Відгукуються ті, хто «схильний прийняти правду»

«Всі, хто був схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя, стали віруючими» (ДІЇ 13:48).

1, 2. Як ранні християни сповняли Ісусове пророцтво про те, що добру новину будуть проповідувати по цілій населеній землі?

У БІБЛІЙНІЙ книзі Дії міститься захоплива розповідь про те, як ранні християни сповняли Ісусове пророцтво. Він передрік, що добру новину про Царство будуть проповідувати по цілій населеній землі (Матв. 24:14). Ті ревні проповідники проклали шлях для всіх подальших вісників Царства. Завдяки завзятому свідченню Ісусових учнів в Єрусалимі тисячі людей, у тому числі «багато священиків», влилися в християнський збір I століття (Дії 2:41; 4:4; 6:7).

² Перші місіонери допомогли великій кількості людей стати християнами. Наприклад, Пилип подався до Самарії, де народ уважно слухав його (Дії 8:5—8). Павло, подорожуючи зі своїми товаришами, звіщав добру новину на Кіпрі, в деяких куточках Малої Азії, в Македонії, Греції та Італії. В містах, де проповідував Павло, велика кількість євреїв і греків стали християнами (Дії 14:1; 16:5; 17:4). Тит служив на Криті (Тита 1:5). Петро свідчив у Вавилоні. На час написання його першого листа, приблизно в 62—64 роках н. е., проповідницька праця була широковідома в Понті, Галатії, Каппадокії, Азії та Віфінії (1 Пет. 1:1; 5:13). Які ж то були захопливі часи! Християни I століття так ревно звіщали правду, що їхні вороги заявляли: «Ці люди збаламутили всю населену землю» (Дії 17:6; 28:22).

3. Яких результатів досягають вісники Царства в проповідницькій праці і до чого це нас спонукує?

³ Сьогодні християнський збір теж надзвичайно зростає. Як же підбадьорює нас річний звіт Свідків Єгови і результати праці у всесвітньому полі! Наскільки ж приємно знати, що у 2007 службовому році вісники Царства проводили понад 6 мільйонів біблійних вивчень! Крім того, минулого року Спомин смерті Ісуса Христа відвідало близько 10 мільйонів осіб, які не є Свідками Єгови. Прийшовши на відзначення цієї важливої події, вони показали, що справді цікавляться доброю новиною. А це є доказом того, що в нас все ще багато роботи.

4. Хто відгукується на звістку про Царство?

⁴ Нині, як і в I столітті, «всі, хто... схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя» відгукуються на звістку про Царство (Дії 13:48). Єгова приводить таких людей до своєї організації. (Прочитайте Огія 2:7). Який погляд на служіння ми повинні мати, щоб повною  мірою брати участь у цій важливій праці збирання?

Проповідуйте без упередження

5. Яких людей схвалює Єгова?

⁵ Ранні християни розуміли, що «Бог дійсно неупереджений і в кожному народі йому до вподоби той, хто боїться його та чинить праведність» (Дії 10:34, 35). Особа, яка хоче мати близькі стосунки з Єговою, повинна виявляти віру в Ісусову викупну жертву (Ів. 3:16, 36). Воля Єгови полягає в тому, щоб «усілякі люди спаслися і набули точного знання правди» (1 Тим. 2:3, 4).

6. Чого повинні остерігатися проповідники Царства і чому?

⁶ Було б неправильно, якби вісники доброї новини судили про людей за їхньою расою, національністю, соціальним статусом, зовнішнім виглядом, релігійними переконаннями тощо. Подумайте: хіба ви не вдячні, що особа, яка вперше поділилась з вами біблійними істинами, не ставилась до вас упереджено? Тож не приховуйте життєво важливої новини від тих, хто міг би її прийняти. (Прочитайте Матвія 7:12).

7. Чому нам не слід судити тих, кому проповідуємо?

⁷ Єгова призначив Суддею Ісуса, тому ми не маємо права когось судити. Адже, на відміну від Ісуса, ми можемо судити лише «на погляд очей своїх» і «на послух ушей». Ісус же знає найпотаємніші думки і наміри серця людей (Ісаї 11:1—5; 2 Тим. 4:1).

8, 9. а) Якою людиною був Савл перед тим, як став християнином? б) Чого ми вчимося з прикладу апостола Павла?

