Чи вічне життя на землі — надія для християн?

«[Бог] витре кожну сльозу з їхніх очей. І вже не буде... смерті» (ОБ’ЯВ. 21:4).

1, 2. Звідки ми знаємо, що багато євреїв у I столітті н. е. надіялися на вічне життя на землі?

БАГАТИЙ і впливовий молодий чоловік підбіг до Ісуса, впав на коліна і запитав: «Учителю Добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?» (Марка 10:17). Яке вічне життя мав на увазі чоловік: небесне чи земне? Як ми розглянули в попередній статті, багато століть перед тим Бог дав євреям надію на воскресіння і на вічне життя на землі. Чимало євреїв і в I столітті мали цю надію.

² Марта, з якою товаришував Ісус, ймовірно, говорила про воскресіння на землі, коли сказала про свого померлого брата: «Знаю, він воскресне, коли настане воскресіння в останній день» (Ів. 11:24). Щоправда, тогочасні саддукеї заперечували воскресіння (Марка 12:18). А втім, у книжці «Юдаїзм у перші століття християнської ери» (англ.) Джордж Фут Мур написав: «Письмові джерела... II та I століть до н. е. свідчать про переконання євреїв у тому, що в певний період людської історії давно  померлі люди повернуться до життя на землі». Багатий чоловік, який звернувся до Ісуса, хотів отримати вічне життя на землі.

3. Які запитання розглядатимуться в цій статті?

³ Сьогодні чимало релігій, а також знавців Біблії заперечують, що надія на вічне життя на землі є християнським вченням. Більшість людей надіється на загробне життя в духовній сфері. Тому багато хто, натрапляючи в Християнських Грецьких Писаннях на вислів «вічне життя», думає лише про небесне життя. Чи правильно так думати? Що мав на увазі Ісус, коли говорив про вічне життя? У що вірили його учні? Чи Християнські Грецькі Писання говорять про надію на вічне життя на землі?

Вічне життя «під час відтворення»

4. Що відбудеться «під час відтворення»?

⁴ Біблія вчить, що помазані християни воскреснуть, щоб правити з неба над землею (Луки 12:32; Об’яв. 5:9, 10; 14:1—3). Але коли Ісус навчав про вічне життя, він не завжди говорив тільки про цю групу. Розгляньмо, що́ він сказав учням після того, як заможний молодий чоловік пішов зажурений, почувши пропозицію покинути все своє майно і стати послідовником Христа. (Прочитайте Матвія 19:28, 29). Ісус промовив до своїх апостолів, що вони будуть серед тих, хто царюватиме і здійснюватиме суд над «дванадцятьма племенами Ізраїля», тобто над світом людства, до якого не належатиме ця група небесних правителів (1 Кор. 6:2). До того ж він згадав про нагороду для «кожного», хто піде за ним. Такі люди теж «успадкують вічне життя». Все це відбудеться «під час відтворення».

5. Яке визначення ви дасте поняттю «відтворення»?

⁵ Який зміст вкладав Ісус у слово «відтворення»? У перекладі Хоменка це поняття перекладене як «новий світ», у перекладі Огієнка — як «відновлення світу», а в «Єрусалимській Біблії» (англ.) — як вираз «коли все стане новим». Оскільки Ісус не пояснив цього поняття, він, очевидно, вказав на те, у що євреї вірили вже багато століть. Це значить, що мова йшла про відтворення умов на землі, коли все буде так, як було в Едемському саду перед гріхопадінням Адама і Єви. Відтворення втілить у життя обіцянку Бога про те, що він «створить нове небо та землю нову» (Ісаї 65:17).

6. Що ми дізнаємо́ся про надію на вічне життя з прикладу про овець і козлів?

⁶ Говорячи про завершення цієї системи, Ісус знову згадав про вічне життя  (Матв. 24:1—3). Він сказав: «Коли прийде Син людський у славі і з ним усі ангели, він сяде на свій величний престол. Тоді перед ним зберуться всі народи, і він відділить одних людей від інших, як пастух відділяє овець від козлів». Ті, хто отримає обвинувальний вирок, «підуть... у вічну відрізаність, а праведні — у вічне життя». «Праведними», які житимуть вічно, є люди, що віддано підтримують помазаних духом Христових «братів» (Матв. 25:31—34, 40, 41, 45, 46). Помазанці стануть правителями в небесному Царстві, тому «праведні» — це земні піддані цього Царства. Біблія передрекла: «[Цар Єгови] запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі» (Пс. 72:8). Ці піддані матимуть вічне життя на землі.

