Особлива роль чоловіка і жінки

БОГ ЄГОВА створив спочатку Адама, а потім Єву. Ще до її створення Адам здобув певний життєвий досвід. Крім того, Єгова дав йому деякі вказівки (Буття 2:15—20). Бог уповноважив Адама передати ці вказівки дружині. Тож зрозуміло, що в усіх справах, у тому числі в поклонінні, мав головувати Адам.

Подібний устрій існує також у християнському зборі, тому нам варто його розглянути. Апостол Павло написав: «Не дозволяю жінці... панувати над чоловіком: їй треба мовчати. Бо першим був створений Адам, а потім вже Єва» (1 Тимофія 2:12, 13). Це не означає, що на зібраннях жінкам не можна нічого говорити. Вони повинні мовчати в тому розумінні, що не будуть сперечатися з призначеними чоловіками. Жінки не виявлятимуть зневаги до призначених чоловіків і не навчатимуть збір. Чоловікам доручено головувати й навчати у зборі, а жінки своєю участю можуть збагачувати християнські зібрання.

Ось що пояснив апостол Павло про роль чоловіка і жінки в Божому намірі: «Не чоловік походить від жінки, а жінка від чоловіка... До того ж серед Господніх учнів немає ні жінки без чоловіка, ні чоловіка без жінки [тобто вони залежні одне від одного]. Бо як жінка походить від чоловіка, так і чоловік від жінки, а все — від Бога» (1 Коринфян 11:8—12).

Почесна роль жінки

Згідно з Законом, який Бог дав ізраїльтянам, жінки виконували важливі обов’язки і в багатьох справах могли виявляти ініціативу. Приміром, у Приповістей 31:10—31 розповідається про «жінку чеснотну». Вона купує гарні тканини і виготовляє чудовий одяг для своїх домашніх. «Тонку туніку робить вона й продає» (вірші 13, 21—24). «Немов кораблі ті купецькі», ця жінка купує добірні продукти, які іноді доводиться привозити здалека (вірш 14). «Про поле вона намишляла, і його набула... засадила вона виноградника» (вірш 16). «Добра робота її», бо приносить сім’ї достаток (вірш 18). Ця працьовита жінка не тільки «доглядає... ходи дому свого», але й, маючи страх перед Єговою, безкорисливо допомагає іншим (вірші 20, 27). Тож не дивно, що всі її хвалять (вірш 31).

Закони Єгови, дані через Мойсея, сприяли всебічному духовному росту жінок. Наприклад, в Ісуса Навина 8:35 говориться: «Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них». А в розповіді про Ездру читаємо: «Приніс  священик Ездра Закона перед збори з чоловіків та аж до жінок, і всіх, хто розумів чуте, першого дня сьомого місяця. І читав він у нім на майдані, що перед Водною брамою, від світанку аж до полудня, перед чоловіками й жінками та тими, хто розуміє, а уші всього народу були звернені до книги Закону» (Неемії 8:2, 3). Отже, жінки навчалися Закону. Вони також брали участь у релігійних святкуваннях (Повторення Закону 12:12, 18; 16:11, 14). А найважливіше те, що жінки в стародавньому Ізраїлі могли розвивати близькі стосунки з Богом Єговою й особисто молитися до нього (1 Самуїла 1:10).

У першому сторіччі н. е. богобоязливі жінки мали честь служити Ісусу (Луки 8:1—3). Під час вечері у Віфанії одна жінка вилила Ісусові на голову й ноги пахучу олію (Матвія 26:6—13; Івана 12:1—7). Серед тих, кому з’явився воскреслий Ісус, були і жінки (Матвія 28:1—10; Івана 20:1—18). Невдовзі після його вознесіння на небо зібрались разом приблизно 120 учнів, між якими були «декотрі жінки, а також брати Ісуса і його мати, Марія» (Дії 1:3—15). Багато з тих жінок, а може й усі, перебували разом з іншими учнями у горішній кімнаті в Єрусалимі під час П’ятдесятниці 33 року н. е. Тоді на всіх присутніх злинув святий дух і сталося чудо — вони почали говорити різними мовами (Дії 2:1—12).

Як на чоловіках, так і на жінках сповнилися пророчі слова з Йоіла 3:1, 2. Це пророцтво процитував апостол Петро в день П’ятдесятниці: «Я [Єгова] виллю свій дух на всяке тіло. І будуть пророкувати ваші сини та дочки... У ті дні я виллю свій дух навіть на рабів та рабинь» (Дії 2:13—18). Після П’ятдесятниці християнки і далі отримували дари духу. Вони говорили різними мовами і пророкували, тобто звіщали або роз’яснювали біблійні істини, а не передрікали майбутні події.

В листі до християн у Римі апостол Павло з теплотою говорить про «нашу сестру Фіву» і рекомендує її зборові. Крім того, він згадує Трифену і Трифосу, називаючи їх «жінками, що наполегливо працюють, служачи Господу»  (Римлян 16:1, 2, 12). Ці жінки не посідали відповідальних становищ у ранньому християнському зборі. Але їх і багатьох інших жінок Бог вибрав для того, щоб вони разом з його Сином, Ісусом Христом, правили в небесному Царстві (Римлян 8:16, 17; Галатів 3:28, 29).

Яке ж почесне завдання мають жінки за нашого часу! У Псалмі 68:12 сказано: «Господь дає слово; провісниць велика многота». Такі жінки заслуговують щирої похвали. Завдяки тому що вони вміло навчають на домашніх біблійних вивченнях, чимало людей приймає правду з Божого Слова. Також гідні похвали заміжні християнки. Вони допомагають дітям зростати у вірі та підтримують своїх чоловіків, які виконують у зборі багато обов’язків (Приповістей 31:10—12, 28). Неодружені жінки теж займають почесне місце в Божому намірі. Християнські чоловіки повинні ставитися «до літніх жінок — як до матерів, до молодших — як до сестер, з усією чистотою» (1 Тимофія 5:1, 2).

