Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Ми щасливі, коли витривало зносимо страждання

Ми щасливі, коли витривало зносимо страждання

Ми щасливі, коли витривало зносимо страждання

«Ми називаємо щасливими тих, хто залишився витривалим до кінця» (ЯКОВА 5:11).

1, 2. З чого видно, що Єгова не мав наміру, аби люди страждали?

ЖОДНА нормальна людина не хоче страждати. Наш Творець, Бог Єгова, теж не хоче, щоб люди страждали. Ми можемо переконатися в цьому, якщо дослідимо натхнене Слово Бога і побачимо, що́ сталося після того, як він створив перших чоловіка та жінку. Спочатку з’явився чоловік. В Буття 2:7 сказано: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею». В Адама були досконалі тіло й розум, і він не мав хворіти чи померти.

2 А в яких умовах жив Адам? «Насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив. І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне»,— говориться в Буття 2:8, 9. Як бачимо, Адам мав чудову домівку. В Едемі ніхто не страждав.

3. Яке майбутнє очікувало першу людську пару?

3 У Буття 2:18 написано: «Сказав Господь Бог: „Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього“». І Єгова, створивши досконалу жінку для Адама, дав початок щасливому сімейному життю (Буття 2:21—23). Далі Біблія розповідає: «Поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: „Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею“» (Буття 1:28). Перша людська пара отримала чудове завдання розширяти Едемський сад, аж поки ціла земля не стала б раєм. Люди мали народжувати дітей, які жили б щасливо і не зазнавали страждань. Який же прекрасний початок! (Буття 1:31).

Початок страждань

4. Що можна сказати про людство, аналізуючи його історію?

4 Але коли ми проаналізуємо стан людства протягом його історії, то побачимо, що все пішло шкереберть. Людська родина потерпає від зла і сильно страждає. Нащадки Адама і Єви хворіють, старіють і зрештою помирають. А Земля — далеко не рай, в якому жили б щасливі люди. Усе це точно відображено в Римлян 8:22: «Аж донині все створіння разом стогне й мучиться».

5. Як наші прабатьки стали винними в стражданнях усіх людей?

5 Єгова не несе відповідальності за неймовірні страждання людей протягом століть (2 Самуїла 22:31). Вина частково лежить на людях. «Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок»,— сказано в Псалмі 14:1. Все, що отримали наші прабатьки на початку, було добрим. Від Адама і Єви вимагалося лише слухатись Бога Єгови, але вони вирішили йти незалежним шляхом. Наші прабатьки віддалились від Єгови і тому втратили досконалість. Вони почали деградувати, аж поки не вмерли. Нам же вони передали в спадок недосконалість (Буття 3:17—19; Римлян 5:12).

6. Як Сатана причетний до людських страждань?

6 У тому, що люди почали страждати, винне також духовне створіння — Сатана Диявол. Цей ангел був наділений свободою волі, але він зловжив цим даром і захотів поклоніння собі. Проте поклонятися слід лише Єгові, а не його створінням. Власне Сатана спокусив Адама та Єву діяти незалежно від Єгови, переконавши їх, що таким чином вони стануть «немов Боги [«як Бог», Хом.], знаючи добро й зло» (Буття 3:5).

Тільки Єгова має право керувати

7. Про що свідчать наслідки бунту проти Єгови?

7 Наслідки бунту свідчать, що лише Єгова як Володар Усесвіту має право керувати і що лише його правління праведне. Як видно з минулих тисячоліть, панування Сатани, який став правителем цього світу, неправедне, насильницьке, жорстоке і зовсім не задовольняє потреб людства (Івана 12:31). Тривале і невдале правління людей під впливом Сатани показало також, що вони не спроможні здійснювати його у праведний спосіб (Єремії 10:23). Тому будь-яке правління без Єгови приречене на невдачу. Історія людства беззаперечно це доводить.

8. Який намір Єгови щодо всіх форм людського правління і як він здійснить цей намір?

8 Єгова дозволив людям протягом тисяч років правити незалежно від нього. Тепер він має вагомі підстави усунути з землі всі форми правління і замінити їх власним урядом. Ось що сказано в Даниїла 2:44: «За днів тих царів [людських урядів] Небесний Бог поставить царство [свій небесний уряд на чолі з Христом], що навіки не зруйнується... Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки». Пануванню демонів і людей прийде кінець, і над землею правитиме тільки Боже небесне Царство. Христос буде Царем і матиме 144 000 співправителів, вибраних з-поміж вірних людей (Об’явлення 14:1).

