Перша Біблія португальською мовою

«ХТО наполегливий, той досягне мети»,— написано на титульній сторінці релігійного памфлету XVII сторіччя. Цими словами можна охарактеризувати Жуау Феррейру де Алмейду, автора цього памфлету. Все своє життя він присвятив перекладу і виданню Біблії португальською мовою.

Алмейда народився 1628 року на півночі Португалії, в селі Торре де Таварес. У дитинстві він залишився сиротою. Його забрав на виховання дядько, який був членом релігійного ордену і жив у столиці країни, Лісабоні. Кажуть, що Алмейду хотіли зробити священиком, тому він отримав чудову освіту і ще в юному віці розвинув виняткову здібність до мов.

Того часу в північній та центральній Європі завдяки Реформації вже було багато перекладів Біблії мовами простого люду. Проте Алмейда не зміг би взятися за переклад Біблії в Португалії, яка і далі перебувала під пануванням католицької інквізиції. Усім, хто мав Біблію рідною мовою, загрожував суд інквізиції *.

Утікаючи від гнітючої релігійної атмосфери, 14-літній Алмейда переїжджає до Нідерландів. Але невдовзі він вирушає до Азії, в індонезійське місто Джакарту (колишня назва Батавія). Тоді це був адміністративний центр голландської Ост-Індської компанії в Південно-Східній Азії.

Неповнолітній перекладач

Під кінець подорожі сталось те, що вплинуло на все життя Алмейди. Коли він кораблем плив з Джакарти до Малакки (західна  Малайзія), йому до рук потрапив протестантський памфлет іспанською мовою «Відмінності у християнстві». Памфлет викривав фальшиві релігійні доктрини. Крім того, там говорилось: «Якщо слухачі у церкві чують незнайому мову, навіть коли нею прославляють Бога, то вони не отримують жодного пожитку» (1 Коринфян 14:9). Ця думка просто вразила молодого Алмейду.

Алмейда дійшов висновку: тільки зрозумілий для всіх переклад Біблії викриє релігійну фальш. Прибувши до Малакки, він полишив католицизм і став членом Голландської реформатської церкви. Алмейда одразу взявся за переклад окремих частин Євангелія з іспанської на португальську. Свої переклади він розповсюджував тим, «хто щиро прагнув знати правду» *.

Через два роки Алмейда розпочав більшу працю — повний переклад Християнських Грецьких Писань з латинської Вульгати. Не пройшло і року, як переклад було завершено. Для 16-літнього юнака це стало значним досягненням. Алмейда без зволікань вислав для друку свій переклад голландському генерал-губернатору Джакарти. Реформатська церква у Джакарті переслала Алмейдині рукописи в Амстердам, але похилий віком пастор, якому передали рукописи, помер. Так, очевидно, зникла праця Алмейди.

У 1651 році реформатська церква острова Цейлон (тепер Шрі-Ланка) попросила Алмейду зробити копію його перекладу. І тоді Алмейда виявив, що його праця зникла з церковних архівів. Проте молодий перекладач не знеохотився і віднайшов свій переклад, імовірно чернетку. Вже наступного року Алмейда закінчив перегляд і виправлення Євангелій та переклав книгу Дії. Консисторія * у Джакарті дала йому за це 30 гульденів. «Це була зовсім мізерна сума за таку грандіозну працю»,— написав один з колег Алмейди.

А втім, Алмейда продовжує наполегливо працювати і 1654 року завершує перегляд й виправлення усього «Нового Завіту». Знову Алмейда намагається видати свій переклад, однак марно. Йому вдалось підготувати лише кілька рукописних копій для деяких церков.

Осуджений інквізицією

Наступних десять років Алмейда був зайнятий пастирською та місіонерською працею. Реформатська церква висвятила його в 1656 році. Спершу він служив на Цейлоні, де його мало не затоптав слон, а пізніше переїхав до Індії як один з перших протестантських місіонерів.

Оскільки Алмейда став протестантом і служив місіонером в іншій країні, португальці в Індії вважали його відступником і запроданцем. Він викликав невдоволення католицьких місіонерів ще й тому, що гостро критикував священство за їхнє моральне зіпсуття та викривав фальшиві доктрини. Зрештою 1661 року суд інквізиції в Ґоа (Індія) засудив  Алмейду за єресь до смертної кари. Під час відсутності Алмейди католики спалили на вогнищі його зображення. Можливо, через запальну вдачу Алмейди голландський генерал-губернатор згодом відкликав його до Батавії.

Алмейда був ревним місіонером, але ніколи не забував про переклад Біблії португальською мовою. Він бачив, наскільки погано священики і прості люди знають Біблію. Це спонукувало його зі ще більшою рішучістю працювати над перекладом цілої Біблії. У передмові до релігійного трактату 1668 року Алмейда писав: «Сподіваюсь... невдовзі дати вам найбільший дар і найцінніший скарб — цілу Біблію вашою рідною мовою».

Алмейда проти комісії перегляду

У 1676 році Алмейда передає на розгляд церковної консисторії у Джакарті свій остаточний варіант «Нового Завіту». Вже з самого початку стосунки між Алмейдою і комісією були напружені. Біограф Ян Свелленхребель пояснює, що голландські представники комісії не до кінця розуміли його стиль і значення деяких висловів. Також точилися суперечки, якою мовою мав бути зроблений переклад — простою чи літературною, але важкозрозумілою португальською мовою. Наполегливе прагнення Алмейди завершити свою працю було джерелом постійних конфліктів.

