«Господи... випробуй мене»

«ГОСПОДЬ... серця випробовує»,— сказано в Приповістей 17:3. Ці слова мають дуже нас зміцнювати. Чому? Тому що, на відміну від людей, які судять за зовнішнім виглядом, наш небесний Батько «дивиться на серце» (1 Самуїла 16:7).

Навіть ми самі не можемо повністю оцінити свої найпотаємніші спонуки і схильності. І не дивно, адже людське «серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» Проте Бог знає його, оскільки каже: «Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки» (Єремії 17:9, 10). Справді, Єгова бачить «серце» — наші внутрішні спонуки, і «нирки» — наші найглибші думки і почуття.

Навіщо нас випробовувати?

Цілком природно, що в давнину цар Давид просив Бога: «Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє» (Псалом 26:2). Чи Давид був настільки чистий у вчинках і мові, що не боявся перевірки Єгови? Звичайно, ні! Давид, як і всі ми, був недосконалий і не міг повністю відповідати Божим вимогам. Через свої слабкості Давид вчинив кілька серйозних гріхів, але все-таки «ходив... у чистості серця» (1 Царів 9:4). Завдяки чому це було можливо? Він приймав докір і виправляв свої помилки, показуючи, що щиро любить Єгову. Давид від усього серця був відданий Богові.

А що сказати про нас? Єгова знає, що ми недосконалі і можемо помилятися в мові та вчинках. І хоча Бог має здатність передбачати майбутнє, він не використовує її, щоб визначати, яким буде наше життя. Створивши людей, Бог великодушно наділив їх свободою волі і зважає на цей дар.

Однак іноді Єгова таки випробовує нашу внутрішню особистість, у тому числі і наші спонуки. Він може допускати ситуації, в яких виявляється стан нашого серця. Також Бог дозволяє, щоб у різних обставинах і труднощах стали відомі наші потаємні схильності. Завдяки цьому можна показати, наскільки ми вірні та віддані Єгові. Випробування, які допускає Єгова, доводять якість нашої віри і виявляють, чи ми ‘з усякого погляду досконалі й здорові та ні в чому не маємо нестачі’ (Якова 1:2—4).

Його віру було випробувано

Для служителів Єгови випробування віри і спонук не є чимось новим. Розгляньмо приклад патріарха Авраама. В Буття 22:1 сказано: «Бог випробовував Авраама». Коли ці слова були написані, Авраамова віра в Бога вже пройшла випробування. Кілька десятиріч до того Єгова наказав цьому чоловікові разом з сім’єю залишити місто Ур і перебратися до невідомого краю (Буття 11:31; Дії 7:2—4). Авраам, який, мабуть, мав власний будинок в Урі, не купував постійного житла в Ханаані, хоча мешкав там роками (Євреїв 11:9). Цей чоловік вів кочовий спосіб життя, і тому його сім’ї іноді загрожував голод, озброєні банди і язичницькі правителі того краю. Але впродовж  усього свого життя Авраам мав незламну віру.

Згодом Єгова піддав Авраама ще більшому випробуванню. Він сказав: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака... і принеси... його в цілопалення» (Буття 22:2). Для Авраама Ісак не був просто сином. Він був єдиною дитиною в Авраама і Сарри, обіцяним сином. І саме через Ісака мала сповнитись Божа обіцянка, що «нащадок» Авраама успадкує ханаанську землю і через нього багато хто отримає благословення. Справді, Ісак був тим сином, якого Авраам дуже чекав і який народився завдяки чуду від Бога (Буття 15:2—4, 7).

Уявіть собі, як, мабуть, важко було Аврааму збагнути цей наказ. Чи Єгова вимагав принести в жертву людину? Чому Єгова попросив пожертвувати те, що було найдорожче для Авраама і приносило йому радість,— єдиного сина, якого Бог подарував йому на схилі літ? *

Авраам не мав чітких відповідей на ці запитання, але відразу послухався. Він три дні йшов до призначеної гори. Там Авраам побудував жертовник і поклав на нього дрова. І ось настав вирішальний момент. Авраам узяв ножа, однак коли він вже збирався зарізати сина, Єгова через ангела зупинив його. Бог сказав: «Тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого» (Буття 22:3, 11, 12). Подумайте, як рясно був винагороджений Авраам, почувши ці слова! Єгова вважав цього чоловіка своїм вірним служителем, і той виправдав його довіру (Буття 15:5, 6). Після того Авраам приніс у жертву замість Ісака барана. Тоді Єгова підтвердив обіцянку про Авраамове потомство. Зрозуміло, чому Авраам став другом Єгови (Буття 22:13—18; Якова 2:21—23).