Страждання йдуть на благо

9, 10. Як страждання пішли на благо Ісусу?

9 Нам цікаво дослідити, якими будуть правителі Божого небесного Царства. Насамперед Ісус Христос покаже, наскільки добре він підходить для ролі Царя. Ісус провів незліченну кількість століть зі своїм Батьком, Єговою, виконуючи його волю і будучи його «майстром» (Приповістей 8:22—31). Коли Єгова вирішив послати Ісуса на землю, той охоче погодився. На землі Ісус зосередився на тому, щоб розповідати людям про верховну владу Єгови і його Царство. Цілковито підкоряючись Божій владі, Ісус подав чудовий приклад всім нам (Матвія 4:17; 6:9).

10 Ісус витерпів переслідування і зрештою зазнав смерті. Під час свого служіння він на власні очі бачив жалюгідний стан людей. Чи пішли на благо Ісусу всі його страждання і те, що він побачив? Так. У Євреїв 5:8 сказано: «Він, хоча й був Сином [Бога], навчився слухняності зі своїх страждань». Те, що Ісус пережив на землі, зробило його більш чуйним і співчутливим. Він сам скуштував усі тяготи людського життя. Тому Ісус міг співчувати тим, хто страждав, і краще розуміти, як їм допомогти. Ось як апостол Павло підкреслив цю думку в Листі до євреїв: «Йому належало в усьому уподібнитися до своїх „братів“, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником, коли йдеться про служіння Богу, і скласти жертву примирення за гріхи народу. І оскільки він сам зазнав страждань, зносячи випробування, то в стані допомогти й тим, хто також їх зносить... Маємо не такого первосвященика, котрий не міг би співчувати нашим слабкостям, а такого, котрий, як і ми, був випробуваний у всьому, проте залишився безгрішний. Отже, наближаймося зі свободою мови до престолу незаслуженої доброти, щоб, коли нам потрібна буде допомога, Бог наділив нас цією добротою і милосердям» (Євреїв 2:17, 18; 4:14—16; Матвія 9:36; 11:28—30).

11. Як те, що майбутні царі і священики пережили на землі, служитиме їм на добро?

11 По суті, те саме можна сказати і про 144 000 «куплених» із землі, які мали стати співправителями Ісуса Христа в небесному Царстві (Об’явлення 14:4). Усі вони народились на землі, виростали у сповненому страждань світі і самі страждали. Багатьох з них переслідували, декого навіть убили через відданість Єгові та прагнення йти слідом за Ісусом. Але ці християни не соромилися «свідчення про нашого Господа» і зносили лихо за добру новину (2 Тимофія 1:8). Завдяки пережитому на землі вони стали особливо придатними, щоб з неба судити людство. Такі служителі навчилися бути більш співчутливими, добрими й охочими допомагати людям (Об’явлення 5:10; 14:2—5; 20:6).

Щасливі люди з земною надією

12, 13. Як страждання можуть приносити пожиток тим, хто має земну надію?

12 Чи можуть страждання приносити пожиток тим, хто надіється жити вічно в раю на землі без хвороб, смутку і смерті? Ніхто не бажає зазнавати мук і болю через страждання. Але коли ми зносимо такі страждання, то виробляємо хороші риси і стаємо щасливими.

13 Розгляньмо, що́ про це говорить натхнене Слово Бога. Воно каже: «Якщо вам і доведеться постраждати за праведність, то ви будете щасливі». «Якщо вам докоряють за Христове ім’я, то ви щасливі» (1 Петра 3:14; 4:14). «Щасливі ви, коли через мене люди ганьблять та переслідують вас і наговорюють на вас усіляку неправду. Радійте й веселіться, бо в небі вас чекає велика нагорода» (Матвія 5:11, 12). «Щаслива людина, яка стійко зносить випробування, бо, здобувши схвалення, отримає вінок життя» (Якова 1:12).

14. В якому розумінні страждання можуть зробити поклонників Єгови щасливими?

