«Під захистом мудрости»

«НАБУВАННЯ премудрости — як же це ліпше від золота, набування ж розуму — добірніше від срібла»,— сказано в Приповістей 16:16. Чому мудрість така цінна? Тому що «під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має» (Екклезіяста 7:12, Хом.). Але як мудрість оберігає життя людини?

Якщо ми набуваємо Божої мудрості, тобто черпаємо знання з Божого Слова, Біблії, і живемо відповідно до нього, то можемо ходити дорогою, яку схвалює Єгова (Приповістей 2:10—12). Цар стародавнього Ізраїлю, Соломон, каже: «Путь справедливих — ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює» (Приповістей 16:17). Справді, мудрість допомагає людям уникати злих доріг і оберігає їхнє життя! Короткі вислови в Приповістей 16:16—33 показують, що Божа мудрість позитивно впливає на наш характер, мову і вчинки *.

«Ліпше бути покірливим»

Уособлена мудрість говорить: «Я ненавиджу пиху та гордість» (Приповістей 8:13). Гордість і мудрість несумісні. Нам слід діяти мудро й остерігатися, щоб не розвинути гордості, або пихатості. Особливо ми повинні бути обережними, якщо досягли в чомусь успіху чи отримали відповідальне призначення в християнському зборі.

У Приповістей 16:18 застерігається: «Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком — бундючність». Подумаймо про найбільше з усіх падінь — падіння досконалого Божого сина, який став Сатаною Дияволом (Буття 3:1—5; Об’явлення 12:9). Хіба перед своїм падінням він не виявляв бундючності? Біблія вказує на це, коли говорить, що новонаверненого чоловіка не слід призначати наглядачем збору, «щоб не загордився і не отримав присуду, винесеного Дияволу»  (1 Тимофія 3:1, 2, 6). Наскільки ж важливо пильнувати, аби самим не розвивати гордості і не спонукувати до цього інших!

«Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними»,— написано в Приповістей 16:19. Практичність цієї поради гарно видно з прикладу Навуходоносора, царя стародавнього Вавилону. Він самовпевнено поставив у долині Дура́ величезного боввана, який, можливо, представляв його самого. Статуя, ймовірно, стояла на дуже високому п’єдесталі і сягала 27 метрів заввишки (Даниїла 3:1). Цей височезний монумент мав бути величним символом імперії Навуходоносора. Подібно до цього боввана, високі й гігантські споруди, а також обеліски, шпилі і хмарочоси можуть вражати людей, однак вони не справляють жодного враження на Бога. Псалмоспівець каже: «Високий Господь,— але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека [«знає лише здалека», НС]» (Псалом 138:6). Дійсно, «те, що звеличують люди, у Божих очах — мерзота» (Луки 16:15). Нам краще слухатися поради: «Не виношуйте зверхніх думок, а керуйтесь скромністю» (Римлян 12:16).

Говоріть розумно та переконливо

Як мудрість впливає на нашу мову? Мудрий цар каже: «Хто вважає на слово [«хто вникає в суть справи», НС], той знайде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний. Мудросердого кличуть «розумний», а солодощ уст прибавляє науки. Розум — джерело життя власникові його, а картання безумних — глупота. Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання [«і вміє він переконувати», НС]» (Приповістей 16:20—23).

Мудрість допомагає нам говорити розумно та переконливо. Чому? Тому що людина з мудрим серцем «знайде добро» в усьому і «надію складає на Господа». Коли ми намагаємося знаходити добро в інших, то, ймовірно, більш схильні говорити про них схвально. Тоді ми не поводимося грубо чи войовничо, а наші слова приємні та переконливі. Якщо ми стараємось розуміти обставини людей, то бачимо, яких труднощів вони зазнають і як їх долають.

