Нехай слова Ісуса впливають на ваше мислення

«Той, кого послав Бог, говорить Божі слова» (ІВ. 3:34).

1, 2. До чого можна уподібнити слова Ісуса з Нагірної проповіді і з чого видно, що вона ґрунтується на «Божих словах»?

ОДИН з найбільших у світі діамантів, вагою 530 каратів, відомий як «Зірка Африки». Це справді дорогоцінний самоцвіт! Але набагато ціннішими є духовні скарби з Нагірної проповіді Ісуса. І не дивно, адже слова Христа походять від самого Єгови. Про Ісуса Біблія говорить: «Той, кого послав Бог, говорить Божі слова» (Ів. 3:34—36).

² Нагірна проповідь тривала, мабуть, менше ніж півгодини, але вона містить 21 цитату з восьми книг Єврейських Писань. Тож вона міцно ґрунтується на «Божих словах». Розгляньмо, як нам застосовувати деякі з багатьох безцінних вчень, що увійшли в цю неперевершену промову улюбленого Сина Бога.

«Спочатку примирися з братом»

3. Яку пораду дав Ісус, попередивши своїх учнів про наслідки гніву?

³ Ми, як християни, щасливі і миролюбні, бо на нас впливає Божий святий дух, до плоду якого належать радість і мир (Гал. 5:22, 23). Ісус не хотів, щоб його учні втратили мир і щастя. Тому він попередив їх про смертоносні наслідки тривалого гніву. (Прочитайте Матвія 5:21, 22). Потім він промовив: «Коли ж ти принесеш  дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиши дар перед жертовником і піди звідти: спочатку примирися з братом, а тоді повернись та принеси свій дар» (Матв. 5:23, 24).

4, 5. а) Про який «дар» говорив Ісус, як про це записано в Матвія 5:23, 24? б) Чому важливо примиритися з ображеним братом?

⁴ Згаданий Ісусом «дар» — це жертви, які люди приносили в єрусалимському храмі. Наприклад, ізраїльтяни мали складати тваринні жертви, тому що це було частиною їхнього поклоніння Єгові. Проте Ісус наголосив на чомусь важливішому. Він показав, що, перш ніж принести дар Богу, необхідно примиритися з ображеним братом.

⁵ Чого ми вчимося зі слів Ісуса? Ці слова показують, що наше ставлення до інших безпосередньо впливає на наші стосунки з Єговою (1 Ів. 4:20). Тому жертви, які складалися Богові в давнину, були даремними, якщо той, хто приносив їх, не поводився належно з ближнім. (Прочитайте Михея 6:6—8).

Вкрай важливо бути смиренним

6, 7. Чому необхідне смирення, коли ми намагаємось відновити мирні стосунки з ображеним братом?

⁶ Для того щоб примиритися з ображеним братом, потрібно виявляти смирення. Смиренні християни не сперечаються зі співвіруючими, намагаючись довести свою правоту. Суперечки лише погіршують справу, як видно з того, що відбувалося між християнами в стародавньому Коринфі. Маючи це на увазі, апостол Павло спонукав одновірців задуматися ось над чим: «Те, що ви судитеся одні з одними, означає для вас цілковиту поразку. Чи ж не ліпше вам бути скривдженими? Не ліпше бути обманеними?» (1 Кор. 6:7).

⁷ Що ж до Ісуса, то він не говорив, що ми повинні піти до брата й обов’язково довести його неправоту. Наша мета — відновити мирні стосунки. Щоб примиритися, необхідно чесно розповісти про свої почуття. До того ж нам треба визнати перед людиною, що були уражені її почуття. І, якщо це сталося з нашої вини, ми, звісно, смиренно вибачимось.

«Якщо твоє праве око доводить тебе до спотикання»

8. Передайте суть слів Ісуса, записаних у Матвія 5:29, 30.

⁸ У Нагірній проповіді Ісус дав мудру пораду стосовно моральної поведінки. Він знав, що члени нашого недосконалого тіла можуть згубно впливати на нас, тому сказав: «Тож якщо твоє праве око доводить тебе до спотикання, вирви його й викинь. Бо набагато ліпше втратити одну частину тіла, ніж щоб усе  тіло твоє було вкинуте до геєни. Також якщо права рука доводить тебе до спотикання, відсічи її і викинь. Бо набагато ліпше втратити одну частину тіла, аніж щоб усе тіло твоє опинилося в геєні» (Матв. 5:29, 30).

9. Як наше «око» або «рука» можуть довести нас до «спотикання»?

⁹ Згадане Ісусом «око» символізує силу або здатність людини зосереджуватися на чомусь, а «рука» — спроможність щось робити своїми руками. Якщо бути необережними, ці члени тіла можуть довести нас до «спотикання» і ми перестанемо «ходити з Богом» (Бут. 5:22; 6:9). Тож, коли виникає спокуса не послухатись Єгови, слід діяти рішуче — образно кажучи, вирвати око чи відсікти руку.

