«Остерігайтеся всілякої пожадливості»

«Навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (ЛУКИ 12:15).

1, 2. а) На чому сьогодні зосереджуються люди? б) Як на нас може вплинути таке мислення?

ГРОШІ, майно, престиж, високооплачувана робота, сім’я — з усім цим більшість людей пов’язує успіх або надійне майбутнє. І в бідних, і в багатих країнах чимало людей зосереджується на матеріальних здобутках й успіхові. А от їхній інтерес до духовних цінностей швидко згасає або такого інтересу взагалі немає.

² Саме це і передрекла Біблія. У 2 Тимофія 3:1—5 сказано: «В останні дні прийдуть скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Бо тоді люди будуть самолюбні, грошолюбні... любитимуть задоволення, а не Бога і лише будуть робити вигляд, що виявляють відданість Богові, але зречуться її сили». Правдиві християни з дня в день живуть серед таких людей і мусять постійно пильнувати, щоб не перейняти їхнього мислення і способу життя. Як нам не дозволити «довколишньому світові втискувати [нас] у свою форму»? (Римлян 12:2, «Новий Завіт сучасною англійською мовою», переклад Філліпса).

3. Яку пораду Ісуса ми розглянемо?

³ Ісус Христос, як «Керівник... та Удосконалювач нашої віри», навчає нас чогось дуже важливого (Євреїв 12:2). Якось Ісус промовляв до народу, щоб допомогти йому глибше розуміти духовні справи. Один чоловік перервав Ісуса, попросивши: «Учителю, скажи моєму братові, аби поділився зі мною спадщиною». У відповідь Ісус дав чоловікові і всім, хто його слухав, важливу пораду. Він суворо перестеріг проти пожадливості і при цьому навів застережливий приклад, який змушує задуматись. Нам варто серйозно обдумати ці слова Ісуса і зрозуміти, який пожиток ми отримаємо, якщо будемо застосовувати його пораду в житті (Луки 12:13—21).

Недоречне прохання

4. Чому було недоречним те, що чоловік перервав Ісуса?

⁴ Перед тим як чоловік звернувся з проханням, Ісус заохочував своїх учнів та інших людей остерігатися лицемірства, сміливо визнавати свою єдність з Сином людським, а також просити про допомогу святого духу (Луки 12:1—12). Безсумнівно, учні повинні були пам’ятати ці життєво важливі істини. Але саме посеред такої повчальної промови чоловік перериває Ісуса і просить його винести рішення в певній справі. Йшлося, мабуть, про сімейну суперечку щодо розподілу майна. Ми можемо взяти для себе важливий урок з цього випадку.

5. Про що свідчила просьба чоловіка?

⁵ Колись прозвучала така думка: «Про характер людини часто свідчить те, що́ вона думає, коли слухає повчання на релігійну тему». У той час як Ісус говорив про важливі духовні справи, чоловік, напевно, обмірковував, як йому досягти фінансового успіху. Невідомо, чи була в нього вагома підстава для невдоволення у зв’язку зі спадщиною. Можливо, він  хотів скористатися з влади та репутації Ісуса як мудрого судді в людських справах (Ісаї 11:3, 4; Матвія 22:16). У всякому разі, просьба цього чоловіка свідчила про стан його серця. Він не цінував духовних речей, а це вказувало на серйозну проблему. Чи це не вагома причина проаналізувати себе? Наприклад, на християнських зібраннях ми легко можемо блукати думками чи роздумувати про те, що будемо робити пізніше. Однак нам слід зосереджувати свою увагу на програмі й обдумувати, як застосовувати почуте. Таким чином ми поліпшимо стосунки з нашим небесним Батьком, Богом Єговою, та зі співхристиянами (Псалом 22:23; Марка 4:24).

6. Чому Ісус не задовольнив прохання чоловіка?

⁶ Хоч би що спонукало чоловіка звернутися з проханням, Ісус не задовольнив його. Натомість він сказав: «Чоловіче, хто призначив мене судити вас чи щось між вами ділити?» (Луки 12:14). Сказавши це, Ісус мав на увазі добре відомий людям розпорядок: згідно з Мойсеєвим Законом, у містах призначали суддів саме для такої цілі (Повторення Закону 16:18—20; 21:15—17; Рут 4:1, 2). Ісуса ж цікавили важливіші справи — розповідати правду про Царство і навчати людей Божої волі (Івана 18:37). Наслідуючи Ісуса, ми не хочемо з головою поринати в буденні справи. Радше нам слід присвячувати свій час і сили тому, щоб проповідувати добру новину і ‘робити учнями людей з усіх народів’ (Матвія 24:14; 28:19).

Остерігайтесь пожадливості

7. Яку проникливу думку висловив Ісус?

