Будьте слухняні і відважні, як Христос

«Будьте відважні: я світ переміг» (ІВ. 16:33).

1. Наскільки Ісус був слухняний Богові?

ІСУС ХРИСТОС завжди виконував Божу волю. Він ніколи навіть не допускав думки про непослух своєму небесному Батькові (Ів. 4:34; Євр. 7:26). Але з огляду на те, що́ він переніс на землі, йому було нелегко виявляти слухняність. Як тільки Ісус почав проповідувати, вороги, у тому числі Сатана, намагалися хитрістю і силою підштовхнути його до того, щоб він покинув правильний шлях (Матв. 4:1—11; Луки 20:20—25). Ці вороги завдавали Ісусові сильного душевного, емоційного і фізичного болю. Зрештою, вони стратили його на стовпі мук (Матв. 26:37, 38; Луки 22:44; Ів. 19:1, 17, 18). Ісус пройшов через усе це і, незважаючи на тяжкі страждання, залишився «слухняним аж до смерті». (Прочитайте Филип’ян 2:8).

2, 3. Який урок ми беремо з того, що Ісус залишився слухняним, незважаючи на страждання?

² На землі Ісус навчився слухняності за нових для нього обставин (Євр. 5:8). Здавалося б, чого ще Ісус міг навчитися в служінні Єгові. Він жив незліченні віки поруч з Єговою, тісно спілкувався  з ним і був Божим «майстром» під час творення (Прип. 8:30). Все ж Ісус, як людина, зніс випробування віри попри страждання і довів свою цілковиту відданість Богові. Ісус, Божий Син, зростав духовно. Чого ми вчимося з його прикладу?

³ Ісус був досконалим, але він не вважав, що сам може залишитись у всьому слухняним Богові. У молитві він просив свого Батька допомогти йому бути слухняним. (Прочитайте Євреїв 5:7). Щоб виявляти послух, нам теж треба смиренного і молитовного складу розуму. Тому апостол Павло радив християнам: «Майте такий самий склад розуму, як і в Христа Ісуса... він упокорився і залишався слухняним аж до смерті» (Фил. 2:5—8). Ісусів спосіб життя засвідчує, що людям під силу слухатись Бога навіть у безбожному суспільстві. Щоправда, Ісус був досконалим. А що сказати про нас, недосконалих людей?

Слухняні попри недосконалість

4. Що означає для нас бути наділеними свободою волі?

⁴ Бог створив Адама і Єву розумними істотами і наділив їх свободою волі. Ми, їхні нащадки, теж наділені такою свободою. Що це означає? Те, що ми самі можемо вибирати між добрим і поганим. Іншими словами, Бог дав нам свободу у виборі, слухатися його чи ні. Однак така свобода несе з собою велику відповідальність. Від наших рішень залежить наше життя. Крім того, вони впливають на людей довкола нас.

5. Яку боротьбу веде кожен з нас і як нам у цьому досягти успіху?

⁵ Через успадковану недосконалість нам буває складно виявляти послух. Не завжди легко слухатися Божих законів. З такою схильністю боровся Павло. Він написав: «Бачу, що в моєму тілі діє інший закон, який воює проти закону мого розуму й веде мене в полон закону гріха, що в моєму тілі» (Рим. 7:23). Звісно, легше бути слухняним, коли не треба йти на жертви, зазнавати страждань чи зносити якісь незручності. Але як ми реагуємо, коли виникає конфлікт між нашим прагненням бути слухняними і «прагненням плоті, прагненням очей»? Неправильні бажання з’являються через нашу недосконалість, а також через вплив повсюдного «духу світу». Ці жадання можуть сильно на нас впливати (1 Ів. 2:16; 1 Кор. 2:12). Щоб опиратися їм, ми мусимо «приготувати своє серце» ще до того, як виникне трудність чи спокуса, і рішуче постановити слухатись Єгову, хоч би що трапилося (Пс. 78:8, НС). У нас є чимало біблійних прикладів людей, які залишилися слухняними, бо приготували своє серце (Езд. 7:10; Дан. 1:8).

6, 7. Поясніть, як особисте вивчення допомагає приймати мудрі рішення.

⁶ Ми готуємо своє серце, наприклад, коли старанно вивчаємо Святе Письмо і біблійні публікації. Уявіть собі таку ситуацію. Сьогодні ввечері у вас особисте вивчення. Ви щойно попросили Єгову допомогти вам застосовувати те, чого навчаєтеся з його Слова. Наступного вечора ви плануєте подивитися фільм. Хоча про цей фільм були схвальні відгуки, ви знаєте, що в ньому є сцени неморальності та насилля.

