«Нікому не віддавайте злом за зло»

«Нікому не віддавайте злом за зло. Робіть те, що всі люди вважають добром» (РИМЛЯН 12:17).

1. Як поводиться багато людей?

ЩО ЗАЗВИЧАЙ робитиме хлопчик, якого штовхнув рідний братик? Перша реакція хлопчика — штовхнути у відповідь. На жаль, бажання відплатити тією ж монетою властиве не тільки дітям. Так діє і багато дорослих. Коли їх хтось ображає, вони хочуть помститися. Щоправда, більшість дорослих не штовхатимуться. Але чимало з них відплатять тим, що поширюватимуть згубні плітки про кривдника або ж шукатимуть, як перешкодити йому досягти успіху в якійсь справі. У будь-якому разі, мета одна й та ж — відплатити тим самим, помститися.

2. а) Чому правдиві християни не піддаються прагненню мститись? б) Які питання і який біблійний уривок ми розглянемо?

² Прагнення звести рахунки глибоко вкорінене в людській натурі, але правдиві християни намагаються йому не піддаватись. Вони стараються слухатись напучення апостола Павла: «Нікому не віддавайте злом за зло» (Римлян 12:17). Що має спонукувати нас дотримуватися цієї натхненої поради? Кому особливо ми не повинні віддавати злом? Який пожиток ми отримаємо, якщо не будемо мститися? Щоб відповісти на ці запитання, розгляньмо контекст слів Павла. Також проаналізуймо 12-й розділ Листа до римлян. У ньому показано, що, коли ми не мстимося, то чинимо правильно, виявляємо любов і поводимось скромно. Ми по порядку розглянемо ці три думки.

«Тож благаю вас»

3, 4. а) Що обговорює Павло, починаючи з 12-го розділу, і яке значення має вжите ним на початку слово? б) Як, мабуть, вплинуло на християн у Римі Боже співчуття?

³ Починаючи з 12-го розділу, Павло обговорює чотири пов’язані між собою сфери життя християнина. Він говорить про наші стосунки з Єговою, одновірцями, невіруючими людьми та урядовою владою. Павло показує, що існує вагома підстава противитися поганим схильностям, у тому числі прагненню мститись. Він каже: «З огляду на Боже співчуття, благаю вас, брати» (Римлян 12:1). Цікаво, що в тексті оригіналу Павло на початку цього вірша вживає слово, яке можна перекласти як «тому», «отже» або «з цієї причини». Тож, по суті, Павло має на увазі: «Беручи до уваги все, що я вам перед цим пояснив, благаю вас зробити те, про що напишу далі». Що ж сказав Павло християнам у Римі?

⁴ У перших 11 розділах свого листа Павло пояснив, що для євреїв і неєвреїв відкрита чудова нагода. Вони можуть стати правителями з Христом у Божому  Царстві. Цією унікальною можливістю не скористався буквальний Ізраїль (Римлян 11:13—36). Такий привілей можна було отримати лише завдяки «Божому співчуттю». Як християни мали відгукнутися на цю велику незаслужену доброту Бога? Їхні серця повинні були сповнитись глибокою вдячністю. Така вдячність спонукувала б їх робити те, що виражено в заклику Павла: «Віддайте свої тіла на жертву живу, святу і приємну Богові, віддано служачи йому своїм розумом» (Римлян 12:1). Але як християни могли віддати себе «на жертву» Богові?

5. а) Як людина може віддати себе «на жертву» Богові? б) Який підхід до справ повинні мати християни?

⁵ Далі Павло говорить: «Перестаньте пристосовуватись до системи, в якій живете. Натомість перемінюйтеся — обновлюйте свій розум, щоб особисто переконатися, в чому полягає добра, приємна й досконала Божа воля» (Римлян 12:2). Християни не повинні були дозволяти світу формувати їхнє мислення, їм слід було набувати розум Христа (1 Коринфян 2:16; Филип’ян 2:5). Такий підхід має впливати на щоденну поведінку всіх правдивих християн, у тому числі й нас.

6. Згідно з Римлян 12:1, 2, що спонукує нас уникати помсти?

⁶ А як слова Павла з Римлян 12:1, 2 допомагають нам? Подібно до помазаних духом християн у Римі, ми глибоко вдячні Єгові за те, що він завжди і в різних ситуаціях виявляє нам своє співчуття. Отже, сповнені вдячності серця спонукують нас служити Богу всією своєю силою, здібностями і засобами. Крім того, вдячне серце спонукує нас робити все можливе, аби переймати спосіб мислення Христа, а не світу. Таке мислення допоможе нам правильно ставитись до одновірців та інших людей (Галатів 5:25). Скажімо, якщо ми думаємо, як Христос, то опиратимемося схильності мстити (1 Петра 2:21—23).

«Нехай любов ваша буде нелицемірною»

7. Про яку любов говориться в 12-му розділі Листа до римлян?

