Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Чому і як слід доручати комусь обов’язки?

Чому і як слід доручати комусь обов’язки?

Чому і як слід доручати комусь обов’язки?

ЩЕ ЗАДОВГО до появи Землі комусь вже були доручені певні обов’язки. Єгова створив єдинородного Сина і потім, послуговуючись ним як «майстром», творив усесвіт (Прип. 8:22, 23, 30; Ів. 1:3). Коли Бог створив першу пару людей, то сказав їм: «Наповнюйте землю, оволодійте нею» (Бут. 1:28). Творець доручив людям завдання розширяти Едемський сад і зрештою перетворити всю землю в рай. З самого початку Єгова і його служителі доручали іншим різні обов’язки.

Що означає доручати комусь обов’язки? Чому християнські старійшини повинні вчитися доручати іншим певні завдання в зборі і як їм це робити?

Що означає доручати обов’язки?

Доручати обов’язки означає покладати на когось виконання чого-небудь, призначати когось як свого представника, наділяти відповідальністю чи владою. Тож доручати обов’язки — значить залучати інших до виконання якихось завдань. А це, звісно, пов’язане з наділенням когось владою.

Особи, що отримали якесь завдання у християнському зборі, мають виконувати призначення, звітувати, як здійснюється робота, і в більшості випадків радитися з тим, хто дав їм це завдання. Однак головна відповідальність лежить на призначеному братові, який доручив завдання. Йому необхідно спостерігати за тим, як просувається робота, і при потребі давати поради. Все ж декого цікавить питання: навіщо доручати комусь обов’язки, якщо можна виконувати їх самому?

Чому слід доручати обов’язки?

Подумайте про те, що Єгова, створивши свого єдинородного Сина, залучив його до творення всього іншого. Дійсно, «через нього було створене все інше на небі і на землі, видиме і невидиме» (Кол. 1:16). Творець міг би зробити все сам, але він хотів, щоб Син також отримував радість від творчих звершень (Прип. 8:31). Завдяки цьому Син краще пізнав особистість Батька. У певному розумінні так Батько навчав свого єдинородного Сина.

Будучи на землі, Ісус Христос наслідував свого Батька і доручав іншим обов’язки. Він навчав своїх учнів поступово. Ісус послав поперед себе 12 апостолів, а згодом і 70 інших учнів, щоб вони проповідували (Луки 9:1—6; 10:1—7). Пізніше Ісус прибув у місця, куди послав своїх учнів. Там вже була закладена хороша основа, на якій він міг будувати далі. Покинувши землю, Ісус доручив учням, які отримали навчання, ще більші обов’язки, в тому числі всесвітню працю проповідування (Матв. 24:45—47; Дії 1:8).

Членів християнського збору наділяють певними обов’язками і навчають, як їх виконувати. Це стало характерною особливістю збору. Апостол Павло сказав Тимофію: «Те, що ти чув від мене і що підтвердило багато свідків, передавай вірним людям, котрі у свою чергу будуть відповідно підготовлені, щоб навчати інших» (2 Тим. 2:2). Як бачимо, досвідчені християни повинні навчати тих, хто у свою чергу навчатиме інших.

Коли старійшина доручає братам деякі зі своїх завдань, то не тільки він, а й вони отримують радість, навчаючи когось і займаючись пастирською працею. Усвідомлення того, що людські можливості обмежені, ще більше спонукує старійшину просити одновірців брати на себе відповідальність у зборі. Біблія говорить: «Зі скромними — мудрість» (Прип. 11:2НС). Скромна людина усвідомлює свої обмеження. Якщо ти намагаєшся робити все сам, то можеш виснажитись і позбавити своїх рідних часу, який міг би присвятити їм. Тому мудро ділитися своїми обов’язками. Візьмімо для прикладу брата, який служить координатором ради старійшин. Він може просити старійшин перевіряти рахунки збору. Перевіряючи записи, ці брати добре знатимуть фінансовий стан збору.

Завдяки тому що особі доручають обов’язки, вона має нагоду здобути необхідні навички і досвід. Також це дає можливість тому, хто наділяє інших осіб відповідальністю, спостерігати за їхніми здібностями. Отож, доручаючи братам у зборі відповідні обов’язки, старійшини можуть випробувати, чи «придатні вони» бути служителями збору (1 Тим. 3:10).

Зрештою, коли старійшини доручають співхристиянам завдання, вони показують, що довіряють їм. Павло навчав Тимофія, співпрацюючи з ним у місіонерському служінні. Між обома чоловіками зав’язалася міцна дружба. Павло назвав Тимофія «щирою дитиною по вірі» (1 Тим. 1:2). Нерозривні узи поєднали теж Єгову та Ісуса, коли вони разом творили всесвіт. Якщо старійшини доручають братам ту чи іншу роботу, то можуть розвинути з ними тісні стосунки.

Чому дехто вагається ділитись обов’язками?

Деякі старійшини вагаються ділитися з кимсь обов’язками, хоча й знають, що так робити правильно. Такі брати можуть вважати, що це підірвало б їхню владу або що вони мусять завжди тримати все під контролем. Але пам’ятаймо: перед тим як піти в небо, Ісус уповноважив своїх учнів здійснювати важливе завдання і притому знав, що вони будуть виконувати більші діла, ніж він! (Матв. 28:19, 20; Ів. 14:12).

