Йонатан. Чоловік, який покладався на Бога

ЙОНАТАН, син першого ізраїльського царя, приходить до втікача Давида і каже йому: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником» (1 Самуїла 23:17).

Але невдовзі Йонатан гине в бою. Якби він залишився живим, то став би правою рукою Давида.

Щира дружба Йонатана з Давидом викликає справжнє захоплення. Йонатан був чудовою людиною. Ось що про нього казали його сучасники: «Він за Божою допомогою виконав це [переміг ворогів]» (1 Самуїла 14:45, Хом.). Яким був цей чоловік і чого ми вчимося з його прикладу?

Скрутні часи в Ізраїлі

Йонатан жив за часу, коли Ізраїль був у скруті. Край регулярно плюндрували філістимляни і не давали народу себе захищати (1 Самуїла 13:5, 6, 17—19).

Єгова запевнив ізраїльтян, що не покине їх, і Йонатан у цьому не сумнівався. Про його батька, Саула, Бог сказав: «Він спасе народ Мій від руки филистимлян». Йонатан вірив, що так і буде, адже він уже здобув одну перемогу над філістимлянами, маючи лише 1000 слабо озброєних воїнів. Тепер Йонатан постановив назавжди звільнити свій народ від ворогів (1 Самуїла 9:16; 12:22; 13:2, 3, 22).

Безстрашний воїн

Йонатан вирішив напасти на загін філістимських воїнів, що зупинився неподалік Міхмашу (1 Самуїла 13:23). Аби підкрастись до ворогів, він мусив лізти вгору «на руках своїх та на ногах своїх». Проте ця трудність не зупинила Йонатана. Він узяв зі собою зброєношу і промовив: «Може Господь зробить поміч для нас,— бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох» (1 Самуїла 14:6, 13).

Ці два відважні воїни чекали на знак від Єгови. Вони вирішили показатись сторожі. Коли філістимляни скажуть: «Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас», то Йонатан зі зброєношею не будуть нападати на ворогів. Та коли сторожа скаже: «Підійміться до нас», то це означає, що Єгова дає ізраїльтянам перемогу і треба йти у наступ. Йонатан був впевнений у Божій підтримці, тому вирішив напасти на ворогів (1 Самуїла 14:8—10).

Але як лише двоє чоловіків можуть перемогти цілий загін воїнів? Пригадаймо приклади з минулого. Ізраїльтяни на чолі з суддею Егудом здобули перемогу над Моавом. Шамґар побив 600 філістимлян києм для худоби. І Самсон мав таку силу, що зумів самотужки знищити багатьох філістимлян. Усім їм допомагав саме Єгова. Тому Йонатан не сумнівався, що Бог допоможе і йому (Суддів 3:12—31; 15:6—8, 15; 16:29, 30).

Побачивши двох ізраїльтян, філістимляни вигукнули: «Підіймися до нас,— і ми вам щось скажемо!» Йонатан зі зброєношею безстрашно кинулись уперед. Вони вбили 20 воїнів, і у ворожому таборі зчинилась паніка. Можливо, філістимляни подумали, що за цими двома мчить ще багато ізраїльтян. Тоді «стався сполох у таборі... Задрижала земля, і знявся великий сполох». Коли Бог спричинив землетрус, ворогів огорнув сильний переляк. І став «меч кожного на його ближнього», тобто філістимляни почали винищувати один одного. Це додало відваги решті ізраїльських воїнів. До Йонатана  приєднались ізраїльтяни, які ховались неподалік, а також ті, що були на боці філістимлян. Вбивали «вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону» (1 Самуїла 14:11—23, 31).

Народ рятує Йонатана

Цар Саул виголосив прокляття, яке не назвеш розумним: «Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах». Але сталось так, що Йонатан не знав про це прокляття. Натрапивши в лісі на медовий стільник, він зачерпнув києм меду і з’їв його. Мед додав Йонатану сили продовжувати боротьбу з ворогами (1 Самуїла 14:24—27).

Саул, почувши, що Йонатан їв мед, наказав убити свого сина. Йонатан не боявся померти: «Ось я помру за це». Але народ сказав до Саула: «Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь,— не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня». І визволив народ Йонатана, і він не помер» (1 Самуїла 14:38—45).

За нашого часу Божі служителі не беруть участі в буквальних війнах. Усе ж їм також потрібна міцна віра та мужність, адже нелегко поводитись правильно, коли всі довкола чинять гріх. А втім, Єгова зміцняє і благословляє людей, які прагнуть жити згідно з його праведними нормами. Сміливість потрібна й тим, хто хоче розширити своє служіння — взяти на себе нові обов’язки в організації Єгови чи переїхати в територію, де більша потреба у вісниках. Дехто може вважати, що це йому не під силу. Але будьмо певні: Єгова дуже цінує зусилля кожного, хто готовий прийняти від Нього будь-яке доручення. Пам’ятаймо приклад Йонатана, який з Божою допомогою виконав нелегке завдання.

