Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чим ви готові пожертвувати заради вічного життя?

Чим ви готові пожертвувати заради вічного життя?

Чим ви готові пожертвувати заради вічного життя?

«Що дасть людина взамін за душу свою?» (МАТВ. 16:26).

1. Чому Ісус різко зреагував на дорікання Петра?

АПОСТОЛ Петро не міг повірити тому, що чув. Його любий Провідник, Ісус Христос, «розповідав... прямо», що невдовзі повинен зазнати страждань і померти. Почувши це, Петро, безумовно, з найліпших спонук, став дорікати Ісусу: «Змилосердься над собою, Господи, нехай з тобою таке ніколи не станеться». Ісус відвернувся від Петра і поглянув на решту учнів. Вони, схоже, думали так само. Тоді він сказав Петру: «Геть від мене, Сатано! Для мене ти камінь спотикання, бо думаєш не про Боже, а про людське» (Марка 8:32, 33; Матв. 16:21—23).

2. Як Ісус пояснив, що́ чекає на його правдивих учнів?

2 Наступні Ісусові слова, мабуть, допомогли Петру зрозуміти, чому його вчитель так зреагував на це дорікання. Ісус «покликав до себе натовп та учнів і промовив: “Якщо хтось хоче йти за мною, нехай зречеться самого себе, візьме свого стовпа мук і постійно йде за мною. Бо хто хоче врятувати свою душу, той її погубить. А хто погубить свою душу заради мене і доброї новини, той врятує її”» (Марка 8:34, 35). Ісус вжив тут слово «душа» в значенні «життя». Безсумнівно, він не лише мав пожертвувати життям, але й очікував, що його послідовники теж будуть готові віддати своє життя в служінні Богові. Тоді вони отримали б рясні благословення. (Прочитайте Матвія 16:27).

3. а) Які запитання поставив Ісус своїм слухачам? б) Про що, мабуть, нагадало слухачам друге запитання Ісуса?

3 У той же час Ісус ставить два запитання, що спонукують задуматись: «Яка користь людині з того, що вона здобуде цілий світ, але втратить власну душу?» і «Що людина дасть взамін за душу свою?» (Марка 8:36, 37). Відповідь на перше запитання очевидна. Людині немає жодної користі з того, що вона здобуде цілий світ, якщо втратить своє життя, власну душу. Майно приносить пожиток лише живим. Друге запитання Ісуса: «Що людина дасть взамін за душу свою?» — можливо, нагадало його слухачам звинувачення Сатани за днів Йова: «Все, що хто має, віддасть він за душу свою» (Йова 2:4). Для певних осіб, які не поклоняються Єгові, слова Сатани здаються правдивими. Багато людей зробили б усе і порушили б які завгодно принципи, щоб тільки залишитися живими. Але цього не скажеш про християн.

4. Чому запитання Ісуса мають особливе значення для християн?

4 Ми знаємо, що Ісус не прийшов на землю, аби дати нам здоров’я, достаток і довге життя в цьому світі. Він відкрив перед нами можливість жити вічно в новому світі, і ми високо цінуємо цю перспективу (Ів. 3:16). Християнин розуміє перше запитання Ісуса так: «Яка користь людині з того, що вона здобуде цілий світ і втратить надію на вічне життя?» Звісно, жодної користі (1 Ів. 2:15—17). Щоб відповісти на друге Ісусове запитання, нам варто спитати себе: «Чим я готовий пожертвувати тепер, щоб не втратити надії на життя в новому світі?» Відповідь на це запитання кожен може дати своїм життям. Те, як ми живемо, показує, наскільки глибоко така надія вкорінена в нашому серці. (Порівняйте Івана 12:25).

5. Як ми можемо отримати дар вічного життя?

5 Звичайно, Ісус не говорив, що вічне життя можна заслужити. Життя є даром, навіть якщо це відносно коротке життя в теперішній системі. Ми не в стані купити його чи якось заслужити. Отримати дар вічного життя ми зможемо лише тоді, коли «повіримо в Христа Ісуса» і в Єгову, який «винагороджує тих, хто його наполегливо шукає» (Гал. 2:16; Євр. 11:6). А втім, віру треба виявляти ділами, оскільки «віра без учинків мертва» (Як. 2:26). Тож, розмірковуючи над запитаннями Ісуса, ми повинні серйозно подумати, від чого ми готові відмовитися в цій системі і що хочемо робити в служінні Єгові, аби показувати, що наша віра справді жива.

«Христос не догоджав собі»

6. На чому передусім зосереджувався Ісус?

6 Ісуса не цікавило те, що́ пропонував тогочасний світ. Натомість він зосереджувався на важливих справах і відкидав егоїстичні прагнення здобувати матеріальні речі. Життя Ісуса було жертовним, і він постійно виявляв слухняність Богу. Замість того щоб догоджати собі, Ісус сказав: «Я завжди роблю те, що [Богові] до вподоби» (Ів. 8:29). Наскільки сильно Ісус хотів догоджати Богу?

