Чи ви, як і Єгова, дбаєте про інших?

«ВСІ свої тривоги покладіть на [Бога], бо він дбає про вас» (1 Петра 5:7). Яке сердечне запрошення! Бог Єгова особисто піклується про свій народ. У Божих руках ми почуваємося безпечно.

Нам слід розвивати таке ж дбайливе ставлення до інших і постійно виявляти його. Будучи недосконалими, ми мусимо остерігатися певних пасток, коли турбуємось про інших. Перед тим як розглянути деякі з цих пасток, подивімося, як Єгова дбає про свій народ.

Псалмоспівець Давид, використовуючи ілюстрацію про пастуха, так описав Божу турботу: «Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду,— на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє... Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені» (Псалом 23:1—4).

Давид сам був пастухом і добре знав, що́ означає доглядати за отарою. Пастух захищає своїх овець від хижаків, як-от левів, вовків і ведмедів. Він пильнує, щоб вівці не розбігалися, шукає загублених, носить змучених овець на своєму лоні та лікує хворих і поранених. Щоденно він напуває отару. Це не значить, що пастух контролює кожен крок овець. Вони мають свободу і водночас захищені.

Так Єгова дбає про свій народ. Апостол Петро пояснив, що «Божа сила охороняє» нас (1 Петра 1:5). Слово, перекладене як «охороняти», буквально означає «бути під наглядом». Єгова щиро турбується про нас і тому завжди наглядає за нами й готовий допомогти, якщо ми просимо його про це. А втім, Єгова створив нас зі свободою волі. Тож він не втручається в усі наші рішення та вчинки. Як у цьому ми можемо наслідувати Єгову?

Дбайте про дітей

«Діти — спадщина Господня» (Псалом 127:3). Тому батьки повинні оберігати своїх дітей і дбати про них. Їм варто заохочувати дітей висловлювати свої думки та почуття і брати до уваги те, про що розповіли діти. Буває, що батьки намагаються контролювати кожен крок своїх дітей і повністю нехтують їхніми бажаннями. Вони подібні до пастуха, котрий пильнує своїх овець, тримаючи їх на прив’язі. Але жоден пастух не доглядає так  за своєю отарою. Єгова теж не поводиться з нами таким чином.

Ось що розповідає Маріко *: «Дуже довго я говорила своїм дітям: «Ви повинні робити це» чи «Цього вам не слід робити». Я вважала, що це мій обов’язок як матері. Я не хвалила дітей, і ми відверто не спілкувалися». Хоча дочка Маріко могла годинами говорити по телефону з друзями, її розмови з мамою не тривали довго. «Я збагнула, в чому справа,— каже Маріко.— Коли моя дочка спілкується з друзями, то використовує вирази, котрі показують, що вона розуміє інших, як-от «так, згідна» або «я теж». Я почала вживати подібні вислови, щоб заохотити дочку порозмовляти зі мною, і з часом наші розмови були довші та приємніші». Це підкреслює важливість доброго обміну думками, який можливий тоді, коли говорять двоє людей, а не лише хтось один.

Батькам слід заохочувати дітей вільно висловлюватися. Діти ж мають розуміти, чому батьківська турбота служить для них захистом. Біблія радить дітям слухатися своїх батьків і наводить причину: «Щоб добре велося тобі та щоб довго ти жив на землі» (Ефесян 6:1, 3). Дітям, які твердо переконані, що покора йде їм на благо, легше виявляти послух.

Дбайте про отару Єгови

Сердечна турбота Єгови відображається в християнському зборі. Ісус Христос, як Голова збору, наказує старійшинам піклуватися про його отару (Івана 21:15—17). Грецьке слово, що передається як «наглядач», пов’язане з дієсловом, котре означає «уважно наглядати». Наголошуючи на тому, як це робити, Петро радить старійшинам: «Пасіть доручену вам Божу отару не з примусу, а добровільно, не через любов до нечесної наживи, а виявляючи завзяття, і не пануйте над Божою отарою, його власністю, а подавайте їй приклад» (1 Петра 5:2, 3).