Також слід мудро послуговуватись мовою в праці проповідування про Царство і підготовки учнів. Навчаючи людей Божого Слова, ми не хочемо просто передавати їм біблійну інформацію. Наша мета — досягти серця людини. Для цього необхідно говорити переконливо. Апостол Павло настійно прохав свого співслужителя Тимофія далі перебувати у тому, «в чому [його] переконали» (2 Тимофія 3:14, 15).

 Згідно з «Тлумачним словником слів Нового Завіту» Вайна (англ.), грецьке слово, передане як «переконати», означає «посприяти зміні мислення за допомогою аргументів чи моральних принципів». Щоб навести переконливі докази, які допомагають змінити мислення співрозмовника, необхідно бути проникливим і цікавитися його поглядами, захопленнями, обставинами та походженням. Як набути такої проникливості? Учень Яків радить: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова» (Якова 1:19). Ми зможемо взнати, що́ на серці в нашого співрозмовника, якщо будемо ставити питання й уважно слухати його.

Апостол Павло мав талант переконувати інших (Дії 18:4). Навіть один з його противників Димитрій, майстер срібних справ, визнав: «Не тільки в Ефесі, але й в усій провінції Азії цей Павло переконав досить багато людей і схилив їх до іншої думки» (Дії 19:26). Чи Павло приписував собі заслугу за успіхи в праці проповідування? Зовсім ні. Він вважав, що виконує своє служіння завдяки «духу Бога і його силі» (1 Коринфян 2:4, 5). Ми теж отримуємо допомогу святого духу Єгови. Оскільки ми покладаємось на Єгову, то впевнені в його підтримці, коли в служінні намагаємось говорити розумно і переконливо.

Не дивно, що «того, хто мудрий серцем», звуть «розумним» чи «розсудливим» (Приповістей 16:21, Хом.; Кул.). Розум, або проникливість, є «джерелом життя» для тих, хто його набув. А що сказати про нерозумних? Вони «погорджують мудрістю та напучуванням» (Приповістей 1:7). Які гіркі плоди вони пожинають, відкидаючи виховні заходи Єгови? Як згадувалося вище, Соломон каже: «Картання безумних — глупота» (Приповістей 16:22). Нерідко вони отримують картання у вигляді суворого покарання. Крім того, нерозумні іноді самі винні в тому, що мають заплямовану репутацію, а також зазнають труднощів, хвороб і навіть передчасно помирають.

Цар Ізраїлю далі змальовує благотворний вплив мудрості на нашу мову. Він говорить: «Приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості» (Приповістей 16:24). Подібно як солодкий мед швидко відновлює сили голодної людини, приємні слова підбадьорюють і відсвіжують. До того ж мед має лікувальні властивості та є дуже корисний і поживний для організму. Так само приємні слова — духовно цілющі (Приповістей 24:13, 14).

Стережіться дороги, що здається простою

«Буває, дорога людині здається простою, та кінець її — стежка до смерти»,— каже Соломон (Приповістей 16:25). Ці слова застерігають проти неправильного мислення та поведінки, яка суперечить Божим законам. Якась дорога,  з людського погляду, здається «простою», тобто правильною. Але насправді, йдучи такою дорогою, людина може порушувати праведні принципи з Божого Слова. Крім того, не обходиться без впливу Сатани. Він спонукує людину йти шляхом, який вона помилково вважає правильним, хоча цей шлях веде до смерті.

Найкращим захистом від самообману є серце, сповнене мудрості й розуміння, а також сумління, навчене відповідно до вимог Божого Слова. А як бути, коли доводиться приймати рішення, пов’язані з моральними принципами, поклонінням тощо? Ми зможемо уникнути самообману, якщо будемо керуватись Божими нормами добра і зла.

