Зростаймо в братерській любові

«Продовжуйте жити в любові, подібно до Христа» (ЕФ. 5:2).

1. По чому, за словами Ісуса, можна розпізнати його послідовників?

ПРОПОВІДУВАННЯ звістки про Боже Царство від дому до дому — це своєрідна «візитна картка» Свідків Єгови. Однак Ісус Христос навів іншу ознаку, по якій можна розпізнати його правдивих учнів. Він сказав: «Даю вам нову заповідь: любіть одні одних. Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви. По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Ів. 13:34, 35).

2, 3. Як братерська любов впливає на людей, які приходять на християнські зібрання?

² Ніде в суспільстві не існує такої любові, як у правдивому християнському братстві. Подібно до магніту, що притягує залізо, любов зближує служителів Єгови і приваблює щирих осіб до правдивого поклоніння. Марселіно, котрий живе в Камеруні, втратив зір на роботі. Після цього нещасного випадку поширилися чутки, що він осліп, оскільки був чаклуном. Замість того щоб потішити Марселіно, місцевий пастор та інші члени церкви вигнали його з громади. Коли один Свідок Єгови запросив Марселіно на зібрання, той довго вагався. Він не хотів знову зазнати приниження.

³ Марселіно був вражений, як привітно його зустріли в Залі Царства. Його потішили вчення з Біблії. Цей чоловік почав відвідувати всі зібрання, зробив духовний поступ і охрестився 2006 року. Тепер він ділиться правдою зі своїми рідними та сусідами і вже проводить кілька біблійних вивчень. Марселіно хоче, щоб його зацікавлені відчули таку ж любов серед Божого народу, як і він колись.

4. Чому необхідно слухатися поради Павла: «Продовжуйте жити в любові»?

⁴ Нашу братерську любов не слід сприймати як щось належне. Подумайте про розкладене вночі багаття. Тепло миготливого полум’я притягує людей. Але коли не докладати в багаття дров, вогонь згасне. Так само й чудові узи любові у зборі слабшатимуть, якщо ми не будемо їх зміцнювати. Як поглиблювати любов до одновірців? Апостол Павло радить: «Продовжуйте жити в любові, подібно до Христа, котрий полюбив вас і віддав себе за вас як приношення, як жертву, як духмяні пахощі Богові» (Еф. 5:2). Далі ми розглянемо, як нам продовжувати жити в любові.

«Широко відкрийте свої серця»

5, 6. Чому Павло заохочував коринфян «широко відкрити свої серця»?

⁵ До ранніх християн у Коринфі апостол Павло написав: «Коринфяни! Ми говоримо до вас з усією відвертістю, серця наші широко відкриті. Вам не тісно в нас, вам тісно у ваших ніжних почуттях. Отже, звертаюсь до вас як до дітей, відплатіть тим самим — широко відкрийте свої серця» (2 Кор. 6:11—13). Чому Павло заохочував коринфян широко відкрити серця у вияві любові?

⁶ Проаналізуймо, як формувався збір у стародавньому Коринфі. Павло прибув у місто наприкінці 50 року н. е. Хоча  спочатку йому було там нелегко проповідувати, він не опускав рук. За короткий час багато мешканців міста повірили звістці про Царство. «Рік і шість місяців» Павло ревно навчав і зміцнював новий збір. Безперечно, він дуже любив коринфських християн (Дії 18:5, 6, 9—11). Вони ж мали всі підстави любити і поважати його. А втім, дехто у зборі сторонився апостола. Мабуть, декому не подобалися його відверті поради (1 Кор. 5:1—5; 6:1—10). Інші потрапили під вплив «преславних апостолів» (2 Кор. 11:5, 6). Павло хотів, щоб усі брати і сестри щиро любили його. Тож він благав їх «широко відкрити свої серця», зміцнюючи стосунки з ним та співвіруючими.

7. Як нам «широко відкрити свої серця» у вияві братерської любові?

⁷ А що сказати про нас? Як нам «широко відкрити свої серця» у вияві братерської любові? Особи одного віку або походження зазвичай люблять одні одних. Люди, яким подобається однаковий відпочинок, нерідко проводять багато часу разом. Проте якщо певні інтереси об’єднують нас з одними християнами, а віддаляють від інших, то нам слід «широко відкрити свої серця». Було б мудро запитати себе: «Чи я рідко проповідую або проводжу час з братами і сестрами, які не є моїми друзями? Чи в Залі Царства я мало спілкуюся з новими учнями, вважаючи, що вони мають заслужити мою увагу? Чи я вітаюся з літніми і молодими членами збору?»

8, 9. Яким чином порада Павла з Римлян 15:7 допоможе нам вітати одні одних так, щоб зростати в братерській любові?

