Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Великий дар для Польщі

Великий дар для Польщі

Великий дар для Польщі

6 ЛИПНЯ 1525 року герцог Альбрехт фон Гогенцоллерн проголосив у своїх володіннях лютеранство державною релігією. Так герцогство Пруссія, яке тоді належало до Польського королівства, стало першою європейською державою, де офіційно прийняли вчення Мартіна Лютера.

Альбрехт прагнув перетворити Кенігсберг — столицю Східної Пруссії — на культурний осередок протестантизму. Він заснував у місті університет і фінансував друкування лютеранської літератури кількома мовами. У 1544 році герцог ухвалив, щоб полякам у його володіннях читали частини Святого Письма рідною мовою. Проте тоді ще не було перекладу Біблії польською мовою.

Переклад простою мовою

Щоб вирішити цю проблему, Альбрехт шукає когось, хто міг би перекласти Християнські Грецькі Писання польською мовою. Приблизно 1550 року він запрошує до цієї праці Яна Секлюціана, письменника, друкаря і продавця книг. Секлюціан закінчив Лейпцизький університет. За поширення протестантських ідей його переслідувала католицька церква. Рятуючись від церковного суду, він утік до Кенігсберга.

Ян Секлюціан дуже захопився ідеєю перекласти Святе Письмо польською мовою. Вже через рік після початку своєї праці Секлюціан видав перші примірники Євангелія від Матвія. Це видання містило на полях детальні коментарі та примітки з альтернативними перекладами деяких уривків. Невдовзі Секлюціан видав усі чотири Євангелія. А за три роки було опубліковано всі книги Християнських Грецьких Писань.

Щоб точніше передавати думки, перекладач користувався грецькими текстами. У передмові до видання 1551 року зазначалось, що були використані латинські переклади та «переклади іншими мовами». Станіслав Роспонд, автор праці «Дослідження польської мови XVI сторіччя», каже, що цей переклад зроблено «плинною чудовою прозою» і що перекладач не вдавався до «книжної мови», а намагався вживати польські слова, «дуже наближені до мови простого люду».

Відомо, що Секлюціан не здійснював переклад, хоча й наглядав за цією працею. Хто ж тоді перекладав? Станіслав Мужиновський, якому було десь 23 роки, коли Секлюціан доручив йому це нелегке завдання.

Мужиновський народився і жив у селі. Але коли хлопець виріс, батько послав його до Кенігсберга вивчати грецьку та староєврейську мови. Після цього Мужиновський поступив до Віттенберзького університету (Німеччина), де, ймовірно, познайомився з Мартіном Лютером. Молодий студент ходив на лекції Філіпа Меланхтона, який допоміг йому опанувати грецьку та староєврейську мови. Мужиновський навчався також в Італії. А повернувшись до Кенігсберга, він запропонував свої послуги герцогу Альбрехту.

Марія Коссовська в своїй праці «Біблія польською мовою» пише: «Мужиновський працював багато й продуктивно, але не вихвалявся цим і не прагнув видатного становища. Він не домагався, щоб його ім’я стояло на титульній сторінці перекладу». Про себе він написав: «Не знаю, якою мовою пишу гірше — латинською чи польською». Хоча Мужиновський не був упевнений у власних силах, все ж завдяки йому Боже Слово стало доступне полякам. Його колега, Секлюціан, назвав той переклад великим даром для Польщі.

Один з найбільший дарів

З роками з’явились інші переклади Біблії польською мовою. У 1994 році вийшли «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу», а в 1997-му була готова ціла Біблія польською мовою у «Перекладі нового світу». Перекладачі цієї Біблії захотіли залишатись невідомими. Їхня мета — точно передати думки з Божого Слова і викласти їх простою сучасною мовою, а не тою, яка була поширена в XVI сторіччі.

Нині ціла Біблія або її частини доступні понад 2400 мовами. Ви, ймовірно, також маєте змогу читати Боже Слово рідною мовою. Справді, Біблія — один з найбільших дарів від Бога Єгови для людей (2 Тимофія 3:15—17).

[Ілюстрація на сторінці 20]

Пам’ятний камінь на честь Станіслава Мужиновського, перекладача Нового Заповіту польською мовою.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Третій розділ книги Матвія в перекладі Станіслава Мужиновського.

[Відомості про джерело]

Dzięki uprzejmości Towarzystwa Naukowego Płockiego