⁸ Служителями Єгови стають усілякі люди. Яскравим доказом цього є приклад Савла з Тарса, якого пізніше знали як апостола Павла. Савл був фарисеєм і запеклим противником християнського збору. Він переслідував християн, оскільки був переконаний, що вони не є правдивими поклонниками Бога (Гал. 1:13). Мабуть, з людського погляду було важко уявити, що цей чоловік стане християнином. Все ж Ісус побачив щось добре в серці Савла і вибрав його для виконання особливого доручення. Так Савл став одним з найбільш активних і ревних членів християнського збору I століття.

⁹ Чого ми вчимося з прикладу апостола Павла? Скажімо, в нашій території чимало людей вороже ставиться до звістки, яку ми несемо. Хоча може видаватися, що ніхто з них ніколи не стане правдивим християнином, ми не повинні припиняти їм свідчити. Іноді правду приймають навіть ті, від яких ми зовсім цього не сподіваємось. Наше завдання — і далі безупинно всім проповідувати. (Прочитайте Дії 5:42).

Тих, хто безупинно проповідує, чекають благословення

10. Чому нам не слід вагатися проповідувати людям, які мають грізний вигляд? Розкажіть місцеві випадки.

¹⁰ Зовнішній вигляд інколи буває обманливий. Приміром, Ігнасіо почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови, коли сидів за ґратами в одній південноамериканській країні *. Оскільки він був агресивним, його боялися. Тому в’язні, які виготовляли і продавали вироби іншим ув’язненим, використовували Ігнасіо, щоб забирати борг у тих, хто не хотів платити. Але коли Ігнасіо зробив духовний поступ і почав застосовувати набуті знання, то він, колишній насильник і хуліган, став лагідною людиною. Ніхто більше не користується ним, щоб повертати заборговане. Ігнасіо задоволений, що біблійні істини і Божий дух змінили його особистість. Він також вдячний неупередженим вісникам Царства, які доклали зусиль, щоб навчати його.

11. Чому ми продовжуємо приходити до людей?

 ¹¹ Чому ми продовжуємо приходити до людей, яким вже проповідували добру новину? Одна з причин полягає в тому, що їхні обставини і мислення могли змінитися. Відтоді як ми востаннє приходили до тієї чи іншої особи, вона могла серйозно захворіти, втратити роботу чи в неї помер хтось з рідних. (Прочитай Екклезіяста 9:11). З огляду на жахливі події у світі люди, ймовірно, серйозно задумуються над своїм майбутнім. Усе це нерідко спонукує того, хто раніше був байдужим чи навіть противився біблійній звістці, прихильно відгукнутися на неї. Отже, при кожній слушній нагоді ми повинні без вагань ділитися доброю новиною з іншими людьми.

12. Як ми повинні ставитися до тих, кому проповідуємо, і чому?

¹² Людям, схоже, притаманно судити інших і відносити їх до якоїсь категорії. Проте Єгова дивиться на людей як на особистості. Він знає, на що здатен кожен. (Прочитайте 1 Самуїла 16:7). У служінні нам слід намагатися робити те саме. Чимало випадків свідчать про добрі результати, яких ми досягаємо в проповідуванні, якщо неупереджено ставимося до всіх співрозмовників.

13, 14. а) Чому піонерка не підтримала зацікавлення жінки, яку зустріла у служінні? б) Чого ми вчимося з цього випадку?

¹³ Якось піонерка, на ім’я Сандра, проповідувала від дому до дому на одному острові Карибського моря. Там вона зустріла Рут, яка була активною учасницею карнавалів. Рут двічі обирали королевою національного карнавалу. Вона виявила неабиякий інтерес до того, що їй розповідала Сандра. Тож було розпочато біблійне вивчення. Сандра пригадує: «Коли я зайшла до вітальні Рут, то побачила велику фотографію, на якій вона була одягнута в розкішне карнавальне вбрання і тримала призи. Я помилково подумала, що така популярна особа, яка з головою поринула в карнавальні свята, не може цікавитись правдою. Тому я перестала до неї приходити».

¹⁴ Через деякий час Рут прийшла до Залу Царства і після закінчення зібрання запитала Сандру: «Чому ви перестали вивчати зі мною Біблію?» Сандра вибачилась і домовилася продовжити вивчення. Рут зробила швидкий духовний поступ, зняла карнавальні фотографії, почала брати участь у діяльності збору і присвятила своє життя Єгові. Звичайно, Сандра усвідомила, що її перше враження було хибним.

15, 16. а) Який результат принесло те, що сестра свідчила своєму родичу? б) Чому спосіб життя і переконання рідних не мають знеохочувати нас проповідувати їм?

