Лука — улюблений співробітник

РИМ, 65 рік н. е. Апостол Павло ув’язнений через свою віру і, правдоподібно, його чекає смертний вирок. Лука знав, що йому, як другові Павла, загрожує небезпека, все ж він приходить до апостола. У цей критичний час тільки один Лука залишився з Павлом (2 Тимофія 4:6, 11).

Лука відомий читачам Біблії, адже його іменем названо одне з Євангелій. Він багато подорожував з Павлом, який називав його «улюбленим лікарем» і своїм співпрацівником (Колосян 4:14; Филимона 24). У Святому Письмі мало розповідається про Луку, його ім’я згадується лише три рази. Але, дізнавшись більше про Луку, ви, як і Павло, будете цінувати цього вірного християнина.

Письменник біблійних книг і місіонер

Євангеліє від Луки та книга Дії апостолів адресовані Теофілу. Отже логічно припустити, що ці дві натхнені Богом праці написав Лука (Луки 1:3; Дії 1:1). Лука не пише, що був свідком Ісусового служіння. Про всі події йому розповіли очевидці, а він, «докладно дослідивши усе від самого початку», записав цю інформацію (Луки 1:1—3). Тому можна дійти висновку, що Лука став послідовником Христа десь після П’ятдесятниці 33 року.

Існує думка, що Лука був родом з Антіохії (Сирія). Адже в книзі Дії апостолів детально описані події, що відбувались у тому місті. Лука також згадує «сімох чоловіків з доброю репутацією», серед яких «новонавернений з Антіохії». Звідки інші шість — він не вказує. А втім, не можна з певністю стверджувати, що Лука справді походив з Антіохії (Дії 6:3—6).

У книзі Дії ім’я Луки не згадано. Але в деяких місцях цієї книги вжито займенники «ми», «наш» і «нам». Це показує, що сам Лука був учасником деяких описаних там подій. Коли Лука пише про маршрут Павла та його товаришів Малою Азією, то зазначає: «Вони оминули Мизію і пішли до Троади». Саме в Троаді Павло побачив у видінні, як один македонянин стояв і благав його: «Прийди до Македонії та допоможи нам». Лука продовжує: «Як тільки він побачив це видіння, ми відразу вирішили піти до Македонії» (Дії 16:8—10). Лука спершу вживає займенник «вони», а потім — «ми», тож він, очевидно, приєднався до Павла в Троаді. Потім Лука описує від першої особи проповідницьку працю в Филипах. Отже, він брав у ній участь. Лука пише: «Коли ж настала субота, ми вийшли за браму до річки, де, як ми думали, було місце молитви. Посідавши, ми почали розмовляти з жінками, які туди посходилися».  У результаті Лідія та її домашні прийняли добру новину й охрестилися (Дії 16:11—15).

У Филипах місіонери зіткнулися з протидією. Там Павло зцілив «одну служницю, яка мала духа, демона віщування». Коли її господарі зрозуміли, що втратили джерело великих прибутків, то схопили Павла й Силу, побили їх і вкинули до в’язниці. Лука, очевидно, уникнув арешту, адже він описує цю історію як свідок. Після звільнення Павло і Сила, «побачившись з братами, підбадьорили їх та вирушили в дорогу». Лука знову веде розповідь від першої особи, коли розповідає про Павлове повернення до Филип (Дії 16:16—40; 20:5, 6). Можливо, Лука залишився у Филипах наглядати за проповідницькою працею.

Збір інформації

Як Лука зібрав інформацію для Євангелія та книги Дії? З його розповіді видно, що він супроводжував Павла з Филип до Єрусалима, де Павла знову ув’язнили. По дорозі в Єрусалим Павло зі своїми друзями зупинився в Кесарії, в домі Пилипа, проповідника євангелія (Дії 20:6; 21:1—17). Про початок місіонерської діяльності у Самарії Лука міг довідатися від Пилипа, який брав там провід у проповідницькій праці (Дії 8:4—25). Але які ще джерела інформації були в Луки?

Протягом двох років перебування Павла у в’язниці в Кесарії Лука міг збирати матеріал для Євангелія. Кесарія була недалеко від Єрусалима, тож Лука мав змогу ознайомитися з родоводом Ісуса. Лука описав багато подробиць з Ісусового життя та служіння, яких немає в інших Євангеліях. Один науковець нарахував аж 82 уривки, що містять такі деталі.

Можливо, Лука взнав деякі факти про народження Івана Хрестителя від його мами, Єлизавети. А подробиці про Ісусове народження та дитинство міг розпитати в Марії, матері Ісуса (Луки 1:5—2:52). Петро, Яків та Іван могли розповісти Луці про незвичайну ловлю риби (Луки 5:4—10). Лише в Євангелії від Луки можна прочитати деякі Ісусові приклади, скажімо, про милосердного самарянина, про вузькі двері, про загублену драхму,  про блудного сина, про багатого і Лазаря (Луки 10:29—37; 13:23, 24; 15:8—32; 16:19—31).

