Цікаві думки з книги Об’явлення (частина I)
Слово Єгови живе
Цікаві думки з книги Об’явлення (частина I)
СТАРЕНЬКОГО апостола Івана ув’язнено на острові Патмос. Там він отримує 16 видінь. У цих видіннях Іван бачить, що́ робить Бог Єгова та Ісус Христос під час Господнього дня — періоду від заснування Божого Царства в 1914 році до кінця Тисячолітнього правління Христа. Книга Об’явлення, яку Іван написав приблизно 96 року н. е.,— захоплива розповідь про ці видіння.
Розгляньмо корисні думки з Об’явлення 1:1—12:17. У цьому уривку містяться перші сім видінь Івана. Ці видіння мають цікавити нас, тому що стосуються сьогоднішніх подій у світі і показують, як діятиме Єгова в близькому майбутньому. Ті, хто з вірою читає розповідь про Іванові видіння, отримують справжню потіху і підбадьорення (Євр. 4:12).
«АГНЕЦЬ» ЗНІМАЄ ШІСТЬ ІЗ СЕМИ ПЕЧАТОК
У першому видінні Іван бачить прославленого Ісуса Христа й отримує ряд звісток, які має «записати у сувій і послати сімом зборам» (Об’яв. 1:10, 11). Далі перед Іваном постає небесний престол. У правиці Того, хто сидить на престолі, є сувій, запечатаний сімома печатками. Хто «достойний зняти печатки із сувою»? Це ніхто інший, як «Лев із племені Юди», тобто «агнець... [який] має сім рогів та сім очей» (Об’яв. 4:2; 5:1, 2, 5, 6).
З третього видіння видно, що́ відбувається, коли «Агнець» знімає одну за одною шість із семи печаток. Після того як він знімає шосту печатку, стається страшний землетрус і приходить великий день гніву (Об’яв. 6:1, 12, 17). Але наступне видіння показує, що «чотири ангели... міцно тримають чотири вітри землі», аж поки не будуть поставлені печатки останнім зі 144 000. «Великий натовп людей», які не отримують печатки, «стоїть перед престолом та Агнцем» (Об’яв. 7:1, 9).
Відповіді на біблійні запитання:
1:4; 3:1; 4:5; 5:6. На що вказує вислів «сім духів»? Число сім символізує повноту з Божого погляду. Тому звістка до «семи зборів» загалом спрямована до всіх членів Божого народу, які зібрані в більш ніж 100 тисячах зборів по цілому світі (Об’яв. 1:11, 20). Оскільки Бог наділяє своїх служителів святим духом відповідно до власної волі, вислів «сім духів» вказує на повноту дії Божого духу, що дає розуміння і благословення людям, які зважають на пророцтва. Подальші події в книзі Об’явлення не раз пов’язані з числом сім. У цій біблійній книзі згадане число означає повноту, і вся книга дійсно говорить про довершення, або остаточне розкриття, «священної таємниці Бога» (Об’яв. 10:7).
1:8, 17. Кого стосуються титули «Альфа і Омега» та «Перший і Останній»? «Альфою і Омегою» називається Єгова, і цим підкреслено, що не було іншого всемогутнього Бога до нього і не буде після нього. Він «початок і кінець» (Об’яв. 21:6; 22:13). В Об’явлення 22:13 про Єгову говориться як про «першого і останнього», тобто мається на увазі, що нікого не було перед ним і не буде після нього. А втім, контекст першого розділу книги Об’явлення показує, що титул «Перший і Останній» стосується Ісуса Христа. Він перший з людей воскрес до безсмертного духовного життя, і його останнього Єгова особисто воскресив до цього життя (Кол. 1:18).
2:7. Що таке «Божий рай»? Цей вираз пов’язаний з помазаними християнами, тому згаданий тут рай, мабуть, зображає подібну до раю небесну сферу — місце перебування самого Бога. Вірні помазанці отримають нагороду — їстимуть плоди з «дерева життя». Їх буде наділено безсмертям (1 Кор. 15:53).
3:7. Коли Ісус одержав «ключ Давида» і як він використовує його? Після свого хрещення у 29 році н. е. Ісус був призначений майбутнім Царем з Давидового роду. Однак Ісус не мав ключа Давида, аж поки 33 року н. е. його не було звеличено і він не сів у небі по праву руку від Бога. Там Ісус успадкував усі права Давидового царства. Відтоді Ісус використовує цей ключ Давида, щоб відкривати перед певними особами різні можливості, пов’язані з Царством, і наділяти їх почесними завданнями. У 1919 році Ісус поклав «ключа дому Давидового» на рамена «вірного і розсудливого раба», призначивши раба «над усім маєтком своїм» (Ісаї 22:22; Матв. 24:45, 47).
3:12. Що означає «нове ім’я» Ісуса? Це ім’я пов’язане з новим становищем Ісуса та честю, якою його наділено (Фил. 2:9—11). Оскільки ніхто не знає того імені так, як сам Ісус, він пише його на чолах своїх вірних братів у небі, зав’язуючи з ними близькі стосунки (Об’яв. 19:12). Він навіть ділиться з ними своїми почесними завданнями.
Уроки для нас:
1:3. «Визначений час [щоб виконувати Божі присуди над сатанинським світом] уже близько». Тому вкрай важливо розуміти звістку з книги Об’явлення і діяти згідно з нею.
