Цікаві думки з книги Осії
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Осії
ДЕСЯТИПЛЕМІННЕ царство Ізраїлю під правлінням Єровоама II процвітало матеріально, але правдиве поклоніння майже занепало. Та невдовзі після смерті царя в краю почалися труднощі, неспокій і політичні заворушення. Чотирьох з шести царів, які правили після Єровоама II, підступно вбили (2 Царів 14:29; 15:8—30; 17:1—6). Якраз у часи такого безладдя жив Осія. Він почав пророкувати у 804 році до н. е. і 59 років вірно служив Богові.
З прикладу сім’ї Осії можна зрозуміти, які почуття мав Єгова до відступницького Ізраїля. Осія викривав гріхи народу та виголошував пророчі присуди проти Юди та Ізраїля. Мова пророка м’яка, але водночас сильна й емоційна. Книга, що носить ім’я Осії, є частиною натхненого Божого Слова. Вона жива і справляє могутній вплив (Євреїв 4:12).
«ВІЗЬМИ СОБІ ЖІНКУ БЛУДЛИВУ»
Єгова каже Осії: «Іди, візьми собі жінку блудливу» (Осії 1:2). Осія, послухавшись Єгову, одружується з Ґомер, і вона народжує йому сина. Згодом у Ґомер народжуються інші двоє дітей, очевидно, від перелюбу. Бог наказує назвати їх Ло-Рухама та Ло-Аммі. Значення цих імен показують, що Єгова вже не буде виявляти милосердя до Ізраїля і зрештою відкине цей зрадливий народ.
А що відчував Єгова, коли ізраїльтяни збунтувались проти нього? Це видно з його наступного звернення до Осії: «Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів» (Осії 3:1).
Відповіді на біблійні запитання:
1:1. Чому Осія згадує всіх чотирьох царів, які правили в Юді під час його служіння, і лише одного правителя Ізраїлю? Тому що лише царі з Давидового роду вважались законними правителями Божого вибраного народу. А царі північного царства Ізраїлю, на відміну від царів Юди, не були нащадками Давида.
1:2—9. Чи Осія справді одружився з блудливою жінкою? Так, він дійсно одружився з жінкою, яка згодом чинила перелюб. Пророк ніде не згадує, що події з його сімейного життя — це сон чи видіння.
1:7. Коли Єгова змилувався над Юдиним домом і як врятував його? Це пророцтво сповнилося в 732 році до н. е. за часу царя Єзекії. Тоді всього за одну ніч ангел убив 185 000 ассирійських воїнів, які оточили Єрусалим (2 Царів 19:34, 35). Єгова звільнив Юду, не послуговуючись «ані луком, ані мечем, ані війною, кіньми чи верхівцями», а лише одним ангелом.
2:1, 2. Як могли бути «зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві», якщо 740 року до н. е. північне царство Ізраїлю впало? Багато жителів північного царства переселились до Юди ще до того, як її мешканці були забрані у вавилонську неволю 607 року до н. е. (2 Хронік 11:13—17; 30:6—12, 18—20, 25). Коли юдеї поверталися 537 року до н. е. з полону до рідного краю, серед них були нащадки мешканців північного царства (Ездри 2:70).
2:23—25. Як мали сповнитися пророчі слова Єгови: «Обсію її [Їзреел] Собі на землі, і змилуюся над Ло-Рухамою [«Непомилуваною», Хом.]»? Першого сина, якого Ґомер народила Осії, назвали Їзреел (Осії 1:2—4). Це ім’я означало «Бог засіє насіння», і воно було пророчим — Єгова 537 року до н. е. мав зібрати вірний останок і засіяти його в Юді, як насіння. Земля, котра 70 років була пусткою, мала давати збіжжя, солодкий виноград та олію. У цьому пророцтві в поетичній формі зображено, як усі ті добрі плоди просять землю стати родючою, а земля благає небо про дощ. Небо звертається з проханням до Бога дати дощові хмари. Це служило запевненням, що Бог дбатиме про всі потреби останку, який повертатиметься на батьківщину. Апостоли Павло і Петро застосували пророчі слова з Осії 2:25 до збирання останку духовного Ізраїля (Римлян 9:25, 26; 1 Петра 2:10).
Уроки для нас:
1:2—9; 3:1, 2. Подумайте, на які жертви пішов Осія, щоб послухатись Єгову і залишитися в шлюбі з Ґомер! А на які жертви готові піти ми, щоб сповняти Божу волю?
1:6—9. Єгова ненавидить духовний перелюб так само, як і буквальний.
1:7; 2:1, 2, 16—25. Передречення Єгови про Ізраїль та Юду сповнилося. Слово Єгови завжди правдиве.
2:18, 21, 23—25; 3:1—4. Єгова охоче прощає тих, хто виявляє щире каяття (Неемії 9:17). Подібно до Єгови, ми мусимо бути співчутливими та милосердними до інших.
«ГОСПОДЬ МАЄ ПРЮ»
«Господь має прю із мешканцями земними». Чому? «Бо нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання» (Осії 4:1). Зрадницький народ Ізраїлю займається здирництвом, чинить кровопролиття і буквальну та духовну розпусту. Ізраїльтяни не звертаються за допомогою до Бога, а покладаються на Єгипет і Асирію (Осії 7:11).
