Виявляймо «сердечне співчуття»

ЧИМАЛО людей потерпає від голоду, епідемій, вбогості, жорстоких злочинів, стихійних лих та військових конфліктів. Усі знедолені вкрай потребують співчуття і допомоги. Співчуття — це чуйне ставлення до чиїхось страждань або горя та прагнення полегшити їх. Співчуття, немов лагідне й тепле сонячне проміння, зігріває пригніченого, послаблює його біль та підносить на дусі.

Співчуття можна виявляти і словом, і ділом. Якщо ми дбаємо про інших і готові прийти їм на допомогу, це свідчитиме про наше співчуття. Пам’ятаймо, що співчуття потребують не лише наші рідні, друзі та близькі, але й інші незнайомі нам люди. Ісус Христос був дуже співчутливим. У Нагірній проповіді він сказав: «Якщо ви любите тих, хто любить вас, то яка вам за це нагорода?» Далі Ісус заохотив слухачів: «Усе, що тільки хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Матвія 5:46, 47; 7:12).

Мабуть, вам відомі ці слова, які названо Золотим правилом. Багато хто погодиться, що Біблія найліпше вчить, як виявляти співчуття. У Святому Письмі не раз говориться, що ми повинні з готовністю допомагати іншим. Досконалим прикладом співчуття є Той, хто дав нам Своє Слово,— наш Творець, Бог Єгова.

У Біблії про Єгову сказано: «Він чинить суд [«захищає права», «Сучасна англійська Біблія»] сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу» (Повторення Закону 10:18). Бог також «правосуддя вчиняє покривдженим... хліба голодним дає» (Псалом 146:7). А ось як Єгова наказував ізраїльтянам ставитись до кожного приходька, котрий жив у їхньому краї: «Ти будеш любити його, як самого себе» (Левит 19:34).

Щоправда, ми не завжди вміємо виявляти співчуття. Нам треба цього вчитись. Апостол Павло писав християнам у Колосах: «Скиньте із себе стару особистість разом з її поведінкою та одягніться в нову, яка завдяки точному знанню  обновлюється за образом Того, хто її створив... Як Божі вибранці, святі та улюблені, одягніться в ніжне співчуття» (Колосян 3:9, 10, 12).

Для того щоб навчитися співчувати, треба докладати зусиль. Адже співчуття — це частина нової християнської особистості. Павло жив за панування Риму, і світ тоді був дуже жорстокий. Тому він заохочував одновірців робити докорінні зміни в своїй особистості, аби ставати добрішими та співчутливішими.

Сила співчуття

Дехто вважає, що співчутливі люди є слабкими та вразливими. Чи це справді так?

Ні. Щире співчуття ґрунтується на любові, яка походить від Бога. У Біблії сказано, що «Бог є любов» (1 Івана 4:16). Єгову також названо «Батьком глибокого співчуття та Богом усілякої потіхи» (2 Коринфян 1:3). Згідно з одним словником, глибоке співчуття — це «почуття жалю, викликане чиєюсь бідою». Бог Єгова «добрий навіть до невдячних і злих» (Луки 6:35).

Наш Творець хоче, щоб ми теж виявляли співчуття. У Михея 6:8 сказано: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити». А в Приповістей 19:22 читаємо: «Здобуток людині — то милість її». Божий Син, Ісус Христос, який досконало відображав особистість Небесного Батька, заохочував своїх послідовників: «Завжди будьте милосердні, як і ваш Батько милосердний» (Луки 6:36). В одному біблійному перекладі цей вірш звучить так: «Будьте співчутливими, як і ваш Батько співчутливий».

Як же мудро прислухатись до цього заохочення. Бог рясно благословляє співчутливих людей. Які ж правдиві слова записані в Приповістей 11:17: «Людина ласкава [«милосердна», Хом.] душі своїй чинить добро». Єгова вважає, що ми чинимо Йому добро, коли зі співчуттям ставимось до тих, хто має якісь труднощі. Він прагне винагородити своїх поклонників, які виявляють  співчуття до інших. Цар Соломон під натхненням написав: «Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому» (Приповістей 19:17). А Павло зауважив: «Хоч би яке добро хтось робив — раб він чи вільний, Єгова віддасть йому тим самим» (Ефесян 6:8).

