Цікаві думки з Листа до римлян
Слово Єгови живе
Цікаві думки з Листа до римлян
ТРИВАЄ третя місіонерська подорож апостола Павла. Приблизно 56 року н. е. він прибуває до Коринфа. Павло дізнається про розбіжності в поглядах євреїв і язичників у Римі, які стали християнами. Прагнучи об’єднати їх у Христі, Павло пише їм листа.
У Листі до римлян Павло пояснює, завдяки чому люди можуть бути визнані праведними і як вони повинні жити. Лист поглиблює наші знання про Бога і про його Слово, наголошує на незаслуженій доброті Бога та показує, наскільки важливу роль відіграє в нашому спасінні Христос (Євр. 4:12).
ВИЗНАНІ ПРАВЕДНИМИ
«Всі люди згрішили й не можуть віддзеркалювати Божу славу,— пише Павло.— Але Бог наділив їх великим даром, коли завдяки своїй незаслуженій доброті визнав їх праведними, давши їм визволення на основі викупу, який заплатив Христос Ісус». Павло додає: «Людина визнається праведною завдяки вірі, незалежно від учинків, яких вимагає закон» (Рим. 3:23, 24, 28). Через віру в «один вчинок, який привів до виправдання», помазані християни і члени «великого натовпу» «інших овець» можуть бути «визнані праведними». Помазанці отримають життя в небі як співспадкоємці з Христом, а члени «великого натовпу» переживуть «велике лихо» як друзі Бога (Рим. 5:18; Об’яв. 7:9, 14; Ів. 10:16; Як. 2:21—24; Матв. 25:46).
«Чи будемо чинити гріх, оскільки ми не під законом, а під незаслуженою добротою?» — запитує Павло. «В жодному разі!» — відповідає він. Апостол пояснює: «Ви... стаєте... чи то рабами гріха, що призводить до смерті, чи слухняності, яка веде до праведності» (Рим. 6:15, 16). «Якщо вчинки тіла умертвляєте духом, будете жити»,— каже він (Рим. 8:13).
Відповіді на біблійні запитання:
1:24—32. Кого стосувався описаний тут моральний занепад: євреїв чи поган? Хоча опис міг підходити до обох груп, Павло мав на увазі стародавніх ізраїльтян-відступників. Ізраїльтяни знали Божі праведні закони, але «не вважали за потрібне триматися точного знання про Бога». Тому їх було засуджено.
3:24, 25. Як «викуп, який заплатив Христос Ісус», міг покривати «гріхи, скоєні в минулому», ще до того, як було принесено викуп? Перше месіанське пророцтво, записане в Буття 3:15, сповнилося 33 року н. е. Тоді Ісуса було страчено на стовпі мук (Гал. 3:13, 16). Однак коли Єгова проголосив це пророцтво, він вважав, що викуп немовби вже заплачено. Адже ніщо не могло перешкодити Богу виконати свої наміри. Тож на основі майбутнього викупу Ісуса Христа Єгова міг простити гріхи нащадкам Адама, які виявляли віру в Його обіцянку. До того ж завдяки викупу воскреснуть ті, хто помер у дохристиянський час (Дії 24:15).
6:3—5. Що означає хрещення в Христа Ісуса і хрещення в його смерть? Коли Єгова помазує послідовників Христа святим духом, вони перебувають в єдності з Ісусом і стають членами збору, тобто тіла Христа. А він є Головою цього збору (1 Кор. 12:12, 13, 27; Кол. 1:18). Ось що значить хрещення в Христа Ісуса. Крім того, помазані духом християни «охрестилися в його [Христову] смерть», тобто ведуть саможертовне життя і відмовляються від надії жити вічно на землі. Тому їхня смерть, як і смерть Ісуса, є жертовною, але не може покривати гріхи інших людей. Хрещення в смерть Христа закінчується, коли помазанці помирають і воскресають до життя в небі.
7:8—11. Як ‘гріх отримав поштовх через заповідь’? Закон допомагав людям збагнути всю серйозність гріха, і вони ліпше розуміли, що є грішниками. Тому у світлі Закону люди бачили, що грішать частіше, ніж вони могли вважати, і більше людей усвідомлювало, що грішить. Отже, можна сказати, що гріх отримав поштовх через Закон.
Уроки для нас:
1:14, 15. У нас є чимало підстав завзято проповідувати добру новину. Одна з них полягає в тому, що ми в боргу перед людьми, які куплені кров’ю Ісуса, і зобов’язані їм духовно допомогти.
1:18—20. Безбожним та неправедним людям «немає виправдання», оскільки невидимі риси Бога чітко видно у творивах.
2:28; 3:1, 2; 7:6, 7. Висловивши думки, які могли образити євреїв, Павло далі пом’якшив сказане. Він подав нам приклад у тому, як тактовно і вміло викладати делікатні теми.
