Цікаві думки з книги Івана
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Івана
ІВАН — «учень, якого Ісус любив» — останнім написав натхнену розповідь про життя і служіння Христа (Ів. 21:20). Євангеліє Івана, датоване приблизно 98 роком н. е., майже не повторює розповідей трьох інших Євангелій.
Апостол Іван написав Євангеліє з певною метою. Про свою оповідь він каже: «Все, що тут записано, записано для того, аби ви повірили, що Ісус — це Христос, Божий Син, і, маючи віру, завдяки його імені отримали життя» (Ів. 20:31). Розповідь Івана має для нас велику цінність (Євр. 4:12).
«ДИВІТЬСЯ, ОСЬ АГНЕЦЬ БОЖИЙ»
Іван Хреститель, побачивши Ісуса, впевнено проголошує: «Дивіться, ось Агнець Божий, який покінчить з гріхом світу!» (Ів. 1:29). Ісус подорожує через Самарію, Галілею, Юдею та землі на схід від Йордану. Він проповідує, навчає і виконує могутні діла. До Ісуса приходить багато людей, які починають у нього вірити (Ів. 10:41, 42).
Одне з найвизначніших чуд Ісуса — це воскресіння Лазаря. Чимало людей повірило в Ісуса, побачивши, як він повернув до життя чоловіка, що був мертвим чотири дні. Але старші священики і фарисеї змовляються, щоб убити Ісуса. Тож він вирушає «до міста Єфрема, у місцевість поблизу пустелі» (Ів. 11:53, 54).
Відповіді на біблійні запитання:
1:35, 40. Який учень, окрім Андрія, стояв з Іваном Хрестителем? Письменник цього Євангелія завжди говорить про Івана Хрестителя як про «Івана», а себе ніколи не називає по імені. Тому тим учнем, ім’я якого не згадується, очевидно, є сам письменник Євангелія, Іван.
2:20. Який храм «будували сорок шість років»? Євреї мали на увазі храм Зоровавеля, який відбудовував юдейський цар Ірод. За словами історика Йосифа Флавія, будова почалась 18-го року правління Ірода, тобто у 18 або 17 році до н. е. Святиню храму та інші головні споруди звели за вісім років. А втім, відновлення храмових будівель продовжувалося до і після Пасхи 30 року н. е. Саме тоді євреї сказали, що цей храм будували 46 років.
5:14. Чи хвороба є результатом вчиненого гріха? Необов’язково. Чоловік, якого зцілив Ісус, хворів 38 років через успадковану недосконалість (Ів. 5:1—9). Ісус мав на увазі, що, оскільки тепер чоловіку було виявлено милосердя, він мав іти дорогою спасіння і більше свідомо не грішити. Інакше з ним могло б статися щось гірше від його хвороби. Чоловік міг скоїти непростимий гріх, через що заслуговував би смерті без надії на воскресіння (Матв. 12:31, 32; Луки 12:10; Євр. 10:26, 27).
5:24, 25. Хто, за словами Ісуса, ‘переходить від смерті до життя’? Ісус говорить про осіб, які раніше були духовно мертвими, але, почувши його слова, починають у нього вірити і припиняють ходити грішними шляхами. Вони ‘переходять від смерті до життя’ в тому розумінні, що вже не є засуджені на смерть, а завдяки своїй вірі в Бога отримують надію на вічне життя (1 Пет. 4:3—6).
5:26; 6:53. Що значить «мати в собі життя»? У випадку Ісуса Христа це означає, що Бог Єгова наділив свого Сина, по-перше, здатністю допомагати людям мати Його схвалення і, по-друге, здатністю нагороджувати померлих життям, воскрешаючи їх. Для послідовників Ісуса «мати в собі життя» означає одержати справжнє життя і втішатися ним у повному розумінні цього слова. Помазані християни отримують це життя, коли воскресають до неба. Вірні люди з земною надією насолоджуватимуться повнотою життя лише після того, як пройдуть остаточне випробування відразу по завершенні Тисячолітнього правління Христа (1 Кор. 15:52, 53; Об’яв. 20:5, 7—10).
6:64. Чи Ісус знав, що Юда Іскаріот стане зрадником, коли вибирав його? Очевидно, ні. Але якось 32 року н. е. Ісус сказав своїм апостолам: «Один з вас — наклепник». Можливо, тоді Ісус помітив «самий початок» неправильного шляху, на який ступив Юда Іскаріот (Ів. 6:66—71).
Уроки для нас:
2:4. Ісус дав зрозуміти Марії, що, як охрещений помазаний Божий Син, він повинен підкорятися своєму небесному Батькові. Хоча Ісус лише починав своє служіння, він добре знав про годину (тобто час), відведену для призначеної йому праці, в тому числі для його жертовної смерті. Ніхто, навіть такі близькі люди, як Марія, не міг заважати Ісусу виконувати Божу волю. Нам слід служити Богу Єгові з такою ж рішучістю.