10, 11. Що допоможе нам не потрапити в пастку розпусти?

¹⁰ Як нам не допустити, щоб наш погляд зосереджувався на чомусь неморальному? «Умову я склав був з очима своїми,— сказав богобоязливий чоловік Йов,— то як буду дивитись на дівчину?» (Йова 31:1). Йов був одруженим чоловіком, і він постановив не порушувати Божих норм моралі. Ми повинні мати такий самий погляд, незалежно від того, одружені ми чи ні. Якщо ми хочемо уникати статевої неморальності, нами має керувати Божий святий дух. А він розвиває самовладання в тих, хто любить Бога (Гал. 5:22—25).

¹¹ Аби не потрапити в пастку розпусти, було б добре запитати себе: «Чи я дозволяю своїм очам розпалювати в мені потяг до неморальності, якою просякнуті книжки, телебачення та Інтернет?» Також пам’ятаймо слова учня Якова: «Кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює власне прагнення. Відтак прагнення, ставши здатним родити, породжує гріх, а вчинений гріх несе смерть» (Як. 1:14, 15). Справді, якщо присвячений Богу служитель «не припиняє дивитись» хтиво на особу протилежної статі, йому потрібно зробити докорінні зміни — немовби вирвати око і викинути його. (Прочитайте Матвія 5:27, 28).

12. Якої поради Павла треба слухатися, щоб долати неморальні прагнення?

¹² Коли ми неправильно послуговуємось руками, то можемо серйозно порушити моральні норми Єгови. Тому нам слід твердо постановити залишатись морально чистими. Крім того, дуже важливо прислухатись до поради Павла: «Умертвіть пороки, котрі народжуються у ваших земних тілах: блуд, нечистоту, похіть, згубні прагнення та пожадливість, яка є ідолопоклонством» (Кол. 3:5). Слово «умертвіть» вказує на рішучі заходи, яких необхідно вжити, щоб побороти неправильні плотські бажання.

13, 14. Чому важливо уникати неморальних думок та поведінки?

¹³ Для того щоб зберегти своє життя, люди нерідко погоджуються на ампутацію кінцівки. Аби не стати жертвою неморальних думок та розпусної поведінки, вкрай важливо, так би мовити, «викинути» око і руку, інакше ми втратили б прихильність Єгови. Залишатися розумово, морально і духовно чистими — це єдиний спосіб уникнути вічного знищення, символом якого є геєна.

¹⁴ Через успадкований гріх і недосконалість нам треба докладати зусиль, аби зберігати моральну чистоту. Павло сказав: «Я бичую своє тіло і поневолюю його, немов раба, щоб, проповідуючи іншим, самому якось не втратити схвалення» (1 Кор. 9:27). Тому твердо постановімо застосовувати пораду Ісуса щодо норм моралі. Ніколи не дозвольмо, щоб наші вчинки свідчили про брак вдячності за його викупну жертву (Матв. 20:28; Євр. 6:4—6).

«Давайте»

15, 16. а) Як Ісус подав приклад щедрості? б) Що означають Ісусові слова, записані в Луки 6:38?

¹⁵ Слова Ісуса і його видатний приклад заохочують нас розвивати дух  давання. Ісус виявив неабияку великодушність і щедрість, зійшовши на землю заради недосконалого людства. (Прочитайте 2 Коринфян 8:9). Він охоче відмовився від небесної слави, щоб стати людиною і віддати своє життя за грішних людей. Деякі з них отримають неоціненний скарб у небі як Ісусові співспадкоємці в Царстві (Рим. 8:16, 17). Ісус заохочував бути щедрими, коли сказав:

¹⁶ «Давайте — і дадуть вам: насиплють у поли вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам» (Луки 6:38). Вислів «насиплють у поли... одягу» вказує на стародавній звичай деяких продавців насипати щось покупцям у складку їхнього широкого верхнього одягу. Одяг підперізували поясом, щоб створити таку собі кишеню для перенесення товару. Коли ми від усього серця виявляємо щедрість, то взамін можемо отримати «міру добру», ймовірно, навіть у час скрути (Еккл. 11:2).

17. Яким чином Єгова подав найвеличніший приклад у даванні і яке жертвування принесе нам радість?

¹⁷ Єгова любить і винагороджує тих, хто дає з радістю. Він сам подав найвеличніший приклад, пожертвувавши своїм єдинородним Сином, «аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Ів. 3:16). Павло писав: «Хто сіє щедро, той і жатиме щедро. Тому нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю» (2 Кор. 9:6, 7). Жертвуючи своїм часом, силами і матеріальними засобами задля правдивого поклоніння, ми отримаємо радість і рясні благословення. (Прочитайте Приповістей 19:17; Луки 16:9).

