Де слід бути тобі, коли прийде кінець?

ЩО БУДЕ з праведними, коли Єгова покладе в Армагеддоні край теперішній злій системі? Відповідь міститься в Приповістей 2:21, 22: «Замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні».

Але як невинні позостануться на землі? Чи для них буде відведено якесь місце сховку? Де слід бути праведним, коли прийде кінець? Чотири біблійні розповіді про осіб, які врятувалися, проливають світло на ці запитання.

Коли місцеперебування мало значення

Про визволення патріархів Ноя і Лота ми читаємо в 2 Петра 2:5—7: «[Бог] не стримався від покарання стародавнього світу, а зберіг Ноя, проповідника праведності, і з ним ще сімох, коли спровадив потоп на світ безбожних людей; і... він засудив міста Содом і Гоморру, спопеливши їх та показавши безбожним приклад того, що́ станеться; і... визволив праведного Лота, котрого доводила до відчаю розгнузданість людей, що зневажали закон».

Як Ной пережив Потоп? Бог сказав Ною: «Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі. Зроби собі ковчега з дерева ґофер» (Бут. 6:13, 14). Ной побудував ковчег так, як наказав йому Єгова. За сім днів до того, як хлинули води, Єгова звелів йому зібрати в ковчег тварин і ввійти в нього зі своєю сім’єю. На сьомий день двері ковчега зачинились, «і був дощ на землі сорок день і сорок ночей» (Бут. 7:1—4, 11, 12, 16). Ной та його рідні «були безпечно переведені через воду» (1 Пет. 3:20). Вони вижили, бо перебували в ковчезі. В жодному іншому місці на землі не можна було знайти порятунку (Бут. 7:19, 20).

Лот отримав дещо інші вказівки. Двоє ангелів сказали йому, де не треба бути. Вони дали Лоту наказ: «Все, що в місті [Содомі] твоє,— виведи з цього місця, бо ми знищимо це місце». Лот і його близькі мали «ховатися на гору», тобто в гірській місцевості (Бут. 19:12, 13, 17).

Розповіді про Ноя і Лота показують, що «Єгова знає, як визволити з випробування побожних людей, а неправедних зберегти на день суду для знищення» (2 Пет. 2:9). В обох випадках спасіння залежало від місця перебування. Ной мав увійти в ковчег, а Лот — вийти з Содома. Але чи місцеперебування завжди є таким важливим? Чи обов’язково праведним кудись тікати? Чи Єгова може врятувати їх, хоч би де вони були? Щоб відповісти на ці запитання, розгляньмо ще дві оповіді про порятунок.

Чи місцеперебування є завжди важливим?

Перш ніж Єгова спустошив Єгипет за днів Мойсея, навівши на край десяту кару, Він дав ізраїльтянам вказівку покропити кров’ю пасхальної тварини горішні і бічні одвірки їхніх осель. Навіщо? Мойсей пояснив: «Перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках  бічних,— і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити». Тієї ж ночі «вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного, від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в’язничному домі, і кожного перворідного худоби». Цього разу ізраїльтяни не мусили нікуди йти, щоб їхні первістки були врятовані (Вих. 12:22, 23, 29).

Крім того, подумаймо про Рахав, повію з міста Єрихона. Ізраїльтяни ось-ось мали почати завойовувати Обіцяний край. Коли Рахав зрозуміла, що Єрихон приречений на знищення, то сказала двом ізраїльським розвідникам, що місто сковане страхом перед Ізраїлем, який наступав. Вона сховала розвідників і попросила їх поклястися, що під час взяття Єрихона їй та її сім’ї не буде заподіяно шкоди. Розвідники звеліли Рахав зібрати рідних у своїй домівці, що в мурі міста. Вийти звідти означало підпасти під знищення з рештою мешканців Єрихона (Іс. Нав. 2:8—13, 15, 18, 19). Але пізніше Єгова повідомив Ісусу Навину, що «мур цього міста впаде на своєму місці» (Іс. Нав. 6:5). Тож місце, яке розвідники визначили Рахав для порятунку, схоже, не було безпечним. Як же тоді Рахав і її родина мали врятуватись?