3:4. Коли людські слова розходяться з Божим натхненим Словом, ми знаємо, що «Бог правдивий». Тому ми довіряємо біблійній правді та діємо згідно з Божою волею. Приймаючи ревну участь у праці проповідування та підготовки учнів, ми допомагаємо іншим переконатися, що Бог правдивий.
4:9—12. Віра Авраама зарахувалась йому як праведність ще задовго до того, як він був обрізаний у віці 99 років (Бут. 12:4; 15:6; 16:3; 17:1, 9, 10). У такий спосіб Бог чітко показав, завдяки чому можливо мати перед ним праведний стан.
4:18. Невід’ємною частиною віри є надія, бо вона — основа віри (Євр. 11:1).
5:18, 19. Логічно і коротко пояснивши схожість Ісуса з Адамом, Павло показав, що один чоловік може «дати душу свою як викуп за багатьох» (Матв. 20:28). Нам теж слід уміло навчати інших, використовуючи продуману аргументацію і говорячи стисло (1 Кор. 4:17).
7:23. Такі частини тіла, як руки, ноги і язик, можуть вести нас у «полон закону гріха». Тож ми повинні остерігатися, щоб з нами цього не сталось.
8:26, 27. Якщо ми стикаємося з дуже складними ситуаціями і не знаємо, про що молитись, «дух сам просить за нас». Тоді Єгова, Той, що молитви вислуховує, розглядає доречні молитви, записані в його Слові, як наші власні прохання (Пс. 65:3).
8:38, 39. Різні лиха, а також злі духовні створіння і людські уряди не можуть перешкодити Єгові любити нас, а нам любити його.
9:22—28; 11:1, 5, 17—26. Багато пророцтв про відродження Ізраїля сповнюються на зборі помазаних християн, яких Бог «покликав не лише з-посеред юдеїв, а й з-посеред інших народів».
10:10, 13, 14. Любов до Бога та до ближніх, міцна віра в Єгову і в його обіцянки спонукують нас брати ревну участь у християнському служінні.
11:16—24, 33. Як же чудово зрівноважені «Божа доброта і суворість»! Справді, Бог — «Скеля, а діло Його досконале, всі-бо дороги Його справедливі» (Повт. 32:4).
ЖИВІМО ТАК, ЩОБ БУТИ ВИЗНАНИМИ ПРАВЕДНИМИ
Павло каже: «З огляду на Боже співчуття, благаю вас, брати: віддайте свої тіла на жертву живу, святу і приємну Богові» (Рим. 12:1). «З огляду», тобто зважаючи на те, що християни визнані праведними завдяки своїй вірі, подальші слова Павла повинні впливати на ставлення християн до себе, інших і урядової влади.
«Звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить»,— пише Павло. А потім він заохочує: «Нехай любов ваша буде нелицемірною» (Рим. 12:3, 9). «Нехай кожна душа підкоряється тим, хто посідає вищу владу» (Рим. 13:1). У справах, пов’язаних з сумлінням, Павло радить християнам: «Не судімо одні одних» (Рим. 14:13).
Відповіді на біблійні запитання:
12:20. Як ми ‘згортаємо розжарене вугілля’ на голову ворога? У біблійні часи в піч поміщали руду й обкладали її зверху і знизу шаром вугілля. Розжарене вугілля зверху нагрівало метал, він топився та очищався від домішок. Подібно ми згортаємо розжарене вугілля на голову ворога, коли робимо йому добро. Тоді його ставлення до нас пом’якшується і він починає виявляти хороші риси.
12:21. Як нам слухатись поради: «Завжди перемагай зло добром»? Один зі способів робити це — сміливо проповідувати добру новину про Царство доти, доки цього хоче Єгова (Марка 13:10).
13:1. Як розуміти слова стосовно представників вищої влади: «Відносна влада, яку вони мають,— саме від [Бога]»? Світські правителі посідають відносну владу від Бога в тому розумінні, що правлять з його дозволу і в деяких випадках він передбачив їхнє правління. Це видно з того, що́ Біблія передрекла про багатьох правителів.
Уроки для нас:
12:17, 19. Якщо ми віддаємо злом за зло, то беремося за справу, яка належить Єгові. Наскільки ж ми самовпевнені, коли «віддаємо злом за зло»!
14:14, 15. Ми не повинні негативно впливати на братів чи бути для них каменем спотикання, пропонуючи їм певну їжу або напої.
14:17. Добрі взаємини з Єговою не залежать від того, що́ людина їсть чи п’є або від того, в чому вона собі відмовляє. Дружба з Єговою пов’язана з праведністю, миром і радістю.
15:7. Виявляючи безсторонність, нам слід запрошувати всіх щирих шукачів правди в збір і проголошувати звістку про Царство всім, кого зустрічаємо.
[Ілюстрації на сторінці 31]
Чи викуп Христа може покривати гріхи, скоєні в далекому минулому?