Реагуйте на голос сумління

«Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте» (ТИТА 1:15).

1. Як Павло допомагав зборам на Криті?

ПІСЛЯ того як апостол Павло здійснив три місіонерські подорожі, його арештували. Зрештою Павла відіслали до Риму, де тримали два роки в ув’язненні. Що Павло робив, коли його звільнили? Через деякий час після звільнення він разом з Титом подався на острів Крит. Свого часу Павло написав Титу: «Я залишив тебе на Криті, щоб ти виправив недоліки і... призначав старійшин» (Тита 1:5). Виконуючи своє призначення, Тит мав зважати на сумління інших.

2. З якою проблемою зіткнувся Тит на Криті?

² Павло дав Титові поради щодо вимог для старійшин збору, а потім вказав, що є «чимало непокірних людей» і що «ці базіки брехнею затуманюють розуми». Апостол зазначив, що «вони руйнують цілі доми, навчаючи того, чого не повинні». Павло порадив Титу: «Далі докоряй їм суворо» (Тита 1:10—14; 1 Тимофія 4:7). Як говорив Павло, їхні розуми й сумління були «опоганені». Тут він використав слово, що буквально означає «забруднитися». Подібно можна сказати про гарний одяг, який вимастився фарбою (Тита 1:15). Деякі з тих чоловіків, можливо, були єврейського походження, оскільки вони обстоювали обрізання. Віру теперішніх християн не підривають особи, які мали б такі погляди. Але ми можемо багато чого довідатися про сумління, розглянувши пораду, яку Павло дав Титові.

Опоганене сумління

3. Що Павло написав Титу про сумління?

³ В якому контексті Павло згадав про сумління? Він написав: «Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте, адже і розум, і сумління таких людей опоганені. Вони прилюдно заявляють, що знають Бога, але своїми вчинками зрікаються його». Зрозуміло, що деякі християни в той час мусили змінитися, щоб бути «здоровими у вірі» (Тита 1:13, 15, 16). Вони не вміли відрізняти чисте від нечистого, і це було пов’язане з їхнім сумлінням.

4, 5. Який недолік мали деякі християни і як це вплинуло на них?

⁴ Більш як за десять років до того керівний орган християн постановив, що обрізання вже не буде вимогою для тих, хто хоче стати правдивим поклонником Бога. Про це рішення було повідомлено зборам (Дії 15:1, 2, 19—29). Проте дехто на Криті обстоював обрізання. Такі люди відкрито не погоджувалися з керівним органом, «навчаючи того, чого не повинні» (Тита 1:10, 11). Маючи перекручене мислення, вони, мабуть, заохочували інших дотримуватись вказівок Закону щодо їжі і ритуальної чистоти. Ці особи,  можливо, навіть додавали щось власне до Закону, як це робили їхні попередники за днів Ісуса. Також вони обстоювали юдейські байки і людські заповіді (Марка 7:2, 3, 5, 15; 1 Тимофія 4:3).

⁵ Таке мислення негативно впливало на їхнє судження та почуття правильного і неправильного, тобто їхнє сумління. Павло написав: «Для опоганених і безвірних ніщо не чисте». Їхнє сумління настільки спотворилося, що вони більше не могли керуватися ним у своїх вчинках і здатності щось оцінювати. Крім того, ці християни судили своїх одновірців у справах особистого характеру, коли кожен має право прийняти те чи інше рішення. Тобто критяни вважали нечистим те, що насправді було чисте (Римлян 14:17; Колосян 2:16). Хоча вони твердили, що знають Бога, їхні вчинки доводили протилежне (Тита 1:16).

«Для чистих усе чисте»

6. Про які дві категорії людей говорив Павло?

