«Роз’єднані мовами — об’єднані любов’ю»

Визволення. Порятунок. Спасіння. Століттями люди прагнули звільнитись від життєвих тягарів і турбот. Ми теж прагнемо такого звільнення. Звідки воно прийде і коли?

ПРО це йшлось на триденних обласних конгресах Свідків Єгови, що почалися у травні 2006 року. Тема конгресів «Визволення близько!».

Дев’ять таких конгресів проводилися у липні й серпні в Празі (столиці Чехії), Братиславі (столиці Словаччини), в польських містах — Хожові та Познані * та у п’яти містах Німеччини — Дортмунді, Гамбурзі, Лейпцигу, Мюнхені і Франкфурті-на-Майні. Усі ці конгреси відвідало понад 313 000 делегатів.

Яка атмосфера панувала на конгресах? Що про ці конгреси говорили сторонні люди? З якими враженнями поїхали додому делегати конгресу?

Приготування

І делегати, і місцеві Свідки з нетерпінням очікували цієї радісної події. Треба було докласти величезних зусиль, аби організувати для всіх гостей нічліг. Скажімо, в Хожові місцеві Свідки прийняли в своїх домівках майже 13 тисяч гостей зі Східної Європи. Приїхали делегати з Білорусі, Вірменії, Грузії, Естонії, Казахстану, Киргизстану, Латвії, Литви, Молдови, Росії, США, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану та України.

Багато гостей готувались до поїздки на конгрес за декілька місяців наперед. Повночасна проповідниця Татьяна, яка живе на Камчатці (російському півострові на північ від Японії), збирала гроші на поїздку цілий рік. Щоб прибути на конгрес до Хожова, їй довелось подолати 10 500 кілометрів — спершу п’ять годин літаком, тоді майже три дні поїздом, а далі 30 годин автобусом.

Тисячі добровольців готували стадіони й прилеглі території, аби вони стали належними місцями для поклоніння (Повторення Закону 23:15). Ось приклад. У Лейпцигу місцеві Свідки гарно прибрали стадіон та пообіцяли зробити це і після завершення конгресу.  Адміністрація стадіону була настільки вражена роботою братів, що зменшила орендну плату на суму, необхідну для прибирання.

Запрошення

Збори по всьому світі проводили особливу кампанію — оголошували, що відбуватимуться конгреси «Визволення близько!». Брати й сестри із завзяттям брали участь у цій кампанії. Вони запрошували людей навіть увечері напередодні конгресу. Чи такі зусилля були винагороджені?

Польський Свідок, на ім’я Богдан, запросив на конгрес літнього чоловіка. Але чоловік сказав, що не зможе поїхати, бо в нього мала пенсія. Йому не вистачить грошей, аби доїхати до Хожова, адже туди 120 кілометрів. З’ясувалось, що в найнятому місцевим збором автобусі було одне вільне місце. Богдан розповідає: «Ми запропонували чоловікові поїхати з нами безкоштовно, якщо він прийде до автобуса о 5.30 ранку». Чоловік погодився і побував на конгресі. Пізніше він написав братам: «Після вашого конгресу я вирішив стати ліпшою людиною».

У Празі один чоловік зупинився в готелі, де жили делегати з Великої Британії. Якось увечері він сказав братам, що того дня був на стадіоні. Чому він вирішив піти на конгрес? За його словами, на вулиці Свідки підходили до нього аж десять разів і запрошували на конгрес. Він не міг не піти. Чоловікові настільки сподобався конгрес, що він захотів більше довідатись про Бога (1 Тимофія 2:3, 4).

Багата духовна програма

На конгресі обговорювалось, як розв’язувати різні життєві проблеми. Делегати почули чіткі біблійні поради, як долати і зносити труднощі.

Ті, хто втратив близьку людину, або ті, кому докучає старість, погане здоров’я та інші негаразди, отримали з Біблії підбадьорення та заохочення не опускати рук (Псалом 72:12—14). Подружні пари й батьки слухали біблійні настанови, як дбати про домашніх та успішно виховувати дітей (Екклезіяста 4:12; Ефесян 5:22, 25; Колосян 3:21). Багато повчального почула й християнська молодь. Хоча молоді отримують біблійне навчання вдома і в зборі, у школі вони зазнають негативного впливу ровесників. Тому на конгресі були виголошені промови про те, як чинити опір тиску ровесників і як утікати «від бажань, властивих молоді» (2 Тимофія 2:22).

Велике міжнародне братство

Свідки Єгови постійно отримують на своїх зібраннях керівництво з Біблії (2 Тимофія 3:16). На торішніх конгресах вони теж отримали чудове навчання. Однак ті конгреси були особливими, адже на них панувала чудова атмосфера міжнародного  братства. Програма проводилась різними мовами. Щодня члени Керівного органу Свідків Єгови виголошували цікаві промови. Крім того, звучали повідомлення про діяльність Свідків у різних країнах. Усі ці промови та повідомлення перекладались для делегатів їхніми мовами.

Як же радісно було зустріти братів та сестер з інших країн. Один Свідок сказав: «Різні мови — не завада. Навпаки, ми відчули, що таке міжнародне братство. Тут були представники багатьох культур, але нас об’єднувала спільна віра». Делегати в Мюнхені зробили такий плакат: «Роз’єднані мовами — об’єднані любов’ю». Хоча присутні були з різних країн і розмовляли різними мовами, усі вони відчували, що є справжніми друзями — духовними братами й сестрами (Захарія 8:23).