3:1—9. З прикладу Никодима, начальника юдеїв, ми беремо два уроки. По-перше, він виявив смирення, проникливість і усвідомлював свої духовні потреби, визнавши сина простого теслі вчителем, якого послав Бог. Смиренність необхідна правдивим християнам і сьогодні. По-друге, Никодим не наважувався стати учнем Ісуса, коли той був на землі. Мабуть, йому заважав страх перед людьми, його становище в Синедріоні чи любов до своїх статків. З цього можемо взяти важливий урок: нам не слід дозволяти, щоб певні побоювання або прив’язаність до чогось перешкоджали нам нести «свого стовпа мук» і постійно йти за Ісусом (Луки 9:23).
4:23, 24. Щоб Бог схвалював наше поклоніння, ми повинні узгоджувати його з біблійною правдою і керуватися святим духом.
6:27. Працювати заради «поживи, що залишається надовго і приносить вічне життя» означає докладати зусиль, щоб задовольняти свою потребу в духовному. Якщо ми робимо так, то почуватимемось щасливими (Матв. 5:3).
6:44. Єгова особисто дбає про нас. Він приводить нас до свого Сина. Як? Бог знаходить кожного з нас через працю проповідування і завдяки своєму святому духові допомагає розуміти та застосовувати духовні істини.
11:33—36. Вияв наших почуттів не свідчить про слабкість характеру.
І ДАЛІ БУДЬТЕ ЙОГО УЧНЯМИ
Наближається Пасха 33 року н. е. Ісус повертається до Віфанії. Дев’ятого нісана він в’їжджає на осляті до Єрусалима. Десятого нісана Ісус вкотре приходить у храм. У відповідь на молитву Ісуса про те, щоб славилось ім’я його Батька, голос з неба каже: «Я прославив і знову прославлю» (Ів. 12:28).
Під час пасхальної вечері Ісус дає своїм послідовникам прощальні настанови і молиться за них. Після того як Ісуса арештовують, засуджують та прибивають до стовпа, він воскресає.
Відповіді на біблійні запитання:
14:2. Як Ісус мав «приготувати... місце» в небі для своїх вірних послідовників? Приготування місця значило, що Ісус мав надати чинності новій угоді, з’явившись перед Богом і представивши йому ціну своєї крові. Також воно означало, що Христос мав отримати царську владу, після чого почалося б небесне воскресіння його помазаних послідовників (1 Фес. 4:14—17; Євр. 9:12, 24—28; 1 Пет. 1:19; Об’яв. 11:15).
19:11. Чи Ісус мав на увазі Юду Іскаріота, коли говорив з Пилатом про того, хто видав його? Ісус мав на увазі не тільки Юду чи якусь іншу людину, а, ймовірно, всіх, хто був винен у його вбивстві. До цих осіб належали і Юда, і «старші священики та весь Синедріон», і навіть «люди з натовпу», яких вмовили, щоб вони просили відпустити Варавву (Матв. 26:59—65; 27:1, 2, 20—22).
20:17. Чому Ісус сказав Марії Магдалині не триматися за нього? Марія, очевидно, трималася за Ісуса, оскільки думала, що він ось-ось піде до неба і вона більше його не побачить. Ісус запевнив її, що не покидає ще землю, і сказав їй не триматися за нього, а піти і повідомити учням про його воскресіння.
Уроки для нас:
12:36. Щоб стати «синами світла», тобто носіями світла, нам необхідно здобути точне знання з Божого Слова, Біблії. Ми повинні використовувати ці знання, аби виводити людей з духовної темряви до Божого світла.
14:6. Ми можемо отримати схвалення Бога тільки через Ісуса Христа. Лише виявляючи віру в Ісуса і наслідуючи його приклад, нам вдасться наблизитись до Єгови (1 Пет. 2:21).
14:15, 21, 23, 24; 15:10. Послух Божій волі допоможе нам перебувати в любові самого Бога і в любові його Сина (1 Ів. 5:3).
14:26; 16:13. Святий дух Єгови навчає і нагадує. Також завдяки його дії стають зрозумілими духовні істини. Звідси випливає, що Божий дух допомагає нам зростати в знанні, мудрості, розумінні, проникливості і розважності. Тому ми повинні бути наполегливими в молитві, конкретно просячи про цей дух (Луки 11:5—13).
21:15, 19. Ісус запитав Петра, чи той любить його «більше, ніж це», тобто рибу, що лежала перед ними. Так Ісус наголосив, що Петрові треба постановити невпинно йти за ним, замість того щоб і далі займатися рибальством. Нехай обговорення розповідей з Євангелія поглиблять наше бажання любити Ісуса більше від усього, що може полонити нашу увагу. Тож і далі будьмо його відданими учнями.
[Ілюстрація на сторінці 31]
Чого ми навчаємося з прикладу Никодима?