«Ти будеш тільки радісний»

«Будеш святкувати Господеві... і ти будеш тільки радісний» (ПОВТОРЕННЯ ЗАКОНУ 16:15).

1. а) Які спірні питання порушив Сатана? б) Що передрік Єгова одразу після бунту Адама і Єви?

НА ПОЧАТКУ людської історії Сатана спонукав Адама і Єву збунтуватись проти Творця. Цим він порушив два важливі спірні питання. По-перше, він твердив, що панування Єгови не є правильне та справедливе. По-друге, що люди служать Богові лише заради власної вигоди. Це друге питання Сатана чітко висловив за часу Йова (Буття 3:1—6; Йова 1:9, 10; 2:4, 5). Щоб спростувати звинувачення Сатани, Єгова без зволікань почав діяти. Коли Адам з Євою були ще в Еденському саду, Єгова передрік, як вирішиться спір із Сатаною. Бог сказав, що прийде «насіння», яке спочатку буде вжалене в п’яту, але потім розтрощить Сатані голову (Буття 3:15).

2. Як Єгова проливав світло на сповнення пророцтва з Буття 3:15?

² З бігом часу Єгова проливав дедалі більше світла на це пророцтво, запевняючи, що воно обов’язково сповниться. Приміром, Бог сказав Авраамові, що насіння з’явиться з його потомства (Буття 22:15—18). Авраамів онук, Яків, став батьком 12 племен Ізраїля, які 1513 року до н. е. утворили народ. Тоді Єгова дав ізраїльтянам звід законів, до якого входили накази про різні щорічні свята. Апостол Павло сказав, що ті свята — «тінь майбутнього» (Колосян 2:16, 17; Євреїв 10:1). Вони були прообразом того, як Єгова виконає свій намір щодо Насіння. Відзначання тих свят несло ізраїльтянам велику радість. Щоб зміцнити нашу віру в те, що обіцянки Єгови неодмінно сповняться, коротко розгляньмо деякі з тих свят.

Поява Насіння

3. Хто був обіцяним Насінням і як воно було вжалене в п’яту?

³ Від часу, як Єгова виголосив перше пророцтво, і до появи Насіння пройшло понад 4000 років. Цим Насінням був Ісус (Галатів 3:16). Він, як досконала людина, залишився вірним аж до смерті і так довів неправдивість закидів Сатани. І оскільки Ісус був безгрішним, його жертовна смерть мала величезну цінність. Завдяки цій жертві вірні нащадки Адама і Єви зможуть звільнитись від гріха і смерті. Насіння було вжалене в п’яту, коли Ісус помер на стовпі мук (Євреїв 9:11—14).

4. Що було прообразом Ісусової жертви?

⁴ Ісус помер 14 нісана * 33 року н. е. В Ізраїлі 14 нісана святкували Пасху. То був радісний день. На свято кожна родина споживала печене молоде безвадне ягня. Це мало нагадувати їм, як кров ягняти врятувала ізраїльських перворідних від ангела смерті, котрий 14 нісана 1513 року до н. е. вбивав перворідних єгиптян (Вихід 12:1—14). Пасхальне ягня було прообразом Ісуса, про якого апостол Павло сказав: «Христос — наша пасха — був принесений у жертву» (1 Коринфян 5:7). Ісусова пролита кров, подібно до крові пасхального ягняти, приносить спасіння багатьом людям (Івана 3:16, 36).

 Перший плід з мертвих

5, 6. а) Коли відбулось Ісусове воскресіння і що в Законі було його прообразом? б) Чому воскресіння Ісуса було необхідним для сповнення пророцтва з Буття 3:15?

⁵ Третього дня Ісус був воскрешений, щоб представити небесному Батькові цінність своєї жертви (Євреїв 9:24). Прообразом його воскресіння було інше свято — Прісних хлібів. Воно починалося наступного дня після 14 нісана. А 16 нісана ізраїльтяни приносили сніп перших плодів ячменю, який в Ізраїлі дозрівав швидше від інших злаків. Священик мав колихати цей сніп перед Єговою (Левит 23:6—14). Церемонія приношення перших плодів вказувала на те, що́ мало відбутися 16 нісана 33 року н. е. Тоді Єгова воскресив свого сина до безсмертного життя в духовній сфері. Цим Бог розладнав злісний намір Сатани, який хотів, щоб «свідок вірний і правдивий» замовчав навіки (Об’явлення 3:14; 1 Петра 3:18).