«Голод працівника працює для нього»

Мудрий цар далі каже: «Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її» (Приповістей 16:26). Згідно з мовою оригіналу, Соломон каже, що прагнення трудящої людини їсти «працює» для неї, оскільки до праці її «примушує», або спонукує, голод. А в перекладі Хоменка написано: «Голод працівника працює для нього; бо його рот примушує до того». Нормальне бажання, як-от апетит, може підштовхувати нас плідно працювати, тож воно є корисним. А що, коли хороше бажання стає надмірним і перетворюється на жадобу? Це можна порівняти до ситуації, коли малий вогонь, на якому готують їжу, переростає у велику лісову пожежу. Жадоба — це неконтрольоване і руйнівне бажання. Тому мудра особа, усвідомлюючи небезпеку, контролює навіть розсудливі прагнення.

Не йдімо по «недобрій дорозі»

Слова, які виходять з наших уст, можуть бути руйнівними, наче палахкотючий вогонь. Соломон показує, якої шкоди завдає людина, котра вишукує в комусь помилки і пускає про це поголос. Він каже: «Нікчемна людина копає лихе, а на устах її — як палючий огонь. Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів» (Приповістей 16:27, 28).

Особа, яка хоче зруйнувати репутацію свого ближнього, є «нікчемною». Нам слід шукати в людях щось хороше і говорити про них з повагою. А чи варто слухати тих, хто поширює згубні плітки? Їхні слова легко сіють безпідставні підозри, розділюють друзів і спричиняють поділення в зборі. Мудрість спонукуватиме нас не слухати таких людей.

 Попереджуючи про спокусу йти неправильним шляхом, Соломон зазначає: «Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло» (Приповістей 16:29, 30).

Чи може насильство бути спокусою для правдивих поклонників Бога? Сьогодні багато хто, піддавшись спокусі, «крутійства видумує». Такі люди схвалюють або чинять насильство. Нам, можливо, ніколи б і не спало на думку чинити насильство. Але що, коли ми втягуємося в насильство непомітно? Хіба розваги чи спортивні ігри, які прославляють насильство, не приваблюють мільйони людей? Біблійна пересторога чітка: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Як же захищає нас Божа мудрість!

Що сказати про людину, яка все життя живе за мудрістю й розумом і не ходить по «недобрій дорозі»? Таке праведне життя є дорогоцінним в Божих очах і заслуговує пошани. «Сивизна — то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности»,— сказано в Приповістей 16:31.

У нестримному ж гніві немає нічого хорошого. Перший син Адама та Єви, Каїн, «сильно розгнівався» на свого брата Авеля, і «повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його» (Буття 4:1, 2, 5, 8). Хоча іноді в нас є підстави сердитися, ми не повинні допускати, щоб гнів був невгамовним. У Приповістей 16:32 сказано: «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста». Неконтрольований гнів не свідчить ані про силу, ані про чесноту. Це вияв слабкості, яка спонукує людину йти по «недобрій дорозі».

Кожен «вирок — від Господа»

«За пазуху жереб вкладається,— пише цар Ізраїлю,— та ввесь його вирок — від Господа» (Приповістей 16:33). У дні стародавнього Ізраїлю Єгова інколи виявляв свою волю за допомогою жереба. Йшлося про круглі камінчики чи кусочки з дерева або каменю. Спочатку просили Єгову покерувати справою. Потім кидали жереб у полу одежі, а тоді витягували. Вважали, що отриманий результат — це відповідь від Бога.

Єгова більше не послуговується жеребами, щоб виявляти волю своєму народу. Він розкриває її у своєму Слові, Біблії. Щоб набути Божої мудрості, конче потрібно мати точне біблійне знання. Тому нам слід кожного дня читати натхнене Святе Письмо (Псалом 1:1, 2; Матвія 4:4).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 8]

Чому мудрість набагато цінніша за золото?

[Ілюстрація на сторінці 9]

Що додасть вашим устам переконливості під час служіння?

[Ілюстрація на сторінці 10]

«Нікчемна людина копає лихе».

[Ілюстрація на сторінці 11]

Неконтрольований гнів може спонукати людину йти по «недобрій дорозі».

[Ілюстрація на сторінці 12]

Насильство може бути спокусливим.