⁸ Подумаймо про привітання в контексті Павлової поради до римлян. Вона допоможе нам розвинути належне ставлення до співвіруючих. (Прочитайте Римлян 15:7). Грецьке слово, перекладене словом «приймати», означає «ласкаво зустрічати або виявляти гостинність, вважати кого-небудь своїм, допускати у своє товариство». У біблійні часи гостинний господар, який приймав друзів у себе вдома, показував, що радий їх бачити. Христос, образно кажучи, так само прийняв нас у збір, і нам варто наслідувати його та приймати одновірців.

⁹ Вітаючи братів у Залі Царства чи в іншому місці, було б добре звертати увагу на тих, кого ми давно не бачили і з ким не говорили останнім часом. Чому б не поспілкуватися з ними кілька хвилин? На наступному зібранні можна поговорити ще з кимось. За короткий час нам вдасться приємно поспілкуватися майже з усіма братами і сестрами. Не треба хвилюватись, якщо ми не змогли виявити увагу до кожного в той день. Жоден християнин не повинен ображатися, коли хтось не підійшов до нього на зібранні.

10. Які чудові нагоди має кожен член збору і як нам мудро скористатися ними?

 ¹⁰ Коли ми приймаємо інших людей, перше, що ми робимо,— це вітаємо їх. Привітання часто веде до приємних розмов і міцної дружби. Приміром, коли християни знайомляться на конгресах і спілкуються з одновірцями, то потім з нетерпінням чекають нової зустрічі з ними. У будівельників-добровольців, котрі споруджують Зали Царства, а також тих, хто допомагає постраждалим від стихійного лиха, та їхніх співвіруючих нерідко зав’язуються дружні стосунки, бо вони на ділі бачать хороші риси одні в одних. В організації Єгови є чимало нагод розвинути тривалу дружбу. Якщо ми «широко відкриємо свої серця», розшириться коло наших друзів і зміцниться любов, яка об’єднує нас у правдивому поклонінні.

Приділяйте час іншим

11. Який приклад подав Ісус, згідно з Марка 10:13—16?

¹¹ Усім християнам варто докладати зусиль, щоб, як Ісус, бути доступними. Подумайте про реакцію Ісуса, коли його учні забороняли батькам приводити до нього своїх дітей. «Пустіть діток до мене,— сказав Ісус,— не перешкоджайте їм, бо саме таким належить Боже царство». Потім «він почав пригортати дітей і благословляти їх, кладучи на них руки» (Марка 10:13—16). Уявіть, як приємно було тим дітям відчувати на собі любов Великого Вчителя!

12. Що може перешкоджати нам спілкуватися з іншими?

¹² Кожному християнину слід подумати: «Чи я доступний для інших, чи, навпаки, виглядаю надто зайнятим?» Звички, які самі по собі не є шкідливими, іноді стають на заваді спілкуванню. Наприклад, якщо ми часто користуємося мобільним телефоном чи слухаємо щось через навушники в присутності інших, то даємо їм зрозуміти, що не хочемо з ними спілкуватися. Коли люди бачать, що наш погляд повністю зосереджений на кишеньковому комп’ютері, вони можуть дійти висновку, що ми байдужі до них. Звісно, є «час мовчати». Але коли нас оточують люди, нерідко випадає «час говорити» (Еккл. 3:7). Дехто вважає: «Ліпше я нічого не казатиму» або «Мені не хочеться зранку говорити». Все ж, підтримуючи дружню розмову, навіть якщо ми не схильні до цього, ми виявляємо любов, що «не шукає власної вигоди» (1 Кор. 13:5).

13. Як Павло радив Тимофієві ставитися до християнських братів і сестер?

¹³ Павло заохочував молодого Тимофія поважати всіх членів збору. (Прочитайте 1 Тимофія 5:1, 2). Нам теж потрібно ставитися до старших одновірців так, немов вони наші батьки, а до молодших — як до рідних братів і сестер. Якщо ми маємо таке мислення, жоден з наших співвіруючих не буде почуватися незручно поряд з нами.

14. Чому корисно вести підбадьорливі розмови з іншими?

¹⁴ Ведучи зі співвіруючими відсвіжні розмови, ми сприяємо їхній духовності й емоційному здоров’ю. Брат, котрий служить у філіалі, з теплотою пригадує, як на початку його служіння в Бетелі кілька літніх бетелівців постійно старалися з ним розмовляти. Завдяки їхнім підбадьорливим словам він почувався частиною бетелівської родини. Тепер він намагається наслідувати їхній приклад, спілкуючись з іншими служителями Бетелю.

Смиренність сприяє миру

15. З чого видно, що ми не застраховані від особистих незгод?