Співчуття сприяє миру та допомагає вирішувати конфлікти чи незгоди. Воно усуває непорозуміння і веде до прощення. Найчастіше непорозуміння виникають через те, що ми не вміємо чітко висловити свої думки та почуття або хтось неправильно сприймає наші вчинки. І саме тоді потрібне співчуття, бо воно допоможе зберегти мир. Павло заохочує: «Продовжуйте з готовністю прощати, якщо маєте підстави на когось поскаржитись» (Колосян 3:13). Крім того, якщо ми співчутливі, то інші охоче пробачатимуть нам.

Співчуття, що виявляється в учинках

Співчуття також полегшує біль пригнічених. Співчутлива людина відчуває чужий біль у своєму серці. Проте співчувати означає не лише з розумінням ставитись до пригніченого, але й робити конкретні діла, щоб полегшити його біль.

Виявляючи співчуття, християни наслідують Ісуса. Якщо хтось потребував допомоги — чи то фізичної, чи духовної, Ісус ніколи не був занадто зайнятим. Коли він бачив чиїсь страждання, то завжди охоче допомагав.

Ось як ставився Ісус до духовно спраглих людей: «Дивлячись на натовпи людей, він пройнявся до них жалем, бо вони були нещасні та розпорошені, як вівці без пастуха» (Матвія 9:36). Як зазначив один біблеїст, вислів «пройматися жалем» передає думку про «почуття, які зворушують людину до глибини душі». У грецькій мові цим висловом описується найвищий ступінь співчуття.

Співчутливі християни охоче допомагають іншим фізично чи духовно. Апостол Петро заохочував: «Будьте всі однодумні, чуйні, виявляйте братерську любов, сердечне співчуття» (1 Петра 3:8). Ось приклад. Одна бідна християнська сім’я через погане здоров’я була змушена переїхати в іншу місцевість. На новому місці одновірці півроку безкоштовно здавали цій родині своє помешкання. Чоловік пригадує: «Щодня до нас навідувались господарі та цікавились нами. Завдяки цьому ми почувались як вдома».

Правдиві християни дбають про потреби навіть незнайомих людей. Вони готові жертвувати заради них своїм часом, силами та матеріальними засобами. Коли стаються стихійні лиха, Свідки Єгови, як описувалось у попередній статті, надають допомогу тим, кого зовсім не знають.

У християнському зборі всі ставляться один до одного з добротою і співчуттям. Спонукані любов’ю, брати і сестри стараються саможертовно служити іншим. Особливої турботи та співчуття потребують сироти і вдови у зборі. Можливо, вони потрапили в матеріальну скруту, не мають змоги полікуватися, живуть у жалюгідних умовах або зносять ще якісь негаразди. Чим можна їм допомогти?

У Греції в одного чоловіка стався інсульт, і його разом з дружиною відвезли до лікарні за сотні кілометрів від дому. Вони жили досить скромно, і заробляли собі на життям тим, що вирощували і продавали апельсини. Хто ж тепер подбає про їхній сад і збере врожай? Цим  зайнялися брати з місцевого збору. Вони зібрали врожай та продали його. Завдяки допомозі братів це подружжя не зазнало фінансових збитків і зберегло душевний мир.

Співчуття можна виявляти по-різному. Зазвичай, той, хто чимось пригнічений, потребує небагато. Достатньо відвідати таку людину, щиро вислухати її та підбадьорити якоюсь біблійною думкою (Римлян 12:15).

У християнському зборі

У християнських зборах панує мир, і кожен може знайти там розраду, бо всі стараються виявляти доброту й співчуття один до одного. Правдиві християни знають, що співчуття приваблює, а байдужість — відштовхує. Вони намагаються наслідувати свого небесного Батька, тому і словом, і ділом виявляють «сердечне співчуття».

Свідки Єгови сердечно запрошують вас відвідати їхні зібрання, де панує любов, співчуття і турбота (Римлян 15:7).

[Ілюстрація на сторінці 5]

Павло заохочував християн у Колосах «одягнутися в ніжне співчуття».

[Ілюстрації на сторінці 7]

Ісус охоче допомагав тим, хто цього потребував.