Єгова проголошує свій вирок: «Ізраїль проковтнений» (Осії 8:8). Юда теж грішить перед Єговою. «В Господа з Юдою пря, і Якова Він навістить за путями його, за ділами його йому зверне» (Осії 12:3). Усе ж Єгова обіцяє останку ізраїльтян: «З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю» (Осії 13:14).
Відповіді на біблійні запитання:
6:1—3. Хто промовив слова: «Ходіть, і вернімось до Господа»? Це могли робити віроломні ізраїльтяни, заохочуючи одні одних повернутись до Єгови. Якщо так, то вони лише вдавали, що каються. Адже їхня любов до Бога була «немов хмара поранку, і мов та роса, що зникає уранці» (Осії 6:4). Ці слова міг теж сказати Осія, благаючи народ повернутись до Єгови. В усякому разі, свавільні мешканці десятиплемінного царства Ізраїлю мусили щиро покаятись і повернутись до Єгови.
7:4. В якому розумінні перелюбні ізраїльтяни були мов розпалена піч? Це порівняння вказує на те, що в їхніх серцях було сильне бажання чинити зло.
Уроки для нас:
4:1, 6. Щоб не втратити прихильності Єгови, треба й далі навчатись про нього і жити згідно з біблійними знаннями.
4:9—13. Єгова покарає тих, хто чинить неморальність та вдається до фальшивого поклоніння (Осії 1:4).
5:1. Ті, хто бере провід серед Божого народу, повинні цуратись відступництва. Інакше вони могли б заохотити інших до фальшивого поклоніння і через це стали б для них «пасткою й сіткою».
6:1—4; 7:14, 16. Каятись лише на словах — це марнота і лицемірство. Щоб отримати Боже прощення, грішник повинен учинками виявляти щиросерде каяття, показувати, що він навернувся до Всевишнього і знову бере участь у чистому поклонінні. Він має дотримуватись Божих високих норм моралі.
6:6. Той, хто свідомо грішить, не любить Бога. Брак такої любові не компенсуєш жодними духовними жертвами.
8:7, 13; 10:13. Принцип: «Що людина посіє, те й пожне» — сповнився на ідолопоклонницьких ізраїльтянах (Галатів 6:7).
8:8; 9:17; 14:1. Пророцтва щодо північного царства виконались, коли ассирійці захопили його столицю Самарію (2 Царів 17:3—6). Можемо бути певними, що Бог завжди сповняє свої слова (Числа 23:19).
8:14. Єгова послав «огонь на ці [Юдині] міста» 607 року до н. е., коли вавилоняни спустошили Єрусалим та землю Юди (2 Хронік 36:19). Кожне Боже слово збувається (Ісуса Навина 23:14).
9:10. Хоча ізраїльтяни були присвяченими правдивому Богові, але «до Баал-Пеору прийшли, і себе присвятили для Бошета, і стали гидотою». Їхній застережливий приклад вчить нас вірно триматися свого присвячення Єгові (1 Коринфян 10:11).
10:1, 2, 12. Потрібно служити Богові з нелицемірним серцем. Коли ми сіємо «собі на справедливість», тоді за милістю Єгови будемо жати добро.
10:5. Бет-Авен (означає «Дім кривди») — це зневажливе ім’я Бет-Ела (означає «Божий дім»). Коли ідол теляти з Бет-Авена був забраний у вигнання, мешканці Самарії оплакували втрату свого бога. Як безглуздо покладатись на мертвого ідола, який не може себе захистити (Псалом 135:15—18; Єремії 10:3—5).
11:1—4. Єгова завжди з любов’ю ставиться до свого народу. Підкорення Богові ніколи не обтяжує.
11:8—11; 13:14. Слово Єгови про те, що його народ знову повернеться до чистого поклоніння, сповнилося (Ісаї 55:11). У 537 році до н. е. ізраїльський останок повернувся з вавилонського вигнання до Єрусалима (Ездри 2:1; 3:1—3). Усе, що Єгова говорив через своїх пророків, обов’язково виконається.
12:7. Ми повинні завжди бути милостивими, справедливими і в усьому покладатись на Єгову.
13:6. Ізраїльтяни «наситилися — і загордилось їхнє серце, тому-то забули про Мене [Єгову]». Усі ми мусимо стерегтися гордості.
«ПРОСТІ ГОСПОДНІ ДОРОГИ»
Осія благав: «Вернися, Ізраїлю, до Господа, Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою». Він спонукував ізраїльтян казати Єгові: «Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст» (Осії 14:2, 3).
Розкаяний грішник повинен повернутись до Єгови, ходити Його дорогами та приносити жертви уст. Чому? Тому що «прості Господні дороги, і праведні ходять по них» (Осії 14:10). Як же приємно, що багато людей «за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра» (Осії 3:5).
[Ілюстрація на сторінці 15]
На прикладі сім’ї Осії показано стосунки Єгови з Ізраїлем.
[Ілюстрація на сторінці 17]
З падінням Самарії в 740 році до н. е. перестало існувати десятиплемінне царство Ізраїлю.