Вислови вдячності

Під час конгресів у Польщі погода випробовувала терпеливість делегатів. Три дні майже безперестанку дощило і, як для літа, було доволі прохолодно, приблизно 14 градусів. Один брат з США сказав: «На жодному конгресі я ще на бачив такої погоди й такого холоду. До того ж я мало що розумів з програми. Проте чудова атмосфера міжнародного братства та виняткова гостинність польських братів зробили цей конгрес справді незабутнім».

Для польських братів конгрес був унікальний ще й тим, що на ньому оголосили про випуск біблійної енциклопедії «Проникливість у суть Святого Письма» їхньою рідною мовою. Який же чудовий подарунок отримали вони за свою витривалість у таку холодну й дощову погоду! На конгресі брати з радістю прийняли ще один подарунок — нову книжку за назвою «Живіть, пам’ятаючи про день Єгови».

Ці конгреси багатьом запам’яталися також з інших причин. Ось що розповідає Христина, сестра з Чехії, яка супроводжувала групу іноземних делегатів: «Коли ми прощались, одна сестра з цієї групи відвела мене вбік, обійняла і сказала: «Ти так про нас піклувалася. Приносила їсти прямо до наших місць і дбала, щоб ми мали питну воду. Дуже дякую тобі за таку саможертовну любов». Та сестра згадала про те, що для делегатів з інших країн були приготовані обіди. «Чогось подібного ми раніше ніколи не робили,— пояснив один брат.— Треба було готувати 6500 обідів щодня. Як же приємно, що виявилось стільки охочих допомагати».

Сестра з України, яка побувала на конгресі в Хожові, каже: «Нас до глибини серця зворушила любов, турбота і щедрість одновірців. Важко знайти слова, щоб висловити нашу вдячність». Восьмирічна Анніка з Фінляндії написала листа до філіалу Свідків Єгови у Польщі: «Навіть не думала, що це буде такий гарний конгрес. Як добре бути в організації Свідків, адже ти маєш друзів по всьому світі» (Псалом 133:1).

Відгуки сторонніх

Ще до початку конгресів для деяких гостей були організовані екскурсійні поїздки. У Баварії делегати конгресу  відвідували Зали Царства, де їх радо вітали місцеві Свідки. Одну групу супроводжувала гід, яка не була Свідком Єгови. Їй дуже сподобалося, з якою любов’ю Свідки приймали своїх одновірців. Ось що розповів брат з цієї групи: «Коли ми автобусом повертались до готелю, наша гід сказала, що ми дуже відрізняємось від інших туристів. Ми гарно вдягнені та охоче слухаємось старших групи. Серед нас не чути поганих слів і немає безладу. Її вразило те, наскільки швидко чужі люди можуть здружитися».

Брат, який на конгресі в Празі служив у відділі новин, пригадує: «У неділю зранку до нас зайшов офіцер поліції, котрий чергував на стадіоні. За його словами, він не мав що робити, адже там панувала мирна атмосфера. Поліцейський також розповів, що люди, які живуть неподалік стадіону, розпитували про конгрес. Коли він згадував про Свідків Єгови, вони незадоволено кривились. Але поліцейський казав: «Якби всі хоча б трохи стали подібними до Свідків, поліції не потрібно було б взагалі».

Визволення для багатьох!

Боже Слово зближує різні культури, об’єднуючи християн в дусі миру і злагоди (Римлян 14:19; Ефесян 4:22—24; Филип’ян 4:7). Прикладом цього стали спеціальні конгреси «Визволення близько!». Свідки Єгови уже визволені від багатьох нещасть, які обтяжують цей світ. Між ними немає таких суспільних проблем як нетерпимість, расизм чи ненависть. Свідки чекають того часу, коли весь світ буде звільнений від усяких бід.

Усі, хто побував на тих конгресах, відчули єдність, яка панує між Свідками з різних країв і культур. Найбільше це відчувалось після завершення програми. Присутні аплодували, обіймалися з новими друзями і робили фотографії на пам’ять (1 Коринфян 1:10; 1 Петра 2:17). Делегати повертались до своїх зборів дуже щасливі. Вони зміцнили свою віру в те, що незабаром прийде звільнення від усіх проблем і труднощів. Конгрес додав їм рішучості і далі міцно триматися Божого «слова життя» (Филип’ян 2:15, 16).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

Двадцять шість мов

На всіх дев’яти конгресах програма звучала не лише місцевими мовами. У Німеччині промови виголошувались 18 мовами. У Дортмунді вони перекладались арабською, іспанською, португальською, російською та фарсі; у Франкфурті-на-Майні — англійською, сербською/хорватською, французькою; у Гамбурзі — голландською, датською, тамільською і шведською; у Лейпцигу — китайською, польською і турецькою; у Мюнхені — грецькою, італійською та німецькою мовою жестів. На празькому конгресі програма звучала англійською, російською та чеською мовами. У Братиславі — англійською, словацькою, словацькою мовою жестів та угорською. У Хожові — польською, польською мовою жестів, російською та українською; у Познані — польською та фінською.

На всіх цих конгресах програма проводилась аж 26 мовами. І хоча це міжнародне братство розмовляє багатьма мовами, воно об’єднане любов’ю.

[Ілюстрація на сторінці 9]

У Франкфурті-на-Майні хорватські делегати отримали «Переклад нового світу» рідною мовою.