«Будуть поставлені міцно думки твої»

В ОДНОМУ з псалмів, складених Давидом, читаємо: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Верни мені радість спасіння Твого, і злагідним духом підтримай мене» (Псалом 51:12, 14). Давид написав цей псалом після гріха з Вірсавією. Щиро розкаявшись у вчиненому, він благав, щоб Бог Єгова очистив його серце й відновив йому духа, тобто допоміг розвинути мислення, яке спонукувало б поводитись правильно.

Чи Єгова створює нам нове символічне серце і чи дає новий дух? Чи, може, ми самі повинні набувати чисте серце та берегти його? Єгова «серця випробовує» (Приповістей 17:3; Єремії 17:10). Але до якої міри він формує наші думки й почуття? Наскільки сильно впливає на наше життя, наші спонуки та вчинки?

Розгляньмо повчальні думки з 16-го розділу книги Приповістей, вірші з 1 по 15. У мові оригіналу в перших дев’яти віршах цього розділу вісім разів вжито Боже ім’я. Ці вірші також показують, як завдяки послуху до Бога можуть бути «поставлені міцно» наші думки (Приповістей 16:3). Вірші з 10 по 15 звертають увагу на обов’язки царя чи людини, яка посідає владу.

Хто формує «заміри серця»?

«Заміри серця належать людині»,— написав Соломон, цар стародавнього Ізраїлю (Приповістей 16:1а). І справді, «заміри серця» залежать від нас самих. Не можна вважати, що Єгова чудесним способом формує наші серця і дає нам новий дух. Ми повинні здобувати точне знання з Божого Слова, Біблії, роздумувати над ним та узгоджувати своє мислення з Божим (Приповістей 2:10, 11).

А втім, Давид просив у Бога: «Серце чисте створи мені» та «духа... віднови». Давид розумів, що має грішні схильності і що без допомоги Бога не зможе очистити своє серце. Оскільки всі ми недосконалі, у нас інколи виникають бажання робити те, що Біблія називає «учинками плоті» (Галатів 5:19—21). І лише з Божою підтримкою ми зуміємо умертвляти «пороки, котрі народжуються у [наших] земних тілах: блуд, нечистоту, похіть, згубні прагнення та пожадливість, яка є ідолопоклонством» (Колосян 3:5). Тому конче потрібно просити в Бога, щоб він допомагав нам протистояти спокусам і викорінювати з серця схильність до гріха.

А чи можемо ми допомогти комусь виправити «заміри серця»? Ось що написано у Приповістей 12:18: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки». Коли наш язик лікує? Тоді, коли «від Господа — відповідь язика», тобто коли ми говоримо слова біблійної правди (Приповістей 16:1б).

 У Єремії 17:9 читаємо: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне». Наше символічне серце схильне виправдовуватись та обманювати себе. «Всі дороги людини чисті в очах її, та зважує душі Господь» (Приповістей 16:2).

Самолюбство може спонукувати нас оправдовувати свої хиби, приховувати погані риси характеру та закривати очі на власні гріхи. Але Єгову обманути неможливо. Він бачить, який дух має людина. Дух — то спосіб мислення, цей дух пов’язаний зі серцем. На формування духу значною мірою впливає наше символічне серце, тобто думки, почуття і спонуки. Єгова «серця випробовує», він знає все про наш дух. Лише Бог виявляє абсолютну неупередженість до людей. Тому оберігаймо свій дух від зіпсуття.

«Поклади свої чини на Господа»

«Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки [«задуми», Хом.] твої» (Приповістей 16:3). Зазвичай людина ретельно обмірковує свої задуми. У цьому їй допомагає серце. Усі ми хочемо, щоб наші задуми здійснювались. Покласти свої чини на Єгову — значить надіятись на нього, довіряти йому і коритись, тобто перекладати свої тягарі на нього. Псалмописьменник каже: «На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить» (Псалом 37:5).

