Щасливі ті, хто чекає на Єгову

ЧИ ВИ коли-небудь їли неспілий фрукт? Безумовно, він вам не сподобався. Для того щоб плід дозрів, потрібен час. Тож варто почекати, поки він доспіє. Існують ще й інші обставини, коли корисно чекати. У Біблії говориться: «Добре чекати мовчки від Господа спасіння» (Плач Єремії 3:26, Хом.; Тита 2:13). Як саме християни повинні чекати на Єгову? Який пожиток ми можемо отримати, чекаючи на нього?

Що означає чекати на Бога?

Ми, як християни, живемо, «чекаючи приходу дня Єгови і твердо пам’ятаючи про нього». Ми сподіваємось отримати звільнення, коли він знищить безбожних людей (2 Петра 3:7, 12). Єгова сам прагне покінчити зі всім злом, але він поки що стримується від цього. Чому? Він хоче принести порятунок християнам таким чином, щоб прославити своє ім’я. У Біблії сказано: «Бог, бажаючи показати свій гнів і силу, з великим довготерпінням зносив приготовані на знищення посудини гніву, щоб виявити свою безмежну славу на посудинах милосердя» (Римлян 9:22, 23). Так само як і за Ноєвих днів, Єгова знає, коли найліпше спасти своїх служителів (1 Петра 3:20). Тому чекати на Бога — значить чекати на той час, коли він почне діяти.

Чекаючи дня Єгови, ми іноді засмучуємось, адже бачимо у світі чимраз більший занепад моральних норм. Коли ми так почуваємося, було б добре розмірковувати над словами Божого пророка Михея: «Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого». Потім він додав: «Я виглядаю на Господа, надіюсь [«чекатиму», НС] на Бога спасіння мого» (Михея 7:2, 7). Нам потрібно розвивати такий же спосіб мислення. У чому він полягає? Оскільки нерідко чекати буває затяжко, як можна знаходити радість, чекаючи на Бога?

Щасливі ті, хто чекає

Ми можемо наслідувати спосіб мислення Єгови. Він ніколи не перестає бути «щасливим Богом» (1 Тимофія 1:11). Хоча Бог і чекає, він щасливий, тому що продовжує працювати над сповненням свого наміру — привести людей, які люблять його, до досконалості, бо саме для цього вони й були створені (Римлян 5:12; 6:23). Він бачить добрі результати своєї праці, адже правдиве поклоніння приваблює мільйони осіб. Ісус сказав: «Мій Батько досі працює, тому не перестаю працювати і я» (Івана 5:17). Щоб бути щасливим, необхідно робити добро іншим (Дії 20:35). Подібно і правдиві християни, чекаючи, не сидять без діла. Натомість вони не перестають допомагати іншим дізнаватися про Божий намір щодо людства.

Вірні люди завжди із задоволенням славлять Бога, чекаючи на той час, коли він почне діяти. Візьмімо для прикладу псалмоспівця Давида. Його переслідував цар, зрадив близький друг і навіть рідний син. Чи залишався Давид щасливим у кожному з цих випадків, чекаючи допомоги від Єгови у визначений Ним  час? У 71-му Псалмі, який, очевидно, написав Давид, сказано: «Я буду постійно надіятись, і славу Твою над усе я помножу! Уста мої оповідатимуть правду Твою, про спасіння Твоє — увесь день» (Псалом 71:14, 15). Давид не знеохочувався, а, навпаки, висловлював радість, оскільки постійно хвалив Єгову і зміцнював правдивих поклонників Бога (Псалом 71:23).

Коли людина чекає на Єгову, це не роздратовує її, і її почуття зовсім не схожі на почуття тих, хто очікує автобус, який запізнюється. Швидше це подібне до радісного чекання батьків, котрі бачать, як їхня дитина дорослішає і потішає їхнє серце. Чимало років батьки трудилися — виховували, навчали і дисциплінували свою дитину. І все це вони робили, щоб досягти бажаного результату. Так само і ми, чекаючи на Єгову, знаходимо радість у тому, що допомагаємо іншим наблизитися до нього. Ми хочемо отримати Боже схвалення і зрештою — спасіння.

Не втрачаймо надії

Чекати на Єгову означає й далі любити його і служити йому, не втрачаючи надії. Це може бути нелегко. Багато сучасних служителів Бога живуть у місцевостях, де люди глузують з тих, хто своїм життям виявляє віру в Божі обіцянки. Розгляньмо приклад вірних ізраїльтян, надія яких не згасала впродовж 70-річного заслання до Вавилону. Що допомогло їм вистояти? Безсумнівно, їх зміцнювало читання псалмів. Один підбадьорливий псалом, який, можливо, був написаний у той час, каже: «На слово Його я вповаю. Виглядає [«чекає», Хом.] душа моя Господа більш, ніж поранку сторо́жа, що до ранку вона стереже. Хай надію складає Ізраїль на Господа» (Псалом 130:5—7).