⁶ Чого ми можемо навчитися зі слів, які Павло написав Титові? Звернімо увагу на протиставлення у Тита 1:15: «Для чистих усе чисте, а для опоганених і безвірних ніщо не чисте, адже і розум, і сумління таких людей опоганені». Безперечно, Павло не говорив, що для морально чистих християн абсолютно все є чистим і дозволеним. І це підтверджує інший лист Павла, в якому він пояснив, що «не успадкують Божого царства» особи, котрі чинять блуд та ідолопоклонство, займаються спіритизмом тощо (Галатів 5:19—21). Тож ми доходимо висновку, що Павло викладав загальну істину про дві категорії людей: тих, хто морально й духовно чистий, і тих, хто нечистий.

7. Що забороняється в Євреїв 13:4 і яке питання в декого виникає?

⁷ Не можна сказати, що вірному християнину необхідно уникати лише того, що чітко забороняє Біблія. Для прикладу, розгляньмо таку пряму пораду: «Нехай кожен з вас з пошаною ставиться до шлюбу, а подружнє ложе хай не буде нічим опоганене, тому що Бог засудить блудників і перелюбників» (Євреїв 13:4). Навіть представники нехристиянських релігій і люди, які не знайомі з Біблією, можуть зробити правильний висновок, що цей вірш забороняє перелюб. З цього та інших біблійних уривків видно, що Бог засуджує статеві зносини одруженого чоловіка чи заміжньої жінки з особою, яка не є з ним або з нею в законному шлюбі. А що сказати про двох неодружених людей, які займаються оральним сексом? Багато підлітків твердить, що такий секс безневинний, бо це не інтимні стосунки. Чи християнин вважатиме оральний секс чимось чистим?

8. Чим погляд християн на оральний секс відрізняється від погляду багатьох людей у світі?

⁸ У Євреїв 13:4 і 1 Коринфян 6:9 сказано, що Бог засуджує і перелюб, і блуд  (грецькою порне́іа). Що таке блуд? Грецьке слово, перекладене як «блуд», пов’язане з використанням статевих органів у природний і в неприродний спосіб з метою задовольнити свою похіть. Сюди входять усі види недозволених статевих зносин поза шлюбом, який відповідає біблійним вимогам. До порне́іа належить і оральний секс, незважаючи на те, що багато підлітків чують від когось або й самі твердять, що такий секс прийнятний. У своєму мисленні та вчинках правдиві християни не керуються думкою «базік [які] брехнею затуманюють розуми» (Тита 1:10). Християни дотримуються високих норм Святого Письма. Замість того щоб виправдовувати оральний секс, вони розуміють, що, згідно з Біблією, це блуд, тобто порне́іа, і відповідно навчають своє сумління * (Дії 21:25; 1 Коринфян 6:18; Ефесян 5:3).

Різні рішення згідно з сумлінням

9. У чому полягає роль сумління, якщо «для чистих усе чисте»?

⁹ А що мав на увазі Павло, коли сказав: «Для чистих усе чисте»? Павло говорив про християн, які узгодили своє мислення з нормами Бога, записаними в його натхненому Слові, і мають таке почуття правильного і неправильного, як у нього. Такі християни усвідомлюють, що в багатьох справах, які Бог безпосередньо не засуджує, рішення залежить від них. Вони не осуджують, а радше вважають чистим те, чого Бог не засуджує. Ці християни не очікують, що інші будуть мати такий самий погляд на справи, стосовно котрих Біблія не дає чіткого керівництва. Розгляньмо, як це може виглядати на практиці.

10. Як через весілля чи похорон могла б виникнути проблема?

¹⁰ Сьогодні є чимало сімей, в яких один подружній партнер — християнин, а інший ні (1 Петра 3:1; 4:3). Через це іноді виникають труднощі, пов’язані з весіллям чи похороном родичів. Розгляньмо ситуацію християнки, чоловік якої не поділяє її релігійних поглядів. Один з його родичів одружується, а церемонія відбуватиметься в церкві загальновизнаного християнства. (Або родич, можливо хтось з батьків, помер, і похоронна панахида буде проходити в церкві). Це подружжя отримало запрошення, і чоловік хоче піти разом з дружиною. Як відреагує її сумління? Що вона зробить? Уявіть собі дві ситуації, описані далі.