⁷ Ісус мав здатність бачити найпотаємніші бажання серця і тому знав, що в просьбі чоловіка крилося щось більше. Тож Ісус не просто відхилив прохання, але й вказав на суть справи: «Будьте обачні, остерігайтеся всілякої пожадливості, бо навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15).

8. Що таке пожадливість і до чого вона може призвести?

⁸ Пожадливість — це щось більше, ніж просто бажання мати гроші чи певні речі, які можна було б належно використовувати. Згідно з одним словником, пожадливість є «нестримним прагненням багатства, статків чи майна іншої людини». Сюди може включатися ненаситне бажання мати щось — можливо, речі, які належать іншій людині — лише заради того, щоб володіти цим. І така особа не зважає ані на власні потреби, ані на те, як це позначиться на інших. Пожадлива людина допускає, щоб об’єкт її жадання сильно впливав на її мислення та вчинки і, по суті, став для неї богом. Пригадайте, що апостол Павло прирівняв пожадливу особу до ідолопоклонника, який не має спадщини в Божому Царстві (Ефесян 5:5; Колосян 3:5).

9. Як проявляється пожадливість? Наведіть приклади.

⁹ Цікаво, що Ісус остерігав проти «всілякої пожадливості». Це неправильне бажання може виявлятися по-різному. Остання з Десяти Заповідей згадує деякі прояви пожадливості: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого» (Вихід 20:17). У Біблії міститься чимало прикладів людей, котрі вчинили тяжкий гріх, потрапивши в ту чи іншу пастку пожадливості. Сатана першим зажадав чужого — тієї слави, честі і влади, яка належала одному Єгові (Об’явлення 4:11). Єва пожадала незалежності, і коли вона обманулась у своїх сподіваннях, людство  пішло шляхом гріха й смерті (Буття 3:4—7). Демонами стали ангели, які не задовольнились «своїм початковим становищем, а покинули належне місце проживання» задля того, що їм по праву не належало (Юди 6; Буття 6:2). Також подумайте про Валаама, Ахана, Ґехазі та Юду. Замість того щоб бути задоволеними своїм життям, вони допустили, щоб непогамовне матеріалістичне бажання запанувало над ними. Воно спонукало їх зловжити своїм становищем, внаслідок чого вони зазнали краху і знищення.

10. Як нам діяти згідно з застереженням Ісуса: «Будьте обачні»?

¹⁰ Як же доречно, що Ісус почав своє попередження проти пожадливості словами «будьте обачні»! Чому? Тому що люди дуже легко помічають жадібність чи пожадливість в інших, але рідко визнають, що самі виявляють ці грішні схильності. Апостол Павло вказує, що «любов до грошей — це корінь усіх нещасть» (1 Тимофія 6:9, 10). Учень Яків пояснює, що неправильне бажання, «ставши здатним родити, породжує гріх» (Якова 1:15). Відповідно до Ісусового напучення, нам треба ‘бути обачними’, щоб не контролювати інших, чи вони, бува, не виявляють пожадливості. Нам варто перевіряти, чим наповнені наші серця, аби дотримуватися вказівки: «Остерігайтеся всілякої пожадливості».

Життя в достатку

11, 12. а) Яке попередження щодо пожадливості дав Ісус? б) Чому нам слід зважати на Ісусове застереження?

¹¹ Існує ще й інша причина, чому ми повинні остерігатися пожадливості. Зверніть увагу, що Ісус сказав далі: «Навіть якщо людина й має достаток, її життя не залежить від її майна» (Луки 12:15). Безумовно, над цим варто роздумувати в теперішній матеріалістичний час, коли люди пов’язують достаток і процвітання зі щастям та успіхом. Ісусові слова вказують, що по-справжньому змістовне і щасливе життя не залежить від матеріальних статків, хоч би якими великими вони були.

¹² Проте деякі люди не погоджуються з таким поглядом. Вони кажуть, що матеріальні речі роблять життя зручнішим і приємнішим, а отже змістовнішим. Тому такі люди присвячують себе справам, які  дають їм можливість набути всі бажані речі та технічні новинки. На їхній погляд, від цього залежить хороше життя. Але, міркуючи так, вони не зважають на думку, висловлену Ісусом.

13. У чому полягає зрівноважений погляд на життя і статки?

¹³ Ісус не говорив, що мати достаток — це правильно чи неправильно. Натомість він наголосив, що життя людини не залежить від «її майна», тобто речей, які вона має. Усі ми знаємо, що для життя насправді не потрібно багатьох речей. Необхідно лише трохи їжі, якийсь одяг і нічліг. Багаті мають вдосталь усього цього, а бідні мусять докладати зусиль, щоб придбати все необхідне. Але різниця між бідними і багатими щезає, коли життя закінчується,— все йде в небуття (Екклезіяста 9:5, 6). Отже, щоб вести змістовне і гідне життя, ми не можемо і не повинні зосереджуватись тільки на матеріальному. Ця думка стає очевидною, якщо проаналізувати, про яке життя говорив Ісус.