⁶ Ісус став «першим плодом з тих, хто заснув смертним сном» (1 Коринфян 15:20). На відміну від людей, які воскресли раніше, Ісус уже ніколи не зазнав смерті. Він зійшов на небо і сів праворуч від Єгови, чекаючи часу, коли стане царем у небесному Царстві (Псалом 110:1; Дії 2:32, 33; Євреїв 10:12, 13). Як цар, Ісус розтрощить голову великого ворога, тобто назавжди знищить Сатану разом з його насінням (Об’явлення 11:15, 18; 20:1—3, 10).

Інші члени Авраамового насіння

7. Як і коли відзначали свято Тижнів?

⁷ Ісус був обіцяним в Едені Насінням, через якого Єгова мав «розладнати діла Диявола» (1 Івана 3:8). Проте Єгова сказав Авраамові, що його «насінням», тобто потомством, буде не лише одна особа. «Розмножу потомство твоє,— пообіцяв Єгова,— немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря» (Буття 22:17). Прообразом тих інших членів «насіння» було свято Тижнів. Його відзначали на 50-й день після 16 нісана. Про це радісне свято в Законі говорилось: «До першого дня по сьомім тижні відлічите п’ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа. З ваших осель принесете два хліби колихання,— дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа» * (Левит 23:16, 17, 20).

8. Яка знаменна подія відбулась у П’ятдесятницю 33 року н. е.?

⁸ За днів Ісуса свято Тижнів називалося П’ятдесятницею. У П’ятдесятницю 33 року н. е. більший первосвященик — воскреслий Ісус Христос — вилив святий дух на 120 учнів, які зібрались у Єрусалимі. Завдяки цьому ті учні стали помазаними синами Бога і братами  Ісуса Христа (Римлян 8:15—17). Так був утворений новий народ — «Ізраїль Божий» (Галатів 6:16). З часом цей народ мав нараховувати 144 000 осіб (Об’явлення 7:1—4).

9, 10. Що на святі П’ятдесятниці було прообразом збору помазаних християн?

⁹ Два хліби з заквашеного тіста, які кожної П’ятдесятниці колихали перед Єговою, символізували збір помазаних духом християн. Те, що хліби були приготовані на заквасці, показувало, що помазані християни матимуть «закваску» успадкованого гріха. Але через Ісусову викупну жертву вони можуть наближатись до Єгови (Римлян 5:1, 2). Чому мало бути два хліби? Можливо, це вказувало на дві групи, з яких вибиралися помазані Божі сини — спочатку з євреїв, а пізніше з поган (Галатів 3:26—29; Ефесян 2:13—18).

¹⁰ Два хліби, які приносили на святі П’ятдесятниці, пекли з перших плодів пшениці. Зачаті духом християни також названі «першими плодами з-посеред його створінь» (Якова 1:18). Вони — перші з людей, яким на основі Ісусової пролитої крові прощено гріхи. Це дає їм можливість отримати дар — безсмертне життя на небі, де вони правитимуть з Ісусом у його Царстві (1 Коринфян 15:53; Филип’ян 3:20, 21; Об’явлення 20:6). Помазанці, які вже є на небі, незабаром почнуть пасти народи «залізним жезлом» і побачать, як Сатану буде розчавлено під їхніми ногами (Об’явлення 2:26, 27; Римлян 16:20). Апостол Іван сказав: «Це ті, що йдуть за Агнцем, хоч би куди він ішов. Вони куплені з-поміж людей як перші плоди для Бога та Агнця» (Об’явлення 14:4).

Визволення від гріха

11, 12. а) Що відбувалось у день Окуплення? б) Що давали ізраїльському народові жертвопринесення бичка і козлів?