11. Як одна християнка роздумує над тим, чи піти їй на весільну церемонію до церкви, і яке рішення вона приймає?

¹¹ Людмила розмірковує над важливим біблійним наказом вийти з Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії (Об’явлення 18:2, 4). Колись Людмила належала до церкви, де тепер має відбутися весілля. Вона знає, що під час церемонії усі присутні мають взяти участь у релігійних обрядах, як-от молитві, співі тощо. Людмила постановила не брати в цьому жодної участі. Вона навіть не хоче туди йти і піддавати випробуванню свою непорочність. Ця сестра поважає свого чоловіка і прагне слухатися його, адже він, згідно з Біблією, її голова. Але вона не хоче порушувати біблійні принципи (Дії 5:29). Тому Людмила тактовно пояснює своєму чоловікові, що, навіть якщо він вирішив піти, вона не піде. Людмила може сказати чоловіку, що, якби вона пішла, але відмовилась брати участь у церемонії, це могло б поставити його в незручне становище. Тож для нього буде ліпше, коли вона залишиться вдома. Прийнявши таке рішення, Людмила має чисте сумління.

12. Що дехто думає про запрошення прийти на весілля до церкви і що вирішує робити?

 ¹² Марта стикається, по суті, з такою ж дилемою. Вона шанобливо ставиться до свого чоловіка і водночас хоче бути відданою Богу та слухатися навченого Біблією сумління. Детально обдумавши питання, над якими міркувала і Людмила, Марта з молитвою розглядає рубрику «Запитання читачів» у «Вартовій башті» за 15 травня 2002 року. Ця християнка пригадує, як троє євреїв підкорилися наказу прийти на місце, де мало відбутися ідолопоклонство, але не прийняли в ньому участі й залишились вірними Богові (Даниїла 3:15—18). Марта вирішує піти разом з чоловіком, однак не брати участі в жодних релігійних церемоніях. Вона діє відповідно до свого сумління. Марта тактовно, але чітко пояснює чоловікові, що́ сумління дозволить їй зробити, а чого ні. Вона сподівається, що чоловік побачить різницю між правдивим поклонінням і фальшивим (Дії 24:16).

13. Чому не варто перейматися тим, що дві християнки приймають різні рішення?

¹³ Дві християнки прийняли різне рішення. Але чи це наводить на думку, що не має значення, як людина поводиться, або що в котроїсь з них слабке сумління? Ні. Колись для Людмили були близькими церковна музика та церемонії, і тепер вона вважає, що її присутність у церкві буде передусім небезпечною для неї. Те, що вони з чоловіком у минулому брали участь у діяльності церкви, може вплинути на її сумління. Тож Людмила переконана, що її рішення — найкраще для неї.

14. Що християни повинні пам’ятати про рішення особистого характеру?

¹⁴ Чи, може, Марта прийняла неправильне рішення? Інші не мають права судити. Вони не повинні осуджувати чи критикувати її за те, що вона вирішила піти в церкву, однак не брати участі в релігійних обрядах. Пам’ятайте Павлову пораду щодо особистих рішень, пов’язаних з їжею: «Тож хто їсть, нехай не дивиться звисока на того, хто не їсть, а хто не їсть, хай не судить того, хто їсть... Чи стоятиме він, чи впаде — це вирішує його пан. І він стоятиме, бо Єгова може зробити так, щоб він стояв» (Римлян 14:3, 4). Звичайно, жоден щирий християнин не хотів би спонукати когось нехтувати голосом совісті. Це так само небезпечно, як і у випадку, коли людина не зважала б на якийсь голос, що міг би врятувати їй життя.

15. Чому ми повинні зважати на сумління і почуття інших?