Що каже Євангеліє Івана?

7, 8. Про які дві надії Ісус говорив з Никодимом?

⁷ Згідно з Євангеліями Матвія, Марка і Луки, Ісус вживав вислів «вічне життя» у вищезгаданих ситуаціях. А в Євангелії Івана Ісусові слова про вічне життя цитуються аж 17 разів. Обговорімо деякі з цих уривків, аби дізнатися, що́ Ісус розповідав про надію на вічне життя на землі.

⁸ Як каже Іван, вперше про вічне життя Ісус говорив з фарисеєм на ім’я Никодим. Він сказав Никодиму: «Якщо людина не народиться від води й духу, то не зможе увійти в Боже царство». Ті, хто увійде до небесного Царства, мають «народитися знову» (Ів. 3:3—5). Але Ісус пояснив ще щось. Він згадав про надію, яка відкрита для всього людства. (Прочитайте Івана 3:16). Ісус мав на увазі надію на вічне життя для своїх помазаних послідовників у небі і для решти людей на землі.

9. Про яку надію Ісус казав самарянці?

⁹ Після розмови з Никодимом в Єрусалимі Ісус вирушив на північ до Галілеї. Дорогою він зустрів одну жінку біля колодязя Якова, що неподалік самарійського міста Сихара. Ісус промовив до неї: «Хто питиме воду, яку дам я, ніколи не відчує спраги. Бо вода, яку дам йому я, стане в ньому джерелом, котре битиме через край і даватиме вічне життя» (Ів. 4:5, 6, 14). Ця вода символізує Божі заходи, завдяки яким всі люди, котрі житимуть на землі, повернуться до вічного життя. У книзі Об’явлення містяться слова самого Бога: «Кожному спраглому я дам можливість даром напитися з джерела води життя» (Об’яв. 21:5, 6; 22:17). Отже, Ісус казав самарянці про вічне життя, яке матимуть не тільки помазані спадкоємці Царства, але й вірні люди з земною надією.

10. Що Ісус сказав релігійним противникам про вічне життя, після того як зцілив чоловіка біля купальні Віфесда?

¹⁰ Наступного року Ісус знову прийшов до Єрусалима. Там біля купальні Віфесда він зцілив хворого чоловіка. Євреям, які засудили цей учинок, Ісус пояснив, що «Син нічого не може робити від себе, а лише те, що, як він бачить, робить Батько». Пояснивши їм, що Батько «увесь суд... доручив Синові», Ісус продовжив: «Хто чує мій голос та вірить у того, хто мене послав, той має вічне життя». Він також додав: «Надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують... голос [Сина людського] і вийдуть: хто чинив добро — для воскресіння життя, а хто чинив зло — для воскресіння суду» (Ів. 5:1—9, 19, 22, 24—29). Ісус сказав євреям, які йому противилися, що Бог призначив саме його сповнити надію євреїв на вічне життя на землі і що він зробить це, воскресивши померлих.

11. Чому можна сказати, що надія на вічне життя на землі міститься в словах Ісуса, які записані в Івана 6:48—51?

 ¹¹ У Галілеї за Ісусом пішли тисячі людей, які хотіли хліба, що його чудом перед тим дав їм Ісус. Він розповів цим людям про інший хліб — «хліб життя». (Прочитайте Івана 6:40, 48—51). «Хліб цей — то моє тіло»,— промовив Ісус. Він віддав своє життя не тільки за тих, хто правитиме з ним у його небесному Царстві. «Я дам його,— пояснив Ісус,— щоб світ [людство, на яке поширюється викуп] отримав життя». «Хто їстиме такий хліб», тобто буде вірити у викупну силу Ісусової жертви, той може надіятися на вічне життя. Як бачимо, коли Ісус говорив, що хтось «житиме повіки», він вказував і на багатовікову надію євреїв жити вічно на землі під правлінням Месії.

12. Яку надію мав на увазі Ісус, коли говорив противникам, що дасть своїм вівцям вічне життя?

