Рішення, які приносять щастя

«ЯК БИ я хотів зробити все по-іншому!» Скільки разів ми говорили це собі? Усі ми хочемо приймати рішення, про які не жалкуватимемо, особливо коли вони стосуються нашого способу життя. Але як приймати рішення, котрі приносять щастя?

Перш за все нам потрібно керуватись по-справжньому надійними нормами. Чи такі норми існують? Багато людей вважає, що ні. Згідно з опитуванням, проведеним у США, 75 відсотків студентів коледжу думають, що не існує такого поняття, як правильне і неправильне, а уявлення людини про добро і зло змінюється відповідно до «її цінностей та культурних особливостей».

Чи розсудливо думати, що моральні норми — це справа особистого або загальноприйнятого погляду? Ні. Якщо люди робитимуть все, що завгодно, почнеться хаос. Хто хотів би жити там, де немає законів, судів і міліції? Окрім того, особисті погляди не завжди надійне керівництво. Ми іноді вважаємо, що чинимо правильно, але згодом виявляється, що ми помилялись. Дійсно, вся історія людства засвідчує правдивість біблійних слів: «Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Тож де нам шукати керівництва, коли доводиться приймати важливі рішення?

Молодий правитель, про якого згадувалося в попередній статті, виявив мудрість, прийшовши за порадою до Ісуса. Як ми побачили, у відповідь на запитання цього чоловіка Ісус послався на Божий  закон. Ісус визнав, що Бог Єгова є найвищим Джерелом знання та мудрості і він знає, що найкраще для його створінь. Тому Ісус сказав: «Те, чого я навчаю, походить не від мене, а від того, хто мене послав» (Івана 7:16). Справді, Боже Слово — надійне джерело вказівок, які допоможуть нам у прийнятті мудрих рішень. Розгляньмо кілька принципів, поміщених у Божому Слові, котрі, якщо їх застосовувати, зроблять нас щасливішими.

Золоте правило

У відомій Нагірній проповіді Ісус виклав важливий принцип, який допоможе нам приймати мудрі рішення, коли йдеться про стосунки з іншими. Ось що він сказав: «Усе, що тільки хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Матвія 7:12). Цей принцип поведінки часто називають Золотим правилом.

Дехто використовує подібний вираз в інакшому значенні: «Не роби іншим того, чого не хочеш, щоб робили тобі». Щоб побачити різницю між цим висловом і Золотим правилом, розгляньмо приклад Ісуса про милосердного самарянина. Одного єврея побили і залишили напівмертвого на дорозі. Його побачили священик і левит, але пройшли мимо. Оскільки вони не завдали йому ще більшого лиха, можна сказати, що вони діяли згідно з принципом, відмінним від Золотого правила. На противагу цьому самарянин, який проходив дорогою, підійшов до того єврея. Він перев’язав чоловікові рани і завіз його в заїжджий двір. Самарянин вчинив з пораненим так, як хотів би, щоб вчинили з ним. Він діяв за Золотим правилом і прийняв правильне рішення (Луки 10:30—37).

Існує багато способів, як застосовувати це правило й отримувати добрі результати. Припустімо, що у вашу околицю переїхала нова сім’я. Чому б не виявити ініціативи і не познайомитися з її членами? Ви могли б допомогти новим сусідам оглянути околицю, відповісти на їхні запитання або ще щось зробити для них. Виявляючи люб’язність першими, ви розвинете добрі стосунки з цими людьми. До того ж ви будете задоволені, знаючи, що такі вчинки подобаються Богові. Хіба це не мудре рішення?

Керуймося любов’ю до людей

Окрім Золотого правила, Ісус дав іншу вказівку, яка допоможе робити правильний вибір. Коли Ісуса запитали, яка заповідь у Мойсеєвому Законі найбільша, він відповів: «„Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом“. Це — перша й найбільша заповідь. І друга подібна до неї: „Люби свого ближнього, як самого себе“. На цих двох заповідях тримаються цілий Закон і Пророки» (Матвія 22:36—40).

У ніч перед своєю смертю Ісус дав учням «нову заповідь» — любити одні одних (Івана 13:34). Чому він називає цю заповідь новою? Хіба ж Ісус не говорив, що любити свого ближнього — це одна з двох заповідей, на яких тримається цілий Закон? У Мойсеєвому Законі Бог наказав ізраїльтянам: «Будеш любити ближнього свого, як самого себе» (Левит 19:18). Але тепер Ісус дав своїм учням вказівку робити щось більше. Тієї самої ночі він сказав учням, що збирається віддати за них своє життя. Пізніше Ісус промовив: «Тож даю вам заповідь: любіть одні одних, як я вас полюбив. Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів свою душу» (Івана 15:12, 13). Справді, ця заповідь була новою в тому розумінні, що вимагала ставити інтереси інших вище власних.

