Постійно уявляймо Єгову перед собою

«Уявляю я Господа перед собою постійно» (ПС. 16:8).

1. Як на нас впливають біблійні розповіді?

У СЛОВІ ЄГОВИ розповідається, як дивовижно він поводиться з людьми. Біблія згадує чимало осіб, котрі відіграли важливу роль у Божому намірі. Звичайно, їхні слова та вчинки описані у Святому Письмі не просто як цікаві історії. Ці розповіді наближають нас до Бога (Як. 4:8).

2, 3. Що означають слова з Псалма 16:8?

² Усі ми можемо багато чого навчитися з прикладів добре відомих біблійних героїв, як-от: Авраама, Сарри, Мойсея, Рут, Давида, Естер, апостола Павла та інших. Але оповіді про менш визначних осіб теж корисні для нас. Роздуми над біблійними розповідями допоможуть нам діяти відповідно до сказаного псалмоспівцем: «Уявляю я Господа перед собою постійно, бо Він по правиці моїй,— і я не буду захитаний» (Пс. 16:8). Що означають ці слова?

³ Воїн зазвичай тримав меча в правій руці, а щит — у лівій, тому правий бік залишався незахищеним. Однак воїна міг обороняти друг, який бився поруч з правого боку. Якщо ми будемо пам’ятати Єгову і чинитимемо його волю, він охоронить нас. Розгляньмо біблійні розповіді, які зміцнять нашу віру і допоможуть постійно уявляти Єгову перед собою.

Єгова відповідає на молитви

4. Наведіть з Біблії приклад, який показує, що Бог відповідає на молитви.

⁴ Якщо ми постійно уявляємо Єгову перед собою, він буде відповідати на наші молитви (Пс. 65:3; 66:19). Про це свідчить випадок з найстарішим слугою Авраама, ймовірно, Елі-Езером. Авраам послав його до Месопотамії знайти богобоязливу дружину для Ісака. Елі-Езер просив у Бога керівництва і, побачивши, як Ревека напувала його верблюдів, зрозумів, що його молитва почута. Елі-Езер молився і тому знайшов жінку, яка стала коханою дружиною Ісака (Бут. 24:12—14, 67). Щоправда, слуга Авраама мав особливе завдання. Але й ми повинні бути впевненими, що Єгова слухає наші молитви.

5. Чому можна сказати, що дієвою є навіть коротка безмовна молитва до Єгови?

⁵ Іноді нам потрібно швидко попросити допомоги в Бога. Якось перський цар Артаксеркс помітив, що його чашник Неемія засмучений. «Чого ж ти просиш?» — запитав цар. Неемія відразу «помолився до Небесного Бога». Його молитва була короткою і, очевидно, безмовною. Проте Бог відповів на неї, адже цей служитель отримав від царя допомогу в тому, щоб відбудувати стіни Єрусалима. (Прочитайте Неемії 2:1—8). Дійсно, навіть коротка безмовна молитва може бути дієвою.

6, 7. а) Який приклад щодо молитви подав Епафрас? б) Чому нам слід молитися за інших?

⁶ Нам треба дотримуватися настійної поради: «Моліться один за одного», хоча іноді ми не відразу бачимо, що такі молитви вислухані (Як. 5:16). Епафрас, «вірний служитель Христа», палко молився за своїх одновірців. З Риму Павло написав: «Шле вам [колосянам] вітання Епафра́с — один з ваших, раб Христа Ісуса. Він завжди ревно молиться за вас, щоб ви до кінця залишалися зрілими й твердо переконаними в усій волі Бога. І я справді можу підтвердити, що він докладає величезних зусиль задля вашого добра й задля добра тих, хто в Лаодикı́ї та Гієра́полі» (Кол. 1:7; 4:12, 13).

 ⁷ Міста Колоси, Лаодикія та Гієраполь лежали в одній території Малої Азії. Християни в Гієраполі жили серед поклонників богині Кібели, в Лаодикії послідовникам Христа загрожував дух матеріалізму, а колосяни мусили остерігатися людської філософії (Кол. 2:8). Зрозуміло, чому Епафрас, який мешкав у Колосах, ревно молився за християн у тому місті. Біблія не розповідає, якою була відповідь на молитви Епафраса, але він, безумовно, не переставав просити Бога за своїх одновірців. Нам теж не слід припиняти молитись за братів і сестер. Ми не повинні втручатися «в чужі справи», але нам може бути відомо, що хтось із наших рідних чи друзів зносить сильне випробування віри (1 Пет. 4:15). Як же доречно особисто молитися за таку людину! Павлу допомогли палкі молитви інших християн, і наші благання до Бога також можуть зробити багато добра (2 Кор. 1:10, 11).

8. а) Звідки ми знаємо, що старійшини Ефеса усвідомлювали цінність молитви? б) Як нам слід ставитись до молитви?

