Долаючи труднощі, поширюємо добру новину

НАША вантажівка під’їжджає до контрольно-пропускного пункту. Ми бачимо близько 60 озброєних чоловіків, жінок і підлітків. Дехто у формі, а інші в цивільному вбранні. Багато з них розмахує автоматами. Здається, вони чекають нас. Громадянські заворушення в розпалі.

Ми вже чотири дні в дорозі й веземо 10 тонн біблійної літератури. Чи вдасться нам проїхати через контрольний пункт? Чи захочуть ці люди грошей? Скільки часу потрібно буде їх переконувати, що в нас мирні цілі?

Один агресивний чоловік вистрілює в повітря, щоб нагадати нам, хто тут головний. Він помічає в нас мобільні телефони і вимагає віддати їх. Ми зволікаємо, а він погрожує, приставляючи руку до свого горла, і чітко дає нам зрозуміти, що станеться, якщо ми не підкоримось. Ми віддаємо телефони.

Раптом жінка у формі хапає автомат і йде до нас. Вона «секретар» і також хоче щось від нас отримати. Життя важке, і маленький «презент» не завадить. Ще один солдат відкриває бак у нашій машині і збирається злити пальне в каністру. Незважаючи на наш протест, він твердить, що тільки виконує наказ. Ми нічого не можемо вдіяти і лише сподіваємося, що те саме не спаде на думку іншим.

Зрештою шлях відкрито, і ми їдемо далі. Я і мій товариш зітхаємо з полегшенням. Ситуація була напружена, але ми звикли до таких стресів на контрольних пунктах. З квітня 2002-го по січень 2004 року ми зробили 18 рейсів з порту в Дуала, що в Камеруні, до Бангі, столиці Центральноафриканської Республіки. Ця 1600-кілометрова подорож завжди сповнена ризику і несподіванок *.

«Ми багато чого навчаємося в цих поїздках,— кажуть водії Жозеф і Еммануель,  які постійно возять літературу.— Завжди мудро тихо молитися і зберігати спокій. „На Бога надію кладу й не боюсь,— писав псалмоспівець,— що людина учинить мені?“ Ми стараємось думати так само. Єгова знає, що мета нашої поїздки — доносити звістку надії тим, хто її конче потребує» (Псалом 56:12).

Всесвітнє братство дбає про духовну поживу

Багато людей у цьому куточку Африки люблять слухати добру новину про Боже Царство. Література, яку ми перевозимо, видається, щоб задовольняти їхню потребу в духовному (Матвія 5:3; 24:14). Філіал Свідків Єгови в Дуала регулярно забезпечує літературою понад 30 тисяч вісників Царства і зацікавлених осіб, що живуть у Камеруні та чотирьох сусідніх країнах.

Але перш ніж потрапити до людей, література проходить довгий шлях. Більшість публікацій друкується у Великобританії, Іспанії, Італії, Німеччині та Фінляндії. Потім вони потрапляють у Францію, звідки на кораблі їх везуть далі. Зазвичай кожні два тижні в порт Дуала прибуває контейнер біблійної літератури.

Вантажівка відвозить контейнер у філіал. Брати з відділу відправки сортують літературу відповідно до місця призначення. Нелегко доставляти публікації у віддалені центральноафриканські регіони. Але це один зі способів поширення доброї новини «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8). Неоціненну допомогу надають саможертовні добровольці, які охоче здійснюють ризиковані рейси. Так невпинний потік біблійної літератури тече до мільйонів людей у центральних частинах Африки.

Звичний рейс

У Габон, Екваторіальну Гвінею, Камерун, Центральноафриканську Республіку і Чад літературу переправляють вантажними автомобілями. Спробуйте уявити,  що ви також вирушаєте у цю довгу подорож. Ви сидите разом з водіями в машині і готові до ризикованого рейсу, що триватиме десять, або й більше днів.

У поїздку вирушає шість водіїв, які є сильними, умілими й терплячими братами. На них має бути охайний одяг — чи то традиційне африканське вбрання, чи штани, сорочка й краватка. Якось митники сказали: «Погляньте! Ця чиста вантажівка і ці акуратні водії виглядають точно так, як на фото в їхніх публікаціях». Але ще важливішим, ніж зовнішній вигляд водіїв, є їхня готовність їхати всюди, де вони зможуть послужити іншим (Псалом 110:3).

Для того щоб уникнути заторів у великому місті, вантажівки з літературою відправляються з Дуала приблизно о шостій ранку. Перетнувши міст біля філіалу і пробираючись шумним містом, ми прямуємо на схід до першого місця призначення — Яунде, столиці Камеруну.