14 Звичайно, самі страждання, які ми можемо зносити, не роблять нас щасливими. Щастя і задоволення походять від усвідомлення того, що ми страждаємо, оскільки виконуємо волю Єгови і наслідуємо Ісуса. Наприклад, у першому столітті кількох апостолів ув’язнили. Їх привели в юдейський верховний суд і звинуватили в тому, що вони проповідують про Ісуса Христа. Апостолів висікли, а потім звільнили. Як вони ставилися до цих випробувань? Біблія розповідає, що «апостоли пішли із Синедріону, радіючи, що удостоїлися зазнати зневаги за Ісусове ім’я» (Дії 5:17—41). Вони були щасливі не від фізичного болю, а почувалися щасливими, бо розуміли, що зазнали страждань за свою вірність Єгові і за те, що йшли слідами Ісуса (Дії 16:25; 2 Коринфян 12:10; 1 Петра 4:13).

15. Як витривалість під час теперішніх страждань допоможе нам у майбутньому?

15 Якщо ми належно ставимося до протидії та переслідувань, з якими стикаємось, то розвиваємо витривалість. А вона допоможе нам зносити будь-які страждання. В Якова 1:2, 3 написано: «Брати мої, коли потрапляєте в різні випробування, вважайте себе по-справжньому щасливими, адже ви знаєте, що ваша випробувана віра виробляє витривалість». Подібна думка міститься в Римлян 5:3—5: «Радіймо навіть тоді, коли зносимо лихо, бо знаємо, що воно виробляє витривалість, витривалість же приносить схвалення в Божих очах, схвалення — надію, а надія не веде до розчарування». Отже, чим більше випробувань ми, як християни, зносимо тепер, тим ліпше ми будемо споряджені, щоб витримати подальші випробування в цій злій системі.

Єгова винагородить

16. Як Єгова винагородить майбутніх царів і священиків за страждання?

16 Ми можемо втратити матеріальні речі через протидію чи переслідування, яких зазнаємо тому, що йдемо християнською дорогою. Але навіть тоді ми відчуватимемо задоволення, усвідомлюючи, що Єгова повністю винагородить нас. Приміром, деяким християнам, які надіялися піти на небо, апостол Павло написав: «Ви... радісно сприймали пограбування свого майна, знаючи, що маєте власність ліпшу, неминущу». Йшлося про те, що вони мали бути правителями Божого Царства (Євреїв 10:34). Уявіть собі радість цих служителів, коли в новому світі вони під керівництвом Єгови і Христа зливатимуть чудові благословення на мешканців землі. Апостол Павло влучно сказав вірним християнам: «Я вважаю, що страждання, які зносимо в цей час, нічого не варті в порівнянні зі славою, котра стане явною в нашому випадку» (Римлян 8:18).

17. Що Єгова зробить для людей з земною надією, які віддано йому служать?

17 Християни з земною надією, служачи Єгові, також можуть багато чого втратити чи добровільно від чогось відмовитися. Але Єгова рясно винагородить їх у майбутньому — дасть їм досконале нескінченне життя в раю на землі. У новому світі Єгова «витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю» (Об’явлення 21:4). Яка чудова обіцянка! Ніщо з того, від чого ми хочемо чи змушені відмовлятися в теперішньому світі заради Єгови, не може зрівнятися з прийдешнім дивовижним життям. Таке життя він дасть своїм вірним служителям, які зносять страждання.

18. Яка підбадьорлива обіцянка Єгови міститься в його Слові?

18 Будь-які страждання, котрі нам ще доведеться знести, аж ніяк не затьмарять тієї радості, яку принесе вічне життя в Божому новому світі. Усі нинішні лиха кануть у забуття, бо на зміну їм прийдуть прекрасні умови нового світу. В Ісаї 65:17, 18 сказано: «Не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я». Тому доречними є слова Якова, єдиноутробного брата Ісуса: «Ми називаємо щасливими тих, хто залишився витривалим до кінця» (Якова 5:11). Дійсно, якщо ми вірно зносимо теперішні страждання, то пожнемо добрі плоди сьогодні і в майбутньому.

Як би ви відповіли?

• Чому люди почали зазнавати страждань?

• Як страждання йдуть на благо майбутнім правителям і мешканцям землі?

• Чому ми вже тепер, незважаючи на страждання, можемо бути щасливими?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 27]

Перед нашими прабатьками лежало прекрасне майбутнє.

[Ілюстрація на сторінці 29]

Завдяки тому, що Ісус бачив страждання, він став чудовим Царем і Первосвящеником.

[Ілюстрація на сторінці 31]

Апостоли раділи, що «удостоїлися зазнати зневаги» за свою віру.