¹⁵ У цих умовних ситуаціях обидві християнки повинні взяти до уваги додаткові фактори. Одним з них є вплив наших дій на інших. Павло радить: «Постановімо не давати братові підстави для спотикання  і не підштовхувати його до хибного кроку» (Римлян 14:13). Людмила, напевно, знає, що подібні ситуації спричиняли сильне замішання в зборі і в її сім’ї. Цій сестрі відомо, що такі вчинки можуть мати великий вплив на її дітей. На відміну від неї Марта знає, що такі рішення не викликали жодних непорозумінь у зборі чи в колі її знайомих. Ці сестри, як і всі ми, мусять усвідомлювати, що належно навчене сумління уважне до того, який вплив матимуть наші рішення на інших людей. Ісус сказав: «Хто стане каменем спотикання для когось із цих малих, що вірять у мене, то ліпше було б повісити йому на шию жорно, подібне до того, яке зазвичай обертає осел, і втопити його у відкритому морі» (Матвія 18:6). Якщо особа нехтує тим, що її вчинки можуть стати для когось каменем спотикання, то її сумління, ймовірно, опоганюється, як це сталося з сумлінням деяких християн на Криті.

16. Яких змін можна очікувати від християнина в міру його духовного зросту?

¹⁶ Християнину слід постійно зростати духовно, а також робити поступ у тому, щоб слухатися свого сумління. Візьмімо для прикладу Михайла, який нещодавно охрестився. Сумління каже йому цуратися небіблійних справ, у котрих він колись брав участь, як-от поклоніння ідолам і використання чи вживання крові (Дії 21:25). Михайло старанно уникає навіть того, що лише злегка нагадує заборонені Богом дії. Але його дивує, чому дехто сторониться речей, які він вважає прийнятними, скажімо перегляду певних телевізійних програм.

17. Поясніть, як час і духовний поступ християнина впливає на його сумління та рішення.

¹⁷ З часом Михайло набуває глибшого знання і розвиває тісніші стосунки з Богом (Колосян 1:9, 10). Яким є результат? Він вдосконалює свій внутрішній голос. Тепер Михайло більш схильний слухатися свого сумління і зважати на біблійні принципи. Він усвідомлює, що справи, які «злегка нагадують» заборонене Богом і яких він раніше цурався, насправді не суперечать Божій волі. І, оскільки Михайло ще більше зважає на біблійні принципи й охоче керується своїм добре навченим сумлінням, він уже не дивиться програм, які раніше вважав прийнятними. Його сумління вдосконалилось (Псалом 37:31).

18. Які підстави для радості ми маємо?

¹⁸ Християни в зборах перебувають на різних рівнях духовного розвитку. Дехто недавно став правдивим поклонником Бога. Можливо, у певних справах сумління цих християн мовчить, але в інших питаннях їхній внутрішній голос звучить досить сильно. Таким особам необхідний час і допомога, щоб виробити звичку слухатись керівництва Єгови і свого навченого сумління (Ефесян 4:14, 15). На щастя, в тих самих зборах, скоріш усього, є чимало християн, які мають глибокі знання, досвід у застосуванні біблійних принципів і сумління, що добре узгоджується з мисленням Бога. Як же радісно, що нас оточують такі чисті особи, які вважають морально і духовно чистим те, що до вподоби Господу! (Ефесян 5:10). Нехай кожен з нас поставить собі за мету досягнути такого ж духовного рівня і зберігати таке сумління, яке буде узгоджуватися з точним знанням правди і побожною відданістю (Тита 1:1).

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Чому в деяких християн на Криті було опоганене сумління?

• Чому двоє християн, які мають навчене сумління, можуть приймати різні рішення?

• Що з плином часу має відбуватися з нашим сумлінням?

[Запитання для вивчення]

[Карта на сторінці 26]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Сицилія

ГРЕЦІЯ

Крит

МАЛА АЗІЯ

Кіпр

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

[Ілюстрація на сторінці 28]

Двоє християн, потрапляючи в схожі ситуації, можуть приймати різні рішення.