14. Що ми довідуємося про значення слова «життя», використаного в Біблії?

¹⁴ Згадаймо, що Ісус сказав: «Життя [людини] не залежить від її майна». Вжите в Євангелії від Луки грецьке слово зое́, перекладене як «життя», означає не спосіб життя, а саме́ життя в повному розумінні цього слова *. Ісус говорив, що незалежно від того, бідні ми чи багаті, живемо в розкошах чи ледве зводимо кінці з кінцями, ми не можемо повністю контролювати, як довго житимемо або чи взагалі будемо живі завтра. У своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Хто з вас тривогою може продовжити собі життя хоча б на лікоть?» (Матвія 6:27). Біблія чітко показує, що лише Єгова є «джерелом життя» і тільки він може дати своїм вірним служителям «справжнє життя», тобто «вічне життя» — життя без кінця чи то в небі, чи на землі (Псалом 36:10; 1 Тимофія 6:12, 19).

15. Чому багато людей покладається на статки?

¹⁵ Слова Ісуса свідчать, як легко можна набути перекручений погляд на життя. Всі люди, як бідні, так і багаті, є недосконалими і зрештою їх чекає одне й те саме. У давнину Мойсей сказав: «Дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ, і гордощі їхні — страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо» (Псалом 90:10; Йова 14:1, 2; 1 Петра 1:24). Тому люди, які не розвивають близьких стосунків з Богом, часто, за словами апостола Павла, схильні думати: «Їжмо та пиймо, бо завтра і так помремо» (1 Коринфян 15:32). Інші ж, хто відчуває, що життя скороминуще і непевне, намагаються знайти безпеку й стабільність у матеріальному. Можливо, вони думають, що велика кількість матеріальних речей зробить їхнє життя хоч трохи надійнішим. Такі особи безупинно трудяться, щоб нагромадити майно та багатство, помилково вважаючи, що це принесе їм безпеку і щастя (Псалом 49:7, 12, 13).

 Надійне майбутнє

16. Чим не варто було б вимірювати справжню цінність життя?

¹⁶ Можливо, це і правда, що коли людина забезпечена їжею, одягом, житлом і їй доступні всілякі зручності, то її життя буде комфортнішим. Крім того, така людина може мати краще медичне обслуговування і завдяки цьому, ймовірно, житиме довше. Але чи таке життя дійсно змістовніше і безпечніше? Справжня цінність життя не вимірюється числом років, які хтось проживе, чи кількістю матеріальних речей, якими людина могла б володіти чи користуватися. Апостол Павло вказав, що небезпечно приділяти надмірну увагу таким речам. Він написав Тимофієві: «Наказуй тим, хто багатий у теперішній системі, щоб не були про себе високої думки і щоб покладали надію не на багатство непевне, а на Бога, який рясно дає нам усе для задоволення» (1 Тимофія 6:17).

17, 18. а) Хто подав нам чудовий приклад щодо погляду на матеріальні речі? б) Яку притчу Ісуса ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ Немудро покладати надію на багатство, оскільки воно «непевне». Патріарх Йов був дуже заможним. Але коли на нього несподівано звалилися біди, багатство не домогло йому, адже воно раптово щезло. Власне завдяки тісним взаєминам з Богом він зніс усі випробування й лиха (Йова 1:1, 3, 20—22). Авраама не засліпив його матеріальний достаток, і він погодився на нелегке завдання від Єгови. Бог благословив Авраама, і він став «батьком багатьох народів» (Буття 12:1, 4; 17:4—6). Було б мудро наслідувати приклад цих та інших людей. Молоді ми чи старі, нам треба аналізувати, що́ є справді важливим у нашому житті і на що ми надіємось (Ефесян 5:10; Филип’ян 1:10).

¹⁸ Вищезгадані слова Ісуса про пожадливість і правильний погляд на життя дійсно важливі і повчальні. Однак Ісус мав на увазі ще щось і тому навів повчальну притчу, або приклад, про нерозумного багатого чоловіка. Як цей приклад стосується нас? Чого ми з нього вчимося? Наступна стаття дасть відповідь на ці запитання.

[Примітка]

Що ви відповісте?

• Чого ми вчимося з того, що Ісус відмовився задовольнити просьбу одного чоловіка?

• Чому нам треба остерігатися пожадливості і як це робити?

• Чому життя не залежить від матеріальних статків?

• Завдяки чому життя стає дійсно змістовним і безпечним?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 23]

Чому Ісус не задовольнив прохання чоловіка?

[Ілюстрація на сторінці 23]

Пожадливість може мати згубні наслідки.

[Ілюстрації на сторінці 25]

Як Авраам виявив правильний погляд на майно?