Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

«Ви — мої друзі»

«Ви — мої друзі»

«Ви — мої друзі»

«Ви — мої друзі, якщо виконуєте все, що я наказую» (ІВ. 15:14).

1, 2. а) Ким були Ісусові учні? б) Чому дуже важливо бути другом Ісуса?

З ІСУСОМ у горішній кімнаті сиділи люди різного походження. Рідні брати, Петро й Андрій, були рибалками. Матвій раніше працював збирачем податків, а цієї професії євреї цурались. Дехто, як-от Яків та Іван, можливо, знав Ісуса з народження. Інші ж, наприклад Натанаїл, були знайомі з ним лише кілька років (Ів. 1:43—50). Все ж усі присутні на тій знаменній пасхальній вечері в Єрусалимі твердо вірили, що Ісус — обіцяний Месія, Син живого Бога (Ів. 6:68, 69). Без сумніву, сказане ним зігріло їхні серця. Ісус промовив: «Я ж назвав вас друзями, бо відкрив вам усе, що чув від Батька» (Ів. 15:15).

2 Слова, які Ісус сказав вірним апостолам, стосуються, по суті, всіх помазаних християн сьогодні, а в ширшому значенні і їхніх товаришів з «інших овець» (Ів. 10:16). Незалежно від нашого походження, ми маємо честь бути Ісусовими друзями. Наша дружба з ним має велике значення, адже завдяки їй ми стаємо друзями Єгови. Слід пам’ятати, що неможливо наблизитись до Єгови, не наблизившись спершу до Ісуса. (Прочитайте Івана 14:6, 21). Що ж нам робити, аби стати Ісусовими друзями і залишатися ними? Перш ніж обговорити це важливе питання, розгляньмо Ісусів приклад, як бути добрим другом, і подивімось, чого ми вчимося з того, як учні Ісуса відгукувалися на його дружбу.

Ісус був вірним другом

3. За що був відомий Ісус?

3 Мудрий цар Соломон написав: «В багатого друзі численні» (Прип. 14:20). Його слова свідчать про схильність недосконалих людей розглядати дружбу як можливість щось отримувати, а не давати. Ісус мав зовсім інший погляд на дружбу. Він не звертав уваги на фінансове чи соціальне становище людей. Це правда, що Ісус пройнявся любов’ю до багатого молодого чоловіка і запросив його йти за ним. Однак Ісус сказав чоловікові продати все, що той мав, і роздати бідним (Марка 10:17—22; Луки 18:18, 23). Ісуса знали не як друга багатих і відомих людей, а як приятеля смиренних та зневажених (Матв. 11:19).

4. З чого видно, що Ісусові друзі були недосконалими?

4 Звісно, Ісусові друзі були недосконалими. Петро іноді втрачав духовний погляд на справи (Матв. 16:21—23). Яків та Іван виявили дух суперництва, коли просили Ісуса наділити їх визначним становищем у Царстві. Їхня поведінка обурила інших апостолів, а питання, хто з них більший, постійно спричиняло між ними суперечки. Проте Ісус терпеливо намагався виправляти мислення своїх друзів і не сердився на них (Матв. 20:20—28).

5, 6. а) Чому Ісус залишився другом для більшості апостолів? б) З якої причини Ісус розірвав стосунки з Юдою?

5 Ісус товаришував з цими недосконалими людьми не тому, що був надто поблажливим до них чи закривав очі на їхні недоліки. Просто він зосереджувався на їхніх хороших рисах і добрих намірах. Наприклад, Петро, Яків та Іван поснули і не підтримали Ісуса в найважчі для нього години. Це, без сумніву, засмутило його. Але й тоді Ісус помітив їхні добрі спонуки, сказавши: «Звичайно, дух бадьорий, але тіло слабке» (Матв. 26:41).

6 На противагу цьому Ісус розірвав стосунки з Юдою Іскаріотом. І хоча Юда вдавав з себе друга, Ісус зрозумів, що серце колишнього приятеля зіпсувалось. Оскільки Юда став другом світу, він зробив себе ворогом Бога (Як. 4:4). Тому Ісус спочатку відпустив Юду, а вже потім назвав друзями своїх вірних 11 апостолів (Ів. 13:21—35).

7, 8. З чого видно, що Ісус любив своїх друзів?

