«Одягніться в... смиренність»

ЦЕЙ чоловік походив з відомого міста. Він був громадянином Риму і, мабуть, народився у видатній родині. Йдеться про Савла. Цей чоловік отримав найкращу освіту, яку тільки можна було отримати в I столітті. Він говорив принаймні двома мовами і належав до добре знаної релігійної групи, фарисеїв.

Савла, ймовірно, навчили зневажати простих людей, і він пишався власною праведністю (Луки 18:11, 12; Дії 26:5). Фарисеї, однодумці Савла, були про себе високої думки, вони любили славу та гучні титули (Матвія 23:6, 7; Луки 11:43). Спілкування з такими людьми зробило, мабуть, Савла зухвалим. Ми знаємо, що він затято переслідував християн. Але минули роки, і він став апостолом Павлом. Він пригадує, що раніше був «зухвалою людиною, богозневажником і гонителем» (1 Тимофія 1:13).

Ставши християнином, Савл цілковито змінив свою особистість. Як апостол, він смиренно визнав, що є «меншим від найменшого серед усіх святих» (Ефесян 3:8). Павло успішно проповідував добру новину, але не приписував собі жодних заслуг. Натомість він віддавав усю честь Богові (1 Коринфян 3:5—9; 2 Коринфян 11:7). Саме Павло наставляв співвіруючих: «Одягніться в ніжне співчуття, доброту, смиренність, лагідність і довготерпіння» (Колосян 3:12).

Чи можна застосувати цю пораду в XXI столітті? Чи варто бути смиренним? Чи справді смирення — ознака сили?

Чи Всемогутній Творець смиренний?

Розглядаючи смирення, потрібно взяти до уваги Божий погляд на цю рису.  Чому? Тому що Бог — наш Володар і Творець. На відміну від нього нам слід визнавати свої обмеження. Ми залежні від Бога. Мудрий чоловік давнини, на ім’я Елігу, сказав: «Всемогутній,— Його не знайшли ми, Він могутній у силі» (Йова 37:23). Дійсно, роздумуючи над неосяжним Усесвітом довкола нас, ми вчимося бути смиренними. Пророк Ісая просить нас: «Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його» (Ісаї 40:26).

Та Бог Єгова не тільки всемогутній, але й смиренний. Цар Давид молився до нього: «Дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч [«твоє смирення», НС]» (2 Самуїла 22:36). Бог є смиренним у тому розумінні, що піклується про скромних людей, які намагаються подобатись йому, і виявляє до них милосердя. Єгова, так би мовити, спускається з небес для того, щоб обдарувати своєю добротою богобоязливих людей (Псалом 113:5—7).

Крім того, Єгова цінує своїх смиренних служителів. Апостол Петро написав: «Бог пихатим противиться, а смиренним виявляє незаслужену доброту» (1 Петра 5:5). Про Божий погляд на гордість біблійний письменник сказав: «Огида для Господа всякий бундючний» (Приповістей 16:5). Але як смирення може бути ознакою сили?

З чим не слід плутати смирення

Бути смиренним — це не те саме, що бути приниженим. У деяких стародавніх культурах смиренними людьми були зазвичай раби — принижені, жалюгідні та нікчемні. Біблія ж підкреслює, що смиренність приносить пошану. Наприклад, один мудрий чоловік написав: «Заплата покори і страху Господнього,— це багатство, і слава, й життя» (Приповістей 22:4). А в Псалмі 138:6 сказано: «Високий Господь,— але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека [«знає лише здалека», НС]».

Бути смиренним не означає, що людина не має жодних здібностей або нічого не досягла. Приміром, Ісус Христос  ніколи не заперечував, що він єдинородний Син Єгови, і ніколи не вважав своє земне служіння неважливим (Марка 14:61, 62; Івана 6:51). Все ж Ісус виявляв смирення, коли віддавав заслугу за свою працю небесному Батькові і коли витрачав сили на те, щоб служити і допомагати людям, а не панувати над ними чи гнобити їх.

