Наприклад, Адам не зберіг своєї вірності і згрішив. Від нього всі люди успадкували гріх і як наслідок — смерть (Римлян 5:12; 6:23). Однак Ісус народився без гріха, бо його батьком був Бог, а не людина. Ісус добровільно віддав своє досконале людське життя як викуп, рівноцінний тому, що втратив Адам. Завдяки цьому він може визволили людей від їхніх гріхів і дати їм надію на вічне життя (1 Тимофія 2:3—6; Тита 3:6, 7; 1 Івана 2:25).

 Під час свого земного служіння Ісус показав, яким буде життя, коли він усуне гріх і його наслідки. Ісус звільняв людей від різних недуг і навіть воскрешав померлих (Матвія 4:23; Івана 11:1—44). Такі чуда були прообразом того, що він зробить у майбутньому. Ісус сказав: «Надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують [мій] голос і вийдуть» (Івана 5:28, 29).

Ця обіцянка майбутнього воскресіння показує, чому народження Ісуса, а ще більше його смерть, має для нас таке велике значення. В Івана 3:17 сказано, що Бог послав свого Сина, «щоб через нього світ отримав спасіння». Та чудова новина пригадує нам слова, які почули пастухи, що стерегли свої отари в ніч народження Ісуса.

Добра новина, яка принесе велику радість

Коли ангели проголосили, що народився «Спаситель — Христос Господь», це була справді добра новина, яка мала принести велику радість людству (Луки 2:10, 11). Цей хлопчик стане Месією, великим Пророком і Правителем, якого вже давно чекав Божий народ (Повторення Закону 18:18; Михея 5:1). Його життя і смерть стали основою для того, щоб довести правомірність верховної влади Єгови у Всесвіті. Ось чому ангели проголошували: «Слава Богу в небесах» (Луки 2:14).

Ісус, котрого Біблія називає «останній Адам», показав, що люди можуть бути вірними Єгові навіть за найсуворіших випробувань (1 Коринфян 15:45). Так він довів, що Сатана — злісний брехун. Усе це було причиною для радості вірних ангелів на небі.

Тепер розгляньмо порушене в першій статті питання: «Чи розсудливо сподіватись, що слова ангела, сказані в ніч Ісусового народження, колись сповняться?» Безумовно, що так. Головна частина Божого наміру полягає в тому, щоб відновити на землі мирні райські умови. Тоді всі люди будуть керуватися любов’ю та відданістю. Тому, щоб виконати свій намір, Єгова усуне тих, хто протидіє його верховній владі. Це погана звістка для людей, які підтримують Сатану і стверджують, що непотрібно дотримуватись норм Єгови. Таких людей буде знищено (Псалом 37:11; Приповістей 2:21, 22).

Зверніть увагу, ангели не сказали пастухам, що всі люди будуть мати мир та добру волю. Радше, як говориться в перекладі Хоменка, вони проголосили «мир людям [Божого] вподобання». Інакше кажучи, мир буде поміж тих людей, які мають вподобання Бога, тобто його схвалення. Це ті люди, котрі виявляють справжню віру в Єгову і наслідують Ісуса як його вірні учні. Такі чоловіки і жінки виявляють свою щедрість та любов до інших не лише кілька днів у році, а кожен день.

Правдиві християни не лише під час Різдва

Добра новина, яку проповідував Ісус, змінила життя багатьох людей. Вони керуються християнськими засадами у всіх сферах життя. Ті, хто колись думав тільки про себе, тепер стараються розмірковувати, що зробив би Ісус, коли б був на їхньому місці. Люди, які раніше зосереджувались на збагаченні й задоволеннях, тепер розуміють, що набагато ціннішим від матеріального є духовне і що ним необхідно ділитися з ближніми. Змінившись, ці люди намагаються виявляти щедрість та доброту кожного дня. Хіба ж не такими мають бути правдиві християни?

 Якби всі щирі люди роздумували над справжнім значенням звістки ангелів про мир і діяли відповідно до неї, весь світ був би зовсім інакшим.

Пророцтва про народження Ісуса запевняють, що ті люди, які мають Боже схвалення, втішатимуться справжнім миром вічно. Ви, напевно, теж цього прагнете. Ми можемо бути певні, що славетні пророчі слова про мир, проголошені ангелами під час Ісусового народження, більше не будуть просто побажаннями під час Різдва. Ті слова обов’язково сповняться, і справжній мир існуватиме між людьми вічно.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Християнські риси можна і треба виявляти кожного дня.