⁷ Ви роздумуєте над Павловою порадою з Ефесян 5:3: «Нехай блуд і всіляка нечистота й ненаситність навіть не згадуються серед вас, бо це не личить святим». До того ж ви пригадуєте настанову Павла, що міститься у Филип’ян 4:8. (Прочитайте). Обмірковуючи цю натхнену пораду, ви думаєте: «Якщо я свідомо дивитимуся такі фільми, як цей, то чи буду наслідувати приклад Ісуса, який неухильно виявляв слухняність  Богові?» Що ви зробите? Чи все одно подивитеся фільм?

8. Чому слід дотримуватися високих моральних і духовних норм?

⁸ Було б неправильно занижувати свої моральні і духовні норми, вважаючи, що в нас достатньо сили не піддатися впливу поганого товариства. Йдеться, приміром, про насильницькі і неморальні розваги. Ми повинні оберігати себе і своїх дітей від нищівного духу Сатани. Користувачі комп’ютерів з усіх сил дбають, щоб у їхнє обладнання не проникли руйнівні віруси, які нищать дані, ускладнюють роботу операційної системи і навіть переймають контроль над комп’ютером, а потім через нього атакують інші комп’ютери. Чи мудро виявляти меншу пильність, коли йдеться про захист від «хитрощів» Сатани? (Еф. 6:11).

9. Чому нам треба постановити слухатись Єгову щодня?

⁹ Мало не кожного дня ми стоїмо перед вибором: робити так, як подобається Єгові, чи ні. Щоб отримати спасіння, нам треба слухатися Бога і дотримуватись його праведних принципів. Якщо ми наслідуємо слухняність Христа «аж до смерті», то доводимо, що наша віра жива. Єгова винагородить нас за таку вірність. Ісус пообіцяв: «Хто витримає до кінця, той спасеться» (Матв. 24:13). Зрозуміло, що для цього слід розвивати відвагу, яку мав Ісус (Пс. 31:25).

Ісус — найвидатніший приклад відваги

10. Якого тиску ми зазнаємо і як нам потрібно діяти?

¹⁰ Ми постійно стикаємося зі світським мисленням і поведінкою, тому нам потрібно відваги, щоб не піддаватись їхньому згубному впливу. Християни зазнають тиску в моральних, фінансових, суспільних та релігійних питаннях і через це можуть зійти з праведних доріг Єгови. Багато кому противляться родичі. У деяких країнах учбові заклади щораз завзятіше пропагують теорію еволюції, а людей дедалі більше приваблює атеїзм. З огляду на все це не можна просто скласти руки і нічого не робити. Треба рішуче протистояти духу світу і так захищати себе. Ісусів приклад показує, як нам діяти.

11. Як роздуми над Ісусовим прикладом додадуть нам відваги?

¹¹ Ісус казав учням: «У світі ви зазнаватимете лиха, але будьте відважні: я світ переміг» (Ів. 16:33). Він жодного разу не піддався впливові цього світу. Ісус ніколи не допускав, щоб світ завадив йому виконувати проповідницьку працю чи спонукав його занижувати вимоги для правдивого поклоніння і належної поведінки. Наслідуймо в цьому Ісуса. Молячись до Бога, Ісус говорив про своїх учнів: «Вони, як і я, не належать світу» (Ів. 17:16). Аналізуймо  Христову відвагу та роздумуймо про неї і тоді матимемо необхідну сміливість, щоб і далі не належати світові.

Вчіться відваги в Ісуса

12—14. Розкажіть випадки, в яких Ісус виявив відвагу.

¹² Ісус виявляв неабияку відвагу в служінні. Послуговуючись своєю владою як Божий Син, він безстрашно «ввійшов... у храм і повиганяв звідти всіх продавців та покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів» (Матв. 21:12). Коли воїни прийшли арештувати Ісуса в його останню ніч на землі, він мужньо виступив вперед, щоб оберегти учнів. Ісус сказав: «Якщо ви шукаєте мене, то відпустіть інших» (Ів. 18:8). За якусь мить він звелів Петру вкласти меч у піхви і цим показав, що покладався не на буквальну зброю, а на Єгову (Ів. 18:11).

¹³ Ісус відважно викривав безсердечних лжевчителів і фальшивість їхніх вчень. «Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри! Ви зачиняєте царство небесне перед людьми,— казав їм Ісус.— Ви... нехтуєте тим, що важливіше в Законі,— справедливістю, милосердям і вірністю... Ви очищаєте келих і миску ззовні, але всередині вони повні награбованого добра й непоміркованості» (Матв. 23:13, 23, 25). Ісусовим учням так само потрібно було відваги, оскільки фальшиві релігійні провідники мали переслідувати також їх та декого з них убити (Матв. 23:34; 24:9).