¹⁵ Багато вісників жнуть хороші плоди, проповідуючи невіруючим родичам, навіть якщо здається, що вони не сприймуть правду. Розгляньмо приклад Джойс, нашої сестри зі США. Чоловіка її рідної сестри неодноразово садили у в’язницю  ще з підліткового віку. Джойс розповідає: «Люди говорили, що його життя нічого не варте, оскільки він торгував наркотиками, крав і чинив багато інших поганих справ. Незважаючи на все це, я 37 років ділилася з ним біблійними істинами». Невтомні зусилля Джойс були рясно винагороджені, коли її родич зрештою погодився вивчати Біблію зі Свідками Єгови і зробив докорінні зміни у своєму житті. Недавно цей чоловік у віці 50 років охрестився на обласному конгресі в Каліфорнії. Джойс каже: «Я плакала з радості. Я дуже щаслива, що не відмовилась йому свідчити!»

¹⁶ Ви, ймовірно, вагаєтесь розповідати біблійні істини деяким родичам через їхні сильні релігійні переконання. Але Джойс не перестала проповідувати чоловікові своєї сестри. Зрештою, чи може хтось знати серце іншої людини? Вона, можливо, щиро шукає правду. Отож не приховуйте правди від ближніх. (Прочитайте Приповістей 3:27).

Ефективний посібник для біблійного вивчення

17, 18. а) Як звіт з різних куточків світу показує цінність посібника «Чого вчить Біблія»? б) Чи були у вас цікаві випадки, коли ви послуговувались цією книжкою?

¹⁷ Звіт про проповідницьку діяльність по цілому світі показує, що багато щиросердних осіб погоджується вивчати Біблію за допомогою посібника «Чого насправді вчить Біблія?» Піонерка з США, на ім’я Пенні, розпочала декілька вивчень, використовуючи цю публікацію. Два вивчення вона проводила зі старшими людьми, які були ревними членами своїх церков. Пенні не знала, як вони відреагують на біблійну правду, представлену в книжці «Чого вчить Біблія». Вона пише: «Завдяки тому що інформація подана зрозуміло, логічно та стисло, ці люди без суперечок і сумнівів охоче приймали правду, якої навчались».

¹⁸ Пет, вісниця з Великобританії, почала вивчати Біблію з жінкою, біженкою з однієї азіатської країни. Жінка мусила втекти зі своєї країни після того, як повстанці забрали її чоловіка та синів. Вона їх більше ніколи не бачила. Життя жінки було під загрозою, будинок спалили дощенту, а саму її зґвалтувало кілька чоловіків. Через все це жінка не бачила змісту в житті і не раз думала про самогубство. Проте біблійне вивчення дало їй надію. Ось що пише Пет: «Прості пояснення і приклади в книжці «Чого вчить Біблія» сильно вплинули на неї». Жінка зробила швидкий духовний поступ, стала  неохрещеним вісником і виявила бажання охреститися на найближчому конгресі. Як же ми радіємо, коли допомагаємо щирим людям розуміти і цінувати надію з Божого Слова!

«Не припиняймо робити добро»

19. Чому проповідницька праця така невідкладна?

¹⁹ З кожним днем наше доручення проповідувати і робити людей учнями стає все невідкладнішим. Щороку правду приймають тисячі схильних до неї осіб. Та не слід забувати, що «близький день Господній великий». А це означає, що той, хто залишається в духовній темряві, «на страчення хилиться» (Соф. 1:14; Прип. 24:11).

20. Що кожен з нас повинен рішуче постановити?

²⁰ Ми можемо допомогти таким людям. Тому дуже важливо наслідувати християн I століття, які «безупинно навчали й звіщали добру новину про Христа Ісуса» (Дії 5:42). Беріть з них приклад: стійко зносьте лихо, вдосконалюйте «мистецтво навчати» і проповідуйте всім без упередженості! «Не припиняймо робити добро», бо якщо ми будемо наполегливими, то пожнемо рясні благословення Бога. (2 Тим. 4:2; прочитайте Галатів 6:9).

[Примітка]

Як би ви відповіли?

• Хто відгукується на добру новину?

• Чому ми повинні проповідувати без упередження?

• Яких результатів досягають вісники, послуговуючись публікацією «Чого вчить Біблія»?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінці 13]

Тисячі щиросердих людей приймають правду.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Чого ми вчимося зі змін, які відбулися з апостолом Павлом?

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вісники доброї новини не судять про людей упереджено.