Чого можна навчитися в дітей?

«ТИ ВЕДЕШ себе, як дитина!» Якби таке сказали нам, то це, мабуть, нас образило б. Хоча малі діти милі, але їм, безумовно, бракує зрілості, досвіду й мудрості, яка зазвичай приходить з віком (Йова 12:12).

А втім, одного разу Ісус сказав своїм учням: «Правду кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете, як малі діти, то ніколи не увійдете в небесне царство» (Матвія 18:3). Що мав на увазі Ісус? Які риси, властиві дітям, варто розвивати дорослим?

Будьте смиренними, як діти

Подумаймо, що спонукало Ісуса сказати вищенаведені слова. Пройшовши довгий шлях до Капернаума, Ісус запитав учнів: «Про що ви сперечалися в дорозі?» Зніяковілі учні мовчали, бо дорогою сперечалися, хто з них більший. Урешті-решт вони наважилися поставити Ісусу запитання: «Хто найбільший у небесному царстві?» (Марка 9:33, 34; Матвія 18:1).

Може видатися дивним, що, провівши з Ісусом близько трьох років, учні затіяли суперечку про становище. Але слід врахувати, що вони виховувалися в юдейській релігії, яка надавала становищу великої ваги. Очевидно, на мислення учнів вплинуло релігійне середовище і людська недосконалість.

Ісус сів, попросив учнів підійти до нього і промовив: «Хто хоче бути першим, той має бути останнім  і всім служити» (Марка 9:35). Ці слова, ймовірно, приголомшили учнів. Ісусове міркування повністю суперечило юдейським поняттям про велич. Потім Ісус покликав до себе малу дитину. Пригорнувши її, Ісус проілюстрував свою думку так: «Правду кажу вам: якщо ви не навернетесь і не станете, як малі діти, то ніколи не увійдете в небесне царство. Тож, хто впокориться, як ця мала дитина, той і є найбільший у небесному царстві» (Матвія 18:3, 4).

Який же наочний приклад смирення! Уявіть собі: дорослі солідні чоловіки зібралися навколо малої дитини. Вони пильно дивляться на неї. Наскільки ж сором’язлива і довірлива ця дитина! Жодної тіні суперництва та злоби! Яка ж вона покірлива і скромна! Справді, та мала дитина була самим уособленням побожної риси — смирення.

Чітко зрозуміло, що́ Ісус мав на увазі. Якщо ми хочемо успадкувати Боже Царство, нам треба бути смиренними, як діти. У всесвітній родині служителів Єгови немає місця для суперництва або гордості (Галатів 5:26). Адже саме ці риси насамперед спонукали Сатану Диявола повстати проти Бога. Не дивно, що Єгова ненавидить їх (Приповістей 8:13).

Правдиві християни намагаються служити, а не панувати. Хоч би яким неприємним було завдання або хоч би яке низьке становище займали інші люди, справжнє смирення спонукуватиме нас служити їм. Таке смиренне служіння рясно винагороджується. Ісус сказав: «Якщо хтось приймає одне з таких малих дітей в моє ім’я, той приймає мене. Хто ж приймає мене, приймає не тільки мене, але й того, хто мене послав» (Марка 9:37). Коли ми розвиваємо щедрість і смирення, які притаманні дітям, то перебуваємо в єдності з найвеличнішою Особою у Всесвіті, Богом, і його Сином (Івана 17:20, 21; 1 Петра 5:5). Ми відчуватимемо щастя, яке походить від давання (Дії 20:35). Також ми отримаємо задоволення від того, що сприятимемо миру і єдності, які очевидні серед Божого народу (Ефесян 4:1—3).

 Готові вчитися і довіряти

Чого ще дорослі можуть навчитися в дітей? Ісус сказав: «Якщо хтось не прийме Божого царства так, як дитя, то ніколи в нього не ввійде» (Марка 10:15). Діти не лише смиренні, а й готові вчитися. «Вони всмоктують інформацію, наче губка»,— говорить одна мати.

Отже, щоб успадкувати Боже Царство, ми повинні приймати звістку про Царство і діяти згідно з нею (1 Фессалонікійців 2:13). Подібно до новонароджених немовлят, нам слід розвинути «прагнення до чистого словесного молока, аби через нього зростати й отримати спасіння» (1 Петра 2:2). А що, коли важко зрозуміти якесь біблійне вчення? «Діти продовжують ставити запитання «Чому?», аж поки не отримують вичерпної відповіді»,— каже одна вихователька. Було б добре наслідувати їхній приклад. Тож продовжуйте вивчати. Поговоріть з досвідченим християнином. Просіть в Єгови мудрості (Якова 1:5). Безперечно, вашу наполегливість у молитвах з часом буде винагороджено (Матвія 7:7—11).