¹¹ Десятого дня місяця етаніма (пізніше названого тішрі) * ізраїльтяни святкували  день Окуплення. Це свято було прообразом того, що́ принесе людству Ісусова викупна жертва. У той день весь народ збирався і священики приносили жертви для прощення гріхів (Левит 16:29, 30).

¹² У день Окуплення первосвященик мав зарізати бичка і сім разів покропити його кров’ю перед віком ковчега в Святеє Святих. Так він жертвував кров у місці символічного перебування Єгови. Ця жертва приносилась за гріхи первосвященика, його дому, священиків та левитів. Далі первосвященик брав двох козлів. Одного мав зарізати як жертву за гріх народу. Взявши трохи з крові жертви, він кропив перед віком ковчега у Святеє Святих. Після цього первосвященик клав руки на голову другого козла і визнавав над ним гріхи Ізраїлевих синів. Тоді відпускав козла в пустиню, щоб той символічно поніс зі собою гріхи народу (Левит 16:3—16, 21, 22).

13. Які є паралелі між тим, що відбувалось у день Окуплення, і жертвою Ісуса?

¹³ Те, що відбувалось у день Окуплення, зображало, як Ісус, великий первосвященик, приносить своєю кров’ю прощення гріхів. По-перше, завдяки його дорогоцінній крові 144 000 помазаних християн — «дім духовний» — можуть бути визнані праведними, мати чисте становище перед Єговою і, зрештою, отримати небесний спадок (1 Петра 2:5; 1 Коринфян 6:11). Символом цього було принесення в жертву бичка. По-друге, подібно як принесення в жертву козла, дорогоцінна кров Ісуса дає благословення мільйонам інших людей, котрі виявляють свою віру в нього. Вони зможуть отримати спадок, який втратили Адам і Єва,— вічне життя на землі (Псалом 37:10, 11). Так само як живий козел відносив гріхи ізраїльтян у пустиню, Ісус на основі своєї пролитої крові поніс на собі гріхи людства (Ісаї 53:4, 5).

Радійте перед Єговою

14, 15. Що мали робити ізраїльтяни під час свята Кучок і про що це їм нагадувало?

¹⁴ Після дня Окуплення ізраїльтяни відзначали найрадісніше свято року — свято Кучок (Левит 23:34—43). Воно  тривало від 15-го до 21-го дня місяця етаніма і закінчувалось 22-го дня урочистими зборами. Цей день вважався завершенням збору врожаю, коли люди дякували Богові за його численні добродійства. Єгова запевнив ізраїльтян: «Поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх». При цьому Бог дав наказ: «І ти будеш тільки радісний» (Повторення Закону 16:15). Це свято мало бути справді радісним.

¹⁵ Протягом семи днів святкувань ізраїльтяни мешкали в кучках — наметах, зроблених з гілок і листя дерев. Це нагадувало їм час, коли вони жили в наметах у пустині. Свято давало їм чимало нагод роздумувати про батьківську турботу Єгови (Повторення Закону 8:15, 16). І багаті, і бідні — всі мали тимчасово жити в звичайних наметах. Це нагадувало ізраїльтянам, що під час свята всі вони були рівні (Неемії 8:14—16).

16. Прообразом чого було свято Кучок?

¹⁶ Свято Кучок присвячувалося збиранню врожаю. Це радісне свято було прообразом збирання тих, хто виявлятиме віру в Ісуса Христа. Збирання почалося в П’ятдесятницю 33 року н. е, коли 120 Ісусових учнів були помазані святим духом і стали «святим священством». Так само як ізраїльтяни були кілька днів у куренях, так помазанці є «тимчасовими жителями» в цьому безбожному світі. Вони мають надію жити в небі (1 Петра 2:5, 11). Збирання помазаних християн у ці «останні дні» наближається до завершення. Тоді будуть зібрані всі 144 000 (2 Тимофія 3:1).

17, 18. а) З чого видно, що Ісусова жертва приносить благословення не тільки помазаним християнам? б) Кого нині стосується стародавнє свято Кучок і коли остаточно сповниться все, прообразом чого було це свято?