Роль чоловіка

Бог доручив християнським чоловікам певні обов’язки і сподівається, що вони будуть їх виконувати. Павло написав: «Хочу ж, аби ви знали: кожному чоловікові голова — Христос, жінці голова — чоловік, а голова Христові — Бог» (1 Коринфян 11:3). Отже, чоловік також має над собою голову — Христа. Це значить, що він несе відповідальність перед Христом, а отже, й перед Богом. І Бог очікує, що чоловік головуватиме з любов’ю (Ефесян 5:25). Власне таку роль Бог призначив чоловікові з самого початку.

Бог давав чоловікам як головам родин відповідні завдання. Скажімо, Єгова звелів Ною побудувати ковчег, щоб люди пережили Потоп (Буття 6:9—7:24). Авраамові було обіцяно, що через його потомство всі родини й народи землі отримають благословення. Головним серед цього потомства мав стати Ісус Христос (Буття 12:3; 22:18; Галатів 3:8—16). Бог призначив Мойсея вивести ізраїльтян з Єгипту (Вихід 3:9, 10, 12, 18). І через нього Єгова дав своєму народу звід законів, відомий як Закон-угода або Мойсеїв Закон (Вихід 24:1—18). Крім того, усі письменники Біблії були чоловіками.

Ісус, Голова християнського збору, «дав людей, які стали дарами від нього» (Ефесян 1:22; 4:7—13). Павло мав на увазі чоловіків, коли писав про вимоги для наглядачів (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9). Тому в зборах Свідків Єгови наглядачами, тобто старійшинами, і служителями збору призначають чоловіків (Филип’ян 1:1, 2; 1 Тимофія 3:8—10, 12). У християнському зборі лише чоловіки служать пастирями (1 Петра 5:1—4). А втім, як уже згадувалось, Бог доручив чудові обов’язки також і жінкам.

З радістю виконуйте свої обов’язки

Коли чоловіки і жінки живуть у гармонії з тим, що Бог передбачив для них, то почуваються щасливими. Якщо подружні партнери наслідують приклад Христа і його збору, то їхні стосунки зміцнюються. Апостол Павло радив: «Чоловіки, не переставайте любити своїх дружин, подібно як Христос полюбив збір настільки, що навіть віддав себе за нього... Нехай кожен з вас так любить свою дружину, як самого себе» (Ефесян 5:25—33). Тож чоловікам потрібно головувати не з егоїстичних спонук, а керуючись любов’ю. Члени Христового збору не є досконалими людьми, але Ісус любить свій збір і дбає про нього. Так само християнський чоловік повинен любити свою дружину і піклуватися про неї.

Святе Письмо радить християнкам: «Дружина нехай глибоко поважає свого  чоловіка» (Ефесян 5:33). Щодо цього жінка може брати приклад зі збору. В Ефесян 5:21—24 говориться: «Підкоряйтеся одні одним, маючи страх перед Христом. Нехай дружини підкоряються своїм чоловікам як Господу, бо чоловік — голова дружини, як і Христос — голова збору та спаситель цього тіла. Отже, як збір підкоряється Христу, так і дружини нехай в усьому підкоряються своїм чоловікам». Щоправда, дружині іноді нелегко підкорятися своєму чоловікові. Але належна покора «личить послідовницям Господа» (Колосян 3:18). Дружині легше підкорятися чоловіку, коли вона пам’ятає, що це подобається Господеві Ісусу Христу.

Дружина-християнка має підкорятися своєму чоловікові, навіть якщо він невіруючий. Апостол Петро радив: «Дружини, підкоряйтеся своїм чоловікам, аби тих, хто не слухається святого слова, ви могли без слів здобути своїми вчинками, коли вони побачать вашу чисту поведінку і глибоку повагу» (1 Петра 3:1, 2). Сарра поважала свого чоловіка Авраама і за це отримала нагороду: народила Ісака і стала прародичкою Ісуса Христа (Євреїв 11:11, 12; 1 Петра 3:5, 6). Жінки, які наслідують Сарру, обов’язково матимуть від Бога нагороду.

Коли чоловіки і жінки виконують свої обов’язки, які дав їм Бог, то живуть у мирі та злагоді. Це сприяє їхній радості і щастю. А найголовніше те, що, застосовуючи в житті біблійні вимоги, вони будуть з честю виконувати Божий намір.

[Рамка на сторінці 7]

Що вони думають про дану їм Богом роль

«Мій чоловік головує з доброзичливістю і любов’ю,— каже Сюзан.— Зазвичай ми обговорюємо всі наші плани, і коли чоловік вирішує, що потрібно чи не потрібно робити, я знаю — так буде найліпше. Роль християнської дружини, яку Єгова відвів мені, приносить щастя. Наш шлюб стає міцнішим, ми маємо близькі стосунки і разом досягаємо духовних цілей».

Жінка, на ім’я Мінді, сказала: «Любов Єгови є очевидною в тому, яку роль він призначив своїм служителькам. Я стараюсь шанувати і поважати свого чоловіка, намагаюсь підтримувати його, аби він добре виконував зборові обов’язки. На мою думку, цим я виявляю Єгові вдячність за принцип головування».

[Ілюстрації на сторінці 5]

Бог дав Ною, Аврааму і Мойсею завдання відповідно до їхньої ролі бути головою.

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Провісниць велика многота».