⁷ Ми не віддаємо злом за зло не тільки тому, що робити так правильно, але й тому, що цим ми виявляємо любов. Розгляньмо, що́ апостол Павло далі говорить про любов як спонукальну рису. В Листі до римлян апостол кілька разів вживає слово «любов» (грецькою аґа́пе), коли розповідає про любов Бога і Христа (Римлян 5:5, 8; 8:35, 39). Проте в 12-му розділі апостол, використовуючи слово аґа́пе, говорить про любов, яку ми виявляємо до людей. Звернувши увагу на різні духовні дари, які мають декотрі поклонники Бога, Павло згадує про рису, яку слід розвивати всім християнам. Він каже: «Нехай любов ваша буде нелицемірною» (Римлян 12:4—9). Правдивих християн розпізнають насамперед по їхній любові до інших (Марка 12:28—31). Павло заохочує нас дбати про те, щоб наша християнська любов була щирою.

8. Як нам виявляти нелицемірну любов?

⁸ Після цього Павло показує, як виявляти нелицемірну  любов. Він говорить: «Відчувайте огиду до зла, горніться до добра» (Римлян 12:9). У словах «відчувайте огиду» і «горніться» закладена велика сила. Вислів «відчувайте огиду» можна передати як «сильно ненавидьте». Ми повинні ненавидіти не лише наслідки зла, але й саме зло (Псалом 97:10). Словом «горніться» перекладено грецьке дієслово, що буквально означає «приклеїтись». Християнин, який любить по-справжньому, настільки міцно «приклеюється» до великодушності, що ця риса стає невід’ємною частиною його особистості.

9. Яке напучення неодноразово дає Павло?

⁹ Павло не раз згадує про особливий вияв любові. Він говорить: «Благословляйте тих, хто вас переслідує, благословляйте, а не проклинайте». «Нікому не віддавайте злом за зло». «Любі, не мстіться самі за себе». «Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром» (Римлян 12:14, 17—19, 21). Слова Павла чітко показують, як нам треба ставитися до невіруючих, навіть до тих, хто нам противиться.

«Благословляйте тих, хто вас переслідує»

10. Як ми можемо благословляти тих, хто нас переслідує?

¹⁰ Як нам застосовувати настанову Павла: «Благословляйте тих, хто вас переслідує»? (Римлян 12:14). Ісус сказав своїм послідовникам: «Не переставайте любити своїх ворогів і молитися за своїх гонителів» (Матвія 5:44; Луки 6:27, 28). Ми можемо благословляти тих, хто нас переслідує, наприклад, коли молимось за них. Якщо хтось противиться нам через незнання, варто просити Бога Єгову відкрити їм очі на правду (2 Коринфян 4:4). Слід визнати, що на перший погляд просити Бога, аби він благословив противника правди, здається дивним. Але чим більше наше мислення схоже на мислення Христа, тим більше ми зможемо любити наших ворогів (Луки 23:34). Чого можна досягти завдяки такій любові?

11. а) Чого ми навчаємося з прикладу Степана? б) Як приклад Павла свідчить, що декотрі противники можуть змінюватися?

¹¹ Степан був одним із тих, хто молився за своїх переслідувачів, і його молитва була вислухана. Невдовзі після П’ятдесятниці 33 року н. е. противники християнського збору заарештували Степана, виволокли його за Єрусалим і закидали камінням. Перед смертю він вигукнув: «Єгово, не залічи їм цього гріха» (Дії 7:58—8:1). До противників, за яких Степан молився того дня, належав Савл. Він був свідком каменування Степана і схвалював його вбивство. Пізніше воскреслий Ісус з’явився Савлу. Колишній гнобитель став послідовником Христа, а згодом апостолом Павлом, який написав Листа до римлян (Дії 26:12—18). Очевидно, згідно з молитвою Степана, Єгова простив Павлові те, що він переслідував християн (1 Тимофія 1:12—16). Не дивно, чому Павло настійно заохочував християн: «Благословляйте тих, хто вас переслідує». Він з власного досвіду знав, що переслідувачі можуть стати служителями Бога. У наші дні деякі противники теж стають поклонниками Єгови завдяки мирній поведінці Божих служителів.

«Будьте в мирі з усіма людьми»

12. Як пов’язані між собою слова з Римлян 12:9 і 12:17?

¹² Далі Павло дає пораду, як ставитися до віруючих людей і до невіруючих: «Нікому не віддавайте злом за зло». Це твердження є логічним продовженням слів апостола, які він сказав раніше: «Відчувайте огиду до зла». І справді, як людина могла б казати, що відчуває огиду до зла, якби відплачувала людям злом? Це аж ніяк не свідчило б про її нелицемірну любов. Потім Павло говорить: «Робіть те,  що всі люди вважають добром» (Римлян 12:9, 17). Як дотримуватись цієї поради?

13. Як робити те, що «всі люди вважають добром»?