Лука щиро цікавився людьми. Він описав те, як Марія принесла жертву очищення, як одна жінка намастила пахучою олією Ісусові ноги, а також про воскресіння сина вдови. Лука згадує жінок, які служили Ісусові, та розповідає про перебування Ісуса в домі Марти й Марії. В Євангелії від Луки розповідається про зцілення скорченої жінки і хворого на водянку чоловіка та про оздоровлення десятьох прокажених. Лука пише про маленького на зріст Закхея, який виліз на дерево, щоб побачити Ісуса, та про розкаяний дух злочинця, що висів на стовпі біля Христа (Луки 2:24; 7:11—17, 36—50; 8:2, 3; 10:38—42; 13:10—17; 14:1—6; 17:11—19; 19:1—10; 23:39—43).

Крім того, в Євангелії від Луки розповідається, як лікував рани милосердний самарянин з Ісусового прикладу. Очевидно, для Луки як лікаря була цікавою ця деталь. І він записав, що рани були политі вином, яке мало антисептичну дію. Щоб утамувати біль, самарянин змастив їх олією, а потім перев’язав (Луки 10:30—37).

Піклування у в’язниці

Лука піклувався про апостола Павла. Коли Павло перебував під арештом у Кесарії, римський прокуратор Фелікс наказав не забороняти «знайомим прислуговувати йому [Павлові]» (Дії 24:23). Одним із тих знайомих, очевидно, був Лука. Оскільки Павлу дошкуляли проблеми зі здоров’ям, Лука, ймовірно, дбав про нього як «улюблений лікар» (Колосян 4:14; Галатів 4:13).

Коли Павло звернувся з апеляцією до кесаря, римський прокуратор Фест послав апостола до Риму. Лука віддано супроводжував ув’язненого Павла у цій довгій подорожі до Італії, тому яскраво описав корабельну аварію, яку вони пережили в дорозі (Дії 24:27; 25:9—12; 27:1, 9—44). Будучи в Римі під домашнім арештом, Павло написав деякі натхнені листи і у двох із них згадав Луку (Дії 28:30; Колосян 4:14; Филимона 24). Мабуть, протягом цих двох років Лука писав книгу Дії.

Хоча Павло був під домашнім арештом у Римі, він і далі активно займався духовними справами. До апостола приходили друзі, і Лука мав нагоду з ними познайомитись. Серед них були Тихик, Аристарх, Марко, Юст, Епафрас та Онисим (Колосян 4:7—14).

Відважний та відданий Лука залишався з Павлом під час другого ув’язнення, коли апостол уже розумів, що незабаром його стратять. Тоді з Павлом не було більше нікого з його друзів. Луку теж могли ув’язнити, але він не боявся цього і не покидав Павла. Можливо, саме Луці Павло продиктував слова: «Тільки один Лука залишився зі мною». За переказами, Павлові через деякий час відтяли голову (2 Тимофія 4:6—8, 11, 16).

Лука був саможертовною та скромною людиною. Він не вихвалявся своєю освітою і не привертав до себе зайвої уваги. Як лікар, Лука міг влаштувати своє життя. Але він присвятився справам Царства. Тому наслідуймо приклад цього вірного християнина. Віддано звіщаймо добру нову і смиренно служімо на славу Єгові (Луки 12:31).

[Рамка на сторінці 19]

ХТО ТАКИЙ ТЕОФІЛ?

Лука і в своєму Євангелії, і в Дії апостолів звертається до Теофіла. Цього чоловіка в Євангелії названо «найдостойнішим Теофілом» (Луки 1:3). Так тоді звертались до визначних, багатих людей або до високих урядовців Риму. Павло подібно звернувся до Феста, римського прокуратора Юдеї (Дії 26:25).

Очевидно, Теофіл, почувши про Ісуса, зацікавився правдою. Лука сподівався, що його Євангеліє допоможе Теофілу «побачити, наскільки вірогідним є все» те, про що він дізнався (Луки 1:4).

На думку біблеїста Річарда Ленського, навряд чи Теофіл був тоді віруючим, адже Лука називає його «найдостойнішим», а «в усій християнській літературі... християни ніколи не вживали одні до одних такі світські титули». Коли Лука пізніше писав книгу Дії, він не вживав звернення «найдостойніший», а просто звернувся: «Теофіле» (Дії 1:1). Ленський підсумовує: «Коли Лука писав своє Євангеліє, цей знатний чоловік ще не був християнином, але його дуже цікавило християнство; коли ж Лука посилав йому Дії апостолів, Теофіл уже став християнином».