Чи ви є відсвіженням для інших?

З ПІВДЕННОГО боку гір Антилівану здіймається велична гора Гермон. Її висота 2814 метрів над рівнем моря. Майже весь рік її вершина вкрита снігом. Тому вночі над Гермоном сходить тепла пара, що конденсується й осідає на землю рясною росою. Роса зволожує хвойні ліси та фруктові дерева, що ростуть на схилах, а нижче напоює виноградники. У стародавньому Ізраїлі, коли довго стояла спека і не було дощів, рослини отримували вологу завдяки росі.

У натхненому Богом псалмі говориться, що єдність, яка панує серед поклонників Єгови, буде «як... роса, що спадає на гори Сіону» (Псалом 133:1, 3). Подібно до «хермонської роси», ми теж можемо нести відсвіження й підбадьорення іншим. Як саме?

Приклад Ісуса

Людям було дуже приємно перебувати в товаристві Ісуса Христа. Навіть коротка зустріч з ним приносила радість і відсвіження. Наприклад, Марко розповідає: «Він [Ісус] почав пригортати дітей і благословляти їх, кладучи на них руки» (Марка 10:16). Як же, мабуть, приємно було тим дітям перебувати поряд з Ісусом!

В останній вечір перед стратою Ісус помив своїм учням ноги. Його смирення зворушило їхні серця. Тоді Ісус промовив: «Я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я вам зробив» (Івана 13:1—17). Отож вони також мали виявляти смирення. Апостоли не відразу стали наслідувати приклад Христа. Того ж вечора вони почали сперечатися, хто з них найбільший. Проте Ісус не злився, а далі терпеливо навчав їх (Луки 22:24—27). Навіть «коли його злословили, він не злословив у відповідь. Коли страждав, то не погрожував, а віддавав себе в руки того, хто судить праведно». Справді, Ісусів приклад гідний наслідування (1 Петра 2:21, 23).

Якось Ісус сказав: «Візьміть на себе ярмо моє і навчіться від мене, тому що я лагідний та смиренний — і знайдете відсвіження для своїх душ» (Матвія 11:29). Уявіть, що вас навчає сам Ісус. Люди з його рідного міста, почувши, як він промовляє у синагозі, були вражені: «Звідки в цього чоловіка така мудрість і сила, щоб виконувати могутні діла?» (Матвія 13:54). Читаючи про життя та служіння Ісуса, можна навчитись, як підбадьорювати інших. Розгляньмо, як Ісус підбадьорював людей та як охоче допомагав їм.

Підбадьорюйте словами

Зруйнувати будинок значно легше, ніж побудувати. Своєю мовою ми теж можемо пригнічувати або підбадьорювати. Ми недосконалі, і кожен з нас має вади. Цар Соломон сказав: «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила» (Екклезіяста 7:20). Тому дуже легко помічати чужі недоліки та саркастичними зауваженнями  «руйнувати» інших (Псалом 64:3—5). Але для того щоб когось підбадьорити, потрібно докладати зусиль.

Ісусові слова завжди зміцнювали його слухачів. Звіщаючи добру новину про Царство, він ніс духовне відсвіження (Луки 8:1). Ісус також підбадьорював своїх учнів, розповідаючи їм про небесного Батька (Матвія 11:25—27). Тож не дивно, чому люди тягнулися до Ісуса.

Книжники та фарисеї, на відміну від Ісуса, зовсім не цікавились простими людьми. Ісус звернув увагу, що «вони люблять мати найпочесніші місця на вечерях та сидіти спереду в синагогах» (Матвія 23:6). Ці релігійні провідники зверхньо ставились до простого народу, заявляючи, що «ці люди взагалі не знають Закону, вони прокляті» (Івана 7:49). Звичайно, таке поводження нікого не підбадьорювало й не зміцняло.

Наша мова зазвичай віддзеркалює наші думки, почуття і ставлення до ближніх. Ісус казав: «Добра людина з доброго скарбу свого серця виносить добро, а погана людина зі свого поганого скарбу — зло, бо чим переповнене серце, те говорять уста» (Луки 6:45). Тож як можна словами відсвіжувати інших?