7, 8. а) Яку жертву приніс Ісус і як був винагороджений? б) Про що ми повинні запитати себе?

7 Якось Ісус сказав учням: «Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити і дати душу свою як викуп за багатьох» (Матв. 20:28). Ще до того як Ісус почав попереджати своїх послідовників, що він невдовзі має «дати душу свою», Петро прохав його змилосердитися над собою. Все ж Ісус був непохитним. Він добровільно віддав за людей свою душу, тобто досконале людське життя. Завдяки своїй безкорисливості Ісус мав тверду надію на чудове майбутнє. Бог воскресив і «звеличив Ісуса, посадивши його праворуч від себе» (Дії 2:32, 33). Тому Ісус подав нам гарний приклад.

8 Апостол Павло радив християнам у Римі «не догоджати собі» і пам’ятати, що «навіть Христос не догоджав собі» (Рим. 15:1—3). Тож до якої міри ми будемо застосовувати цю пораду апостола і чим жертвуватимемо, наслідуючи Христа?

Єгова очікує від нас найкращого

9. Що насправді робить християнин, коли присвячується Богові?

9 У стародавньому Ізраїлі Мойсеїв закон вимагав, щоб євреї, які служили рабами, були звільнені на сьомий рік їхнього рабства або в ювілейний рік. Однак вони мали й іншу можливість. Якщо раб любив свого власника, то міг залишитися в нього рабом на все своє життя. (Прочитайте Повторення Закону 15:12, 16, 17). Ми робимо подібний вибір, коли присвячуємо себе Богові. За власним бажанням ми погоджуємося виконувати Божу волю і не потурати своїм прагненням. Так ми виявляємо глибоку любов до Єгови і сильне бажання служити йому вічно.

10. Як ми стаємо власністю Бога і як це має впливати на наше мислення і вчинки?

10 Якщо ви вивчаєте Біблію зі Свідками Єгови і при цьому проповідуєте добру новину та відвідуєте християнські зібрання, то заслуговуєте похвали. Ми сподіваємося, що незабаром ви відчуєте спонуку присвятитися Єгові і поставити запитання, з яким звернувся до Пилипа ефіопський вельможа: «Що заважає мені охреститись?» (Дії 8:35, 36). Тоді ваші стосунки з Богом будуть такі, як у християн, до яких Павло писав: «Ви не належите собі, бо вас куплено за високу ціну» (1 Кор. 6:19, 20). Незалежно від того, небесна чи земна в нас надія, якщо ми присвятили себе Єгові, він наш Власник. Отож дуже важливо придушувати в собі егоїстичні бажання і «не ставати більше рабами людей» (1 Кор. 7:23). Яка ж велика честь бути відданими служителями Єгови, котрими йому приємно послуговуватись!

11. Що християнам потрібно приносити в жертву і що це насправді означає з огляду на жертвоприношення відповідно до Мойсеєвого закону?

11 Павло наставляв співхристиян: «Віддайте свої тіла на жертву живу, святу і приємну Богові, віддано служачи йому своїм розумом» (Рим. 12:1). Ті слова, мабуть, нагадували єврейським християнам про жертви, які вони приносили в поклонінні Богові ще до того, як стали послідовниками Ісуса. Християни з євреїв знали, що, згідно з Мойсеєвим законом, на жертовнику Єгови потрібно було складати жертву з найкращих тварин. Жертви, які не відповідали цій вимозі, були неприйнятними (Мал. 1:8, 13). Те саме можна сказати про віддавання наших тіл на «жертву живу». Ми даємо Єгові найліпше. І це не просто щось, що залишається після того, як ми задовольнили всі свої бажання. Коли ми присвячуємо себе Богові, то повністю віддаємо йому власні «душі», тобто своє життя, в тому числі сили, здібності і надбання (Кол. 3:23). Що це означає на практиці?

Мудро використовуйте час

12, 13. У чому полягає один зі способів, в який ми можемо віддавати Єгові найліпше?

12 Як віддавати Єгові найліпше? Наприклад, мудро використовуючи час. (Прочитайте Ефесян 5:15, 16). Для цього потрібне самовладання. Вплив світу й успадкована недосконалість спонукують нас використовувати час тільки для власної насолоди чи користі. Слід визнати, що «для всього свій час», включаючи приємний відпочинок і роботу, адже це допомагає нам виконувати християнські обов’язки (Еккл. 3:1). Однак присвячений християнин має зберігати зрівноваженість і мудро використовувати час.

