Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Немудре рішення багатого правителя

Немудре рішення багатого правителя

Немудре рішення багатого правителя

МОЛОДИЙ багатий правитель був сумлінним, законослухняним і побожним чоловіком. Підійшовши до Ісуса, він упав на коліна і запитав: «Учителю Добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?»

Ісус відповів, що для цього треба дотримуватися Божих заповідей. Коли правитель попросив уточнити, що́ Ісус має на увазі, то почув у відповідь: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не давай лжесвідчення, шануй батька та матір і люби свого ближнього, як самого себе». Ці заповіді були основними в Законі, який отримав Мойсей. Тоді чоловік промовив: «Усього цього я дотримуюся. Чого ще бракує мені?» (Матвія 19:16—20).

Ісус, «пройнявшись до нього любов’ю», сказав: «Одного тобі бракує: йди, продай усе, що маєш, і роздай бідним. Так ти збереш собі скарб у небі. А тоді приходь та будь моїм учнем» (Марка 10:17—21).

Несподівано перед молодим правителем постало нелегке завдання. Що йому робити? Чи він з готовністю відмовиться від матеріальних благ і стане учнем Ісуса, чи й далі триматиметься свого багатства? Де він буде шукати скарбів — на землі чи на небі? Для молодого правителя це, мабуть, був важкий вибір. Чоловік справді цікавився духовним, оскільки дотримувався Закону і хотів дізнатися, що ще зробити, аби здобути Божу прихильність. Яке ж рішення прийняв правитель? Він «пішов зажурений, бо мав великий маєток» (Марка 10:22).

Рішення молодого правителя було немудрим. Якби він став вірним послідовником Ісуса, то міг би отримати те, що шукав,— вічне життя. Нам не відомо, як склалося життя цього чоловіка. Але ми точно знаємо, що приблизно через сорок років римські війська спустошили Єрусалим і майже всю Юдею. Багато євреїв втратило і багатство, і життя.

На противагу багатому правителю апостол Петро та інші учні прийняли правильне рішення. Вони «полишили все» і пішли за Ісусом. Таке рішення принесло їм великий пожиток. За словами Ісуса, вони повинні були отримати в багато разів більше, ніж залишили. Крім того, учні мали успадкувати вічне життя. Вони прийняли рішення, про яке пізніше не жалкували (Матвія 19:27—29).

Нам усім доводиться приймати рішення — важливі і менш важливі. Яку пораду щодо цього дав Ісус? Чи ви будете її застосовувати? Якщо так, то пожнете рясні благословення. Розгляньмо, як можна йти слідами Ісуса і черпати пожиток з його слів.