 Наша віра теж випробовується

Усі ми усвідомлюємо, що Божим служителям не уникнути випробувань. Але в нашому випадку випробування можуть полягати не в тому, що Єгова каже нам щось робити, а в тому, що він допускає певні ситуації.

Апостол Павло написав: «Всі, хто, виявляючи побожну відданість, хоче жити в єдності з Христом Ісусом, також будуть переслідувані» (2 Тимофія 3:12). Таке переслідування може походити від однокласників, друзів, родичів, сусідів чи неправильно поінформованої влади. Буває, християн словесно чи фізично ображають, а іноді їм навіть перешкоджають заробляти на життя. Правдиві християни стають жертвами хвороб, розчарувань і несправедливості, тобто зазнають труднощів, якими сповнене життя багатьох людей. Усі ці випробування перевіряють нашу віру.

Апостол Петро звернув увагу на те, що випробування можуть впливати на нашу віру позитивно. Він написав: «Вам доводиться ненадовго зажуритися через різні випробування, аби перевірена якість вашої віри,— набагато цінніша від золота, яке, хоча й випробовується вогнем, але нищиться,— послужила для похвали, слави й честі під час об’явлення Ісуса Христа» (1 Петра 1:6, 7). Те, як на нас позначаються випробування, можна прирівняти до процесу очищення золота вогнем. Таке очищення відділяє золото від домішок. Щось подібне відбувається з нашою вірою, коли ми зазнаємо випробувань.

Наприклад, люди стикаються з труднощами через нещасні випадки чи стихійні лиха. Але ті, хто має справжню віру, не дозволяють надмірному хвилюванню поглинути їх. Вони знаходять підбадьорення в запевненні Єгови: «Я нізащо тебе не залишу й ніколи тебе не покину» (Євреїв 13:5). Такі християни продовжують віддавати перевагу духовному і довіряють, що Бог Єгова поблагословить їхні зусилля і вони матимуть все необхідне для життя. Віра підтримує їх у важкі часи і допомагає уникнути подальшого ускладнення ситуації через зайві тривоги.

Також випробування можуть показати, чи наша віра потребує зміцнення і в чому саме нам слід виправитись. Варто запитувати себе: «Як мені зміцнити віру? Може, мені варто виділяти більше часу, щоб з молитвою вивчати Боже Слово і роздумувати над ним? Чи я в повній мірі черпаю пожиток з християнських зібрань? Чи схильний я звіряти в молитві свої тривоги Богу Єгові, чи, навпаки, звик покладатись на себе?» А втім, такий самоаналіз — це лише перший крок.

Щоб зміцнити віру, потрібно розвивати духовний апетит, виявляючи «прагнення до чистого словесного молока» (1 Петра 2:2; Євреїв 5:12—14). Намагаймося бути схожими на чоловіка, про якого псалмописьменник писав: «В Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:2).

Недостатньо лише читати Біблію. Важливо роздумувати над тим, чого навчає нас Боже Слово і як застосувати його вказівки (Якова 1:22—25). Тоді наша любов до Бога зросте, молитви стануть більш конкретними та сердечними, а віра — сильнішою.

 Цінність випробуваної віри

Коли ми усвідомлюємо, що без віри неможливо отримати схвалення Бога, то відчуваємо сильну спонуку зміцнювати її. Біблія нагадує нам: «Без віри неможливо догодити Богові, бо той, хто наближається до нього, повинен вірити, що він існує, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає» (Євреїв 11:6). Тому нам слід переймати склад розуму чоловіка, який благав Ісуса: «Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри!» (Марка 9:24).

Випробування нашої віри також може позитивно впливати на інших. Скажімо, коли християнин втратив близьку людину, міцна віра в Божу обіцянку воскресіння підтримує його. Він сумує, але не так «як інші люди, котрі не мають жодної надії» (1 Фессалонікійців 4:13, 14). Коли люди бачать, як сильно віра підтримує такого християнина, вони можуть усвідомити, що він має щось справді цінне. Тоді в їхніх серцях, можливо, зародиться бажання мати таку саму віру, і вони захочуть вивчати Боже Слово та стати учнями Ісуса Христа.

Єгова знає, що випробувана віра дуже цінна. Завдяки випробуванням ми бачимо, наскільки сильною є наша віра. Також ми краще розуміємо, як нам зміцнювати її і в чому треба виправитись. Крім того, коли ми витривало зносимо випробування, то допомагаємо іншим стати учнями Ісуса. Тож намагаймося зберігати сильну віру, яка б після неодноразових випробувань «послужила для похвали, слави й честі під час об’явлення Ісуса Христа» (1 Петра 1:7).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Завдяки ділам віри Авраам став другом Єгови.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Випробування виявляють, наскільки сильною є наша віра.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 12]

From the Illustrated Edition of the Holy Scriptures, by Cassell, Petter, & Galpin