Усі шестеро водіїв підтвердять, наскільки нелегко кермувати машиною, завантаженою десятьма тоннами книжок. Їхати перші три дні по вимощених дорогах не так вже й важко, хіба що потрібно бути уважним і зосередженим. Аж раптом починається сильний дощ. Далі дорога немощена. Видимість чимраз гірша, дорога слизька й нерівна, тому ми змушені їхати повільно. Вечоріє. Пора спинитися, поїсти і поспати, простягнувши ноги на щитку управління. Ось таке життя в рейсі.

На світанку наступного дня ми продовжуємо подорож. Один з водіїв уважно стежить за дорогою. Він негайно дає знати, якщо ми надто близько під’їжджаємо до канави обабіч дороги. Водіям добре відомо, що, зісковзнувши в канаву, можна днями вибиратися з неї. Не набагато кращі дороги і в Центральноафриканській Республіці. Далі 650 кілометрів ми їдемо мальовничою гористою місцевістю, яка вкрита буйною зеленню. Діти, старші люди і матері з малечею на плечах махають нам, коли ми помалу проїжджаємо їхніми селами. Оскільки в країні точиться громадянська війна, на дорогах мало машин, тому люди з цікавістю спостерігають за нами.

Підбадьорливі випадки

Один з наших водіїв, Жанв’є, розповідає, що попри щільний графік вони часто зупиняються в невеликих селах, щоб трохи перепочити і розповсюдити біблійну літературу. Він пригадує: «В Бабуа ми завжди намагалися поговорити з привітним чоловіком, який сильно цікавився звісткою про Царство, і коротко проводили  з ним вивчення Біблії. Одного дня ми навіть показали йому і його сім’ї відеофільм про Ноя. Прийшли друзі, сусіди, і його дім невдовзі наповнився радісними глядачами. Усі чули про Ноя, а тепер могли на власні очі подивитися про нього фільм. Наскільки їхня вдячність зворушувала наше серце! Після того вони на знак подяки накрили святковий стіл і впрошували нас залишитися на ніч. Ми ж негайно мусили вирушати далі в довгу подорож, але тішилися, що змогли поділитись доброю новиною з цими смиренними людьми».

Інший водій, на ім’я Ізраель, пригадує випадок під час рейсу до Бангі. «Чим ближче ми під’їжджали до Бангі, тим більше траплялось нам дорогою контрольних пунктів. На щастя, чимало солдатів пам’ятали нашу вантажівку з минулих рейсів і ставилися до нас прихильно. Вони пропонували нам присісти коло них і охоче брали біблійні публікації. Солдати дуже цінують книжки, тому вписують у них свої імена, дату й імена тих, хто дав їм ці книжки. Родичі деяких солдатів — Свідки, і це ще одна причина, чому вони були з нами приязними».

Жозеф, найдосвідченіший водій, розказує, що кожне прибуття до місця призначення є незабутнім. Про одну з поїздок він говорить: «За кілька кілометрів до Бангі ми зателефонували братам і сказали, що невдовзі прибудемо. Вони супроводжували нас у місті, допомагаючи оформити необхідні документи. Коли ми приїхали до філіалу, всі брати вийшли нам назустріч і почали обнімати. Прибули помічники з поблизьких зборів, і через декілька годин ми розвантажили машину та перенесли на склад сотні коробок з Бібліями, книжками, брошурками й журналами».

«Іноді ми привозимо також пожертвуваний одяг, взуття та дитячі речі для братів у сусідній Демократичній Республіці Конго,— додає Жозеф.— Як же приємно бачити усміхнених і вдячних братів!»

Перепочивши день, ми вирушаємо у зворотну подорож. Нас очікують труднощі, але підбадьорливі випадки в дорозі повністю компенсують будь-які негаразди.

Великі відстані, проливні дощі, жахливі дороги, спущені шини, поломки в дорозі можуть завдавати клопотів. Постійно дошкуляють невгамовні солдати. Проте ніщо не приносить цим водіям стільки задоволення, як можливість поширювати добру новину про Царство у віддалених частинах Африки і бачити, як сильно вона впливає на щиросердих людей.

Візьмімо для прикладу мешканця одного села у віддаленій території Центральноафриканської Республіки, що біля кордону з Суданом. Завдяки такому перевезенню літератури він читає сучасний переклад Біблії. Його дружина вивчає останні номери «Вартової башти», а діти черпають пожиток з книжки «Навчайся у Великого Вчителя» *. Ця сім’я й багато інших людей у тій сільській місцевості отримують духовну поживу так само, як брати і сестри у великих містах. Це справді причина для неабиякої радості!

[Примітки]

[Карти/Ілюстрація на сторінці 9]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КАМЕРУН

Дуала

ЦЕНТРАЛЬНОАФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

Бангі

[Ілюстрація на сторінці 9]

Жозеф.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Еммануель.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Філіал у Бангі, Центральноафриканська Республіка.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Розвантаження літератури в Бангі.