Коли надійшов час завоювати Єрихон, ізраїльтяни засурмили в сурми і крикнули. «І сталося, як [ізраїльський] народ почув голос сурми, і закричав народ гучним криком,— говориться в Ісуса Навина 6:20,— то впав мур на своєму місці». Ніхто з людей не міг проконтролювати падіння муру. Аж ось сталося чудо — руйнування міського муру не зачепило оселі Рахав. Ісус Навин наказав двом розвідникам: «Увійдіть до дому тієї жінки-блудниці, і виведіть звідти ту жінку та все, що її, як ви заприсягли були їй» (Іс. Нав. 6:22). Уся рідня Рахав врятувалась.

Що було найважливішим?

Чого ми вчимося з розповідей про порятунок Ноя, Лота, ізраїльтян за днів Мойсея, а також Рахав? Як ці приклади допомагають нам зрозуміти, де слід бути, коли прийде кінець теперішній злій системі?

Ной врятувався в ковчезі. Чому він там опинився? Хіба не тому, що виявив віру і послух? Біблія каже: «Зробив Ной усе,— як звелів йому Бог, так зробив він» (Бут. 6:22; Євр. 11:7). А що сказати про нас? Чи ми виконуємо все,  що нам наказує Бог? До того ж Ной був «проповідником праведності» (2 Пет. 2:5). Чи ми, подібно до нього, ревно проповідуємо, навіть якщо люди байдужі до звістки?

Лот уникнув знищення, втікши з Содома. Бог врятував його тому, що він був праведний в Його очах і цього чоловіка доводила до відчаю розгнузданість людей Содома й Гоморри, що зневажали закон. Чи повсюдна розгнузданість доводить до відчаю і нас? Чи, навпаки, ми настільки звикли до такої поведінки, що вона більше нас не тривожить? Чи робимо ми все можливе, аби залишатися «незаплямованими, бездоганними та в мирі» (2 Пет. 3:14).

Спасіння ізраїльтян в Єгипті і Рахав в Єрихоні залежало від того, чи вони й далі перебуватимуть у своїх домівках. Для цього їм потрібна була віра і слухняність (Євр. 11:28, 30, 31). Уявіть, як кожна ізраїльська сім’я, мабуть, пильно спостерігала за своїм первістком, коли в єгипетських домах почав здійматися «великий зойк» (Вих. 12:30). А уявіть собі, як Рахав, напевно, тулилася до своїх рідних, коли чула сильний гуркіт від руйнування мурів Єрихона, яке, здавалося, ось-ось зачепить і їхню оселю. Цій жінці потрібна була справжня віра, щоб зберігати послух і залишатися в домі.

Незабаром прийде кінець злому світу Сатани. Ми ще не знаємо, як Єгова захистить свій народ у страшний «день [свого] гніву» (Соф. 2:3). Та, хоч би де ми були і в якій ситуації опинилися в той час, можемо бути впевненими, що наше спасіння залежатиме від віри в Єгову і слухняності йому. А тим часом ми повинні розвивати правильний погляд на те, що пророк Ісая назвав «покоями».

«Ввійди до покоїв своїх»

В Ісаї 26:20 сказано: «Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде». Це пророцтво, можливо, вперше сповнилося 539 року до н. е., коли мідяни й перси завоювали Вавилон. Увійшовши до Вавилона, перський цар Кір, очевидно, звелів усім залишатися в хатах, оскільки його воїни отримали наказ вбивати тих, хто опиниться на вулиці.

У наш час «покої», згадані в пророцтві Ісаї, можуть бути тісно пов’язані з більш ніж 100 000 зборів Свідків Єгови по цілому світі. Ці збори відіграю́ть істотну роль у нашому житті. Вони матимуть важливе значення для нас і під час «великого лиха» (Об’яв. 7:14). Божому народу наказано увійти до своїх «покоїв» і сховатися, «поки лютість перейде». Тож вкрай необхідно розвивати й зберігати правильне ставлення до збору і твердо постановити мати з ним тісний зв’язок. Варто прислухатися до настанови Павла: «Зважаймо одні на одних, щоб спонукувати до любові й добрих учинків, та не покидаймо наших спільних зібрань, як деякі мають за звичай, а підбадьорюймо одні одних, і робімо так ще більше в міру того, як бачимо наближення цього дня» (Євр. 10:24, 25).

[Ілюстрації на сторінці 7]

Чого ми вчимося з того, як Бог рятував своїх поклонників у минулому?

[Ілюстрація на сторінці 8]

На що, можливо, вказують «покої» в наш час?