¹⁴ Ісус відважно виступав і проти демонів. Якось йому назустріч вийшов опанований демонами чоловік. Він був такий сильний, що ніхто не міг зв’язати його ланцюгами. Ісус не злякався і вигнав полчище демонів, які тримали цього чоловіка у своїй владі (Марка 5:1—13). Нині Бог не дає християнам сили чинити такі чуда. А втім, у праці проповідування і навчання ми теж ведемо духовну війну проти Сатани, який «засліпив розуми» невіруючим (2 Кор. 4:4). Як і у випадку Ісуса, «наша зброя не тілесна... завдяки Богу ми маємо сильну зброю — таку, що здатна повалити будь-яку твердиню», глибоко вкорінені, але фальшиві релігійні погляди (2 Кор. 10:4). Насамперед з Ісусового прикладу ми дізнаємось, як володіти цією духовною зброєю.

15. Що спонукувало Ісуса бути відважним?

¹⁵ До відваги Ісуса спонукували не хвастощі, а віра. Ми повинні мати ті самі спонуки (Марка 4:40). Як нам набувати справжньої віри? У цьому нам знову допоможе приклад Ісуса. Він дуже добре знав Писання і цілковито довіряв їм. Ісусовою зброєю був не буквальний меч, а духовний, Боже Слово. Він неодноразово обґрунтовував свої вчення, посилаючись на Писання. Часто, перш ніж щось говорити, Ісус казав: «Написано», тобто мав на увазі написане в Божому Слові *.

16. Як нам зміцнювати свою віру?

¹⁶ Нам необхідно зміцнювати віру, адже вона допоможе зносити випробування, які обов’язково будуть на нашому християнському шляху. Для цього важливо читати і досліджувати Біблію щодня  та відвідувати зібрання, закарбовуючи в розумі істини, що лежать в основі нашої віри (Рим. 10:17). Нам треба розмірковувати — глибоко роздумувати — про те, що ми дізнаємося, і пропускати це в саме серце. Лише жива віра буде спонукувати нас до відваги (Як. 2:17). Крім того, слід молитися про святий дух, тому що віра належить до плоду духу (Гал. 5:22).

17, 18. Як одна молода сестра виявила відвагу в школі?

¹⁷ Молода сестра, на ім’я Кітті, переконалася на власному досвіді, як міцна віра додає відваги. З раннього віку дівчина знала, що не повинна «соромитися доброї новини» в школі, і дійсно хотіла дати добре свідчення своїм однокласникам (Рим. 1:16). Кожного року вона хотіла розповісти іншим добру новину, але їй не вистачало духу зробити це. У старших класах дівчина перейшла до іншої школи. Вона вирішила: «Цього разу я обов’язково використаю нагоди свідчити». Кітті молилася про відвагу, розважність і сприятливі обставини.

¹⁸ У перший же день навчального року учнів попросили по черзі розповісти про себе. Кілька учнів згадали про свою релігію і сказали, що насправді не є такими вже й віруючими. Кітті зрозуміла, що це нагода, про яку вона молилася. Коли надійшла її черга, вона впевнено промовила: «Я Свідок Єгови і в питаннях моралі та духовності керуюся Біблією». Під час її розповіді деякі учні саркастично закочували під лоба очі. Проте інші уважно слухали і пізніше ставили запитання. Вчитель навіть заохотив учнів брати з Кітті приклад і відстоювати свої переконання. Дівчина дуже рада, що наслідувала відвагу Ісуса.

Як і Христос, виявляйте віру й відвагу

19. а) Що означає мати справжню віру? б) Як нам тішити серце Єгови?

¹⁹ Апостоли теж усвідомлювали, що відвага походить від віри. Вони благали Ісуса: «Додай нам віри». (Прочитайте Луки 17:5, 6). Справжня віра — це не просто переконання, що Бог існує. Щоб мати таку віру, плекаймо тісні і довірливі стосунки з Єговою, подібно як мала дитина — з добрим і люблячим батьком. Під натхненням Соломон написав: «Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце, і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне» (Прип. 23:15, 16). Якщо ми мужньо обстоюємо праведні принципи, то так само тішимо серце Єгови і здобуваємо ще більшу відвагу. Тож завжди наслідуймо Ісусів приклад, відважно йдучи шляхом праведності!

[Примітка]

Чи ви можете пояснити?

• Завдяки чому нам, недосконалим людям, вдається зберігати послух?

• Що є основою справжньої віри і як це допоможе нам бути мужніми?

• Чого ми досягнемо, якщо будемо слухняні і, як Христос, відважні?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Чи ви «приготували своє серце», щоб протистояти спокусам?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Ми, подібно до Ісуса, можемо бути відважними