7 Ісус не зосереджувався на помилках відданих товаришів і діяв їм лише на добро. Приміром, він молився, щоб його Батько оберігав учнів під час випробувань. (Прочитайте Івана 17:11). Ісус брав до уваги їхні фізичні обмеження (Марка 6:30—32). І він не тільки говорив учням, що́ думає сам, але й цікавився їхніми думками і почуттями (Матв. 16:13—16; 17:24—26).

8 Ісус жив і навіть помер заради друзів. Він знав, що, згідно зі справедливими вимогами свого Батька, мусить пожертвувати власним життям (Матв. 26:27, 28; Євр. 9:22, 28). Але Ісус віддав своє життя з любові. Він зазначив: «Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів свою душу» (Ів. 15:13).

Як учні відгукувалися на Ісусову дружбу?

9, 10. Як люди сприймали Ісусову щедрість?

9 Ісус щедро жертвував часом і матеріальними засобами, а також великодушно виявляв любов. Тому люди тягнулися до нього і хотіли давати йому щось взамін (Луки 8:1—3). Опираючись на власний досвід, Ісус міг сказати: «Давайте — і дадуть вам: насиплють у поли вашого одягу міру добру, щільно наповнену, утрушену й переповнену. Бо якою міркою ви міряєте, такою відміряють вам» (Луки 6:38).

10 Деякі люди, звісно, спілкувалися з Ісусом тільки з корисливих спонук. Ці фальшиві друзі покинули його, коли не зрозуміли, що́ він говорить. Замість того щоб довіряти Ісусові, вони дійшли хибного висновку і відвернулися від нього. Апостоли ж залишалися відданими своєму вчителю. Їхня дружба з Христом часто випробовувалась, та вони з усіх сил підтримували його у сприятливу і несприятливу пору. (Прочитайте Івана 6:26, 56, 60, 66—68). В останню ніч свого земного життя Ісус, висловивши вдячність друзям, сказав: «Ви залишилися зі мною у моїх випробуваннях» (Луки 22:28).

11, 12. Яке запевнення Ісус дав учням і як вони зреагували?

11 Невдовзі після того, як Ісус похвалив учнів за відданість, вони покинули його. Учні дозволили страху перед людиною заглушити їхню любов до Христа. Ісус знову простив їм. Після смерті і воскресіння він з’явився учням та запевнив їх у своїй дружбі. Більш того, він дав їм священний обов’язок — робити учнями «людей з усіх народів» і свідчити про нього «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Матв. 28:19; Дії 1:8). Як учні поставилися до цього?

12 Послідовники Христа вкладали все серце в працю проповідування про Царство. За допомогою святого духу Єгови учні незабаром наповнили своїм вченням увесь Єрусалим (Дії 5:27—29). Навіть під загрозою смерті вони вірно виконували Ісусів наказ робити людей учнями. Усього через кілька десятиліть після того, як Ісус дав їм це доручення, апостол Павло написав, що добра новина «проповідувалась усьому створінню під небом» (Кол. 1:23). Як бачимо, учні довели, що цінують дружбу з Ісусом!

13. Яким чином вчення Ісуса впливало на його учнів?

13 Ті, хто став послідовником Ісуса, також жили відповідно до його вчень. Багатьом необхідно було зробити значні зміни у своїй поведінці та особистості. Деякі нові учні колись були гомосексуалістами, перелюбниками, п’яницями чи злодіями (1 Кор. 6:9—11). Декому довелося змінити своє ставлення до людей інших рас (Дії 10:25—28). Все ж учні слухались Ісуса. Вони скинули стару особистість і одяглись у нову (Еф. 4:20—24). Учні збагнули «розум Христів» — розуміли і наслідували його спосіб мислення і дії (1 Кор. 2:16).

Дорожімо дружбою з Христом

14. Що Ісус пообіцяв зробити під час «закінчення цієї системи»?

14 Чимало ранніх християн особисто знали Ісуса або бачили його після того, як він воскрес. У нас немає такої можливості. Як же тоді бути другом Христа? Один зі способів полягає в тому, щоб слухатися вказівок вірного і розсудливого раба — групи, яку утворюють Ісусові помазані духом брати, що все ще живуть на землі. Ісус пообіцяв, що під час «закінчення цієї системи» призначить раба «над усім маєтком своїм» (Матв. 24:3, 45—47). Сьогодні переважна більшість тих, хто намагається бути другом Христа, не належать до групи раба. Як реакція цих людей на вказівки вірного раба впливає на їхню дружбу з Христом?

15. Чому хтось належатиме до овець, а хтось до козлів?