Наші задуми будуть міцно поставлені, якщо їх узгоджувати з Божим Словом і мати добрі спонуки. Також необхідно просити в Єгови допомоги й підтримки та сумлінно застосовувати біблійні поради. Коли стикаємося з труднощами або випробуваннями, тоді тим більше треба «свого тягара» класти на Єгову. Адже «Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному» (Псалом 55:23).

«Все Господь учинив ради цілей Своїх»

Які ще благословення ми маємо, коли кладемо свої чини на Єгову? «Все Господь учинив ради цілей Своїх» (Приповістей 16:4а). Творець Усесвіту має конкретні цілі, він є Богом наміру. Якщо ми кладемо на нього свої чини, наше життя стає цілеспрямованим та змістовним, воно вже не безцільне чи марне. Щодо землі та людей Єгова має вічний намір (Ефесян 3:11). Він створив землю «на проживання» (Ісаї 45:18). Його намір для людей і землі обов’язково сповниться (Буття 1:28). Тому, присвятивши своє життя правдивому Богові, ми втішатимемось вічним і повноцінним життям.

Єгова учинив «і безбожного на днину зла» (Приповістей 16:4б). Це не означає, ніби Бог створив безбожних, адже все «діло Його досконале» (Повторення Закону 32:4). Він дозволяє злим людям  існувати доти, доки вважатиме за потрібне. Приміром, Єгова сказав єгипетському фараонові: «Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі» (Вихід 9:16). Бог навів на Єгипет десять кар і знищив фараона з його військом у Червоному морі. Цим Єгова показав свою незрівнянну потугу.

Єгова може керувати обставинами так, що злі люди будуть виконувати його намір, навіть не усвідомлюючи цього. Псалмоспівець написав: «Гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в’яжеш» (Псалом 76:11). Інколи Єгова допускає, аби вороги виливали свій гнів на його слуг. Він дозволяє це для того, щоб виправляти й навчати свій народ. Але якщо вороги хочуть завдати Божим слугам більше шкоди, ніж він допускає, то решту їхнього гніву він «поясом в’яже», тобто стримує.

Єгова зміцняє своїх смиренних слуг. А як він ставиться до гордих і бундючних? «Огида для Господа всякий бундючний,— ручуся: не буде такий без вини» (Приповістей 16:5). Словом «ручуся» Єгова запевнив, що обов’язково каратиме бундючних. Тому, хоч би які ми мали знання і здібності, хоч би яке служіння виконували, розвиваймо смиренність.

«Страх Господній»

Ми народжені в гріху, тому схильні помилятись (Римлян 3:23; 5:12). Що допомагає нам уникати грішної поведінки? «Провина викуплюється через милість та правду, і страх Господній відводить від злого» (Приповістей 16:6). Єгова, керуючись милістю та правдою, викупляє нас від гріхів. Але страх перед Єговою допомагає нам не втягуватись у грішну поведінку. Тому важливо розвивати не лише любов до Бога і вдячність за його милість, але і страх засмутити його.

Страх перед Богом переповнює наше серце, коли розуміємо, якою могутньою силою він володіє. Хіба не вражає нас велич його творив? Коли Бог вказав патріархові Йову на свою силу, виявлену в творивах, Йов виправив своє хибне мислення (Йова 42:1—6). Подібно до Йова, ми виправляємо своє хибне мислення, коли читаємо й роздумуємо про те, що Єгова вчинив заради свого народу. Псалмописьменник каже: «Ідіть і погляньте на Божі діла,— Він грізний у ділах проти людських синів» (Псалом 66:5). Милість Єгови не можна сприймати, як щось належне. Коли ізраїльтяни стали «неслухняними й Духа Святого Його засмутили», Єгова «обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них» (Ісаї 63:10). Але коли «дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею» (Приповістей 16:7). Ось чому страх перед Єговою є для нас чудовим захистом.

«Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ’я» (Приповістей 16:8). У Приповістей 15:16 читаємо: «Ліпше мале у Господньому страху, аніж скарб великий та тривога при тому». Благоговіння перед Богом допомагає нам поводитися справедливо.

