Ми не боялися, бо з нами був Єгова

Розповіла Єгиптія Петріду

У 1972 році Свідки з усього Кіпру зібралися в Нікозії на спеціальну промову Натана Норра, який уже тривалий час брав провід серед народу Єгови. Брат Норр відразу впізнав мене, і, перш ніж я встигла представитися, він запитав: «Як там в Єгипті?» Двадцять років до того ми познайомилися з братом Норром у Єгипті, в моєму рідному місті Александрії.

НАРОДИЛАСЬ я 23 січня 1914 року в Александрії. Я була найстаршою з чотирьох дітей. Ми жили неподалік від моря. Тоді Александрія була чудовим містом, яке славилося своєю архітектурою та давньою історією. У ньому мешкали люди різних національностей. Оскільки європейці змішалися з арабами, ми, діти, вміли розмовляти арабською, англійською, французькою, італійською, а також свою рідною мовою, грецькою.

Закінчивши школу, я влаштувалася працювати в будинок французької моди. Мені приносило задоволення моделювати і шити вишукані вбрання для заможних жінок. Хочу зазначити, що я була дуже релігійною і любила читати Біблію, хоча мало що в ній розуміла.

Приблизно в той же час — у середині 1930-х — я познайомилася з чудовим молодим чоловіком, якого звали Теодотос Петрідес. Він походив з Кіпру і був досвідченим борцем. Також Теодотос умів виготовляти солодощі і працював у відомій кондитерській. Цей кіпріот закохався в мене, тендітну брюнетку. Він часто виспівував мені під вікном романтичні грецькі пісні. Ми побралися 30 червня 1940 року. То були щасливі дні. Ми жили в помешканні поверхом нижче маминого. У 1941 році народився наш первісток, Джон.

Пізнаємо біблійну правду

Уже деякий час Теодотоса не влаштовувала наша релігія, і він мав чимало запитань по Біблії. Я не знала, що чоловік почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Одного дня, кола я була сама вдома з дитиною, якась жінка постукала у двері і простягнула мені картку з біблійною звісткою. З ввічливості я взяла і прочитала картку. Потім жінка запропонувала мені біблійну літературу. То були такі самі книжки, які Теодотос раніше приніс додому.

 «У мене є ці книжки»,— пояснила я і запросила жінку, Елені Ніколау, в дім. Я заси́пала її запитаннями. Вона терпеливо відповідала на них, послуговуючись Біблією. Мені це подобалось. Нарешті я почала розуміти Біблію. Під час розмови Елені впізнала на фотографії мого чоловіка. «Я знаю його!» — вигукнула вона. Секрет Теодотоса було розкрито. Мене це дуже здивувало. Тео ходив на християнські зібрання сам, не сказавши мені про це ані слова. Коли того дня Теодотос повернувся додому, я повідомила його: «Цього тижня я піду з тобою туди, де ти був минулої неділі без мене!»

На першому зібранні, яке я відвідала, було приблизно десять осіб. Вони обговорювали біблійну книгу Михея. Я жадібно поглинала все, що чула. Відтоді кожної п’ятниці Георг і Катеріні Петракі приходили до нас, щоб вивчати з нами Біблію. Мій батько і близькі рідні протидіяли нашому вивченню зі Свідками, але моя сестра ставилась до нас прихильно, хоча так і не стала Свідком. А от мама прийняла біблійну правду. У 1942 році мама, Теодотос і я охрестились у морі в Александрії на символ нашого присвячення Єгові.

Неспокійні часи

У 1939 році почалася Друга світова війна, яка швидко розгорялася. На початку 1940-х німецький генерал Ервін Роммель зі своїми танковими військами підійшов до Ель-Аламейна, а в Александрії з’явилось багато британських військовослужбовців. Ми збирали великі запаси сухих продуктів. Потім роботодавець Теодотоса попросив його подбати про нову кондитерську в Порт-Тауфізі біля міста Суеца. Тож ми переїхали туди. Два грекомовні Свідки почали нас розшукувати. Хоча ці Свідки не знали адреси, вони проповідували від дому до дому, поки не знайшли нас.

У Порт-Тауфізі ми проводили біблійне вивчення зі Ставросом і Юлою Кіпрейос та їхніми дітьми, Тотосом і Георгією. Вони стали нашими близькими друзями. Ставросу настільки подобалось біблійне вивчення, що якось він перевів усі годинники вдома на годину назад, щоб ми спізнилися на останній поїзд і залишилися в них довше. Наша розмова тривала до пізньої ночі.

Ми жили в Порт-Тауфізі півтора року, а потім повернулися до Александрії, оскільки захворіла моя мама. Вона померла 1947 року, залишившись вірною Єгові. Ми знову відчули, як Єгова підтримує нас через духовно зрілих християнських друзів. Крім того, нам випадали чудові  нагоди приймати у себе вдома місіонерів, які ненадовго зупинялися в александрійському порту по дорозі до свого закордонного призначення.