Перш ніж щось сказати, треба добре подумати. У Приповістей 15:28 написано: «Серце праведного розмірковує про відповідь». Таке розмірковування вимагає часу. Адже добре подумавши, можна передбачити, як наші слова вплинуть на когось. Запитаймо себе: «Чи те, що я скажу, свідчитиме про мою любов до тієї людини? Чи я передаю правдиву інформацію, чи чутки? Чи мої слова «на часі своєму»? Чи я підбадьорю і зміцню тих, хто мене слухає?» (Приповістей 15:23). Якщо наші слова негативні або недоречні, постараймось сказати замість них щось позитивне та підбадьорливе. Той, хто говорить бездумні слова, «мов коле мечем», а схвальні висловлювання прирівнюються в Біблії до ліків (Приповістей 12:18).

Щоб вести підбадьорливі розмови, потрібно також роздумувати над тим, чому наші одновірці є цінними в Божих очах. Ісус сказав: «Жодна людина не може прийти до мене, якщо мій Батько, який послав мене, не приведе її» (Івана 6:44). Єгова бачить добрі риси у кожному вірному служителеві, навіть у тих, хто, на нашу думку, має дуже складний характер. Тож докладаймо зусиль, щоб бачити у братах і сестрах хороші риси. Тоді будемо говорити про них лише добре.

Допомагайте іншим

Ісус добре розумів пригнічених. «Дивлячись на натовпи людей, він пройнявся  до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матвія 9:36). Але Ісус не лише зі співчуттям дивився на цих людей, він прагнув їм допомагати. Ісус промовив: «Прийдіть до мене, всі струджені та обтяжені, і я відсвіжу вас». Також він запевнив: «Ярмо моє зручне і ноша легка» (Матвія 11:28, 30).

Ми живемо в «останні дні», скрутні часи (2 Тимофія 3:1). Багато людей обтяжені «тривогами цієї системи» (Матвія 13:22). Дехто пригнічений важкими обставинами (1 Фессалонікійців 5:14). Як стати джерелом відсвіження для таких людей? Так само як Ісус Христос, ми можемо полегшити їхню ношу.

Люди сподіваються отримати полегшення, розповідаючи про свої проблеми іншим. Якщо хтось звертається до нас по допомогу, обов’язково треба виділити час, щоб вислухати. Аби слухати зі співчуттям, потрібно бути терпеливим і уважним, а не відразу давати відповідь чи радити, як діяти у даній ситуації. Якщо ми будемо уважно слухати людину, дивитися на неї і, коли доречно, усміхатись, вона, безсумнівно, відчуватиме нашу турботу.

У християнському зборі є чимало нагод підбадьорювати одновірців. Приміром, подумайте хто з братів і сестер у вашому зборі страждає від якоїсь недуги. Іноді таким особам достатньо сказати кілька підбадьорливих слів до чи після зібрання. Якщо хтось із співхристиян не прийшов на книговивчення, зателефонуйте та поцікавтесь, як у них справи, або запропонуйте свою допомогу (Филип’ян 2:4).

Чимало обов’язків у зборі виконують християнські старійшини. Ми полегшимо їхню ношу, якщо охоче будемо співпрацювати з ними і смиренно виконувати отримані завдання. Боже Слово заохочує: «Слухайтесь тих, хто бере серед вас провід, і виявляйте їм покору, бо вони безперестанку пильнують душі ваші як ті, хто має дати звіт. Тоді вони робитимуть це з радістю, а не зітхаючи, що завдавало б вам шкоди» (Євреїв 13:17). Виявляючи охочий дух, ми принесемо відсвіження тим, «які добре головують» (1 Тимофія 5:17).

Не припиняймо відсвіжати інших

Тисячі крихітних краплинок роси, які з’являються зранку, напоюють і відсвіжують рослини. Подібно до роси, ми теж будемо відсвіжати наших одновірців, якщо регулярно, а не один раз, виявлятимемо на ділі такі риси, які були у Христа.

Апостол Павло заохочує: «Виявляючи братерську любов, майте ніжні почуття одні до одних. Випереджуйте одні одних пошаною» (Римлян 12:10). Отож застосовуймо цю пораду і намагаймось словом і ділом підбадьорювати та відсвіжати інших.

[Ілюстрації на сторінці 16]

Роса з гори Гермон — джерело відсвіження для рослин.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Співчутливо вислуховуйте інших, і це їх підбадьорить.