⁸ Чи нас знають як людей, що регулярно моляться? Після того як Павло зустрівся зі старійшинами ефеського збору, він «став разом зі всіма навколішки та помолився». Потім «всі вони розридалися, кинулись Павлові на шию та почали ніжно його цілувати, бо їх сильно засмутили його слова, що вони вже ніколи його не побачать» (Дії 20:36—38). Ми не знаємо імен усіх цих старійшин, але, очевидно, вони усвідомлювали цінність молитви. Безсумнівно, нам треба цінувати честь звертатись до Бога в молитві і «з відданістю підносячи руки» вірити, що небесний Батько вислухає нас (1 Тим. 2:8).

У всьому слухаймось Бога

9, 10. а) Який приклад подали Целофхадові дочки? б) Як слухняність дочок Целофхада впливає на ставлення неодружених християн до шлюбу?

⁹ Якщо ми завжди пам’ятаємо про Єгову, то зможемо слухатися його і пожнемо рясні благословення (Повт. 28:13; 1 Сам. 15:22). Це вимагає від нас послуху. Розгляньмо, яке мислення мали п’ять сестер, дочок Целофхада, які жили за днів Мойсея. Сини ізраїльтян, як правило, отримували від своїх батьків спадщину. Целофхад помер, не мавши синів, і Єгова розпорядився, щоб ці п’ятеро жінок отримали всю спадщину. Це мало статися за однієї умови — вони повинні були одружитися з синами Манасії, щоб успадковане володіння залишилось за племенем цього ж роду (Чис. 27:1—8; 36:6—8).

¹⁰ Дочки Целофхада вірили: справа вирішиться добре, якщо вони слухатимуться Бога. Біблія розповідає: «Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові дочки. І стали Целофхадові дочки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жінок для синів дядьків своїх. Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йосипового, стали вони за жінок, а їхня спадщина залишилася за племенем роду їхнього батька» (Чис. 36:10—12). Ці слухняні жінки зробили те, що наказав Єгова  (Іс. Нав. 17:3, 4). З такою ж вірою зрілі неодружені християни слухаються Бога, одружуючись «тільки в Господі» (1 Кор. 7:39).

11, 12. Як Калев показав, що покладався на Бога?

¹¹ Нам необхідно виявляти цілковитий послух Єгові, як це робив ізраїльтянин Калев (Повт. 1:36). У XVI столітті до н. е. ізраїльтян було визволено з Єгипту. Після того Мойсей послав 12 розвідників оглянути Ханаан, але тільки двоє з них — Калев та Ісус Навин — переконували людей повністю довіряти Богу і ввійти в цей край (Чис. 14:6—9). Минуло приблизно чотири десятиліття. Ісус Навин і Калев були ще живі й у всьому слухались Єгову. Бог з допомогою Ісуса Навина ввів свій народ в Обіцяну землю. Однак десять невірних розвідників, напевно, померли під час 40-літньої подорожі ізраїльтян по пустині (Чис. 14:31—34).

¹² Старенький Калев, який не помер у пустелі, мав змогу стати перед Ісусом Навином і сказати: «Я виявив себе в повні слухняним до Господа». (Прочитайте Ісуса Навина 14:6—9; 14:8, Кул.). Калев у віці 85 років просив у спадок гористий край, який обіцяв йому Бог, хоча там у великих укріплених містах жили вороги (Іс. Нав. 14:10—15).

13. Що нам робити, аби попри випробування отримати благословення?

¹³ Подібно до вірного і слухняного Калева, ми матимемо підтримку Єгови, якщо будемо йому цілковито слухняні. Стикаючись з неабиякими труднощами, ми отримаємо благословення, коли в усьому слухатимемось Єгову. Але чинити так ціле своє життя, як це робив Калев, може бути нелегко. Спочатку царю Соломону велося добре. Але в старості дружини прихилили його серце до фальшивих богів, і він «не йшов певно за Господом, як його батько Давид» (1 Цар. 11:4—6). Незважаючи на випробування, які нам доведеться зносити, завжди в усьому слухаймося Бога і постійно уявляймо його перед собою.

Завжди покладаймось на Єгову

14, 15. Чого ми вчимося з прикладу Ноомі про важливість довіри до Бога?

¹⁴ Нам треба довіряти Єгові, особливо коли ми засмучені через те, що наше майбутнє видається похмурим. Подумаймо про літню Ноомі, в якої помер чоловік і обидва сини. Повертаючись з Моаву до Юди, вона з сумом казала: «Не кличте мене: Ноомі [«приємна», примітка],— кличте мене: Мара [«гірка», примітка], бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній. Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?» (Рут 1:20, 21).