«Не сурми перед собою»

18. Через що ми можемо «не отримати нагороди» від небесного Батька?

¹⁸ «Будьте обережні: не виставляйте своєї праведності напоказ, щоб люди на вас дивилися, бо тоді не отримаєте нагороди від небесного Батька» (Матв. 6:1). Під словом «праведність» Ісус мав на увазі поведінку, яка узгоджується з волею Бога. Ісус не говорив, що не слід публічно робити побожні вчинки. Адже перед тим він сказав своїм учням: «Ваше світло нехай світить перед людьми» (Матв. 5:14—16). Проте ми «не отримаємо нагороди» від небесного Батька, якщо будемо хотіти, «щоб люди на [нас] дивилися» і захоплювались нами, наче акторами, які грають на сцені в театрі.  Якщо в нас такі спонуки, то ми не матимемо тісних стосунків з Богом і вічних благословень під правлінням Царства.

19, 20. а) Що мав на увазі Ісус, коли сказав «не сурмити» перед собою, даючи «милостиню»? б) Як ми не дозволяємо, аби ліва рука знала, що робить права?

¹⁹ Розвиваючи правильне мислення, ми прислухатимемось до поради Ісуса: «Тому, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб вихваляли їх люди. Правду кажу вам: вони вже отримали свою нагороду сповна» (Матв. 6:2). «Милостинею» були пожертви для потреб нужденних. (Прочитайте Ісаї 58:6, 7). Ісус та його апостоли мали спільні кошти, з яких жертвували бідним (Ів. 12:5—8; 13:29). Перед тим як роздавати милостиню, ніхто не сурмив буквально. Мабуть, Ісус використав гіперболу, коли промовив, що ми не повинні «сурмити» перед собою, даючи «милостиню». Ми не хочемо виставляти напоказ свою щедрість, як це робили фарисеї. Ісус назвав їх лицемірами, бо вони прилюдно хвалилися своїми щедрими пожертвами «в синагогах і на вулицях». Ці лицеміри «отримали свою нагороду сповна». Гучні вітання і передні місця поруч зі знатними рабинами в синагозі — єдина нагорода, яку вони мали, оскільки Єгова не давав їм нічого (Матв. 23:6). А як повинні поводитися Христові учні? Ісус пояснив:

²⁰ «Коли ж ти даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить права, аби твоя милостиня була непомітною для сторонніх очей; тоді винагородить тебе Батько, який непомітно спостерігає за всім» (Матв. 6:3, 4). Зазвичай ми працюємо обома руками. Тому вираз «нехай твоя ліва рука не знає, що робить права» означає, що ми не будемо розповідати про свою доброчинність навіть тим, хто настільки близький нам, як ліва рука до правої.

21. Що є нагородою від Того, хто «непомітно спостерігає за всім»?

²¹ Якщо ми не хвалимося добрими ділами, то будемо давати «милостиню» непомітно для сторонніх очей. Тоді наш Батько, «який непомітно спостерігає за всім», винагородить нас. В якому розумінні небесний Батько спостерігає за нами «непомітно»? Перебуваючи в небі, він залишається невидимим для людей (Ів. 1:18). Нагородою від Того, хто «непомітно спостерігає за всім», є те, що Єгова благословляє нас дружніми взаєминами з ним, прощає нам гріхи і дасть нам у майбутньому вічне життя (Прип. 3:32; Ів. 17:3; Еф. 1:7). А це набагато ліпше, ніж людська похвала!

Пам’ятайте дорогоцінні слова

22, 23. Чому ми повинні пам’ятати Ісусові слова?

²² Безперечно, в Нагірній проповіді є чимало духовних коштовностей з різноманітними привабливими гранями. Вона містить по-справжньому дорогоцінні слова, які приносять нам радість навіть у цьому буремному світі. Дійсно, ми будемо щасливі, якщо пам’ятаємо слова Ісуса і керуємося ними у своєму мисленні та житті.

²³ Кожен, хто «чує» і «виконує» те, чого навчав Ісус, отримає благословення. (Прочитайте Матвія 7:24, 25). Отож твердо постановіть дотримуватися Ісусових порад. В останній статті цієї серії ми дізнаємось ще про деякі слова Ісуса з Нагірної проповіді.

Як би ви відповіли?

• Чому важливо примиритися з ображеним братом?

• Як не допустити, щоб «праве око» довело нас до спотикання?

• Який погляд на давання слід розвивати?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 11]

Наскільки ж добре «примиритися» з ображеним одновірцем!

[Ілюстрації на сторінках 12, 13]

Єгова благословляє тих, хто дає з радістю