«Розум людини обдумує путь її»

Людина була створена зі свободою волі і здатністю розрізняти добро та зло (Повторення Закону 30:19, 20). Наше символічне серце допомагає робити вибір та зосереджуватись на досягненні обраної мети. Соломон також писав, що людина відповідальна за свої рішення: «Розум людини обдумує путь її». А вже після цього «кроки її наставляє Господь» (Приповістей 16:9). Єгова може спрямовувати наші кроки. Отож, якщо  ми шукаємо його керівництва, то «будуть поставлені міцно» наші думки.

Як ми вже згадували, наше серце лукаве та схильне виправдовувати погані вчинки. Скажімо, людина чинить гріх, а її серце шукає оправдання. Людина, яка не полишає грішної поведінки, міркує собі, що Бог є любов, він добрий, милосердний та вибачливий. Вона каже у своєму серці: «Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи» (Псалом 10:11). Однак неправильно, а навіть небезпечно зловживати Божим милосердям.

«Вага й шальки правдиві — від Господа»

Тепер Соломон говорить про царя: «Вирішальне слово в царя на губах, тому в суді уста його не спроневіряться» (Приповістей 16:10). Ці слова найповніше справдяться на Ісусі Христі, який уже є Царем. Він буде правити над землею згідно з Божою волею.

Про джерело всієї справедливості та праведності Соломон пише: «Вага й шальки правдиві — від Господа, все каміння вагове в торбині — то діло Його» (Приповістей 16:11). Правдиві вага й шальки — від Єгови. Їх не встановлює якийсь цар за своїм бажанням. Ісус, будучи на землі, сказав: «Я нічого не можу робити від себе. Я суджу згідно з тим, що чую, і мій суд праведний, оскільки я прагну виконувати не власну волю, а волю того, хто мене послав». Ми знаємо, що Ісус, якому «увесь суд [Батько] доручив», буде досконало виявляти справедливість (Івана 5:22, 30).

Які ще риси повинен мати призначений Єговою цар? «Чинити безбожне — огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю» (Приповістей 16:12). Правління Месіанського Царства базується на Божих праведних принципах. Те Царство не має нічого спільного з «престолом беззаконня» (Псалом 94:20; Івана 18:36; 1 Івана 5:19).

Здобуваймо прихильність Царя

Як мають поводитись піддані царя, гідного пошани? «Уподоба царям — губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить. Гнів царя — вісник смерти, та мудра людина злагіднить його» (Приповістей 16:13, 14). Сучасні служителі Єгови зважають на ці слова, вони ревно проповідують добру новину про Царство і навчають правди зацікавлених людей (Матвія 24:14; 28:19, 20). Месіанському Цареві, Ісусу Христу, подобається, коли ми використовуємо свої губи у служінні Єгові. Мудро роблять ті, які стараються «злагіднити», тобто пом’якшити, незадоволення могутніх людських царів та шукають їхньої прихильності. Тим більше мудро здобувати схвалення Месіанського Царя.

«У світлі царського обличчя — життя, а його уподоба — мов хмара дощева весною» (Приповістей 16:15). Світло царського обличчя символізує його прихильність. «Світло обличчя» Єгови також вказує на його прихильність (Псалом 44:4; 89:16). Подібно як дощові хмари приносять воду, котра дає ріст рослинам, уподоба царя приносить добро. Життя під правлінням Соломона було сповнене радістю, щастям і всяким добром. Ще більші благословення прийдуть на все людство, яке житиме під правлінням Месіанського Царя (Псалом 72:1—17).

Ми чекаємо часу, коли Боже Царство запанує над цілою землею. Тож шукаймо допомоги в Єгови, щоб зберігати наші серця чистими. Покладаймось на Єгову та розвиваймо страх перед ним. Тоді ми зможемо бути певними, що наші думки «будуть поставлені міцно» (Приповістей 16:3).

[Ілюстрація на сторінці 18]

В якому значенні Єгова учинив «безбожного на днину зла»?