¹³ Раніше, в Листі до коринфян, Павло описав, з яким переслідуванням зіткнулись апостоли: «Ми стали театральним видовищем для світу, для ангелів і для людей... Коли нас злословлять, ми благословляємо, коли переслідують — терпимо, коли ганьблять — говоримо лагідно» (1 Коринфян 4:9—13). Подібно й сьогодні люди у світі спостерігають за правдивими християнами. Коли ці люди бачать, що ми чинимо добро, навіть якщо з нами обходяться несправедливо, вони, можливо, будуть більш схильні до звістки, яку ми несемо (1 Петра 2:12).

14. До якої міри нам слід сприяти миру?

¹⁴ Але до якої міри нам слід сприяти миру? Треба робити все від нас залежне. Павло радить співхристиянам: «Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми» (Римлян 12:18). Вислови «якщо можливо» і «наскільки це залежить від вас» вказують на те, що нам не завжди вдасться зберегти мир. Наприклад, ми не будемо порушувати вказівки Бога заради того, щоб зберігати з кимось мир (Матвія 10:34—36; Євреїв 12:14). А втім, у межах розумного ми робимо все можливе, щоб бути в мирі «з усіма людьми», не поступаючись при цьому праведними принципами.

«Не мстіться самі за себе»

15. Чому, згідно з Римлян 12:19, не слід мститися?

¹⁵ Павло наводить іншу вагому причину, чому нам не слід мститися — ми хочемо поводитись скромно. Він зазначає: «Любі, не мстіться самі за себе, а дайте місце гніву Божому, бо написано: «Помста моя,  я відплачу»,— говорить Єгова» (Римлян 12:19). Християнин, який намагається відімстити, поводиться зухвало. Він наважується брати на себе роль, яка належить Богові (Матвія 7:1). Більш того, коли християнин бере справу у свої руки, то показує, що не довіряє запевненню Єгови: «Я відплачу». Але правдиві християни вірять, що Єгова «подбає про те, аби заради його вибранців... було встановлено справедливість» (Луки 18:7, 8; 2 Фессалонікійців 1:6—8). Вони виявляють скромність і залишають помсту в Божих руках (Єремії 30:23, 24; Римлян 1:18).

16, 17. а) Що означає згортати комусь на голову розжарене вугілля? б) Чи ви можете навести приклад, як доброта зм’якшила серце невіруючої особи?

¹⁶ Якщо ми будемо мститися ворогові, то, ймовірно, його серце стане кам’яним. А коли ми ставитимемось до нього з добротою, то це, можливо, пом’якшить його серце. Чому? Звернімо увагу на слова Павла до християн у Римі: «Якщо твій ворог голодний, нагодуй його, а якщо спраглий, дай напитися. Адже так ти згортатимеш йому на голову розжарене вугілля» (Римлян 12:20; Приповістей 25:21, 22). Що це значить?

¹⁷ Образний вислів «згортатимеш йому на голову розжарене вугілля» пов’язаний з методом топлення металу в біблійні часи. У піч клали руду і обкладали її знизу і зверху шаром вугілля. Розжарене вугілля зверху нагрівало метал так, що він топився і відокремлювався від домішок. Так само, коли ми чинимо добро противнику, то можемо «розтопити» його затверділе серце і спонукати його виявляти хороші риси (2 Царів 6:14—23). Дійсно, багато членів християнського збору пізнали правду саме завдяки добрим ділам, які служителі Єгови робили для них.

Чому ми не мстимося

18. Чому, коли ми не мстимося, то чинимо правильно, виявляємо любов і поводимось скромно?

¹⁸ Коротко розглянувши 12-й розділ Листа до римлян, ми побачили кілька важливих підстав, чому не слід віддавати злом за зло. По-перше, коли ми не мстимося, то чинимо правильно. З огляду на Боже співчуття до нас правильно й розсудливо віддати себе Єгові та охоче слухатися його заповідей, у тому числі й наказу любити своїх ворогів. По-друге, коли ми не відплачуємо злом за зло, то виявляємо любов. Не віддаючи злом і сприяючи миру, ми щиро надіємось допомогти навіть деяким лютим противникам стати поклонниками Єгови. По-третє, коли ми не мстимо, то поводимось скромно. Ті, хто мститься, є зухвалими. Адже Єгова каже: «Помста моя». Також Боже Слово перестерігає: «Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними [«скромними», НС] — мудрість» (Приповістей 11:2). Було б мудро залишати помсту в Божих руках. Це свідчитиме про нашу скромність.

19. Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁹ Підводячи підсумок того, як ставитися до інших, Павло настійно заохочує кожного християнина: «Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром» (Римлян 12:21). З яким злом ми сьогодні стикаємось? Як можна перебороти його? Відповіді на ці та пов’язані з ними запитання розглядатимуться в наступній статті.

Чи ви можете пояснити?

• Яке напучення неодноразово дає Павло в 12-му розділі Листа до римлян?

• Що нас спонукуватиме не мститися?

• Яка користь для нас та інших, якщо ми не віддаємо злом за зло?

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 22]

У Римлян, 12-му розділі, описано стосунки християнина з 

• Єговою;

• одновірцями;

• невіруючими людьми.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Лист Павла до римлян дає християнам практичні поради.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Чого ми навчаємося з прикладу учня Степана?