13 Коли Павло прийшов до Афін, то помітив, що всі «афіняни і чужинці, які тимчасово там жили, у вільний час тільки те й робили, що говорили і слухали щось нове» (Дії 17:21). Сьогодні багато хто так само марнує свій час. Люди витрачають чимало часу на перегляд телепередач та сторінок Інтернету і на відеоігри. Щораз більше справ і занять можуть красти наш час. Якщо ми піддаємось їм, то, можливо, починаємо нехтувати своїми духовними потребами. Ми могли б навіть дійти думки, що надто зайняті, аби дбати про «речі [які] є важливішими», тобто про справи, пов’язані зі служінням Єгові (Фил. 1:9, 10).

14. Над якими запитаннями слід серйозно подумати?

14 Тому, як присвячений служитель Єгови, запитай себе: «Чи в моєму щоденному графіку відведено час на читання Біблії, роздуми і молитви?» (Пс. 77:13; 119:97; 1 Фес. 5:17). «Чи я виділяю час на підготовку до зібрань? Чи підбадьорюю інших, даючи на зібраннях коментарі?» (Пс. 122:1; Євр. 2:12). Боже Слово каже, що Павло і Варнава «досить довго та сміливо говорили від імені Єгови» (Дії 14:3). Чи міг би ти влаштувати свої справи так, щоб більше, навіть «досить довго», проповідувати, скажімо, ставши піонером? (Прочитайте Євреїв 13:15).

15. Як старійшини мудро використовують час?

15 Коли апостол Павло та Варнава прийшли до збору в Антіохії, «вони провели з учнями чимало часу», щоб підбадьорювати їх (Дії 14:28). Нині сердечні старійшини теж присвячують багато часу, аби зміцнювати одновірців. Окрім активної участі в проповідуванні, старійшини наполегливо пасуть отару, шукають загублених овець, допомагають хворим і виконують інші численні обов’язки в зборі. Якщо ти охрещений брат, чому б тобі не докладати зусиль, щоб у майбутньому виконувати таке почесне служіння?

16. Як ми можемо «чинити добро... одновірцям»?

16 Багато хто отримує неабияку радість, надаючи необхідну допомогу людям, які постраждали через техногенні чи стихійні лиха. Наприклад, одна сестра з Бетелю, якій за 60, декілька разів з власної ініціативи долала велику відстань, щоб взяти участь у програмі з надання допомоги постраждалим. Чому сестра саме так використовувала свою відпустку? Вона каже: «Я не маю спеціальних навичок, але вважала за честь виконувати будь-яку потрібну роботу. Я дуже підбадьорювалась, коли бачила міцну віру братів і сестер, які зазнали великих матеріальних збитків». Крім того, тисячі добровольців по цілому світі допомагають будувати Зали Царства і Зали конгресів. Беручи активну участь у таких видах служіння, ми безкорисливо «чинимо добро... одновірцям» (Гал. 6:10).

«Я буду з вами всі дні»

17. Чим ви особисто готові пожертвувати заради вічного життя?

17 Відчужене від Бога людське суспільство наближається до свого кінця. Ми точно не знаємо, коли це станеться. Все ж нам відомо, що «часу залишилось мало» і «сцена цього світу змінюється». (Прочитайте 1 Коринфян 7:29—31). Це надає ще більшої ваги Ісусовому запитанню: «Що людина дасть взамін за душу свою?» Для того щоб отримати «справжнє життя», ми, безумовно, підемо на будь-які жертви, котрі очікує він нас Єгова (1 Тим. 6:19). Дійсно, вкрай важливо слухатися наказу Ісуса постійно йти за ним і «шукати найперше царства» (Матв. 6:31—33; 24:13).

18. Яку впевненість ми маємо і чому?

18 Щоправда, не завжди легко йти слідом за Ісусом, і, як він сказав, декому це буде коштувати життя в цій системі. Але, подібно до Ісуса, ми не піддаємося спокусі «змилосердитися над собою». Ми довіряємо запевненню, яке він дав у першому столітті своїм помазаним послідовникам: «Я буду з вами всі дні, аж до закінчення цієї системи» (Матв. 28:20). Отож якнайліпше використовуймо час і здібності у священному служінні. Тоді буде очевидною наша впевненість у тому, що Єгова обереже нас під час великого лиха або воскресить у новому світі (Євр. 6:10). Так ми засвідчимо, що високо цінуємо дар життя.

Як би ви відповіли?

• Як Ісус виявив надзвичайну готовність служити Богу й людям?

• Чому потрібно зректися себе і як це зробити?

• Лише які жертви були прийнятні для Єгови в стародавньому Ізраїлі і чого ми з цього вчимося?

• Як нам мудро використовувати час?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрації на сторінці 26]

Ісус завжди чинив те, що приємне Богові

[Ілюстрація на сторінці 28]

Вдячні ізраїльтяни віддавали найкраще для підтримки правдивого поклоніння

[Ілюстрації на сторінці 29]

Ми догоджаємо Богу, коли мудро використовуємо час