Євреї, чия надія не згасала, читали Писання і ділились прочитаним з іншими. Вони отримали нагороду, коли Вавилон кінець кінцем захопили чужоземні війська. Тисячі вірних євреїв відразу подалися до Єрусалима. Про той період написано: «Як вертався Господь із полоном Сіону... Наші уста тоді були повні веселощів» (Псалом 126:1, 2). Ті євреї не розчарувались, а й далі зміцняли свою віру. Крім того, вони ніколи не припиняли співати хвалу Єгові.

Правдиві християни, які чекають на Бога в час «закінчення цієї системи», також наполегливо намагаються зміцняти свою віру. Вони вивчають Боже Слово, підбадьорюють одні одних і продовжують прославляти Єгову, проповідуючи добру новину про його Царство (Матвія 24:3, 14).

Чекаймо, отримуючи пожиток з виховних заходів Бога

Божий пророк Єремія написав: «Добре чекати мовчки від Господа спасіння» (Плач Єремії 3:26, Хом.). По суті, Єремія заохочував євреїв не нарікати на те, як Єгова вжив виховні заходи,  коли допустив знищення Єрусалима. Натомість вони повинні були чогось навчитися, роздумуючи про свій непослух і про потребу змінити склад розуму (Плач Єремії 3:40, 42).

Те, як ми отримуємо пожиток від виховних заходів Єгови, можна уподібнити до процесу дозрівання фрукта. Біблія говорить, що такі виховні заходи «навченим через них приносять мирний плід — праведність» (Євреїв 12:11). Подібно як фрукту потрібен час для дозрівання, ми також потребуємо часу, щоб змінити свій умонастрій під впливом навчання від Бога. Наприклад, якщо внаслідок неправильної поведінки ми втратили певні привілеї служіння у зборі, то готовність чекати на Бога допоможе нам не розчаровуватись і не занепадати духом. За таких обставин нас підбадьорять натхнені слова Давида: «Хвилю триває [Бог] у гніві Своїм, все життя — в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок» (Псалом 30:6). Якщо ми розвиваємо такий спосіб мислення, який допомагає нам чекати, і застосовуємо поради зі Слова Бога і від його організації, то свого часу обов’язково радітимемо.

Щоб стати зрілим, потрібен час

Якщо ти молодий або недавно охрестився, то, можливо, прагнеш мати певні обов’язки у християнському зборі. Але щоб виконувати такі обов’язки, ти повинен досягти духовної зрілості. А для цього потрібен час. Тому використовуй свої юні роки, аби стати духовною людиною. Юність — це чудовий період, щоб прочитати всю Біблію, розвинути християнські риси та оволодіти мистецтвом підготовляти учнів (Екклезіяста 12:1). Якщо ти виявляєш скромність і маєш мислення, яке допомагає тобі чекати на Єгову, то у свій час він дасть тобі більші обов’язки.

Праця навчання учнів також вимагає терпіння. Рільник мусить поливати землю доти, доки Бог не зростить посіяне насіння. Те саме можна сказати про підготовку учнів (1 Коринфян 3:7; Якова 5:7). Щоб допомогти людям розвинути в їхніх серцях віру в Єгову і вдячність йому, потрібні місяці і навіть роки наполегливого біблійного вивчення. Чекати на Єгову — значить ревно продовжувати таку працю, навіть якщо спочатку учні не застосовують у житті те, чого навчаються. Коли ж вони виявляють хоча б найменшу вдячність, це може свідчити, що вони піддаються впливові духу Єгови. Тож виявляймо терпіння і тоді зможемо з радістю спостерігати, як Єгова сприяє росту наших зацікавлених і допомагає їм стати учнями Христа (Матвія 28:20).

Чекаючи, ми виявляємо любов

Чому можна сказати, що, чекаючи, людина виявляє любов і впевненість у чомусь? Наведімо приклад однієї старенької сестри, яка живе у безлюдній місцевості в Андах, що в Південній Америці. Вона і ще одна сестра — єдині Свідки Єгови у своєму селі. Неважко уявити, з яким нетерпінням вони чекають зустрічей зі своїми одновірцями! Якось районний наглядач збирався вперше відвідати їх, але заблукав у дорозі. Він мусив повернутися туди, звідки почав свій шлях, тож запізнився на декілька годин. Було вже далеко за північ, коли цей брат нарешті помітив удалечині село. У тій місцевості немає струму, і він здивувався, побачивши світло. Врешті-решт брат дістався до села. Як же він зрадів, коли побачив стареньку сестру, котра тримала над головою запалену олійну лампу! Сестра була впевнена, що брат прийде, і тому чекала його.

Виявляючи терпіння, ми теж з радістю чекаємо на Єгову. Ми впевнені, що він виконає свої обіцянки. І, подібно до того роз’їзного наглядача, ми вдячні тим, хто з любов’ю нас чекає. Отже не дивно, що Бог цінує людей, які чекають на нього. Біблія каже: «Господь любить тих... що його милости чекають» (Псалом 147:11, Хом.).

[Ілюстрація на сторінці 18]

Люди, які постійно хвалять Бога Єгову, знаходять радість у тому, що чекають на нього.