Втім, декотрі старійшини колись доручали братам обов’язки, але не бачили бажаних результатів. На їхню думку, вони ліпше і швидше впораються з роботою самі. Однак подумаймо над прикладом Павла. Він знав, наскільки важливо доручати комусь завдання. Водночас Павло усвідомлював, що учні не завжди виправдовуватимуть його сподівання. Під час першої місіонерської подорожі апостол навчав свого молодого товариша, Марка. Павло дуже засмутився, коли Марко покинув призначення і повернувся додому (Дії 13:13; 15:37, 38). Все ж Павло не перестав учити інших. Як вже було згадано, він запропонував молодому християнину Тимофієві супроводжувати його в подорожах. Коли Тимофій був готовий нести більшу відповідальність, Павло залишив його в Ефесі, наділивши владою призначати наглядачів та служителів збору (1 Тим. 1:3; 3:1—10, 12, 13; 5:22).

У наш час старійшинам також не варто переставати навчати братів лише тому, що хтось не виправдав їхніх сподівань. Дуже важливо вміти довіряти іншим і навчати їх. Про що старійшинам слід пам’ятати, коли вони доручають комусь обов’язки?

Як доручати обов’язки?

Доручаючи братам певні завдання, обдумуйте, наскільки вони придатні для цих завдань. Коли в Єрусалимі виникла потреба дбати про щоденний розподіл їжі, апостоли вибрали «сімох чоловіків з доброю репутацією, які [були] сповнені духу та мудрості» (Дії 6:3). Якщо ви просите ненадійну людину виконати якесь завдання, вона може просто не справитися з ним. Тому спершу доручайте невелику роботу. Належно виконавши її, людина, можливо, буде здатна нести більшу відповідальність.

Але потрібно зважати ще на щось. Люди мають різні характери і здібності. До того ж у людей різний досвід. Люб’язний і привітний брат може бути хорошим обслуговуючим. Брат, якому притаманні організованість і ретельність, міг би якнайліпше допомагати секретарю збору. А сестрі з творчими здібностями можна доручити зробити на Спомин декорацію з квітів.

Коли доручаєте роботу, чітко поясніть, що очікується від людини. Перш ніж Іван Хреститель відрядив до Ісуса посланців, він пояснив їм, про що хотів би дізнатись і які саме запитання варто поставити (Луки 7:18—20). Ісус же, наказавши своїм учням зібрати залишки їжі, якою він чудом нагодував людей, дав можливість їм самим вирішувати, як це зробити (Ів. 6:12, 13). Багато залежить від того, яку роботу доручено помічникові і які в нього здібності. Той, хто доручає обов’язки, і той, кого просять допомогти, мають чітко розуміти, що́ зрештою потрібно зробити і як часто слід повідомляти про виконану роботу. Їм обом треба знати, яку свободу дій має той, хто виконує завдання. Якщо роботу необхідно виконати до певної дати, то мудро було б обговорити кінцеву дату й узгодити її, а не просто повідомити про неї. Тоді людина працюватиме з більшим за́палом.

Особі, яка отримала якесь доручення, слід надати кошти, інструменти і при потребі допомогу. Можливо, варто повідомити іншим про це доручення. Коли Ісус довірив Петру «ключі від небесного царства», то зробив це в присутності учнів (Матв. 16:13—19). Подібно в деяких випадках було б добре повідомити збір про те, хто відповідальний за певну роботу.

Крім того, необхідно бути обережними. Якби ви й далі намагалися втручатись у роботу, яку доручили іншій людині, то, по суті, казали б їй: «Я тобі не довіряю». Щоправда, іноді результати не до кінця виправдовують ваші сподівання. Але якщо брат, наділений відповідальністю, матиме певну свободу дій, він, скоріш за все, набуде впевненості й досвіду. Звичайно, це не значить, що вам буде байдуже, як він виконує завдання. Єгова, довіривши своєму Синові творчу працю, сам брав у ній безпосередню участь. Він сказав своєму Майстру: «Створімо людину за образом Нашим» (Бут. 1:26). Тож словами і вчинками допомагайте брату в роботі і хваліть його за докладені зусилля. Короткий аналіз досягнутих результатів може підбадьорити його. Якщо ж робота не виконується належно, не зволікайте запропонувати допомогу або дати пораду. Пам’ятайте, що основна відповідальність лежить на тому, хто доручає обов’язки (Луки 12:48).

Чимало християн отримали пожиток, виконуючи завдання в зборі, які їм доручили сердечні і дбайливі старійшини. Дійсно, всім старійшинам варто наслідувати Єгову і знати, чому та як слід доручати комусь обов’язки.

[Рамка на сторінці 29]

ДОРУЧАТИ ОБОВ’ЯЗКИ ОЗНАЧАЄ...

• ділитися з іншими радістю від їхнього виконання

• досягати більшого

• виявляти мудрість і скромність

• навчати інших

• довіряти іншим

[Рамка на сторінці 30]

ЯК ДОРУЧАТИ ОБОВ’ЯЗКИ?

• Вибирай придатних осіб для виконання завдань.

• Чітко пояснюй суть завдання і підтримуй обмін думками.

• Пояснюй, чого сподіваєшся.

• Надавай необхідну допомогу.

• Цікався виконанням роботи і показуй своє довір’я.

• Будь готовим брати на себе основну відповідальність.

[Ілюстрації на сторінці 31]

Доручати обов’язки означає призначати завдання і спостерігати за їхнім виконанням