Можливо, через розходження у поглядах і через те, що перевірників не дуже цікавив цей переклад, робота просувалась поволі. Пройшло чотири роки, а комісія все ще переглядала початкові розділи книги Луки. Розчарований Алмейда вислав копію свого рукопису до Нідерландів, щоб там його надрукували без відома комісії.

Попри різні перешкоди «Новий Завіт» Алмейди було надруковано в Амстердамі 1681 року, а вже наступного року в Джакарті з’явились перші примірники цього видання. Як же розчарувався Алмейда, коли побачив у своєму перекладі багато змін, зроблених перевірниками в Нідерландах. Ті люди не знали португальської, тому, як сказав Алмейда, зробили «переклад неоковирним і непослідовним, затьмаривши те, що відкрив Святий дух».

Видання не сподобалось також голландському урядові, й він наказав знищити всі примірники цього перекладу. Алмейда встиг переконати урядовців залишити кілька книг і пообіцяв власноруч повиправляти у них найсерйозніші помилки. Цими книгами можна було б користуватися до часу появи переглянутого видання.

Комісія у Джакарті продовжувала працю над Християнськими Грецькими Писаннями. Крім того, вона почала підготовку до перегляду тих книг Єврейських писань, які вже переклав Алмейда. Члени комісії боялися, що Алмейді знов увірветься терпець, тому вирішили зберігати готові до друку і підписані сторінки перекладу в церковному сейфі. Це, звичайно, не сподобалося Алмейді.

Роки виснажливої праці та важкі умови життя в тропічному кліматі підірвали здоров’я Алмейди. У 1689 році він полишив церковну діяльність і повністю присвятився перекладу Єврейських Писань. На жаль, Алмейда помер 1691 року, працюючи над останнім розділом книги Єзекіїля.

Друге видання «Нового Завіту» Алмейди побачило світ невдовзі після його смерті, у 1693 році. Проте і цього разу його переклад зазнав виправлень некомпетентних перевірників. У праці Сантуса Феррейри «Біблія португальською мовою» сказано: «Перевірники... зробили значні зміни в блискучій праці Алмейди. Вони спотворили і зіпсували навіть ті уривки, які не були виправлені в першому виданні».

 Повна Біблія португальською мовою

Після смерті Алмейди вже ніхто в Батавії не був зацікавлений у тому, щоб якомога швидше переглянути й видати Біблію португальською мовою. За цю справу взялось Лондонське товариство поширення християнських знань. На прохання датських місіонерів з Транкебара (південна Індія) товариство 1711 року почало фінансувати третє видання «Нового Завіту» Алмейди.

Це товариство вирішило надрукувати Біблію в Транкебарі. Однак дорогою в Індію корабель, який віз матеріали для друку, захопили французькі пірати. Корабель був знайдений аж у бразильському порту Ріо-де-Жанейро. Сантус Феррейра пише: «За дивних обставин, які багатьом видались чудом, ящики з матеріалами для друку залишились неушкодженими в трюмі корабля, котрий згодом таки прибув до Транкебара». Датські місіонери старанно переглянули й опублікували решту біблійних книг, перекладених Алмейдою. Остання книга португальської Біблії вийшла 1751 року, майже через 110 років після того, як Алмейда почав працю над перекладом.

Невмируща спадщина

Ще підлітком Алмейда зрозумів, наскільки потрібне Святе Письмо португальською мовою. Він хотів, щоб біблійна правда була доступна простим людям. Усе життя він наполегливо йшов до цієї мети. Його не зупиняли ні переслідування католицької церкви, ні байдужість сучасників, ні проблеми зі здоров’ям, ні постійні баталії з некомпетентними коректорами й перевірниками. Його наполегливість була винагороджена.

Чимало португальських поселень, де проповідував Алмейда, занепало або зникло взагалі, але його Біблія пережила всі незгоди й буремні часи. Протягом ХІХ століття Британське та іноземне біблійне товариство, а також Американське біблійне товариство поширили серед мешканців Португалії та узбережних міст Бразилії тисячі Біблій Алмейди. Біблії, які згодом перекладалися на основі тексту Алмейди, й донині дуже популярні серед людей, які розмовляють португальською.

Безсумнівно, багато хто глибоко вдячний таким самовідданим перекладачам, як Алмейда. Але понад усе треба виявляти вдячність Єгові, який не приховує від людей своїх таємниць, адже «його воля полягає в тому, щоб усілякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тимофія 2:3, 4). Саме завдяки Богу Біблія дійшла до наших днів. Сьогодні її мають змогу читати різні народи. Тож цінуймо і старанно досліджуймо цей чудовий дар нашого небесного Батька.

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 21]

БОЖЕ ІМ’Я

У своїх перекладах Алмейда послідовно вживав Боже ім’я, яке в тексті оригіналу написано у формі тетраграми. Це свідчить, що він прагнув зробити точний переклад.

[Відомості про джерело]

Cortesia da Biblioteca da Igreja de Santa Catarina (Igreja dos Paulistas)

[Карта на сторінці 18]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АТЛАНТИЧНИЙ ОКЕАН

ПОРТУГАЛІЯ

Лісабон

Торре де Таварес

[Ілюстрація на сторінці 18]

Батавія у XVII столітті.

[Відомості про джерело]

From Oud en Nieuw Oost-Indiën, Franciscus Valentijn, 1724

[Ілюстрація на сторінках 18, 19]

Титульна сторінка першого видання «Нового Завіту» португальською мовою (1681 рік).

[Відомості про джерело]

Courtesy Biblioteca Nacional, Portugal