Ознака сили

Безперечно, сучасники Ісуса Христа знали, що через нього Бог здійснював «могутні діла» (Дії 2:22). Проте в очах декого він був «найприниженішим між людьми» (Даниїла 4:14, Хом.). Ісус не лише вів скромний спосіб життя, але й, навчаючи, постійно показував цінність смирення (Луки 9:48; Івана 13:2—16). Однак смиренність не зробила його слабким. Він виявляв мужність, коли обстоював ім’я свого Батька і виконував служіння (Филип’ян 2:6—8). У Біблії Ісуса змальовано як відважного лева (Об’явлення 5:5). Приклад Ісуса свідчить, що смирення йде поруч з моральною стійкістю та сильним характером.

Коли ми намагаємося розвивати справжнє смирення, то усвідомлюємо, що необхідно докладати неабияких зусиль, аби постійно бути смиренними. Це означає завжди підкорятися Божій волі, а не йти шляхом найменшого опору чи піддаватися плотським схильностям. Щоб розвивати смиренність, потрібно сили волі, адже ми повинні відсунути власні інтереси на задній план і безкорисливо служити Єгові та ближнім.

Чим корисна смиренність

Смиренній особі не притаманне почуття гордості чи зарозумілості. Ми зможемо розвинути смиренний склад розуму, якщо будемо реалістично оцінювати себе — свої сильні і слабкі сторони, свої досягнення і невдачі. Павло дав хорошу пораду стосовно цього: «Звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить, а думайте так, щоб це свідчило про вашу розважність» (Римлян 12:3). Всі, хто слухається цієї поради, виявляють смирення.

Ми також поводимось смиренно, коли охоче ставимо інтереси інших вище власних. Під натхненням Павло наставляв християн: «Не робіть нічого з пихатості або керуючись духом суперництва. Натомість будьте смиренними і вважайте одні одних вищими від себе» (Филип’ян 2:3). Це узгоджується зі словами Ісуса до своїх послідовників: «Найбільший серед вас повинен бути вашим слугою. Бо хто звеличується, той буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матвія 23:11, 12).

Справді, Бог високо цінує смиренних людей. Учень Яків наголосив на цьому, написавши: «Упокоріться перед Єговою, і він вас підвищить» (Якова 4:10). А хто не хоче бути піднесеним у Божих очах?

Брак смиренності спричиняє чимало непорозумінь і конфліктів як між групами людей, так і між окремими особами. Проте, виявляючи смиренність, ми пожнемо хороші плоди. Тоді Бог схвалюватиме нас (Михея 6:8). Також, будучи смиренними, ми матимемо душевний мир і задоволення, чого не мають горді особи  (Псалом 101:5). Наші стосунки з рідними, друзями, співробітниками та іншими людьми будуть тісніші та приємніші. Смирення допомагає нам не бути прикрими і надмірно вимогливими, а отже не спалахувати гнівом, не провокувати інших, не відчужуватися, не обурюватися і не озлоблюватися (Якова 3:14—16).

Дійсно, щоб зберігати хороші взаємини з людьми, варто розвивати смиренність. Це допоможе нам долати труднощі в цьому егоїстичному і схильному до суперництва світі. З Божою допомогою апостол Павло зміг справитися з зарозумілістю та гордістю, які раніше виявляв. Подібно й ми повинні приборкувати будь-яку схильність поводитись гордо чи думати, що ми кращі за когось. Біблія застерігає: «Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком — бундючність» (Приповістей 16:18). Наслідуючи приклад Павла і застосовуючи його поради, ми побачимо, наскільки мудро одягнутися в смиренність (Колосян 3:12).

[Ілюстрація на сторінці 4]

Павло поборов зарозумілість і гордість.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Смиренність допоможе нам зберігати добрі взаємини з іншими.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]

Anglo-Australian Observatory/David Malin Images