Дуже бажана зустріч

Я ДУЖЕ чекаю однієї зустрічі. Хочу розповісти, чому я, молода мати з Іспанії, так прагну її.

У батьківському домі бракувало миру та злагоди. А коли у віці чотирьох років трагічно загинув мій молодший брат, наша сім’я взагалі була прибита горем. Крім того, своєю поведінкою батько постійно засмучував маму. Однак це не завадило їй прищепити мені та моєму старшому братові чудові моральні цінності.

З часом мій брат одружився, а я вийшла заміж. Незабаром мамі поставили діагноз — рак. Через цю хворобу вона зрештою померла, але перед смертю передала нам дорогоцінний спадок.

Одна знайома розповіла мамі про біблійну надію на воскресіння. Мама погодилася вивчати Біблію. Завдяки біблійній звістці останні роки маминого життя були сповнені змісту і щастя.

Побачивши, як вплинула на маму звістка з Божого Слова, ми з братом теж почали вивчати його. Я охрестилась за місяць до народження моєї другої дитини, чудової дівчинки, яку ми назвали Люсією.

День хрещення мав для мене особливе значення. Адже тепер я належала Єгові, бо присвятилась йому, щоб служити вічно. До того ж я могла ділитися своєю вірою з моїми улюбленими дітьми — сином і дочкою.

Але моє материнське щастя невдовзі затьмарилось. Коли Люсії виповнилось чотири роки, в неї почалися сильні болі в шлунку. Після кількох обстежень рентгенолог повідомив, що на печінці дівчинки виявлено пухлину завбільшки з апельсин. Лікар пояснив, що в Люсії невробластома, злоякісна пухлина. Відтоді почалася семилітня боротьба дочки з раком, через що їй доводилось багато часу перебувати в лікарні.

Саможертовність донечки

Впродовж цих нелегких років донька часто підбадьорювала мене, міцно обнімаючи і ніжно цілуючи. Медичний персонал захоплювався тим, як вона боролася з хворобою. Люсія завжди хотіла допомагати медсестрам, тому розносила йогурти, соки та інші продукти дітям із сусідніх палат. Медсестри навіть дали Люсії білий халатик і плакетку з написом «Асистентка медсестри».

Одна працівниця лікарні пригадує: «Люсія зворушила моє серце. Вона була енергійною творчою дитиною і любила малювати. Дівчинка була життєрадісною та зрілою, навіть дуже зрілою».

Люсія черпала сили і спокій з Божого Слова (Євр. 4:12). Вона вірила, що, згідно з обіцянками Біблії, в новому світі «вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю» (Об’яв. 21:4). Дівчинка цікавилась іншими, тому використовувала кожну нагоду, щоб поділитися біблійною звісткою. Міцна надія на воскресіння допомагала Люсії, попри невтішні прогнози, зберігати спокій і радість (Ісаї 25:8). Вона мала такий погляд аж до дня, коли хвороба забрала її життя.

 Саме в той день я домовилась про дуже бажану зустріч. Люсія не могла розплющити очей. Мій чоловік тримав її за одну руку, а я — за другу. «Не хвилюйся, я не покину тебе,— прошепотіла я.— Просто дихай повільно. Коли прокинешся, то почуватимешся здоровою. Ти не терпітимеш більше болю, і я буду з тобою».

Тепер я чекаю на цю зустріч. Знаю, що дочекатися її нелегко. Але я впевнена: якщо всім серцем довірятиму Єгові і залишатимусь вірною йому, то побачу свою воскреслу донечку.

Дорогоцінний спадок від Люсії

Мужність Люсії і турбота збору глибоко зворушили мого чоловіка, який не поділяв моєї віри. У день смерті Люсії він сказав мені, що повинен переосмислити своє життя. Через кілька тижнів чоловік попросив старійшину збору вивчати з ним Біблію. Невдовзі мій чоловік став приходити на всі зібрання. З допомогою Єгови він кинув курити, чого не міг зробити раніше.

Душевна рана, якої мені завдала втрата Люсії, повністю не загоїлась, усе ж я вдячна Єгові за безцінний спадок від доньки. Ми з чоловіком потішаємо одне одного прекрасною надією на воскресіння і уявляємо час, коли знову побачимо Люсію — її усмішку, виразні круглі очі та ямочки на щічках.

Смерть моєї дочки сильно вплинула і на одну жінку. Якось вона прийшла до нас суботнього дощового ранку. Син цієї жінки ходив до тієї самої школи, що й Люсія. Через таку ж хворобу вона втратила іншого сина, якому було 11 років. Почувши про те, що сталося з Люсією, жінка довідалась, де ми живемо, і прийшла до нас. Вона хотіла знати, як я долаю смуток через смерть Люсії, і запропонувала створити групу самодопомоги, щоб потішати інших згорьованих матерів.

Я пояснила, що справжню потіху мені приносить певна біблійна обіцянка. Вона набагато перевершує будь-яку обіцянку людей. Коли я прочитала слова Ісуса, записані в Івана 5:28, 29, очі жінки засяяли від радості. Вона погодилась на біблійне вивчення і невдовзі відчула «Божий мир, який неможливо збагнути розумом» (Фил. 4:7). Вивчаючи разом Біблію, ми часто уявляємо, як у новому світі будемо зустрічати дорогих воскреслих осіб.

Хоча Люсія прожила коротке життя, вона залишила нам незабутній спадок. Її віра допомогла нашій сім’ї об’єднатись у служінні Богу і зміцнила мою рішучість залишатися непохитною. Багато з нас втратили своїх близьких. Однак ми сподіваємося, що вони воскреснуть, тому дуже чекаємо зустрічі з ними.

[Ілюстрація на сторінці 20]

Рай в уяві Люсії