Сильні попри слабкості

СЛАБКОСТІ можуть пригнічувати. Вони чіпляються до вас, немов п’явки. Ви, можливо, думаєте, що ніколи не подолаєте своїх слабкостей. Або ж почуваєтесь неповноцінними, порівнюючи себе з іншими, і робите висновок, що ви нічого не варті. А може, вам доводиться боротись з виснажливою хворобою, яка забирає сили і радість. Незалежно від обставин, у вас іноді з’являється відчуття, що виходу немає. Подібно до Йова, ви можете казати: «О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені,— та й про мене згадав» (Йова 14:13).

Як же покласти край таким почуттям? Вам треба на певний час перестати думати про свої проблеми, хоча це, мабуть, зробити нелегко. Наприклад, розгляньте запитання Єгови, які він поставив своєму вірному служителю Йовові: «Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?» (Йова 38:4, 5). Роздуми про значення цих запитань, ймовірно, спонукатимуть вас визнати неперевершену мудрість і силу Єгови. Маючи вагому причину, він допустив, щоб теперішній світ усе ще існував.

Колючка в тілі

Інший вірний служитель просив Єгову забрати з його тіла образну колючку, докучливу проблему. Мова йде про апостола Павла. Він тричі благав Бога звільнити його від цього випробування. Хоч би чим була та колючка, вона, мабуть, позбавляла Павла радості  в служінні Богу. Павло сказав, що колючка немовби постійно б’є його. Єгова відповів: «Достатньо тобі тієї незаслуженої доброти, яку я вже виявляю, бо саме тоді, коли ти слабкий, ти отримуєш усю повноту моєї сили». Бог не забрав у Павла колючку з тіла, апостол мусив боротися з нею. А втім, він говорив: «Коли я слабкий, тоді я сильний» (2 Кор. 12:7—10). Що Павло мав на увазі?

Проблема Павла не зникла в якийсь чудесний спосіб. Все ж вона не перешкоджала йому виконувати дивовижні діла в служінні Єгові. Павло надіявся на підтримку Єгови і постійно просив у нього допомоги (Фил. 4:6, 7). Під кінець свого земного життя Павло міг сказати: «Я вів добру боротьбу, пробіг шлях до кінця, віру зберіг» (2 Тим. 4:7).

Для виконання своєї волі Єгова послуговується недосконалими людьми попри їхні слабкості, але вся честь належить йому. Бог дає людям необхідні вказівки і мудрість, аби вони могли справлятися з труднощами і зберігати радість у служінні. Справді, щоб чинити могутні діла, Бог обирає недосконалих і слабких людей.

Чому Бог не забрав колючку з Павлового тіла? Апостол пояснив: «Щоб я надто не величався» (2 Кор. 12:7). «Колючка» нагадувала Павлу про його обмеження, і завдяки їй він зберігав скромний погляд на себе. Саме цього навчав Ісус: «Бо хто звеличується, той буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матв. 23:12). Випробування навчають Божих служителів смиренності і допомагають розуміти, що, тільки покладаючись на Єгову, вони будуть вірними і стійкими. Тоді, подібно до Павла, ці служителі зможуть ‘хвалитись Єговою’ (1 Кор. 1:31).

Приховані слабкості

Буває, що люди не знають про деякі свої слабкості або не хочуть їх визнавати. Приміром, хтось є самовпевненим і покладається на власні сили (1 Кор. 10:12). Багато людей мають іншу слабкість — бажають видатного становища.

Йоав, який став воєначальником у війську царя Давида, був відважним, рішучим і кмітливим. Однак він учинив серйозний гріх, який свідчив про його самовпевненість та честолюбство. Йоав жорстоко вбив двох воєначальників. У першому випадку він помстився Авнеру, а в другому — вбив Амасу, свого двоюрідного брата. Йоав зробив вигляд, що бажає привітати Амасу. Він узяв брата правою рукою за бороду, ніби хотів поцілувати, а потім лівою рукою вдарив його мечем (2 Сам. 17:25; 20:8—10). Раніше Амаса був призначений воєначальником замість свого брата, і тепер Йоав вирішив поквитатися з суперником, імовірно, сподіваючись знову стати полководцем. Як бачимо, Йоав не контролював своїх егоїстичних прагнень, зокрема честолюбства. Він діяв жорстоко, без жодних докорів сумління. У похилому віці перед смертю цар Давид просив свого сина Соломона подбати, щоб Йоава було покарано за зло (1 Цар. 2:5, 6, 29—35).

Безумовно, ми не повинні піддаватися поганим прагненням. Ми в стані контролювати свої слабкості. Спершу нам слід розпізнати в собі ту чи іншу ваду. Відтак варто намагатись її побороти. Ми можемо регулярно молитися до Єгови, просячи в нього допомоги. Також треба ретельно вивчати Боже Слово й обдумувати, як взяти верх над поганими схильностями (Євр. 4:12). Можливо, нам необхідно постійно працювати над своїми недоліками і не знеохочуватися. Боротьба може тривати доти, доки ми будемо недосконалі. Павло визнав це, написавши: «Те, що хочу, не виконую, а роблю те, що ненавиджу». Однак, як нам відомо, Павло не піддавався своїм слабкостям і не вважав, що йому не під силу контролювати власні вчинки. Навпаки, апостол, отримуючи допомогу від Бога через Ісуса Христа,  продовжував боротьбу з вадами (Рим. 7:15—25). Павло казав: «Я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба, щоб, проповідуючи іншим, самому якось не втратити схвалення» (1 Кор. 9:27).