Ми можемо по-різному виявляти безкорисливу любов, не зосереджуючись лише на собі. Скажімо, ви живете в квартирі і любите слухати гучну музику, але це  заважає вашому сусіду. Чи охоче ви підете на певні жертви заради добра ближнього? Інакше кажучи, чи поставите добробут сусіда вище власного?

Подумаймо про іншу ситуацію. Одного сніжного холодного дня в Канаді до старшого чоловіка прийшли двоє Свідків Єгови. Під час розмови чоловік згадав, що через хворе серце не може розчистити від снігу доріжку до будинку. Минуло близько години, і чоловік почув голосний скрегіт від лопати, якою відгортали сніг. Два Свідки повернулись і розчистили доріжку та сходи перед будинком. У листі до філіалу Свідків Єгови в Канаді цей літній чоловік написав: «Сьогодні я побачив християнську любов на ділі. Я змінив свій песимістичний погляд на нинішній світ і став ще більше поважати вас за зусилля, які ви повсюдно докладаєте». Справді, якщо ми надаємо допомогу, навіть незначну, то це може гарно впливати на людей. Яке ж щастя приносять такі саможертовні вчинки!

Керуймося любов’ю до Бога

Приймаючи рішення, ми повинні також брати до уваги заповідь, яку Ісус назвав найбільшою,— любити Бога. Ісус звертався до євреїв, які були вже присвяченим народом Єгови. Все ж кожен ізраїльтянин мав вирішити, чи служитиме він Богові від усієї душі та усього серця (Повторення Закону 30:15, 16).

Подібно й ваші рішення віддзеркалюють любов до Бога. Наприклад, коли ви починаєте глибше цінувати практичні біблійні істини, вам також доведеться прийняти важливе рішення, як це було з вищезгаданим молодим правителем. Чи ви готові проводити систематичне вивчення Біблії, маючи намір стати послідовником Ісуса? Якщо так, то це обов’язково принесе вам щастя, оскільки Ісус сказав: «Щасливі ті, що усвідомлюють свою потребу в духовному» (Матвія 5:3).

Хоча молодий правитель і «пішов звідти зажурений», але ми не знаємо, чи пожалкував він про своє рішення (Матвія 19:22). Проте нам відомо, що́ відчував апостол Петро, будучи чимало років послідовником Ісуса Христа. Приблизно 64 року н. е. під кінець свого життя Петро настійно радив співхристиянам: «Робіть усе можливе, щоб він [Бог] зрештою знайшов вас незаплямованими, бездоганними та в мирі» (2 Петра 1:14; 3:14). Безсумнівно, апостол не жалкував про свій вибір, який зробив понад 30 років до того. Петро заохочував одновірців дотримуватися рішення, яке вони прийняли.

Застосувати пораду Петра — означає взяти на себе відповідальність бути Ісусовим учнем і виконувати Божі заповіді (Луки 9:23; 1 Івана 5:3). Це може здаватися нелегким завданням, але Ісус запевнив нас: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас.  Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний — і знайдете відсвіження для своїх душ, бо ярмо моє зручне і ноша легка» (Матвія 11:28—30).

Розгляньмо приклад Артура. У віці 10 років він почав вчитися грати на скрипці і мав намір стати професійним музикантом. Коли Артуру було 14 років, він став виступати на концертах. Але хлопець не почувався щасливим. Його батька завжди цікавило, в чому зміст життя, і він запрошував додому представників різних релігій. Проте його ніколи не задовольняли їхні відповіді. У сімейному колі не раз обговорювалось питання, чи Бог дійсно існує і чому він допускає зло. Згодом батько Артура поговорив зі Свідками Єгови. Розмова вразила батька до глибини душі, і ціла сім’я почала вивчати Біблію.

З часом Артур за допомогою Святого Письма зрозумів, чому Бог допускає страждання, і збагнув справжній зміст життя. Разом з трьома членами сім’ї Артур прийняв рішення, про яке не жалкує. Він присвятив своє життя Єгові. «Я щасливий, що Єгова допоміг мені пізнати правду та оберіг мене від конкуренції, яка існує між професійними музикантами. Адже заради успіху люди йдуть на все».

Артуру подобається грати на скрипці і розважати своїх друзів, але його життя не зосереджене на цьому. Для нього головне — служіння Богові. Артур служить в одному з філіалів Свідків Єгови. Наслідуйте приклад Артура і мільйонів інших людей, а не багатого молодого правителя. Тоді ви зможете відгукнутись на запрошення Ісуса бути його послідовником. Це рішення принесе вам найбільше щастя.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Ваше рішення може позначитися на житті інших.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Чи ви будете вивчати Біблію і станете послідовником Ісуса?