У світі мінливих цінностей

ЗА СЛОВАМИ однієї легенди, Діоген, відомий філософ IV століття до н. е., який жив у Афінах, навіть серед білого дня ходив з ліхтарем. Він прагнув знайти чеснотливу людину, але безуспішно.

Невідомо, чи так було насправді. Однак якщо б Діоген жив сьогодні, йому було б ще важче знайти високоморальних осіб. Багато хто, здається, не погоджується, що люди повинні дотримуватись певних моральних цінностей. Знову і знову засоби масової інформації говорять про неморальність — в особистому житті людей, в уряді, релігії, спорті, бізнесі та інших сферах діяльності. Чимало цінностей минулих поколінь втратили свою вагу. Загальноприйняті норми переоцінюються, і їх часто відкидають. До інших цінностей ставляться з повагою лише на словах, а не на ділі.

Фахівець з питань релігії Елан Вулф якось сказав: «Час загальноприйнятих моральних норм минув». Також він говорив: «Ще ніколи в історії не було такої одностайності в тому, що в питаннях моралі люди не можуть покладатися на якісь традиції та засади». У «Лос-Анджелес таймс» наводилися спостереження філософа Джонатана Гловера. Він вважає, що занепад релігії та загальнолюдських законів моралі за минулі 100 років відіграв значну роль у стрімкому поширенні насильства по цілому світі.

Однак таке замішання щодо загальноприйнятих цінностей не перешкоджає декому шукати норми моралі. Кілька років тому колишній генеральний директор ЮНЕСКО Федеріко Майор сказав, що «світ, як ніколи раніше, надзвичайно серйозно зайнявся питаннями моралі». Те, що світ у цілому не керується благотворними цінностями, не означає, що не існує справжніх цінностей, за якими можна і варто жити.

 Чи мають люди однаковий погляд на те, якими нормами керуватись? Очевидно, що ні. А якщо немає загальноприйнятих норм правильного і неправильного, то як визначити цінності? Сьогодні у світі поширений моральний релятивізм. Але, як видно, такий погляд на життя насправді не посприяв поліпшенню моральних норм.

Британський історик Пол Джонсон вважає, що філософія релятивізму допомогла «зруйнувати... високорозвинуте почуття особистої відповідальності та обов’язку перед встановленими та об’єктивно правдивими нормами моралі», яких, здавалось, повсюдно дотримувалися до початку XX століття.

Тож чи можливо знайти «об’єктивно правдиві норми моралі» і чи можливо жити за «загальнолюдськими моральними законами»? Чи існує інституція, що спроможна створити нетлінні і незмінні цінності, які зроблять наше життя стабільнішим і дадуть надію на майбутнє? Наступна стаття містить відповіді на ці запитання.