Справді, завдання старійшин подібне до завдання пастуха. Християнські старійшини повинні піклуватися про духовно хворих, виправляти їх, щоб їхнє життя віддзеркалювало праведні норми.  Старійшини відповідальні за організацію діяльності збору, за проведення християнських зібрань і за порядок у зборі (1 Коринфян 14:33).

Але вищезгадані слова Петра звертають нашу увагу і на небезпеку — хтось зі старійшин міг би панувати над збором. Це може статися, наприклад, тоді, коли старійшина починає створювати непотрібні правила. Керуючись сильним почуттям відповідальності захищати отару, він міг би зайти надто далеко. Старійшини збору в одній країні Сходу встановили правила, як вітати інших в Залі Царства, приміром, хто повинен заговорити першим. Вони вважали, що дотримання цих правил сприятиме миру в зборі. Без сумніву, в них були добрі спонуки. Але чи ці старійшини наслідували турботу Єгови про свій народ? Варто згадати слова апостола Павла, в яких відображався його спосіб мислення: «Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою. Швидше ми ваші співпрацівники і сприяємо вашій радості, а стоїте ви лише завдяки своїй вірі» (2 Коринфян 1:24). Єгова довіряє своєму народу.

Крім того, що дбайливі старійшини не встановлюють небіблійних правил, вони виявляють до інших також щиру турботу, не розкриваючи приватної інформації. Вони пам’ятають Божу пересторогу: «Не виявляй таємниці іншого» (Приповістей 25:9).

Апостол Павло прирівняв збір помазаних християн до людського тіла: «Бог склав тіло... Тому в тілі не може бути поділів, але його частини повинні однаково піклуватися одна про одну» (1 Коринфян 12:12, 24—26). Грецький вираз, перекладений як «однаково піклуватися одна про одну», буквально означає «виявляти справжнє зацікавлення одне одним». Члени християнського збору повинні щиро цікавитись один одним (Филип’ян 2:4).

Як же правдивим християнам «виявляти справжнє зацікавлення одне одним»? Вони можуть піклуватися про членів збору, молячись за них і надаючи їм практичну допомогу. Це спонукує інших теж чинити добро. Розгляньмо, як така сердечна турбота допомогла Тадатаці. Коли він у 17 років охрестився, то був єдиним Свідком Єгови у своїй сім’ї. Тадатака розповідає: «Одна сім’я в зборі часто запрошувала мене на обід, а також на вечірки. Майже кожного ранку по дорозі до школи я заходив до них, щоб обговорити щоденний вірш. Та сім’я радила мені, як долати труднощі в школі, і ми разом молилися про це. У тієї сім’ї я навчився духу давання». Сьогодні Тадатака служить в одному з філіалів Свідків Єгови і застосовує на практиці те, чого навчився.

Апостол Павло попереджав, що існує ще одна пастка, пов’язана з піклуванням про інших. Він згадав певних жінок, які «пліткують, втручаються в чужі справи і говорять те, чого не годиться» (1 Тимофія 5:13). Хоча доречно цікавитись людьми, варто бути обережними, щоб не втручатися в чужі справи. Надмірне зацікавлення іншими іноді виливається в розмови про те, «чого не годиться» говорити, наприклад в осудливі зауваження.

Нам потрібно пам’ятати, що християни можуть відрізнятися в тому, як організовують свої особисті справи, що́ їдять і який відпочинок обирають. У межах біблійних принципів кожен має право вирішувати, що́ він буде робити. Павло настійно радив християнам у Римі: «Більше не судімо одні одних... намагаймося сприяти всьому тому, що веде до миру і взаємного зміцнення» (Римлян 14:13, 19). Ми покажемо, що щиро цікавимося один одним у зборі, коли виявлятимемо готовність допомогти і не будемо втручатися в чужі справи. Якщо ми дбаємо про інших у такий спосіб, то любов і єдність процвітатимуть як у сім’ї, так і в зборі.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Заохочуйте дітей вільно висловлюватися, хвалячи їх і виявляючи розуміння.