Люди схильні виправдовувати себе. Ми здатні перебороти таку схильність, якщо будемо переймати погляд Єгови і слухатися поради Павла: «Відчувайте огиду до зла, горніться до добра» (Рим. 12:9). У боротьбі зі слабкостями необхідна чесність, наполегливість і самодисципліна. Давид просив Єгову: «Перетопи мої нирки та серце моє» (Пс. 26:2). Йому було відомо, що Бог добре знає найпотаємніші схильності людини і може при потребі надати їй допомогу. Якщо ми відгукуємось на керівництво, яке Єгова дає через своє Слово і святий дух, то зробимо духовний поступ та здолаємо недоліки.

Деякі християни тривожаться через проблеми і думають, що не здатні їх побороти. Старійшини збору, безперечно, можуть запропонувати сердечну допомогу і підбадьорити таких осіб (Ісаї 32:1, 2). Але мудро бути реалістами. У теперішній системі певні проблеми не вдасться цілком розв’язати. Проте багато людей навчилися зносити труднощі і ведуть цілеспрямоване життя.

Єгова підтримає нас

У ці важкі часи нам доводиться стикатися з різними проблемами, але ми можемо мати впевненість, що Єгова буде вести і підтримувати нас. Біблія заохочує: «Упокоріться під могутню руку Бога, щоб він у свій час вас звеличив, і всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас» (1 Пет. 5:6, 7).

Каті вже багато років служить у Бетелі. Коли вона усвідомила, що в її чоловіка хвороба Альцгаймера, то вважала, що не зможе справитися з цією трудністю. Каті щодня благала Єгову про мудрість та емоційні сили. Здоров’я чоловіка поступово погіршувалося. Брати з любов’ю докладали зусиль, аби довідатись, як давати раду з цією хворобою, а турботливі сестри підтримували Каті емоційно. Єгова допомагав сестрі через цих християн, а також  іншими способами. Завдяки цьому Каті змогла піклуватися про свого чоловіка близько 11 років, аж до його смерті. Вона пригадує: «Зі слізьми на очах я щиро дякувала Єгові за будь-яку допомогу, бо могла продовжувати служіння. Я не думала, що в мене вистачить сил так довго дбати про чоловіка, адже я була дуже слабка і виснажена».

Як перемагати приховані слабкості

Якщо люди почуваються нічого не вартими, вони можуть думати, що Єгова не слухатиме їхніх благань про допомогу. Тоді особливо слід роздумувати над словами Давида, які він промовив, коли його мучили докори сумління через серйозний гріх з Вірсавією. Він сказав: «Серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже» (Пс. 51:19). Давид щиросердно розкаявся. Він знав, що може молитися до Бога і надіятись на його милосердя. Ісус віддзеркалював турботу Єгови. Письменник Євангелія Матвій застосував до Ісуса слова Ісаї: «Надломленої очеретини він не зламає і тліючого лляного ґнота не загасить» (Матв. 12:20; Ісаї 42:3). Будучи на землі, Ісус виявляв співчуття до смиренних і пригнічених людей. Він, так би мовити, не гасив останньої іскорки життя в тих, кого можна було порівняти з тліючим ґнотом лампи. Ісус ніжно піклувався про людей, які страждали, і запалював у них згаслий вогонь життя. Саме таким Ісус був на землі. Хіба ви не погодитеся, що він не змінився і далі спроможний співчутливо ставитися до людських слабкостей? Слова з Євреїв 4:15 вказують на те, що Ісус може «співчувати нашим слабкостям».

Коли Павло писав про свою колючку в тілі, він сказав, що сила Христа була для нього «покровом» (2 Кор. 12:7—9). Апостол відчував Божий захист через Христа так само, як людина почувається захищеною від негоди під покровом намету. Подібно до Павла, ми не повинні піддаватися слабкостям і проблемам. Щоб залишатися духовно сильними, варто використовувати всі засоби, які дає Єгова через свій земний збір. Нам треба робити все від нас залежне, надіятися на Єгову і при цьому мати цілковиту впевненість, що він покерує нашими кроками. Відчуваючи Божу могутню руку допомоги в боротьбі зі слабкостями, ми зможемо сказати, як Павло: «Коли я слабкий, тоді я сильний» (2 Кор. 12:10).

[Ілюстрація на сторінці 3]

Павло завжди просив у Єгови допомоги, щоб виконувати служіння

[Ілюстрація на сторінці 5]

Цар Давид довірив Йоаву військо

[Ілюстрація на сторінці 5]

Йоав усунув суперника Амасу

[Ілюстрація на сторінці 6]

Старійшини сердечно дають нам біблійні вказівки, які допомагають переборювати проблеми