Радощі й печалі

Згодом, 1952 року, народився наш другий син, Джеймс. Виховуючи синів, ми, як батьки, дбали, щоб вони виростали в благотворній духовній атмосфері. Тож у нашому домі завжди проводились вивчення Біблії і часто зупинялися повночасні служителі. Таким чином наш старший син, Джон, полюбив біблійну правду і ще підлітком почав служити піонером. У той самий час він навчався у вечірній школі, щоб отримати повну середню освіту.

Невдовзі в Теодотоса виявили серйозне захворювання серця, і йому порадили припинити важко працювати. Наш син Джеймс мав тоді лише чотири роки. Що ж нам було робити? Просто покластися на обіцянку Єгови: «Не бійся, з тобою-бо Я» (Ісаї 41:10). Уявіть собі наше здивування і радість, коли 1956 року нам запропонували служити піонерами в Ісмаїлії, поблизу Суецького каналу! У ті роки людям в Єгипті було нелегко жити, тому наші духовні брати потребували підбадьорення.

У 1960 році нам довелося покинути Єгипет, взявши з собою лише по валізі. Ми переїхали до Кіпру, батьківщини мого чоловіка. Теодотос був дуже хворий і не міг працювати. Один брат і його дружина люб’язно запропонували нам поселитися в їхньому помешканні. На жаль, мій чоловік помер через два роки, і я залишилася сама з малим Джеймсом. Джон, який теж перебрався на Кіпр, на той час вже одружився і мав дбати про власну сім’ю.

Відчуваємо турботу в тяжкі часи

Ставрос і Дора Каіріс запропонували нам пожити в їхньому домі. Ставши на коліна, я подякувала Єгові за те, що він вкотре подбав про нас (Пс. 145:16). Через деякий час Ставрос і Дора вирішили продати свій будинок і побудувати новий, в якому на першому поверсі мав бути Зал Царства. Вони потурбувалися про мене та Джеймса і зробили для нас невелику двокімнатну прибудову.

Зрештою Джеймс одружився. Вони з жінкою служили піонерами, поки не народилася  їхня перша дитина. Усього в них четверо дітей. У 1974 році, два роки після незабутнього візиту брата Норра, по Кіпру прокотилася хвиля політичних заворушень *. Багато людей, у тому числі Свідки, мусили покидати свої домівки і починати все заново. Серед них був і мій син Джон. Він з дружиною і трьома дітьми подався до Канади. А втім, у ці важкі часи нас тішив зріст кількості вісників Царства на Кіпрі.

Коли я вийшла на пенсію, то змогла брати ще повнішу участь у служінні. Але кілька років тому в мене стався легкий інсульт і я перебралася жити до свого сина Джеймса. Пізніше, коли моє здоров’я погіршилось, мене поклали на кілька тижнів у лікарню, а потім перевели до будинку для людей похилого віку. Незважаючи на постійний біль, я свідчу медперсоналу, пацієнтам і відвідувачам. Також чимало годин я присвячую особистому вивченню і завдяки турботі братів відвідую книговивчення, яке проводиться неподалік.

Щаслива на схилку літ

Я радію, коли чую про успіхи тих, з ким я і Теодотос вивчали Біблію. Багато їхніх дітей та внуків служать повночасно — в Австралії, Канаді, Великобританії, Греції, Швейцарії тощо. Нині мій син Джон, його дружина і син живуть у Канаді. Їхня старша дочка та її чоловік — піонери. Їхня молодша дочка, Лінда, та її чоловік, Джошуа Снейп, навчались у 124-му класі школи «Ґілеад».

Джеймс з дружиною живе в Німеччині. Двоє їхніх синів трудяться в Бетелі — один в Афінах (Греція), а другий у Зельтерсі (Німеччина). Наймолодший син, а також дочка зі своїм чоловіком служать піонерами в Німеччині.

Скільки цікавого ми зможемо розказати мамі і моєму дорогому Теодотосові, коли вони воскреснуть! Вони дуже тішитимуться, дізнавшись, який чудовий спадок залишили своїй родині *.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 24]

Ми знову відчули, як Єгова підтримує нас через духовно зрілих християнських друзів

[Карта на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КІПР

НІКОЗІЯ

СЕРЕДЗЕМНЕ МОРЕ

ЄГИПЕТ

КАЇР

Ель-Аламейн

Александрія

Ісмаїлія

Суец

Порт-Тауфіг

Суецький канал

[Відомості про джерело]

Based on NASA/Visible Earth imagery

[Ілюстрація на сторінці 23]

З Теодотосом у 1938 році

[Ілюстрація на сторінці 25]

Мій син Джеймс з дружиною

[Ілюстрація на сторінці 25]

Мій син Джон з дружиною