Однак дехто запитає: «Чи ж не можна легко ввести в оману людей, які готові вчитися?» Ні, якщо вони мають надійне керівництво. Приміром, діти інстинктивно звертаються до своїх батьків за порадою. «Батьки довели, що їм можна довіряти, бо щоденно захищають своїх дітей і піклуються про них»,— говорить один батько. Безсумнівно, ми також маємо підстави довіряти нашому небесному Батькові, Єгові (Якова 1:17; 1 Івана 4:9, 10). Єгова дає нам надійне керівництво через своє Слово, Біблію. Святий дух Бога і його організація потішають і підтримують нас (Матвія 24:45—47; Івана 14:26). Послуговуючись цими дарами, ми обережемо себе від духовних небезпек (Псалом 91:1—16).

Більш того, якщо ми, немов діти, цілковито довіряємо Єгові, то маємо душевний мир. Один біблеїст зазначає: «Діти, не маючи грошей на проїзд і не знаючи,  як потрапити до місця призначення, без вагань вирушають у подорож. І вони ніколи не сумніваються, що їхні батьки безпечно доставлять їх туди». Чи ми так само довіряємо Єгові, крокуючи по життю? (Ісаї 41:10).

Цілковите довір’я до Бога допомагає нам остерігатися мислення і вчинків, які можуть зашкодити нашій духовності. Ми повністю переконані в Ісусових словах про те, що небесний Батько знає наші діла і що, поки ми шукаємо найперше Царства і Божої праведності, Бог піклуватиметься про нас. Завдяки цьому ми зможемо не зосереджуватися на матеріальному і не занедбувати духовних обов’язків (Матвія 6:19—34).

«Немовлята щодо зла»

Малі діти, хоча й недосконалі, мають напрочуд чисте серце і розум. Саме тому Біблія настійно радить християнам: «Будьте немовлятами щодо зла» (1 Коринфян 14:20).

Візьмімо приклад п’ятирічної Моніки. Якось вона із захопленням сказала мамі: «Моя нова подружка Сара має таке ж кучеряве волосся, як я!» Але дівчинка ні слова не згадала про те, що в Сари інший колір шкіри та інша національність. Одна мама говорить: «Для малих дітей колір шкіри не грає ніякої ролі. Вони й гадки не мають, що таке раси чи упередження». Як чудово, що діти в цьому питанні відображають погляд нашого неупередженого Бога, який любить людей усіх націй (Дії 10:34, 35).

Також діти мають дивовижну здатність прощати. Тато двох хлопчиків розповідає: «Коли малі Джек і Лівай б’ються, ми кажемо їм попросити вибачення один в одного. Невдовзі хлопчики знову весело бавляться. Вони не сердяться, не згадують колишніх образ і не вимагають чогось, перш ніж пробачити. Вони просто далі граються разом». Який же гарний приклад для дорослих! (Колосян 3:13).

Крім того, малі діти охоче визнають існування Бога (Євреїв 11:6). Природна відвертість часто спонукує їх сміливо свідчити іншим (2 Царів 5:2, 3). Їхні прості щирі молитви іноді зворушують найнечуліші серця. А коли діти стикаються зі спокусами, то можуть виявити надзвичайну стійкість. Якими ж дорогоцінними дарами є малі діти! (Псалом 127:3, 4).

Відроджена краса

Вас може цікавити: «Чи під силу дорослим відродити в собі чудові риси, властиві дітям?» Звичайно, що так! Безумовно, наказ Ісуса ‘стати, як малі діти’ доводить, що це можливо (Матвія 18:3).

Наведімо приклад. Група реставраторів працює над відновленням безцінного шедевру. Вони усувають шари багаторічного бруду і виправляють незграбну роботу попередніх реставраторів. Після невтомної праці майстрів люди можуть милуватись багатством кольорів і первісною красою оригіналу. Завдяки наполегливим зусиллям, допомозі святого духу Єгови і дбайливій підтримці християнського збору ми так само спроможні відродити в собі чудові риси, які були для нас природними в дитинстві (Ефесян 5:1).

[Ілюстрація на сторінці 9]

Діти смиренні від народження.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Малі діти не мають упередження, вони швидко прощають і забувають.