¹² Пізніше, на святі Присвячення в Єрусалимі, Ісус промовив до своїх противників: «Ви не вірите, бо ви — не мої вівці. Мої ж вівці слухаються мого голосу; я їх знаю, і вони йдуть за мною. Я даю їм вічне життя» (Ів. 10:26—28). Про що говорив Ісус: лише про життя в небі чи також про вічне життя в земному раю? Незадовго до того Ісус потішив своїх послідовників такими словами: «Не лякайся, мала отаро, бо вашому Батькові було до вподоби дати вам царство» (Луки 12:32). Водночас на тому ж святі Ісус сказав: «Маю я ще інших овець, котрі не належать до цієї кошари. Я повинен привести також їх» (Ів. 10:16). Тож, коли Ісус звертався до противників, його слова включали в себе і небесну надію для «малої отари», і надію на вічне життя на землі для мільйонів «інших овець».

Добре знана надія

13. Що означали Ісусові слова: «Ти будеш зі мною в Раю»?

¹³ Коли Ісус зазнавав передсмертних мук на стовпі, він чітко засвідчив надію людства. Прибитий поряд до стовпа злочинець попросив: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у своє царство». Ісус пообіцяв йому: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю» (Луки 23:39—43). Той чоловік, мабуть, належав  до єврейського народу і тому не потребував пояснень про Рай. Він знав про надію на майбутнє вічне життя на землі.

14. а) Звідки ми знаємо, що апостолам було важко збагнути думку про небесну надію? б) Коли Ісусові послідовники чітко зрозуміли, що таке небесна надія?

¹⁴ Однак слова Ісуса про небесну надію потребували пояснення. Коли він говорив учням про те, що йде на небо, аби приготувати їм місце, вони не розуміли сказаного. (Прочитайте Івана 14:2—5). Згодом Ісус промовив до учнів: «Я ще стільки всього маю сказати вам, але тепер цього для вас буде забагато. Та коли прийде цей помічник — дух правди, то керуватиме вами, допомагаючи повністю зрозуміти правду» (Ів. 16:12, 13). Тільки після П’ятидесятниці 33 року н. е., коли Ісусові послідовники були помазані Божим духом, щоб у майбутньому стати царями, вони збагнули, що сядуть на небесних престолах (1 Кор. 15:49; Кол. 1:5; 1 Пет. 1:3, 4). Надія на небесний спадок була чимось новим, і саме на ній зосереджені натхнені листи в Християнських Грецьких Писаннях. Та чи ці листи підтверджують надію людства на вічне життя на землі?

Що говорять натхнені листи?

15, 16. Що натхнений Лист до Євреїв і слова Петра говорять про надію на вічне життя на землі?

¹⁵ У Листі до євреїв апостол Павло назвав своїх одновірців «святими братами — тими, хто отримав небесне покликання». Але він також згадав, що Бог підкорив Ісусові «населену землю, яка має прийти» (Євр. 2:3, 5; 3:1). В оригіналі Християнських Грецьких Писань слово, перекладене фразою «населена земля» завжди означає землю, на якій мешкають люди. Тому «населена земля, яка має прийти» — це прийдешня система на землі під правлінням Ісуса Христа. У той час Ісус сповнить Божу обіцянку: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Пс. 37:29).

¹⁶ Апостол Петро під натхненням також згадав про майбутнє людей. Він написав: «Теперішні небеса і земля... призначені для вогню та зберігаються на день суду й знищення безбожних людей» (2 Пет. 3:7). Чим будуть замінені нинішні символічні небеса (влади) і нечестиве людське суспільство? (Прочитайте 2 Петра 3:13). На зміну їм прийдуть «нові небеса» — Боже Месіанське Царство — і «нова земля» — праведне людське суспільство, до якого належатимуть правдиві поклонники Бога.

17. Як описано надію людства в Об’явлення 21:1—4?

¹⁷ В останній книзі Біблії міститься захопливе видіння, в якому людство досягло досконалості. (Прочитайте Об’явлення 21:1—4). Люди плекали цю надію ще відтоді, як в Едемському саду було втрачено людську досконалість. Праведні житимуть вічно в Раю на землі і не старітимуть. Ця надія, що міцно ґрунтується на Єврейських та Християнських Грецьких Писаннях, і досі зміцнює вірних служителів Єгови (Об’яв. 22:1, 2).

Як би ви пояснили?

• Що мав на увазі Ісус, коли згадав про «відтворення»?

• Про що Ісус говорив з Никодимом?

• Що Ісус пообіцяв злочинцеві, прибитому до стовпа поряд з ним?

• Як Лист до Євреїв і слова Петра підтверджують надію на вічне життя на землі?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 8]

Символічні вівці отримають вічне життя на землі

[Ілюстрації на сторінці 10]

Ісус говорив іншим про вічне життя