Запитання читачів

У Листі до євреїв апостол Павло писав про «покладання рук». Чи він мав на увазі призначення когось старійшиною, чи щось інше? (Євр. 6:2).

Неможливо з цілковитою впевненістю сказати, що́ мається на увазі, але Павло, ймовірно, говорив про покладання рук як про передачу дарів духу.

У Біблії покладання рук кілька разів пов’язується з теократичними призначеннями. Мойсей «поклав свої руки на» Ісуса Навина, коли призначав його своїм наступником (Повт. 34:9). У християнському зборі покладанням рук були призначені деякі чоловіки, які відповідали вимогам (Дії 6:6; 1 Тим. 4:14). Павло радив ніколи не покладати рук поспішно (1 Тим. 5:22).

А втім, Павло настійно заклика́в християн-євреїв «поспішати до зрілості», залишивши «початкові вчення». Потім він згадав «про каяття в мертвих учинках, віру в Бога, різні хрещення, покладання рук» (Євр. 6:1, 2). Чи призначення старійшин є лише початком, після якого християнам треба поспішати до зрілості? Ні. Зрілі брати мають прагнути досягнути мети — служити старійшинами у зборі, а потім високо цінувати своє призначення (1 Тим. 3:1).

Але руки покладали і з іншою метою. У I столітті Єгова відкинув буквальний Ізраїль як свій народ і злив благословення на духовний Ізраїль, збір помазаних християн (Матв. 21:43; Дії 15:14; Гал. 6:16). Про це свідчили чудотворні дари духу, як-от говоріння мовами (1 Кор. 12:4—11). Корнилій і його домашні, ставши християнами, отримали святий дух, завдяки чому почали розмовляти «різними мовами» (Дії 10:44—46).

Іноді дари духу передавалися покладанням рук. Коли Пилип проповідував добру новину в Самарії, багато людей охрестилося. Керівний орган послав туди апостолів Петра та Івана. Для чого? Ми читаємо: «Після того як апостоли почали класти на самарян руки, вони стали отримувати святий дух». Мабуть, вони отримали дари духу, здібності, які були очевидні іншим людям. Це видно з того, що Симон, який колись займався магією, побачив той прояв духу і з пожадливості хотів за гроші придбати здатність покладати руки на інших людей, щоб вони отримували святий дух і творили чуда (Дії 8:5—20). Згодом 12 осіб з Ефеса охрестилось. У Біблії написано: «Коли Павло поклав на цих чоловіків руки, на них зійшов святий дух і вони почали говорити різними мовами та пророкувати». (Дії 19:1—7; порівняйте 2 Тимофія 1:6).

Тож у Євреїв 6:2 Павло, очевидно, говорив про покладання рук з метою наділяти дарами духу нових одновірців.