3:17, 18. Щоб бути духовно багатими, нам слід купити в Ісуса «золота, очищеного вогнем». Це означає, що ми повинні докладати зусиль, аби багатіти «добрими ділами» (1 Тим. 6:17—19). Також нам треба одягтися в «біле вбрання», яке свідчить, що ми послідовники Христа. Крім того, потрібно використовувати «мазь для очей», скажімо, поради з журналів «Вартова башта», аби набути духовної проникливості (Об’яв. 19:8).
7:13, 14. Двадцять чотири старійшини зображають 144 000 християн у небесній славі, де вони служитимуть не лише царями, а й священиками. У стародавньому Ізраїлі їх представляли священики, яких цар Давид розподілив на 24 черги. Один зі старійшин пояснив Іванові, які люди належатимуть до великого натовпу. Отже, воскресіння помазаних християн, мабуть, почалося якийсь час до 1935 року. Чому ми так вважаємо? Тому що в цей рік помазаним Божим служителям на землі було зрештою виявлено, хто належить до великого натовпу (Луки 22:28—30; Об’яв. 4:4; 7:9).
ЗНЯТТЯ СЬОМОЇ ПЕЧАТКИ І СУРМЛЕННЯ СІМОХ СУРЕМ
Агнець відкриває сьому печатку. Сім ангелів отримують сім сурем. Шість ангелів сурмлять, оповіщаючи про суд над «третиною» людства — загальновизнаним християнством (Об’яв. 8:1, 2, 7—12; 9:15, 18). Саме це бачить Іван у п’ятому видінні. У наступному видінні апостол сам бере участь: він з’їдає невеликий сувій і вимірює храмову святиню. Після того сурмить сьомий ангел і лунають гучні голоси: «Царство світу стало царством нашого Господа та Христа його» (Об’яв. 10:10; 11:1, 15).
Сьоме видіння охоплює те, про що говориться в Об’явлення 11:15, 17. На небі видно великий символічний образ: небесна жінка народжує сина, дитину чоловічої статі. Диявола виганяють з неба. Розлючений на небесну жінку, він іде «воювати з позосталими з її насіння» (Об’яв. 12:1, 5, 9, 17).
Відповіді на біблійні запитання:
8:1—5. Чому в небі запала тиша і що після того було кинуто на землю? У небі запала символічна тиша, щоб були почуті «молитви святих». Це сталося наприкінці Першої світової війни. Помазані християни не пішли на небо в кінці часів поган, як багато з них сподівалися. Вони зазнали чимало труднощів під час війни. Тому помазанці палко молилися про Боже керівництво. У відповідь на їхні молитви ангел кинув на землю символічний вогонь, через що помазанці стали пломеніти духом. І хоча цих християн було небагато, вони розпочали всесвітню кампанію проповідування. Завдяки цій кампанії тема Божого Царства стала пекучим питанням, розпаливши полум’я в загальновизнаному християнстві. Зазвучали громоподібні застереження з Божого Слова, спалахи біблійних істин стали приносити просвітлення, а підвалини фальшивої релігії похитнулися, подібно як будинки здригаються від землетрусу.
8:6—12; 9:1, 13; 11:15. Коли сім ангелів приготувалися сурмити і коли та як зазвучали сурми? Період підготовки до семи сурмлень продовжувався з 1919 по 1922 рік, коли члени відродженого класу Івана отримували від Бога вказівки. Ті помазані християни зайнялися реорганізацією публічного служіння і почали будувати друкарні (Об’яв. 12:13, 14). Сурмлення пророчо вказувало на те, що Божий народ у співпраці з ангелами мав безстрашно проголошувати вироки Єгови сатанинському світу. Слід зазначити, що образне сурмлення почалося 1922 року на конгресі в Сідар-Пойнті (штат Огайо) і триватиме аж до великого лиха.
8:13; 9:12; 11:14. В якому розумінні останні три сурми оповіщали «горе»? Перші чотири сурмлення — це проголошення, які викривають духовно мертвий стан загальновизнаного християнства, а кожне з останніх трьох — це горе, пов’язане з певними подіями. П’яте сурмлення стосується звільнення Божих служителів у 1919 році з «безодні» бездіяльності і початку їхнього запопадливого свідчення, яке стало немовби болючою карою для так званого християнства (Об’яв. 9:1). Шоста сурма оповіщає небачений доти напад кінного війська і всесвітнє проповідування з 1922 року. Останнє сурмлення свідчить про появу Месіанського Царства.
Уроки для нас:
9:10, 19. Обґрунтовані біблійні пояснення в публікаціях «вірного і розсудливого раба» містять жалючу звістку (Матв. 24:45). Цю звістку уподібнено до хвостів сарани, що мають «жало, як у скорпіона» і до коней, чиї «хвости... подібні до змій». Чому? Тому що ці публікації перестерігають про «день помсти» Єгови (Ісаї 61:2). Тож мужньо й запопадливо розповсюджуймо їх.
9:20, 21. Чимало лагідних людей, що живуть у країнах, в яких не сповідується так зване християнство, прихильно відгукуються на нашу звістку. Та не слід сподіватися, що в цих країнах відбуватиметься масове навернення віруючих, яких названо «рештою людей». Усе ж ми не покладаємо рук у служінні.
12:15, 16. «Земля» (складові частини сатанинської системи, або уряди країн) сприяє свободі віросповідання. Починаючи з 1940-х років, ця «земля» «відкриває свої уста й поглинає ріку [переслідування], яку вивергає дракон». Дійсно, коли Єгова захоче, він може вплинути на уряди так, щоб виконати свою волю. Тому в Приповістей 21:1 доречно сказано: «Водні потоки — цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує». Це має зміцнювати нашу віру в Бога.