¹⁷ На цьому святі приносили в жертву 70 бичків (Числа 29:12—34). Число 70 —  це 7 помножити на 10. Числа 7 і 10 у Біблії символізують небесну і земну досконалість. Викупна жертва Ісуса принесе благословення вірним нащадкам 70 родин, які пішли від Ноя (Буття 10:1—29). За нашого часу проводиться збирання людей з усіх народів, які виявляють віру в Ісуса і мають надію жити в раю на землі.

¹⁸ Це теперішнє збирання бачив у видінні апостол Іван. Спочатку він почув, що ставились печатки останнім зі 144 000. Потім побачив «великий натовп людей, якого ніхто не міг порахувати», що стояли перед Єговою та Ісусом і «в руках тримали пальмове листя». Вони «пережили велике лихо» і ввійшли в новий світ. У цій старій системі вони також є тимчасовими мешканцями. Ті люди впевнені, що в майбутньому «Агнець... пастиме їх та водитиме до джерел з водою життя». Того часу «Бог витре кожну сльозу з їхніх очей» (Об’явлення 7:1—10, 14—17). Те, прообразом чого було свято Кучок, остаточно сповниться після закінчення Тисячолітнього царювання Христа. Тоді всіх людей — великий натовп разом з воскреслими — буде приведено до досконалості (Об’явлення 20:5).

19. Чому важливо розуміти пророчі значення свят, які відзначали ізраїльтяни?

¹⁹ «Ти будеш тільки радісний». Ці слова справджуються і на нас, бо ми розуміємо значення давніх єврейських свят. Ми справді щасливі, що Єгова відкриває нам, як сповниться дане в Едені пророцтво. Крім того, ми бачимо, як поступово сповнялось і продовжує сповнятися це пророцтво. Свого часу з’явилось Насіння, Ісус Христос, і було вжалене в п’яту. Нині Ісус є небесним Царем. Більшість з числа 144 000 вже довели свою вірність аж до смерті. Що ще має відбутись? Коли остаточно сповниться пророцтво з Буття 3:15? Про це йтиметься в наступній статті.

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Прообразом чого було пасхальне ягня?

• Прообразом якого збирання було свято П’ятдесятниці?

• Які паралелі є між тим, що відбувалось у день Окуплення, і тим, як застосовується викупна жертва Ісуса?

• Як свято Кучок є прообразом збирання помазанців і великого натовпу?

[Запитання для вивчення]

[Таблиця на сторінках 22, 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Пасха

14 нісана

Що відбувалось:

Заколення пасхального ягняти

Прообраз:

Жертва Ісуса

Свято Прісних хлібів (15—21 нісана)

15 нісана

Що відбувалось:

Святкування суботи

16 нісана

Що відбувалось:

Приношення снопа ячменю

Прообраз:

Воскресіння Ісуса

50 днів

Свято Тижнів (П’ятдесятниця)

6 сівана

Що відбувалось:

Приношення двох хлібів

Прообраз:

Ісус представляє Єгові своїх помазаних братів

День Окуплення

10 тішрі

Що відбувалось:

Приношення бика і двох козлів

Прообраз:

Ісус приносить цінність своєї крові як викуп за всіх людей

Свято Кучок (Збирання або Наметів)

15—21 тішрі

Що відбувалось:

Радісний час перебування ізраїльтян у наметах, завершення жнив, приношення 70 бичків

Прообраз:

Збирання помазанців та «великого натовпу»

[Ілюстрації на сторінці 21]

Подібно як кров пасхального ягняти, Ісусова пролита кров дає багатьом спасіння.

[Ілюстрації на сторінці 22]

Сніп з перших плодів ячменю, принесений 16 нісана, був прообразом воскресіння Ісуса.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Два хліби, принесені в свято П’ятдесятниці, символізували збір помазаних християн.

[Ілюстрації на сторінці 24]

Свято Кучок було прообразом збирання помазанців та «великого натовпу» людей з усіх народів.