¹⁵ Двом християнкам у стародавніх Филипах, Еводії та Синтихії, очевидно,  було важко залагодити непорозуміння між собою (Фил. 4:2, 3). Багатьом стало відомо про запеклу суперечку між Павлом і Варнавою, яка призвела до того, що вони на деякий час розсталися (Дії 15:37—39). Ці випадки показують, що правдиві християни не застраховані від особистих незгод. А втім, Єгова допомагає нам розв’язувати конфлікти і відновлювати товариські стосунки. Та він очікує чогось і від нас.

16, 17. а) Наскільки важливим є смирення в залагодженні особистих непорозумінь? б) Як розповідь про зустріч Якова з Ісавом показує цінність смирення?

¹⁶ Уяви собі, що ти з другом зібрався поїхати кудись на машині. Що ти передусім робиш, сівши за кермо? Вставляєш ключ у запалювання і заводиш двигун. Залагоджування розбіжностей слід починати також за допомогою «ключа». Цим ключем є смирення. (Прочитайте Якова 4:10). Як ми побачимо з подальшого біблійного прикладу, такий ключ допомагає тим, у кого виникли непорозуміння, застосовувати принципи зі Святого Письма.

¹⁷ Свого часу Ісав розлютився на Якова, брата-близнюка, і хотів убити його через те, що право первородства перейшло до нього. Відтоді минуло двадцять років. Оскільки брати знову мали зустрітись, «Яків сильно злякався, і був затурбований». Він думав, що Ісав може напасти на нього. Але під час зустрічі Яків зробив щось несподіване для Ісава. Підходячи до брата, Яків «вклонився до землі сім раз». Що відбулося далі? «Побіг Ісав назустріч йому, і обняв його, і впав на шию йому, і цілував його. І вони заплакали». Сутички не сталося. Навіть якщо в серці Ісава і була якась ненависть, то Яків своїм смиренням розтопив її (Бут. 27:41; 32:4—9; 33:3, 4).

18, 19. а) Чому нам важливо першими застосовувати біблійні поради в залагодженні непорозумінь? б) Чому не треба опускати руки, коли хтось спочатку не реагує позитивно?

¹⁸ У Біблії містяться чудові поради, як розв’язувати конфлікти (Матв. 5:23, 24; 18:15—17; Еф. 4:26, 27) *. Однак якщо ми не будемо смиренно застосовувати ці поради, то не зможемо досягти миру. Не варто думати, що для вирішення проблеми смиренно має повестися інша людини,  а не ми. Адже ми теж можемо використати свій «ключ», смирення.

¹⁹ Якщо нам спочатку не вдається з якихось причин досягти миру, не треба опускати руки. Іншій людині, можливо, потрібен час, щоб розібратися в собі. Брати Йосипа повелися з ним підступно. Це було задовго до того, як вони зустріли його в ролі першого міністра Єгипту. Але зрештою їхні серця змінилися, і брати благали простити їх. Йосип вибачив їм, і сини Якова стали народом, який мав велику честь носити ім’я Єгови (Бут. 50:15—21). Зберігаючи мир з нашими братами і сестрами, ми сприяємо єдності і радості в зборі. (Прочитайте Колосян 3:12—14).

«Любімо... ділом і правдою»

20, 21. Чого ми вчимося з того, що Ісус помив ноги своїм апостолам?

²⁰ Незадовго до своєї смерті Ісус сказав апостолам: «Я дав вам приклад, щоб ви чинили так, як я вам зробив» (Ів. 13:15). Він промовив ці слова відразу після того, як помив ноги 12 апостолам. Те, що зробив Ісус, не було лише звичаєм чи просто добрим учинком. Перед тим Іван написав: «Він [Ісус], полюбивши своїх, які були у світі, полюбив їх до кінця» (Ів. 13:1). Власне любов до учнів спонукала Ісуса зробити те, що зазвичай входило в обов’язки слуги. Відтак Ісусові учні повинні смиренно служити одні одним. Справжня братерська любов має спонукувати нас дбати про всіх братів і сестер.

²¹ Апостол Петро, якому Божий Син помив ноги, зрозумів, що́ мав на увазі Ісус. Петро написав: «А тепер, коли ви, послухавшись правди, очистили свої душі й маєте завдяки цьому нелицемірну братерську любов, сильно, від усього серця любіть одні одних» (1 Пет. 1:22). Іван, чиї ноги теж помив Господь, сказав: «Дітоньки, любімо не словом і не язиком, а ділом і правдою» (1 Ів. 3:18). Нехай серця спонукують нас ділами показувати, що ми любимо братів.

[Примітка]

Чи ви пам’ятаєте?

• Як нам «широко відкрити свої серця» в любові одні до одних?

• Що допоможе нам виділяти час для інших?

• Як смирення сприяє миру?

• Що має спонукувати нас дбати про одновірців?

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 21]

Щиро приймаймо одновірців

[Ілюстрація на сторінці 23]

Намагаймось виділяти час для інших