Йонатан і Давид

Приблизно через 20 років відбувся двобій між філістимським велетнем Ґоліятом і Давидом. Річ у тім, що Ґоліят насміхався над ізраїльським військом, тому Давид його убив. Хоча Йонатан був на 30 років старшим від Давида, вони мали багато подібних рис *. У битві з Ґоліятом Давид виявив таку ж сміливість, як і Йонатан у Міхмаші. До того ж Давид, подібно до Йонатана, вірив, що Єгова має силу рятувати своїх служителів. Саме це допомогло йому безстрашно вийти проти Ґоліята, коли інші ізраїльтяни перестрашились. Тому «Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою,— і полюбив його Йонатан, як душу свою» (1 Самуїла 17:1—18:4).

Цар Саул заздрив Давидові через його військові подвиги. Проте Йонатан ніколи не мав такої заздрості до Давида. Вони стали близькими друзями і, мабуть, не раз відверто спілкувались. Тож Йонатан, імовірно, знав, що Давида помазано на  наступного царя Ізраїлю, і з покорою прийняв це рішення Бога.

Тим часом Саул розповів своєму синові та слугам, що збирається вбити Давида. Йонатан вирішив попередити свого друга про небезпеку. До того ж Йонатан переконував батька, що немає підстав боятись Давида, адже він нічим не завинив перед царем. Хіба ж він не ризикував власним життям, вийшовши проти Ґоліята? Синові аргументи на деякий час заспокоїли Саула. Однак згодом цар знову зробив спробу підступно вбити Давида, і той був змушений утікати (1 Самуїла 19:1—18).

Йонатан далі віддано підтримував Давида. Двоє друзів зустрілись та обговорили, як уникнути небезпеки. Йонатан прагнув бути вірним Давиду і водночас не зраджувати батька. Він сказав Давидові: «Борони Боже,— ти не помреш!» На це Давид відказав: «Між мною та смертю не більше кроку» (1 Самуїла 20:1—3).

Йонатан і Давид вирішили більше довідатись про Саулові наміри. Коли Саул помітить відсутність Давида за царським столом, то Йонатан скаже, що Давид попросився піти додому, аби разом з рідними принести жертву. Якщо цар розлютиться, значить, у нього злі наміри. Йонатан поблагословив Давида і сказав: «Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком». Цими словами він визнав, що в майбутньому Давид стане царем. Тоді друзі присягнулись один одному у вірності. Крім того, Йонатан домовився з Давидом, що він попередить його про реакцію Саула (1 Самуїла 20:5—24).

І ось Саул побачив, що Давида немає. Тоді Йонатан передав царю слова Давида: «Якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу братів моїх». Йонатан не побоявся сказати, що з прихильністю ставиться до Давида. Цар дуже розізлився і став сварити сина. Він заявив, що через Давида Йонатан не стане царем. «Приведи його до мене,— наказав Саул Йонатанові,— бо він призначений на смерть». Йонатан заперечив: «Чому він буде забитий? Що він зробив?» Розгніваний Саул метнув у сина списом, але той ухилився. Таке ставлення батька до Давида сильно засмутило Йонатана (1 Самуїла 20:25—34).

Яким же вірним другом був Йонатан! З людського погляду Йонатан через дружбу з Давидом міг багато втратити і мало здобути. Однак те, що Єгова призначив Давида наступником Саула, мало принести благословення Йонатану та іншим.

Болісна розлука

Йонатан таємно зустрівся з Давидом, який переховувався, і розповів йому про розмову з батьком. Було ясно, що Давид уже ніколи не прийде до Саула. Друзі заплакали, обнялись та розійшлися (1 Самуїла 20:35—42; 21:1).

Востаннє Йонатан бачився з Давидом, коли той переховувався «у пустині Зіф у Хореші». Тоді Йонатан підбадьорив Давида: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул» (1 Самуїла 23:15—18). Невдовзі після цього Йонатан і Саул загинули в битві з філістимлянами (1 Самуїла 31:1—4).

Якщо ми справді любимо Бога, то наслідуймо приклад Йонатана. Інколи випробовується наша відданість. У Йонатана теж були такі випробування — Саул спонукував його дбати передусім про власні інтереси. Проте Йонатан корився Божій волі та щиро радів, що наступним царем стане Божий обранець. Справді, Йонатан підтримував Давида і був відданий Єгові.

Які ж чудові риси мав Йонатан! Якщо у нас будуть такі ж риси, то люди бачитимуть, що ми, як і Йонатан, в усьому покладаємось на Бога.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 19]

Йонатан не заздрив Давидові.