¹⁵ Ноомі була пригнічена, але, як показує уважне дослідження книги Рут, вона  завжди довіряла Єгові. І її ситуація докорінно змінилась. Рут, овдовіла невістка Ноомі, вийшла заміж за Боаза і народила сина. Ноомі стала нянькою. Біблія розповідає: «Сусідки назвали ім’я йому, говорячи: „Народився син для Ноомі!“ І назвали ім’я йому: Овед. А він — батько Єссея, Давидового батька» (Рут 4:14—17). Коли Ноомі воскресне до життя на землі, вона дізна́ється, що Рут, яка також воскресне, стала прародичкою Ісуса, Месії (Матв. 1:5, 6, 16). Подібно до Ноомі, ми не знаємо, як наші скрутні обставини можуть змінитися на краще. Тому постійно довіряймо Єгові, слухаючись спонукальних слів з Приповістей 3:5, 6: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки».

Довіряймо святому духу

16. Як святий дух Бога допомагав старшим в Ізраїлі?

¹⁶ Якщо ми постійно уявляємо Єгову перед собою, він буде вести нас святим духом (Гал. 5:16—18). Божий дух перебував на 70 старійшинах Ізраїля, які були обрані, щоб допомагати Мойсею носити «тягара того народу». Нам відомі лише імена Елдада і Медада, але всі ті старійшини за допомогою святого духу могли виконувати свої обов’язки (Чис. 11:13—29). Безумовно, вони були досвідченими, богобоязливими, надійними і чесними, як і чоловіки, вибрані раніше (Вих. 18:21). Сьогодні старійшини виявляють такі ж риси.

17. Яку роль у спорудженні скинії відігравав святий дух Єгови?

¹⁷ Дух Єгови відігравав важливу роль у спорудженні скинії в пустині. Єгова призначив Бецал’їла головним майстром і будівничим скинії, пообіцявши сповнити його «Духом Божим, мудрістю, і розумуванням, і знанням, і здібністю до всякої роботи» (Вих. 31:3—5). Щоб виконати це унікальне завдання, разом з Бецал’їлом працювали «мудросердні» чоловіки та його помічник Оголіяв. Крім того, дух Єгови надихав щирих людей робити багаті пожертви (Вих. 31:6; 35:5, 30—34). Той самий дух спонукує сучасних служителів робити все від них залежне, щоб сприяти справам Царства (Матв. 6:33). Можливо, ми маємо певні здібності. Але якщо ми хочемо виконувати діло Єгови, яке він доручив своїм теперішнім поклонникам, нам необхідно просити в нього святого духу і дозволити йому керувати нами (Луки 11:13).

Постійно шануймо Єгову військ

18, 19. а) Яке мислення допомагає нам розвинути святий дух Бога? б) Який урок ми беремо з прикладу Симеона й Анни?

¹⁸ Святий дух допоможе нам розвинути шанобливе ставлення до Єгови, і ми завжди уявлятимемо Його перед собою. Стародавньому народу Бога було сказано: «Господа Саваота — Його свято шануйте» (Ісаї 8:13). У I столітті в Єрусалимі жили старенькі Симеон і Анна. (Прочитайте Луки 2:25—38). Симеон вірив у пророцтва про Месію та «чекав, коли прийде втіха для Ізраїля». Бог злив святий дух на Симеона і запевнив його, що він побачить Месію. Саме це і відбулось. Одного дня 2 року до н. е. Марія, мати Ісуса, і Йосип, названий батько, принесли дитя в храм. Спонуканий святим духом, Симеон звістив пророчі слова про Месію і передрік  Марії смуток, якого вона й зазнала, побачивши, що Ісуса прибили до стовпа мук. Та уявіть собі велику радість Симеона, коли він узяв на руки Помазанця Єгови. Який же чудовий приклад благоговіння Симеон подав сучасним Божим служителям!

¹⁹ Побожна 84-річна вдова Анна «ніколи не покидала храму». Вона «вдень і вночі віддано служила Богові, постячи та звертаючись до нього з благаннями». Анна також перебувала в храмі, коли принесли маленького Ісуса. Якою ж вдячною вона була, що побачила майбутнього Месію! Справді, Анна «почала дякувати Богові та розповідати про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима». Вона прагнула поділитися цією доброю новиною з іншими. Подібно до Симеона й Анни, літні християни в наш час тішаться, що, незалежно від віку, вони теж можуть служити Єгові його Свідками.

20. Що нам, незалежно від віку, треба робити і чому?

²⁰ Хоч би скільки нам було років, необхідно постійно уявляти Єгову перед собою. Тоді він благословлятиме наші смиренні зусилля, які ми докладаємо, щоб розповідати іншим про його царювання і чудові діла (Пс. 71:17, 18; 145:10—13). Але якщо ми бажаємо приносити честь Єгові, то мусимо виявляти побожні риси. Довідаймося більше про такі риси, дослідивши подальші біблійні розповіді.

Як би ви відповіли?

• Звідки ми знаємо, що Єгова слухає молитви?

• Чому нам слід у всьому слухатися Бога?

• Чому треба довіряти Єгові, навіть коли ми пригнічені?

• Як святий дух Бога допомагає його народові?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Молитва Неемії була дієвою.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Якщо ми пам’ятатимемо, як змінились обставини в Ноомі, то будемо довіряти Єгові.