15 Прочитайте Матвія 25:31—40. Тих, хто входить до групи вірного раба, Ісус назвав своїми братами. Як Ісус чітко показав у прикладі про відділення овець від козлів, те, що ми робимо його братам, ми немовби робимо йому. За словами Ісуса, вівці відрізнятимуться від козлів насамперед тим, як вони ставляться навіть до «одного з найменших [його] братів». Тому люди з земною надією виявляють своє бажання бути друзями Христа, передусім підтримуючи вірного раба.

16, 17. Як ми показуємо, що цінуємо дружбу з Христовими братами?

16 Якщо ви надієтесь жити на землі під правлінням Божого Царства, то вам треба розвивати дружбу з братами Христа. Обговорімо три способи, як це робити. По-перше, необхідно підтримувати працю проповідування. Христос наказав своїм братам звіщати добру новину по цілій землі (Матв. 24:14). Однак останку Христових братів на землі було б важко виконувати це завдання без допомоги товаришів з інших овець. Справді, щоразу, коли інші вівці проповідують, вони допомагають Христовим братам сповняти їхній священний обов’язок. Вірний і розсудливий раб, як і Христос, дуже цінує цей вияв дружби.

17 По-друге, ті, хто належить до інших овець, надають допомогу Христовим братам, фінансово підтримуючи проповідницьку працю. Ісус заохотив своїх послідовників здобувати друзів «багатством неправедним» (Луки 16:9). Це не означає, що дружбу з Ісусом чи з Єговою можна купити. Використовуючи свої матеріальні засоби для підтримки справ Царства, ми доводимо свою дружбу і любов не словами, а «ділом і правдою» (1 Ів. 3:16—18). Ми надаємо фінансову підтримку, коли використовуємо свої засоби для проповідування, жертвуємо на будівництво місць поклоніння та на догляд за ними і коли даємо пожертви на всесвітню працю проповідування. Хоч би якою була сума пожертв, Єгова та Ісус цінують нашу щедрість і охочий дух (2 Кор. 9:7).

18. Чому необхідно слухатися біблійних вказівок, які дають старійшини?

18 По-третє, кожен з нас доводить, що є другом Христа, якщо слухається вказівок старійшин збору. Ці чоловіки призначені святим духом, під Христовим керівництвом (Еф. 5:23). «Слухайтесь тих, хто бере серед вас провід, і виявляйте їм покору»,— написав апостол Павло (Євр. 13:17). Іноді нелегко слухатися біблійних порад, які ми отримуємо від старійшин. Скоріш за все, нам відомі їхні недоліки, і це може спотворити наш погляд на поради. Проте Христос, Голова збору, охоче послуговується цими недосконалими чоловіками. Тож наше ставлення до влади, якою вони наділені, впливає на нашу дружбу з Христом. Коли ми не зосереджуємося на помилках старійшин і з радістю слухаємось їх, то показуємо, що любимо Христа.

Де нам шукати справжніх друзів

19, 20. Яких друзів можна знайти в зборі і що ми розглянемо в наступній статті?

19 Постійна турбота Ісуса про нас виражається не лише в нагляді люблячих пастирів. Він також дає нам духовних матерів, братів і сестер у зборі. (Прочитайте Марка 10:29, 30). Як реагували ваші рідні, коли дізнались, що ви спілкуєтеся з народом Єгови? Чудово, якщо вони підтримували ваше бажання наближатися до Бога і Христа. А втім, Ісус перестерігав, що в деяких випадках «ворогами людині стануть її ж домашні» (Матв. 10:36). Наскільки підбадьорює те, що в зборі ми знаходимо людей, котрі ближчі нам, ніж рідні брати й сестри! (Прип. 18:24).

20 Як видно з привітань Павла в кінці його листа до збору в Римі, він мав багато близьких друзів (Рим. 16:8—16). Апостол Іван завершив свого третього листа словами: «Привітай від мене усіх друзів поіменно» (3 Ів. 14). Очевидно, він теж мав чимало товаришів. Як нам наслідувати приклад Ісуса та його ранніх учнів у тому, щоб зав’язувати дружбу з духовними братами й сестрами і підтримувати її? Наступна стаття дасть відповідь на це запитання.

Як би ви відповіли?

• Який приклад справжньої дружби подав Ісус?

• Як учні відгукнулися на Ісусову дружбу?

• З чого видно, що ми друзі Христа?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 14]

Ісус цікавився поглядами і почуттями своїх друзів

[Ілюстрації на сторінці 16]

Як нам показати, що ми хочемо бути друзями Христа?